Розенкранц і Ґільденстерн мертві
Паперова книга | Код товару 506873
Yakaboo 5/5
Автор
Том Стоппард
Видавництво
Дискурсус
Мова
Українська
Рік видання
2015
Перекладач
Іван Кричфалушій
Кількість сторінок
174 с.
Формат
60x84/16 (~145x200 мм)
Палітурка
М'яка

Усе про книжку Розенкранц і Ґільденстерн мертві

Сер Том Стоппард (нар. 1937 у містечку Злін у Чехословаччині) – британський драматург, режисер, кіносценарист і критик. Здобувши середню освіту, почав працювати журналістом, що і привело його в театр, адже через якийсь час вже мав свою колонку і писав театральні рецензії (вищоїосвіти так і не здобув). Переклав на англійську п’єси Славоміра Мрожека, Вацлава Гавела (з яким потім приятелював) та ін. Саме його п’єси вважають «театром ідей», саме він, за його ж словами, завжди «принаймні однією ногою в минулому», саме його як нікого стосується джойсівське «любиш мене – люби й мою парасолю», адже щоб любити кожну окремо п’єсу сера Стоппарда, слід любити (чи хоча б мати уявлення) творчість ще когось: у випадку «Розенкранц і Ґільденстерн мертві» – Вільяма Шекспіра, у випадку «Входить вільна людина» – Артура Міллера та Роберта Болта, у випадку «Після Маґрітта» – творчість сюрреалістів… Список можна продовжувати і продовжувати. Хай там як, а легендарнішою п’єсою минулого століття за «Очікуючи на Ґодо» є хіба що «Розенкранц і Ґільденстерн мертві». Саме її ми і пропонуємо читачеві. Але не тільки, адже трапилося ще щось, адже після Шекспіра був ще Маґрітт, а «ПІСЛЯ МАҐРІТТА»…

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Том Стоппард
Видавництво
Дискурсус
Мова
Українська
Рік видання
2015
Перекладач
Іван Кричфалушій
Кількість сторінок
174 с.
Формат
60x84/16 (~145x200 мм)
Палітурка
М'яка
Рецензії
  •  
    "Половина сказаного мала прихований зміст, а друга половина не мала його взагалі". 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Оригінально. Сподобалось. Можливо через власну небайдужість до абсурдистських та пародійних комедій.

    Вельми цікавий прийом застосував британський драматург чеського походження, що має декілька статусних титулів. Він зробив головними героями другорядних персонажів з «Гамлета». При цьому торкається п’єси Шекспіра. Так би мовити заходить інколи в неї і виходить. Хто не читав, явіть собі якби зняли мультфільм, наприклад, про Бегемота з «Ну, постривай!», а Заєць та Вовк інколи в ньому з’являються, але суть залишається. Просто події бачимо з поля зору саме Бегемота. Або зняли б фільм про жінку-багатійку з «Титаніка» (Моллі Браун), а Джек і Роуз інколи заявляються в сценах, розвиток їхніх стосунків відбувається паралельно. Якось так. Можливо ж ви бачили однойменний фільм самого Стоппарда 1990 р. чи театральну виставу, то й так все знаєте. До речі, сценічна версія отримала зараз нове дихання через трансляції сучасної постановки в лондонському театрі The Old Vic за участі Деніела Редфкліффа (Гаррі Поттер).

    Розенкранц і Ґільдестерн – приятелі шекспірівського Гамлета з дитинства. З’являються вони самі не знають звідки і точно не знають своєї мети подорожі. Початок п’єси бентежить, оскільки нічого незрозуміло і вже за кілька хвилин починаєш сумніватися чи бува не гуглівський переклад читаєш. Ні, Іван Кричфалуший все точно перекладав, а цитати Гамлета подаються у перекладі Андруховича. Може здатися, що перед нами діалог двох несповна розуму. Наприклад, вони плутають хто з них Розенкранц і т.д. Омана. Автор не дає багато часу розслабитися між обміном насправді гострими діалогами, багатозначними репліками. Зустрічаємо натяки, що театр і реальне життя слабо відрізняються, а потім навпаки – між ними є різниця і це треба мати на увазі (Ми - актори! Ми повна протилежність людям!). Цікаво вплетена теорія ймовірності та роздуми навколо неї. Крім згаданих вище «пустунів» маємо ще гострого на язика Актора, який теж виникає в різних місцях, ситуаціях і веде дивні балачки з двійкою друзів. Усіх постійно переслідують дивні питання і неможливість їх осягнути і вирішити. Навіює щось кафкіанське. Цікава думка, що характер героїв мутний і призначення у філософському сенсі у них нема, оскільки їхній літературний творець (Шекспір чи хто там ховався під цим ім’ям) це все не прописав. Більше про сюжет не буду.

