Коли читаєш цю книгу стає тільки гидко від того, як у ній зображується Україна та українці. Набір шаблонів, упереджень та банальностей. Нічого смішного та романтичному у тому що трошки дурнуватий, наївний збоченець їде розшукувати ледь знайому йому дівчину в іншу країну немає. В Україні головному герою зустрічаються самі лише шарлатани, обманщики, бомжі, проститутки та бидло. Такого враження, що інші і не живуть. На кожному кроці його обманюють, виставляють дурнем та розводять на гроші. Що у цьому смішного?? Ця книга взагалі не варта уваги! Сподіваюсь, що її ніколи не побачать за кордоном!

Книга Ярослави Литвин "Рік розпусти Клауса Отто Баха" розповідає нам історію пересічного німця середнього віку з маленького провінційного містечка Кіль, який, страждаючи від одинокого життя, випадково познайомився на одному з сайтів знайомств з молодою, гарною і звабливою українкою Веронікою, яка відразу підкорила його, в тому числі своїми стрункими ніжками у гарних колготах. Коли нова знайома Клауса несподівано перестала виходити на зв’язок, німець вирішив будь що знайти цю загадкову дівчину, в яку, до речі, він встиг по вуха закохатися… Ця подорож невідомою і дикою країною Україною виявиться зламом багатьох уявлень і шаблонів в голові німця. Країна дивних звичаїв, неадекватних стосунків і людей справить сильне враження на недосвідченого європейця. А пошуки коханої Вероніки заведуть у глухий кут. Але розв’язка історії буде несподіваною і шокуючою! Книга читається легко і швидко, чудова якість видання. Реальність, якою вона бачиться авторці: відверта, без зайвих сантиментів і прикрас, без ілюзій про справжні почуття…

Херр Отто, перепрошую, герр Отто - самотній німець, що вже одного разу побував у романтичних стосунках. Але зі шлюбом вийшло шайзе, і він знову біля розбитого корита. І тут, як на зло, найкращий друг розповідає про лібе свого життя - фройлян Марину, з села бід Хмельницьким. Жіночка у розквіті сил приїхала на заробітки, доглядати його хвору тітоньку. Між двома трапився удар струму і зараз вони щаслива консервативна пара, де вона ідеальна дружина німця, а він не тямиться від щастя. Але повернімось до Отто. Наслухавшись таких розповідей, у нього загоряється внутрішній вогонь, де зболене серце починає прагнути кохання. І не простого- а щирої української дівчини, щоб любила колготки, так, як їх любить він. А все решту і Бог пошле. І першим кроком до цього став сайт знайомств. З цього і почався відлік шаленства у житті дойч герра. Це не просто історія сердечних переживань, а справжній весняний настрій, сповнений романтизму та гумору. Другого навіть більше за перше. А, ще звісно колготки, бо без них все було б не таким. Це книга, яка б'є стереотипи про те, що кохати буває пізно, через вік, через відстань, через незнання мови чи лінь. І якщо Вишневський створив найкращу драматичну історію про кохання в мережі (на мій погляд), то Ярослава створила найкращу гумористичну історію про те ж кохання у всесвітній павутині (зуб даю, ферштейн?). Окремо хочу виділити сам текст, який не просто можна розібрати на цитати, а й закохатися в чудесні метафори, діалекти, фрази німецькою та описи, короткі та влучні (особливо якщо це стосується менталітету та буденних особливостей). Бо якщо вас і не привабить сюжет, то повз написання мимо пройти неможливо. Це дуже спокусливий і "смачний" текст, який хочеться читати повільно і одночасно скоріше прагнеш добратися до фіналу, чекаючи розв'язку. Тому рекомендую, як книгу для відпочинку та хорошого настрою.