Рік розпусти Клауса Отто Баха
Паперова книга | Код товару 1265495
Yakaboo 4.6/5
Автор
Ярослава Литвин
Видавництво
Фабула
Мова
Українська
Рік видання
2021
Кількість сторінок
272
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Рік розпусти Клауса Отто Баха

Чим може обернутися інтернет-знайомство з юною та вродливою іноземкою? Звісно ж, коханням усього життя! Принаймні так вважає 43-річний Клаус Отто Бах, мешканець німецького містечка Кіля. Клаус полишає все і прямує до чужого краю з єдиною метою — відшукати жінку своєї мрії, зв'язок із якою випадково обірвався. На його нещастя, цим краєм виявилася велика і незбагненна, щедра та неприборкана Україна. Так, Клауса називатимуть «останнім романтиком». Так, з нього глузуватимуть не лише випадкові знайомі, але й сама доля, підкидаючи все нові пригоди та випробування. Але наш «сучасний Дон Кіхот» не відступить. І врешті доля змилостивиться, подарувавши Клаусові вистраждану та солодку мить щастя, а читачеві найнесподіваніший з усіх можливих фіналів.

Характеристики
Автор
Ярослава Литвин
Видавництво
Фабула
Мова
Українська
Рік видання
2021
Кількість сторінок
272
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Як німцю проїхати пів України і вижити. Коротка інструкція, що не потрібно робити. 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Клаус - одинак, що уникає стосунків. Чи то пак, стосунки уникають Клауса. Йому бракує впевненості, щоб говорити про свої бажання, але, натхненний прикладом свого товариша, Клаус вирішує знайти собі дівчину-українку. З величезних плюсів книги - це нешаблонні персонажі та непередбачуваний сюжет. Калейдоскоп подій, у які потрапляє Клаус в пошуках Вероніки, не перестає дивувати та веселити. Тут тобі і роботяги, що повернулись з заробітку, і завідуюча столової, і повія, і професор. Зустрічі з ними так чи інакше, трансформують Клауса, а фінал - це просто вишенька на торті в цих пошуках щастя.

    Буває, що береш книжку у руки і відчуваєш - це 100% моє. Так у мене було з Доржем Бату, з "Клубом любителів книжок та пирогів з картопляного варення" і ось тепер - з "Роком розпусти Клауса Отто Баха" Ярослави Литвин. Я з першої сторінки закохалась в стиль написання. Легка і соковита мова, яка насичена водночас іронією та глибокими смислами. Як говориться, і сміх, і гріх. Це не просто смішні жарти. Вони заставляють задуматись - а як насправді ми живемо? Які цінності сповідуємо?

    Наостанок додам, що книжка немає обмежень по віку. В ній немає сексуальних сцен та сцен насильства. Пристойна книжка, хоч назва ніби-то обіцяє якісь непристойності. Легка та весела книжка, щоб розважитись та подивитись на звичні речі незвичним поглядом.


  •  
    Вояж в Україну 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якісь дуже змішані у мене враження від цієї книжки…

    Сюжет. Уродженець міста Кіль, що в Північній Німеччині, 43-річний хлопчик з купою комплексів та жагучою пристрастю до жіночих колготок, Клаус Отто Бах знайомиться по інтернету з дівчиною, закохується і вже малює веселкові картини про взаємне кохання, а ж тут його обраниця зникає. Огорнутий непозбувною бентегою та одночасно окрилений щирим коханням Отто кидається на пошуки любки і не кудись, а в Україну.

    Спочатку про хороше.
    Стиль авторки, я зачитувалась кожним словом! І це одна з причин, чому я лишу цю книжку на книжкових полицях. Стиль легкий, не вимушений і разом з тим зі своєю родзинкою. Тут насправді хороший гумор. Над деякими сценами я сміялась в голос, що буває зі мною вкрай рідко.
    Це сам Клаус Отто Бах. Авторка виписує його так майстерно, що до моменту його вояжу в Україну, ми знаємо його як облупленого і він нам майже рідний. І хоча Отто весь час втрапляє в якісь безглузді ситуації, на нього не можна серйозно дратуватись, бо то така наївна добра бідося, що хіба обнять і плакать.
    Тепер про мінуси особисто для мене.
    Фінал. Як на мій смак, то краще було б закінчити на вечорі в стипбарі або на вранішній розмові з Барбарисівною. І справа не в тому, як саме книга закінчилась. А в тому, що такий фінал відкатує Отто назад. Виходить він нічому не навчився за цю поїздку і ніякого уроку не виніс. Ми залишаємо його таким, яким він був на початку, а це трохи розчаровує.
    Аж надто похмурою і ворожою змалювала авторка Україну. Практично всі (за рідкісними виключеннями), хто зустрічається на шляху Отто в Україні намагаються його облапошити, обікрасти і нажитись на наївному іноземці. В цьому, звичайно, є зерно істини, але ж не настільки, хоч би хоч трохи добра отримав головний герой від українців. А ще вони постійно бухають і заливають у себе літри горілляки. І чим далі по тексту ти більше мені ця чорнуха різала око.

