Електронна книга Щиголь

Електронна книга Щиголь

21 Відгук
Формат
Мова книги
Видавництво
Рік видання

• Видано 45 мовами!

• Донна Тартт — лауреат Пулітцерівської премії.

• № 1 у списку 100 видатних книжок за версією The New York Times.

Отямившись після вибуху в музеї, тринадцятирічний Тео ще не розуміє, що там, під уламками, залишилися його матір і його дитинство. Пробираючись до виходу, повз каміння та тіла, він підбирає безцінну картину фламандського майстра, яку так любила його мати. Дивний старий, вмираючи, віддає йому свого персня та просить винести картину звідси...

Тео буде кидати із родини в родину, із Нью-Йорка до Амстердама, із глибин відчаю до ейфорії. Викрадений «Щиголь» стане його прокляттям та надією на порятунок...

Продавець товару
Код товару
10001049
Характеристики
Мова
Українська
Де читати книгу?
Читайте і слухайте книжки в мобільному застосунку
або завантажте
epub
Підходить для iBooks (iPhone, iPad, iMac)
fb2
Підходить для ел. книг та інших пристроїв
pdf
Відкривається в Adobe Reader або браузері
rtf
Текст із форматуванням, зручний для читання на комп’ютері чи для друку
txt
Стандартний текстовий файл
Опис книги

• Видано 45 мовами!

• Донна Тартт — лауреат Пулітцерівської премії.

• № 1 у списку 100 видатних книжок за версією The New York Times.

Отямившись після вибуху в музеї, тринадцятирічний Тео ще не розуміє, що там, під уламками, залишилися його матір і його дитинство. Пробираючись до виходу, повз каміння та тіла, він підбирає безцінну картину фламандського майстра, яку так любила його мати. Дивний старий, вмираючи, віддає йому свого персня та просить винести картину звідси...

Тео буде кидати із родини в родину, із Нью-Йорка до Амстердама, із глибин відчаю до ейфорії. Викрадений «Щиголь» стане його прокляттям та надією на порятунок...

