Я в захваті від цієї історії. Не скажу, що це щось вкрай оригінальне, але для мене це чудова атмосферна історія. Вероніка Рот любить писати про непрості відносини й часто густо змушує героїв страждати, але в такому світі по іншому ніяк. Інтерпретація здібностей в персонажів чудова, мені сподобалося, що авторка вигадала цілу історію присвячена цьому. А ще рослини на різних планетах, так, я люблю коли автор настільки з любов'ю і деталізацією ставиться до своїх світів. А ще кінцівка. В Дивергенті Рот зробила занадто радикальну кінцівку, без можливості щось виправити чи залагодити. Як на мене, найпростішу для того, щоб викликати смуток у читача. А в цій книзі вона вчинила стратегічно і це чудово.

Друга частина дилогії про Кіру й Акоса для мене стала набагато кращою за першу. З одного боку, звичайно, тут знову забагато зайвого. Деякі абзаци я б викинула (та все ж я не автор). Знову немає космосу. А мені так хотілося чогось схожого на "Зоряні війни", та це точно не сюди. Та з іншого боку, з'являється більше оповідачів. А це означає, що тепер читач заглядає у глибини душі не тільки Акоса та Кіри, а й Сизі з Айджою. Нарешті історія стає хоч трохи динамічною. Головним плюсом є неочікувані сюжетні повороти. Чи зможе Кіра вбити Лазмета? А чи його вб'є син? Також авторка сповна розкрила нам долі всіх кого тільки змогла. Там теж все не однозначно, та будьте певні, що все стане на свої місця. У чому не можна звинуватити письменницю - так це в відсутності логіки. Все максимально логічно і стає на відведені місця. Персонажів побільшало, і якщо чесно, я не зовсім розібралася хто вони такі (імена ж бо дуже схожі, і це примушувало кожен раз задумуватися хто така Аза, Ісса, Іма) Підсумую: "Розділені долею" сподобалася більше за "Мітку", напевно бо вона таки динамічніша. Витраченого часу точно варта. Щодо задоволення від кожної сторінки, я не певна, адже моментами стає трохи нудно. Та все ж історія неймовірно захоплює і цікаво дізнатися, що буде далі.

Цю серію (тобто першу книгу «Мітка» та другу книга «Розділені долею») раджу всім прихильникам підліткових фентезі, тобто таких серій як «Голодні ігри», «Напівдикий» або «Дивергент», цієї ж авторки. Вероніка Рот знову створює новий світ, нове суспільство. Цього разу вона відправляє нас до іншого всесвіту, де на одній з планет намагаються вжитися дві нації: шотети та тувесити. У цьому досить жорстокому світі перетинаються долі Акоса та Кіри. Вони, як Ромео та Джульєта, представники ворогуючих націй. Він – син оракула, має дар протистояти силам інших. Вона – зброя в руках свого батька, має силу завдавати біль та вбивати одним дотиком. Разом з тим, вона і сама постійно живе з болем. Він може допомогти їй впоратися з цим болем. Вона відчуває, що просто змушена заради нього піти проти своєї родини та допомогти йому втекти з полону. Їхні долі були відомі заздалегідь, є пророцтво, і вона аж зовсім не оптимістичне. А чи можна втекти від долі? Мені сподобалась ця серія. Після прочитання першої частини, я одразу потягнулася за другою. Перечитала обидві книги за кілька днів, просто не могла відірватися. Якщо спочатку розлогі описи цього світу мене трішки дратували, то потім стало дуже цікаво, кайфувала від цих пояснень. Однозначно раджу цю серію.