    Ну а тепер висновок. Книжка однозначно варта уваги, вона вигідно вирізняється поміж укрсучліту.
Купити - Рік розпусти Клауса Отто Баха
Рік розпусти Клауса Отто Баха
250 грн
Є в наявності
 

Рецензії Рік розпусти Клауса Отто Баха

4.6/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Як німцю проїхати пів України і вижити. Коротка інструкція, що не потрібно робити. 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Клаус - одинак, що уникає стосунків. Чи то пак, стосунки уникають Клауса. Йому бракує впевненості, щоб говорити про свої бажання, але, натхненний прикладом свого товариша, Клаус вирішує знайти собі дівчину-українку. З величезних плюсів книги - це нешаблонні персонажі та непередбачуваний сюжет. Калейдоскоп подій, у які потрапляє Клаус в пошуках Вероніки, не перестає дивувати та веселити. Тут тобі і роботяги, що повернулись з заробітку, і завідуюча столової, і повія, і професор. Зустрічі з ними так чи інакше, трансформують Клауса, а фінал - це просто вишенька на торті в цих пошуках щастя.

    Буває, що береш книжку у руки і відчуваєш - це 100% моє. Так у мене було з Доржем Бату, з "Клубом любителів книжок та пирогів з картопляного варення" і ось тепер - з "Роком розпусти Клауса Отто Баха" Ярослави Литвин. Я з першої сторінки закохалась в стиль написання. Легка і соковита мова, яка насичена водночас іронією та глибокими смислами. Як говориться, і сміх, і гріх. Це не просто смішні жарти. Вони заставляють задуматись - а як насправді ми живемо? Які цінності сповідуємо?

    Наостанок додам, що книжка немає обмежень по віку. В ній немає сексуальних сцен та сцен насильства. Пристойна книжка, хоч назва ніби-то обіцяє якісь непристойності. Легка та весела книжка, щоб розважитись та подивитись на звичні речі незвичним поглядом.


  •  
    Вояж в Україну 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якісь дуже змішані у мене враження від цієї книжки…

    Сюжет. Уродженець міста Кіль, що в Північній Німеччині, 43-річний хлопчик з купою комплексів та жагучою пристрастю до жіночих колготок, Клаус Отто Бах знайомиться по інтернету з дівчиною, закохується і вже малює веселкові картини про взаємне кохання, а ж тут його обраниця зникає. Огорнутий непозбувною бентегою та одночасно окрилений щирим коханням Отто кидається на пошуки любки і не кудись, а в Україну.

    Спочатку про хороше.
    Стиль авторки, я зачитувалась кожним словом! І це одна з причин, чому я лишу цю книжку на книжкових полицях. Стиль легкий, не вимушений і разом з тим зі своєю родзинкою. Тут насправді хороший гумор. Над деякими сценами я сміялась в голос, що буває зі мною вкрай рідко.
    Це сам Клаус Отто Бах. Авторка виписує його так майстерно, що до моменту його вояжу в Україну, ми знаємо його як облупленого і він нам майже рідний. І хоча Отто весь час втрапляє в якісь безглузді ситуації, на нього не можна серйозно дратуватись, бо то така наївна добра бідося, що хіба обнять і плакать.
    Тепер про мінуси особисто для мене.
    Фінал. Як на мій смак, то краще було б закінчити на вечорі в стипбарі або на вранішній розмові з Барбарисівною. І справа не в тому, як саме книга закінчилась. А в тому, що такий фінал відкатує Отто назад. Виходить він нічому не навчився за цю поїздку і ніякого уроку не виніс. Ми залишаємо його таким, яким він був на початку, а це трохи розчаровує.
    Аж надто похмурою і ворожою змалювала авторка Україну. Практично всі (за рідкісними виключеннями), хто зустрічається на шляху Отто в Україні намагаються його облапошити, обікрасти і нажитись на наївному іноземці. В цьому, звичайно, є зерно істини, але ж не настільки, хоч би хоч трохи добра отримав головний герой від українців. А ще вони постійно бухають і заливають у себе літри горілляки. І чим далі по тексту ти більше мені ця чорнуха різала око.

