Це було моє перше знайомство з творчістю Емі Гармон і воно виявилося неймовірно вдалим, оскільки роман "Що знає вітер" з перших сторінок закохав мене у свою атмосферу та персонажів. Не дивлячись на те, що любовних романів я не люблю і читаю ну дуже рідко, цей роман дійсно став виключенням з правил. Насамперед, це пов'язане з тим, що у книзі присутня одна з моїх улюблених тем - переміщення у часу (а саме в минуле) та підняття теми революції у Ірландії. Усі події відбуваються на фоні надзвичайно красивої природи Ірландії від описів якої місцями дійсно захоплює подих. Головні герої мене підкорили своїми характерами, які не просто не зламалися, а стали набагато сильнішими під час жахливих подій революції. А як поетично та ніжно вдалося авторці описати кохання між головними героями! Однозначно рекомендую до прочитання навіть тим, хто, як і я не любить любовних романів. Гарантую, що книга нікого не залишить байдужим!

"...ми зберігаємо тих, кого любимо в серці. Ми ніколи не втрачаємо їх, якщо тільки пам'ятаємо, якою була їхня любов..." Ця книга зовсім не схожа на ті, які я читала до неї. Вона зворушлива, вона захоплює з першої сторінки, вона мудра, вона нереальна, але така правдива. Чомусь ще з перших сторінок мене настільки вражав стиль авторки, що буквально мурашки по руках йшли, а ще було дивне передчуття, ніби має статись щось погане. І ось ця напруга тримається до самого кінця книги. До того ж великими плюсом є непередбачуваність сюжету. Здавалось би, головна героїня вже знає цю історію, і знає, що буде далі... Але насправді час завжди змінює історію, коли її переказують з уст в уста і якісь деталі губляться, а якісь залишаються таємницею. Сам стан Енн нагадує мені той стан, коли ти дивишся фільм, який бачив вже багато разів і знаєш його сумне завершення, але ти все одно сподіваєшся, що цього разу все буде інакше, що все буде добре. Взагалі я не люблю історичних романів, чомусь ось ці всі історичні факти викликають в мене нудьгу та бажання заснути. Але в цій книзі така фантастична любовна лінія, що можна закрити очі на складні в розумінні історичні події, що її супроводжують. Це без перебільшення справжнє кохання, яке сильніше за час, кордони та всі перешкоди. Емі Гармон просто майстер описувати почуття так, що це торкається самого серця. Мені важко підрахувати, скільки разів сльози навертались мені на очі під час читання. Це говорить про неабияку майстерність. Воно й не дивно, адже сама авторка пише: "Головне в писанні - це емоції. Без них немає магії" У "Що знає вітер" цієї магії точно достатньо. Адже вона викликала у мене стільки емоцій, що важко описати словами. Тому однозначно прочитайте цю історію, переживіть ці прекрасні емоції і відчуйте цю магію.

Це чудовий історичний роман, сповнений пригод та крутих поворотів в сюжеті і подорожей у часі! Так це бездоганна суміш історії і фантастики. Сюжет книги переказувати не буду, але зазначу що він захопливий, доволі простий але і непередбачуваний. Події, що розгортаються в книзі, описують історію Ірландії та її боротьбу за незалежність. Чесно кажучи, вони дуже нагадують нашу історію, в деяких моментах навіть під копірку. Наприклад, їх мову забороняли, в них також був геноцид, вони входили до складу імперії від якої хотіли отримати незалежність, список можна продовжувати. Автор книги брала за основу справжні історичні події, видатних людей, куди просто вплела своїх героїв. Прототипами її персонажів були власні родичі авторки, що також жили в Ірландії та емігрували в Америку. Тому книга просякнута власними емоціями і переживаннями авторки. Читати книгу легко, та сюжет так закручується, що зупинитись неможливо. Родзинкою книги є подорож у часі головної героїні, що додає інтриги та тримає нерви читача в напрузі. Дуже раджу тим, хто любить пригодницькі романи. Мені дуже сподобалося!