Відгуки
21 Відгук
teofilija
28 січня 2021 р
5 балів
Мистецтво - вічне...
"Щиголь"Донни Тартт - надзвичайно сильний роман, який отримав Пулітцерівську премію. Головний герой книги - Теодор Декер, життя якого тісно переплітається з картиною Карела Фабриціуса " Щиглик". Хлопець приходить до тями в музеї після вибуху, де помираючий старий наказує йому винести картину та перстень. Мама Тео гине у музеї, а батько вже давно їх покинув і не переймається долею сина. 13-річний хлопець лишається сам один, а соціальним службам називає родину свого колишнього друга Енді Барбура. Сім'я Барбурів - багата. Вони мають своїх чотирьох дітей і зовсім не в захваті від появи Тео, хоч хороші манери не дозволяють їм сказати це прямо. Дідусь Тео, також не хоче його забрати. Тео відносить перстень до Гобі, як йому і наказав Велті Блеквелл (старий із музею). Гобі реставрує антикварні меблі та був партнером Велті. Вони разом тримали крамницю антикварних товарів. Тут Тео і зустрічає Піппу, племінницю Велті, рудоволосу дівчину, яка так сподобалася йому в музеї. Піппу і Тео об'єднує вибух у музеї, та вони по-різному переживають своє горе. Тео і далі продовжує жити в Нью-Йорку, пов'язує своє життя з мистецтвом, антикварітом, та другом Велті - Гобі, трохи закохується в Кітсі (з сім'ї Барбурів, в якій він жив). Топить горе в наркотиках та алкоголі. Піппа ж не хоче повертатися до Нью-Йорка, де все їй нагадує про трагедію. Її горе набагато глибше, вона втратила не тільки дядька Велті, який був для неї замість батька і матері, але й свій дар, здатність грати. Вона перенесла безліч операцій, кульгає, втратила дрібну моторику рук, і навіть не виросла після дня вибуху бодай на сантиметр. Дівчина не може змиритися з втратою, з тим, що не зможе більше грати. Вони обоє не можуть перебувати в місцях великих скупчень людей. Тео бореться з цим страхом за допомогою наркотиків, а Піппа уникає таких місць. Вони закохані одне в одного, та Піппа вважає, що їм не варто бути разом через спільну трагедію, вразливість і ті самі слабкості. Щиглик на картині прив'язаний кільцем за ніжку, він не вільний летіти куди захоче. Так само і Тео прив'язаний до картини. Він хоче повернути її до музею, але не може наважиться, бо картина єдине, що в нього залишилося, що тримає його на світі. Життя Тео після смерті матері ніби зупинилося, він байдужий до всього, не може в не хоче рухатись далі. В Лас-Вегасі, де Тео згодом живе з батьком та його подружкою Ксандрою, хлопець знайомиться з Борисом. Ще одним хлопцем, який багато чого зазнав в житті. Борис має українське та польське коріння. Він жив на різних континентах, знає багато мов. Борис стає єдиним другом Тео, єдиною розрадою в пустельному житті. Крім того, Борис підсаджує Тео на випивку та наркотики, вчить його красти. Батьки Бориса та Тео зовсім не переймаються їх долею і навіть не хвилюються про те, чи мають вони, що їсти. Життя Тео знову перевертається з ніг на голову. Виявляється, що батько забрав його тільки заради грошей, які Тео залишила мама. І коли стає відомо, що Тео може використати ці гроші тільки на навчання. Батько у розпачі тікає від людей, яким він заборгував велику суму грошей і по дорозі гине в автомобільній аварії. Тео, не бажаючи потрапити до соціальних служб, тікає від Ксандри з її собакою. Він повертається до Нью-Йорка, живе в Гобі, а пізніше стає його бізнес-партнером. Тео продав багато зроблених Гобі меблів, видаючи їх за оригінали. І знову світ Тео перевертається: один чоловік не тільки дізнається про його шахрайство з меблями, а й про те, що картина у нього; Кітсі Барбур, наречена Тео, зраджує йому з його шкільним ворогом; На горизонті знову з'являється Борис і виявляється, що картина, яку Тео 8 років зберігав у сховищі, була зовсім не там, а в Бориса, який поцупив її ще в Лас-Вегасі. Картину викрали і Тео з Борисом вирушають до Амстердаму на її пошуки. Після повернення картини до музею, Тео ніби звільняється з кільця на ніжці: розповідає про все Гобі, скуповує підроблені меблі, які він продав, починає бачити життя в кольорі. Книга цікава ще й тим, що в ній не має чіткого поділу на добрих і злих, на біле і чорне, бо ж кожен має свій темний бік, а життя складається з безлічі відтінків сірого... Головним героєм роману є навіть не Тео Декер, а сама картина Фабриціуса " Щиголь", бо людське життя швидкоплинне, а мистецтво - вічне...
Ірина
18 січня 2021 р
4 бали
лодка без паруса на волнах бурного океана
Я имела высокие ожидания относительно данной книги, они оправдались лишь частично. Скелет сюжета, пожалуй, не тривиальный и цепляющий: мальчик, потеряв маму после теракта в музее, выносит оттуда шедевр искусства и теряет "свою путеводную звезду". Меня отталкивали эпизоды с наркотиками и алкоголем, каким то скитанием, топтанием на месте, слишком много надменности в размышлениях Тео - подростка, который по настоящему так и не вырос. Наверное, именем так выглядит угрюмое мировоззрение мальчика, который был несправедливо лишен своей жизни, будто лодка без паруса на волнах бурного океана. Возможно, именно это настроение скитальца, оставленного на произвол судьбы без его звезды, и пытался передать автор Что приятно поразило, это образы персонажей, несмотря на довольно пренебрежительное и равнодушное отношение к миру вокруг (будем откровенны, мир напросился на эту взаимность), не потеряли умение любить и ценить прекрасное. Искусство для них - отдушина. Они бережно и ласково относятся к картине как к хрупкому живому существу. Книгу могу рекомендовать поклонникам реализма для ознакомления с современной литературой, недавно она была включена в перечень книг современной литературы, которым суждено превратиться в классику.
Людмила
23 грудня 2020 р
4 бали
Слишком затянуто, но весьма интересно
Книга достаточно интересная, но очень объемная. Несмотря на то, что Донна Тарт владеет приятным литературным слогом, все-таки я отметила немало растянутых описаний, некоторые главы я бы и вовсе пропустила, так как иногда создавалось впечатление, что текст написан просто для общего количества. Несмотря на то, что в этой книге, как в солянке намешано очень многое, местами читать было скучно, но при этом я не жалею, что прочитала эту книгу, так как еще некоторое время после прочтения я снова мысленно возвращалась к героям. Их трудно забыть и отпустить, но я думаю, что, если бы книга была написана в меньшем объеме, она бы только выиграла. Основной темой этой книги является жизнь и взросление тринадцатилетнего мальчика, который пережил теракт и потерял в нем свою маму. С того рокового дня его жизнь меняется. К тому же он невольно вынес картину с изображением щегла, которая в будущем принесет ему немало новых открытий. Мы вместе с героем проходим его путь к взрослению. Тео сложно назвать послушным или правильным подростком. На него влияет груз пережитых дней, рано оборванное детство, а также его компания. Несмотря на это в жизни Тео есть и светлые дни, люди, к которым он тянется и которые заставляют его поверить в добро и любовь. Для меня эта книга стала интересным открытием. Пока я её читала, я как будто перенеслась в мир этого мальчика, и его мир далеко не всегда был мне приятен. Но здесь есть над чем задуматься.
Виникли запитання? 0-800-335-425
159 грн
Електронна книга