    Ну а тепер висновок. Книжка однозначно варта уваги, вона вигідно вирізняється поміж укрсучліту.
  •  
    Файний розпусник: читати усім 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Як же я пишаюся нашими сучасними українськими авторами, які пишуть так! Так смачно, так яскраво, барвисто, цікаво, іронічно-саркастично, кумедно!
    Бажаю авторці цієї крутої повісті про поневіряння :) Клауса Отто Баха ще багато нових класних рукописів. А читачам бажаю - частіше натрапляти на такі книги.
    Отже, наш (тобто не дуже наш, бо німець) Клаус Отто - 43-річний одинак. Через комплекси та дитячі психотравми (а ще, мені здається, через деяку інфантильність) чоловіку важко побудувати здорові відносини. А жіночої ласки хочеться. Тому можна познайомитися із файною лебідкою, щирою українською жінкою в Інтернеті.
    Чому саме із українкою? Бо вони, як говорить друг Клауса, не дуже вибагливі, і у стосунках думають не про себе, а щоб чоловіку було добре. Ще й, велика вірогідність, що люблять колготки :) (Не питайте, просто читайте).
    Ця потреба Клауса у жінці приведе його у далеку Україну, де він дивуватиметься усьому і всім, де переживе неймовірні пригоди, захват, розчарування, де його чимало разів обдурять, але одного разу і приголублять.
    Чи зустріне Клаус своє кохання? Знаєте, питання залишається відкритим :)
    Якщо авторка надумає написати продовження цієї історії, я залюбки прочитаю :)
    Як і нові романи Ярослави Литвин :)
  •  
    Німець і Україна 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це мега крута книжка! Смішна, яскрава, сатирична. Якщо хочете подивитись на українців збоку, очима іноземця, тоді вам точно сюди. Такий собі Клаус, у якого за плечима два невдалі шлюби, вирішує розрізноманітнити своє монотонне життя і познайомитись з українкою, оскільки за порадами його друга це має численні переваги. І от після перепитій у віртуальному світі, він вирушає в Україну шукати свою кохану.
    Те якою постане Україна, вас не здивує, я думаю. Це сатиричний роман, в ньому розкривається життя українців очима іноземця. Київські маршрутки, вагон плацкарту, санаторій Ворохти, готель у Білій церкві, дівчата у пошуках матеріальної допомоги чи спонсора, гнучкість закону під конкретну ситуацію і багато інших ситуацій смішних і не дуже.
    Він супер легко читається, бо це справді цікаво і смішно. І кінцівка мене дуже здивувала) Хороша книга, яка подарує море крутих емоцій, буде веселою і реалістичною.
  •  
    Рік розпусти Клауса Отто Баха 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якось так склалося цього місяця, що я читаю книги про подорожі. Вже дочитала "Рік розпусти Клауса Отто Баха" і взялася за "Невероятную история индийца, который поехал из Индии в Европу за любовью". Надіюся, що друга буде романтичніша і головнего героя чекатимуть приємні пригоди. Бо про Клауса Отто Баха так не скажеш.
    Його життя було нудним і безрадісним. І для всіх (а найбільше для самого Клауса Отто) стало величезною несподіванкою подорож Клауса Отто в Україну. Але він вперше в житті по-справжньому закохався! Хоч і через Інтернет. Але його кохана розуміє і підтримує його, а головне - розділяє його фетиш - любов до колготок. Як я сміялася з фрази головного героя "от би всі жінки пахли ковбасою і носили колготи".
    Україна зустріне Клауса Отто не зовсім привітно. Його будуть дивувати наші вулиці, готелі і люди. А люди траплятимуться йому дуже різні. Але герой горить бажанням влаштувати коханій сюрприз, тож мужньо терпітиме всі негаразди.
    Тут буде багато смішних моментів, які не такі вже і смішні, якщо вдуматися і подивитися на себе з іншого боку.
  •  
    Дуже весела книжка 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Клаус Отто сорокатрирічний мужчина, німець, у якого за плечима є досвід невдалих стосунків, купа комплексів і шалена любов до жіночих колготок. Він мріє знайти ту єдину, але ж не аби яку, а щоб з довгим волоссям і талія струнка і колготки, щоб любила в крапочку і бажано чорні або червоні.
    У Отто є друг який розповів йому про свою чудову дружину українку, Клаус на ентузіазмі реєструється на сайті знайомств і навіть знаходить ту заради якої готовий поїхати у загадкову  Україну.
    На головного героя в нашій країні чекають неабиякі  пригоди і плацкарт, маршрутки і оренда житла в гостелі. Було дуже кумедно і цікаво спостерігати як Клаус намагався пристосуватись до нового життя та чи вийде в нього і чи знайде він своє кохання?
    Насправді мені дуже сподобалась ця книга, автору аплодую! Читач і сміється і сумує, бо насправді іноземців напевно саме так шокує все нашій країні, вона їх випробовує на кожному кроці, а для нас це буденність. Було цікаво поглянути на все це зі сторони. Книгу неодмінно раджу, легка і весело неодмінно урізноманітнить ваше дозвілля.
  •  
    Сумна комедія 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Чому всі пишуть, що це смішна книжка? Та це сумна-пресумна історія, від якої хочеться ридати гіркими сльозами. Ні, звичайно це сатира і читати це таки смішно. Але ж... Ех! Коли дивишся на нашу країну ось так, розумієш як все в нас ще погано. Навіть жлоб-німець, який використовує один сірник тричі і не завжди миє посуд, щоб зекономити на воді, і той, приїхавши в Київ, передусім бачить сірість, бідність і байдужість.
    Ні, звичайно пригод у книжці вистачає, цинізму-сарказму і кумедної правди життя теж. Але якось так прісно-тужливо стає від всіх оцих знайомств через інтернет, не зовсім цивілізованих халеп, і пряму та чесну (що ж уже) Барбарисівну.
    Написано від душі, щедро на емоцію і звичайно ж іронічно до крику. Динамічно і не нудно. Але все одно захвату від історії я не відчула. Трошки стукала мені в тім'ячко думка: "Ну, стереотипно це все, спрощено і десь уже таке я читала". Хоча дякую, що це нарешті не сльозлива драма, а комедія.
    Щоб коротко дати уявлення про що книжка: уявіть собі німця в "Богданчику" у докарантинні часи - і ви все зрозумієте.
  •  
    Україна очима німця 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Відчуття неоднозначні після прочитання.
    З одного боку, було весело, легко і цікаво. З іншого боку, було соромно й сумно.
    А ще, я терпіти не можу колготки, тому, майже весь час хотілося стукнути того Клауса Отто Баха))

    Чому було сумно й соромно?
    Бо Україна тут зображена, як брудна, незручна й незрозуміла країна, а люди, бухають постійно, або розводять іноземців на гроші.
    Зрозуміла річ, що все це у нас є, але в книзі все це показано очима іноземця і виглядає гидотненько.