    Якщо при перегляді фільму вслухатися і розмірковувати над сенсом реплік без пауз, то може закипіти мозок. Тому друкована п’єса більш корисна. А вже потім театр/кіно.

    До книги входить ще одна сюрреалістична річ - «Після Маґрітта». З назви (René Magritte – один з найвідоміших бельгійських митців) видно, що сюр з образотворчого мистецтва перенесено на театральну сцену. Все, що говориться, про що/про кого йде мова, судження та умовиводи не є тим, чим логічно мало б здатися. Ця невеличка за обсягом п’єса є прикладом нетипового детектива. Типу псевдодетектив, якщо можна вжити такий термін. Якщо вам подобається..."Аліса у дивовижній країні", то це ваше.

    Задоволеність від прочитаного: 8,7 балів.
Купити - Розенкранц і Ґільденстерн мертві
Розенкранц і Ґільденстерн мертві
Товар більше не виробляється
 

Рецензії Розенкранц і Ґільденстерн мертві

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    "Половина сказаного мала прихований зміст, а друга половина не мала його взагалі". 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Оригінально. Сподобалось. Можливо через власну небайдужість до абсурдистських та пародійних комедій.

    Вельми цікавий прийом застосував британський драматург чеського походження, що має декілька статусних титулів. Він зробив головними героями другорядних персонажів з «Гамлета». При цьому торкається п’єси Шекспіра. Так би мовити заходить інколи в неї і виходить. Хто не читав, явіть собі якби зняли мультфільм, наприклад, про Бегемота з «Ну, постривай!», а Заєць та Вовк інколи в ньому з’являються, але суть залишається. Просто події бачимо з поля зору саме Бегемота. Або зняли б фільм про жінку-багатійку з «Титаніка» (Моллі Браун), а Джек і Роуз інколи заявляються в сценах, розвиток їхніх стосунків відбувається паралельно. Якось так. Можливо ж ви бачили однойменний фільм самого Стоппарда 1990 р. чи театральну виставу, то й так все знаєте. До речі, сценічна версія отримала зараз нове дихання через трансляції сучасної постановки в лондонському театрі The Old Vic за участі Деніела Редфкліффа (Гаррі Поттер).

    Розенкранц і Ґільдестерн – приятелі шекспірівського Гамлета з дитинства. З’являються вони самі не знають звідки і точно не знають своєї мети подорожі. Початок п’єси бентежить, оскільки нічого незрозуміло і вже за кілька хвилин починаєш сумніватися чи бува не гуглівський переклад читаєш. Ні, Іван Кричфалуший все точно перекладав, а цитати Гамлета подаються у перекладі Андруховича. Може здатися, що перед нами діалог двох несповна розуму. Наприклад, вони плутають хто з них Розенкранц і т.д. Омана. Автор не дає багато часу розслабитися між обміном насправді гострими діалогами, багатозначними репліками. Зустрічаємо натяки, що театр і реальне життя слабо відрізняються, а потім навпаки – між ними є різниця і це треба мати на увазі (Ми - актори! Ми повна протилежність людям!). Цікаво вплетена теорія ймовірності та роздуми навколо неї. Крім згаданих вище «пустунів» маємо ще гострого на язика Актора, який теж виникає в різних місцях, ситуаціях і веде дивні балачки з двійкою друзів. Усіх постійно переслідують дивні питання і неможливість їх осягнути і вирішити. Навіює щось кафкіанське. Цікава думка, що характер героїв мутний і призначення у філософському сенсі у них нема, оскільки їхній літературний творець (Шекспір чи хто там ховався під цим ім’ям) це все не прописав. Більше про сюжет не буду.

    Якщо при перегляді фільму вслухатися і розмірковувати над сенсом реплік без пауз, то може закипіти мозок. Тому друкована п’єса більш корисна. А вже потім театр/кіно.

    До книги входить ще одна сюрреалістична річ - «Після Маґрітта». З назви (René Magritte – один з найвідоміших бельгійських митців) видно, що сюр з образотворчого мистецтва перенесено на театральну сцену. Все, що говориться, про що/про кого йде мова, судження та умовиводи не є тим, чим логічно мало б здатися. Ця невеличка за обсягом п’єса є прикладом нетипового детектива. Типу псевдодетектив, якщо можна вжити такий термін. Якщо вам подобається..."Аліса у дивовижній країні", то це ваше.

    Задоволеність від прочитаного: 8,7 балів.
 
Характеристики Розенкранц і Ґільденстерн мертві
Автор
Том Стоппард
Видавництво
Дискурсус
Мова
Українська
Рік видання
2015
Перекладач
Іван Кричфалушій
Кількість сторінок
174 с.
Формат
60x84/16 (~145x200 мм)
Палітурка
М'яка
Шрифт
PT Serif
ISBN
978-617-7236-24-4
Вага
220 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Англії, Австралії та Нової Зеландії
Література за періодами
Література XX ст.