    Але й Клаус, такий собі дядько.
    43 рочки ( а 43 рочки, то таки підступний вік)
    З явними дитячими травмами й нездоровою любов’ю до колготок.
    З якоюсь дитячою наївністю і довірою. Це не погано, але не в таких випадках, в які Клаус потрапляв.

    Якщо відігнати свій внутрішній спротив, сприймати текст, як сміх з самих себе, то можна насолодитися книжкою.

    А ще, чомусь згадалось багато неприємних випадків, з якими зіштовхнулася, мандруючи Європою. На захист, чи виправдовування самих себе))
  •  
    Крізь призму сатири 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Авторка книги стала для мене відкриттям. Книга видавництва Фабули. Як тільки я побачила, що у видавництві вийшла новинка, відразу захотілось її прочитати. А ще сподобалась обкладинкою. Книга легка, дуже швидко прочиталась. Вона кумедна, місцями навіть викликала сміх. Але я так до кінця і не розібралась, який після смак вона мені залишила. Так, книга класна, весела, але мабуть цю книгу потрібно читати крізь призму сатири, бо дуже сумно описана Україна, все що пов’язане з країною замальовується в чорних тонах, а хотілось чогось набагато яскравішого, хоча… мабуть, в більшості згаданих моментів, так воно і, написано правдиво. Самі персонажі яскраві. Головний герой 43-річний Клаус Отто Бах, якому не щастить в коханні та який обожнює жіночі колготки, хоче все ж таки зустріти свою долю. Він реєструється на сайті знайомств, знайомиться з українкою, закохується, але дівчина раптово пропадає. Він їде на її пошуки в Україну, де з ним трапляються різні пригоди, а при цьому він взагалі не знає і не розуміє української мови. Як не прикро, але дуже розчарувала мене сама кінцівка, яка вплинула на мою оцінку твору. В душі залишився аж неприємний осад. Не буду спойлерити, читач який зацікавлений книгою, хай прочитає і про все сам дізнається. А моя оцінка 9/10
  •  
    Пошуки себе та спроби розпусти Клауса Отто Баха 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Клаусу Отто 43. За плечима - два прожитих кохання, любов до колготок, купа комплексів з дитинства і одне серце, що хоче тепла.
    Наслухавшись захоплених розповідей друга про дружину-українку, Клаус реєструється на сайті знайомств та починає спілкування. Більше того, за однією з дівчат по той бік камери він навіть наважиться поїхати до далекої та такої дивної у всьому України!
    Подорожі Клауса нашою країною (тут і Київ, і Біла Церква, і Ворохта) та відкриття для іноземця на кожному кроці - це дуже смішно. Для Клауса то новий, абсолютно незнайомий світ, який живе за незрозумілими законами (чи взагалі без них).
    Оренда житла, плацкарт в поїздах, маршрутки, гостели, санаторії - Україна щедро вчитиме Клауса виживанню. Чи знайде він своє кохання? Чи взагалі виживе в цій країні?
    Перша частина книжки мене смішила від душі - поїздка Клауса у київській маршрутці змусила сміятись до сліз. Друга частина - сумніша. Шкодуєш героя, бажаєш йому щастя, хочеться захистити його серце, яке так прагне любові - і, мабуть, десь розумієш, куди все веде.
    Втім, кінцівка мене здивувала. Дуже! Як влучно сказала подруга, «Любов до колготок і фінал зовсім не в’яжуться, на мою думку». На мою - теж. Лишились питання, а я люблю, аби все було розкрито. І питання навіть не стільки про те, що буде далі (хоча цього б хотілось), а - чому? Це настільки сильне бажання бути прийнятим кимось? Але ж… колготки? Не розумію і не розумію подальших можливих дій Клауса, тому здивована і якось ніби не завершила для себе «Рік розпусти».
    В цілому - це легке, кумедне читання про наші реалії очима іноземця. Відпочити - хороший варіант.
  •  
    Трагікомеддія про пошуки кохання в колготках в українських реаліях 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Рік розпусти Клауса Отто Баха" - це блискучо написана трагікомічна історія про німця, який закохався через інтернет в українську дівчину і поїхав її шукати в страшну Україну. Богу дякую за те, що я тут народилася і виросла, інакше оті всі страшні поїзди, готелі, санаторії, кидали і сервіс мене б злякали, але ні. Та читати як людина з цивілізації потрапляє в наші краї - дуже смішно (і страшно, і співпереживаєш сильно, особливо за верхню бічну біля туалету). Біла Церква, Ворохта, Київ - куди ще занесе Клауса Отто Баха і пошуку ніжок в колготках? Кого він тут зустріне? І що найважливіше, чи зустріне свою кохану Вероніку і чи виявиться вона саме тією?

    Книжка безперечна варта уваги - читається прекрасно, дуже смішна і гостра. Іноді надто гостра - адже не завжди приємно подивитися з боку на все те, що ми вже звикли вважати нормою, але це порушення. Прав людини, приватності, здорового ґлузду зрештою.
    Окрема дяка Ярославі Литвин за фінал. Він міг бути різним, а вийшов несподіваним і комічним - ржала вголос. О третій ночі))) (собаку не розбудила)

    Кому читати книгу - тим, хто хоче познайомитися з іноземцем, або не хоче, але цікаво дізнатися як воно у людей буває; тим, кого не лякає постсовок; тим, хто хоче провести пару вечорів в приємному товаристві - бо за день прочитати, то трохи занадто, бо надто велика концентрація подій, героїв та місцин)

    Кому не читати - пуританам (хоча в книзі насправді нічого такого немає); львовофанатам (бо з усього прекрасного Лемберга там хіба смердючий вокзал); тим, хто звик перекладати все, що йде в тексті, на себе (можете надто розпереживатися).

    П.С. Це не та книжка, в якій добре піддивитися кінець. Ні в якому разі!
  •  
    Чудова книга для відпочинку 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Деякі чоловіки усе життя намагаються зрозуміти природу жінки. Інші ж займаються менш складними справами, наприклад теорією відносності." Альберт Айнштайн
    "Клаус Отто Бах - вірний своїй справі електрик, фанат пива і піци, романтичний розпусник, любитель колгот і жіночих ніг" закохався за посередництвом сайту знайомств і за порадою свого єдиного приятеля у симпатичну українку Вероніку. Її красиві ніжки у колготках та їхнє невимушене спілкування "про все і ні про що" змусили Клауса Отто не тільки розкошелитися на новий телефон для Вероніки, а й навіть вирушити у екстремальну подорож до екзотичної та непередбачуваної України. Усі радощі українського плацкарту (верхня бокова полиця біля туалету + відвідування останнього), незареєстровані хостели у Києві, санаторій у Ворохті (пробували заселитися без санаторно-курортної книжки?), клофелінщиці й душевний бородатий Віталік.
    Легка й іронічна історія, не без краплинки гіркоти від рефлексії про суто українські реалії та стосунки. Чудова книга для відпочинку. Рада знайомству з новою для мене авторкою #сучукрліт
  •  
    Розпуста чи пошук? 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ярослава Литвин "Рік розпусти Клауса Отто Баха"
    Книга нагадала мені передачу "Світ навиворіт". Вона змусила подивитися трохи інакше на все. Тут не українські дівчата їдуть шукати собі якого-небудь, навіть непутящого іноземця на роль чоловіка. Тут все навпаки-німець приїздить в Україну, щоб віднайти своє кохання. Тут немає колупання у тонкій організації жіночої душі, але тут багато про чоловічу душу, про їхні болі, мрії, страждання і очікування.
    Читається легко й натхненно. Клаус постає живою особистістю і навіть в голові зринає ряд знайомих чоловіків, які нагадують його якимись ознаками. Йому співчуваєш, його навіть починаєш любити. Жалієш, звісно, куди ж без цього. Але й пишаєшся і захоплюєшся. І от тоді, коли починає здаватися, що ось про цього чоловіка я зрозуміла все-все, стає фінал і приходить одкровення-автор-жінка.
    Недавно мені закидали, що я мало читаю, якщо мені не попадалися досі книги про суто чоловічі проблеми. Я чесно намагалася пригадати такі. І щось на думку спало дуже мало. І от я маю таку книгу. Вона різнопланова, хоч хтось може сказати, що виключно про розпусту. І я додала ще одну цеглинку для пізнання чоловічих потреб, проблем і бажань. Але знову ж, це все від імені жінки. Наскільки авторка зуміла правдиво відтворити чоловічий світ? Чи правильно розставлені акценти?
    Скільки у Клаусові власне жіночих уявлень про чоловіків, а скільки чоловічої сутності?
    Але ж книга художня. А як художня, вона дивовижно багатогранна: образами, подіями, проблемами. Вона вибивається із майже рівненького ряду сучасної української літератури і цим, як на мене, і цінна.
  •  
    І смішно, і грішно
    Бравши цю книгу в руки, я думала, що це така собі кумедна історія, над якою можна щиро пореготати.

    Але потім мені чомусь зовсім не було смішно.

    Клаус Отто Бах - звичайний німець. Чемно сплачує податки, не має проблем з законом, ходить на роботу, розлучений.

    Але у нього є невеличкий секрет (фетиш) - Клаус обожнює колготки на жіночих ніжках.

    Наслухавшись свого друга, який недавно женився на українці, Клаус Отто теж вирішує знайти собі любов в Україні.

    І він знаходить. На сайті знайомств. ЇЇ. Вероніку.

    Бідний Отто встиг закохатись у дівчину, але вона не готова до такого і тому видаляє свій профіль з сайту.  У відчаї чоловік наважується на подорож в Україну, щоб знайти кохану.

    І з цього моменту починаються пригоди Клауса Отто Баха.

    Уявіть людину, яка ніколи не виїжджала за межі свого міста і тут раптом їде в іншу країну. Ще й Україну.

    І смішно, і грішно. Що б ви подумали, якби були німцем і їхали Укрзалізницею через півкраїни в плацкарті на верхній боковушці? От уявіть собі це.

    Ярослава Литвин дуже вдало це описала. Але смішно від цього не було, скоріш навпаки, бо написане - чиста правда. І сумно, що в нас досі такі умови.

    І ще я усвідомила зайвий раз, що більшість травм дорослих родом таки з дитинства...

    Прочитаєте книгу і все зрозумієте
  •  
    всі мінуси і плюси мінусів туризму))) 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вихід цієї книжки я, на рідкість, ждала. Зазвичай маю скільки непрочитаних книжок нових, що уже й не стежу за тим, що наразі виходить. Але тут щойно почула про передпродаж, оплатила, і отримала однією з перших, та читати взялася лише через кілька місяців. Дотримуюся черги, так би мовити.
    Перш за все, мені шалено сподобалося, що Ярослава вишукала всі недоліки українського життя і так між іншим вмістила їх у текст, що інколи здавалося, що книжку насправді написав іноземець. Це і погляд іноземця на маршрутку, на те, що туди набивається бозна-скільки пасажирів, що просять (вимагають!) передати за проїзд одне в одного, що маршрутка прогнила, але обклеєна оголошеннями, що водій дає здачу під час руху, що із маршрутки важке сходження, бо немає спуску, як закордоном, що на зупинці сміття... На вулиці ж інші «привілеї»: хаотична, абсурдна, неконтрольована торгівля – ковбаса впереміш із трусами й шкарпетками. На стежинках у парку – собачі купки, які ніхто й не думав прибирати за своїми домашніми улюбленцями. Зате безхатько, на відміну від більшості українців, володіє гарною німецькою мовою. Не оминула своєю увагою Ярослава і поїзди із класично вогкими постелями, розбухлим рулончиком туалетного паперу, одним сканером квитків на три вагони. Ну і класика жанру (і якби ж справді жанру, а не насправді): за годину до прибуття поїзда забирають постіль і потім забороняють лежати на матраці, бо ж без постелі не можна. Поїзди мають жахливий запах і не мають відеоспостереження у вагонах, вікна брудні, і на них жахливі маленькі білі (колір під питанням, бо ж брудні) завіски.
    Зал очікування на вокзалах традиційний до спазмів у грудях: безхатьки, роми, які виманюють у людей все, що можна, і ядучий сморід – щоб уже напевно ти переконався, що тобі тут не місце.
    У санаторії на ліжко покладені двері, які ніби мали б допомагати – ліжко ж стало твердим. Однак ручка дверей, об яку втелющився необережно Клаус Отто, вказує на протилежне.
    Ну і до повного фаршу – здивування й обурення іноземців випадком, пов’язаним із клофелінщицями, історія з невигадливим ошуканством іноземця при оренді житла, відсутність сортування сміття, традиція, що чоловіки платять за жінок. Усього не можливо й перечислити. Ну, зокрема, ще привернуло увагу, як німці сприйняли українські страви: капустяні суші з рисом і м'ясом усередині, м'ясне желе з морквою, довелося трохи пометикувати, щоб допетрати, що ж малося на увазі. Але упевнена, що якось так вони й сприймають наші страви 
    Також моє око не пропускало парадоксальності викладу. От ніби кожне наступне речення виходить із попереднього, але який між ними зв'язок? Дуже люблю такий стиль. Наприклад: «За три місяці вони переспали, Ойген був на вістрі свого щастя й потенції, Марині не сподобалося. У кінці квітня вони побралися». Або ж таке: «Крила виросли на його руках і ногах, на його шиї, на його животі. І кілька – нижче пояса». Тобто тут само собою зрозуміло, про що йдеться, але ж як класно сформулювало! Чи опис, як Клаус Отто Бах спускається в українське метро: «Та й до того ж нічого страшного немає в тому, що чоловік опинився глибоко під землею, якщо він вірує в Бога. Навіть якщо вірує тимчасово».
    Але це я вдарилася в деталі. Кількома словами пройдуся по сюжету. Прочитала кільканадцять відгуків на цю книжку, дуже багато людей у коментарях обурюються, що як же так можна було підло зобразити Україну: тут тобі і брудно, і неохайно, і безвідповідально, і клофелінщиці, і проститутки, і злодії і т.д. Мені ж це не видавалося таким критичним, тобто ситуація й справді критична, але не видавалося, що у творі перебільшено щось, чи згущено, бо у житті, на жаль, іще гірше. Ярослава лише дуже тонко підмітила всі ці нюанси і гарно вплела в структуру тексту. За що їй окреме дякую.
    Розповідати, як Клаус Отто Бах «наважився» поїхати в Україну, щоб знайти своє неймовірне кохання до жінки, яка дуже ж уже гарно виглядала у колготках (власне, саме колготки він і любив) я не буду. Але це досить динамічна захоплива історія, яку я прочитала за три дні (що для мене рідкість, насправді, бо ж читаю виключно в транспорті, але заради цього шедеврального сюжету не гріх було намотати зайвих бозна-скільки кіл по Києву).
  •  
    Німець, колготи, Україна... 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Найкращий роман від українського автора, який я читала.
    Ця книга може стати своєрідним путівником для іноземця, який подорожує Україною.
    Історія дуже легка в прочитанні. Автор плавно переміщає нас із Німеччини до України. Ми мандруємо разом із Клаусом.
    Авторка дуже влучно підкреслила дрібниці, які ми начебто бачимо повсякденно, така наша країна, такі ми - її мешканці, однак читати про це було незвично і тим самим круто.
    Сподобалося, як описана українська жінка, її манери, звички, харизма. А ще атмосфера українського транспорту. Маршрутки, залізниці, метро.
    Цікаво було читати про перебування головного героя у Верховині - серці Карпат. Гуцули зі своїми традиціями, один санаторій, що застряг десь у дев'яностих, привітність господарів цього куточка України...
    Кінцівка книги мене вразила. Я зовсім не очікувала такого фіналу.
    А ще з книгою я досхочу насміялася, багато дотепного гумору.
    Ярослава Литвин підкреслила недоліки України, і я не бачу нічого в цьому поганого. Це наша країна, ми зробили її такою, авторка тільки висвітлила в книзі правду.
    Єдиним маленьким мінусом для мене стали моменти 18+. Так, їх тут багато, але я розумію, що роман розрахований на старшу аудиторію, тому це цілком допустимо.
  •  
    Чудова книжка 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Клаусу Отто Баху 43 роки. Він педантичний, правильний, наївний, закомплексований, з купою дитячих травм і надлишком ваги любитель жіночих колготок. На любовному фронті у нього повний штиль, а так хочеться романтики. От він і реєструється на сайті знайомств, де знаходить кохання усього свого життя - Вероніку, з якою вони на одній хвилі. Тільки є нюанс - кохана живе у Білій Церкві, що в Україні. Про Україну Клаусові було відомо лише те, що там йде війна. Але наш герой не з боягузів, він збирає валізу і летить (вперше у житті) у невідому країну, щоб возз'єднатися із обожнюваною Веронікою.

    Саме кінець зими і купи брудного снігу, а поміж тим купки ще дечого вражають німця вже на виході з летовища. На його шляху зустрічаються аферисти, алкоголіки, дівчата, які за гроші готові на все і бідний Отто стоїчно все витримує.

    Мені сподобалася ця історія. Авторка без прикрас описала всі проблеми нашої країни і не лише нашої, якщо розібратися. Звісно, прикро, що так є, але маємо, що маємо. Тут гарно прописані герої, а ще дотепний гумор і самоіронія, що я дуже ціную. Фінал неочікуваний. Однозначно, продовжу знайомство з творчістю авторки.
  •  
    Розпусник і колготки
    Херр Отто, перепрошую, герр Отто - самотній німець, що вже одного разу побував у романтичних стосунках. Але зі шлюбом вийшло шайзе, і він знову біля розбитого корита. І тут, як на зло, найкращий друг розповідає про лібе свого життя - фройлян Марину, з села бід Хмельницьким. Жіночка у розквіті сил приїхала на заробітки, доглядати його хвору тітоньку. Між двома трапився удар струму і зараз вони щаслива консервативна пара, де вона ідеальна дружина німця, а він не тямиться від щастя.

    Але повернімось до Отто. Наслухавшись таких розповідей, у нього загоряється внутрішній вогонь, де зболене серце починає прагнути кохання. І не простого- а щирої української дівчини, щоб любила колготки, так, як їх любить він. А все решту і Бог пошле. І першим кроком до цього став сайт знайомств. З цього і почався відлік шаленства у житті дойч герра.

    Це не просто історія сердечних переживань, а справжній весняний настрій, сповнений романтизму та гумору. Другого навіть більше за перше. А, ще звісно колготки, бо без них все було б не таким. Це книга, яка б'є стереотипи про те, що кохати буває пізно, через вік, через відстань, через незнання мови чи лінь. І якщо Вишневський створив найкращу драматичну історію про кохання в мережі (на мій погляд), то Ярослава створила найкращу гумористичну історію про те ж кохання у всесвітній павутині (зуб даю, ферштейн?).

    Окремо хочу виділити сам текст, який не просто можна розібрати на цитати, а й закохатися в чудесні метафори, діалекти, фрази німецькою та описи, короткі та влучні (особливо якщо це стосується менталітету та буденних особливостей). Бо якщо вас і не привабить сюжет, то повз написання мимо пройти неможливо. Це дуже спокусливий і "смачний" текст, який хочеться читати повільно і одночасно скоріше прагнеш добратися до фіналу, чекаючи розв'язку. Тому рекомендую, як книгу для відпочинку та хорошого настрою.
  •  
    Повна торба сміху і післясмак провини 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ви колись закохувалися з першого погляду? Ще донедавна я була впевнена, що дала би заперечну відповідь на це питання. Але коли побачила анонс книжки "Рік розпусти", то мій внутрішній голосок прошепотів, що я обов'язково повинна мати цю книжку, а дупа вже відчувала усі ті пригоди, які випадуть на долю Клауса. І, звісно ж, закортіло вирушити у ці мандри разом із ним :)

    Внутрішнє чуття мене не підвело, і я з захопленням прочитала книжку буквально за два дні. Більше того, тепер я майже із такою ж маніакальною пристрастю раджу її знайомим, і вже навіть всунула цю книжку у рюкзак хлопця.

    Чому вона класна? Бо дуже життєва, із гумором, який резонує на всі 100% та капець яким несподіваним фіналом. Коли дочитала, то їхала в автобусі із дивацькою усмішкою (благо, маска закривала ті враження шаленого читуна) :)

    Що ж ми маємо за сюжетом? Товстунця-Клауса, який має таємну пристрасть - жіночі колготки. Усе його життя можна охарактеризувати трьома словами - "суцільна непозбувна бентега". Здається, що головний герой застряг у своїй невпевненості та комплексах як муха у бочці меду, і рятівну ложку йому раптом простягає Вероніка - таємнича незнайомка з України, яка так точно розуміє його страхи та пристрасть.

    Однак вона раптом зникає, і Клаус, як куртуазний лицар, рушає на її пошуки. І тут, звісно, починається найцікавіше!

    Україна у цій книжці - дика та незвідана, і те, що нам здається нормою, виявляється для Клауса повним шоком. Якщо вдуматися, то книжка справляє певний ефект осяяння, адже сумно, що ми самі почасти репрезентуємо країну з не надто хорошої точки зору.

    За "Роком розпусти" можна і посміятися, і подумати над тим, куди ми котимось, і чи бодай тут нарешті не треба встромляти палку в колеса? Дякую Ярославі Литвин за нову улюбленицю на моїй поличці!
  •  
    Клаус Отто 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга, которая вводит в заблуждение яркой обложкой и отзывами, где хвалят юмор авторки. Книга, к которой я долго привыкала, чуть не бросила, но в итоге достаточно высоко оценила..
    Клаус Отто Бах - не молодой, не особо симпатичный, одинокий немец. И вообще, на первый (да и на второй) взгляд личность не слишком приятная. После детских травм - любитель женских колготок, решившийся на поиск любви в интернете, а потом и вовсе в чужой ему Украине. Вот примерно на этом моменте, спустя треть книги, становится действительно интересно. Герой все больше раскрывается, и все больше кажется несчастным и растерянным, чем неприятным.
    Впервые в жизни решится на самостоятельное путешествие, тем более в страну с другим языком и ментальностью - действительно непростое приключение, и Клауса Отто поджидают разные казусы и неприятности. Конечно, его приводят в недоумение обычные в нашей жизни вещи (типа маршруток). Тонко и не очень подмечаются наши недостатки, слегка забавно, и немного обидно. Но обидно не в плане "блин, автор, зачем нас обижаешь" а скорее "действительно, что-то у нас явно не в порядке", и от такой правды становится грустно.
    Вообще, я бы сказала, в книге описаны грустные вещи. Но сделано это так легко (а иногда и легкомысленно), что не понимаешь, больше хочется смеяться или плакать.
    В целом, не скажу, что эта история станет одной из любимых. Но книга однозначно заслуживает внимания.
  •  
    ...наші за кордоном.... 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    ...Після перших сторінок я закрила книжку, трохи "поплювалась", бо яка ж бридота. Потім відкрила знову і не закривала до останньої сторінки.
    За сюжетом німець ,у якого все в житті непросто, знайомиться в інтернеті з прекрасною українкою ...і саме з цього моменту його життя перевертається з ніг на голову. І я впевнена ,що як раніше ,точно не буде.
    Мені було дуже шкода Клауса. Недарма кажуть, що проблеми родом з дитинства. Він хороша людина, просто нещасна, глибоко нещасна. Токсичне мамине виховання, самотність зіграли свою роль у житті героя. Та і згодом таке враження, що чорна смуга ніколи для Отто не закінчиться.
    Попри все у романі багато смішних моментів, іронії, жартів. Особливо приїзд Клауса в Україну, мандри у Ворохту. Але паралельно ще сумно, бо ми бачимо рідну Батьківщину геть інакше. Точніше зовсім без прикрас. Бачимо очима іншої людини, чужої зовсім. Моментами це неприємно. І хочеться щось сказати, щоб захистити своє.
    Чи знайде Отто своє кохання, і ким виявиться Вероніка, і чи зможе він стати вільним і нарешті усвідомити, чого ж бажає від життя? Деякі відповіді ви таки знайдете)
    Фінал мене вибив з колії зовсім. Чесно.
    Але попри все Книжка дуже хороша! Люблю такі історії, лишають дивний післясмак, де герої різні і викликають бурю емоцій. Було круто!
 
Характеристики Рік розпусти Клауса Отто Баха
Автор
Ярослава Литвин
Видавництво
Фабула
Мова
Українська
Рік видання
2021
Кількість сторінок
272
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-09-6549-3
Вага
200 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література