Книга "Риб"яча кров" Їржі Гаїчек мені давалась морально важко. Напевне тому, що я живучи в Україні, бачила і переживала відлуння Чорнобильської трагедії на атомній електро станції. В цій книзі історія не настільки трагічна, але теж показує як влада своїми примусовиими діями, нехтує волевиявленням людей, знищує сім"ї і життя людей. Мені навіть уявити страшно, як це людей примусово змушують покидати їхні домівки. На їхніх очах руйнують будинки, які власними силами і стараннями зводилися. Тут народжувалися діти, вмирали рідні, тут переживали радість і горе. Владі всеодно до почуттів жителів маленького села на березі Влтави у Південній Чехії. На їхню думку ці люди мають бути щасливі - їм дали квартири в новобудовах, вікна яких виходять на ту ж зловісну електростанцію. Виникає одне запитання:"Коли настануть часи, що людей не розглядатимуть, як робочу силу і засіб наповнення казни?" Книга сподобалася. Раджу читати. Можливо, такі історії змусять задуматися і не бути байдужими до інших людей.

У книжці описано кілька важливих пластів: історичний – період розпаду Чехословаччини, природній – боротьба людей за свої помешкання, побудова атомної електростанції, і особистий. Ці три пласти дуже вдало поєднані у романі. Власне, усі події підпорядковуються атомній індустрії: розпад республіки мало цікавить людей, коли їхні будинки мають бути затоплені водою. Це ж стосується і їхнього особистого життя: вони зневірюються, божеволіють, зраджують інших, внаслідок чого знаходять чи втрачають друзів і коханих. Роман складається з кількох частин. Із першої частини – 2008 року – стає зрозуміло, на що приречені стосунки головної героїні Гани, показані в усіх наступних частинах, що описують попередні роки – 1986, 1987, 1992 тощо. Що показово, тут описано, як чехи дізнавалися і як сприймали аварію на Чорнобильській АЕС. Вони розглядали її виключно як можливість достукатися до власних можновладців і переконати їх не будувати атомну електростанції у їхній місцевості. Неабияк зворушив і здивував той момент, що люди до останнього борються за відновлення свого села, ловлять поштову машину на трасі, бо у них зачинили відділення, ходять на зупинку у сусіднє село, бо у них припинили транспортне сполучення, проводять різні протести, дописують у газети, ведуть хроніку подій, але при цьому продали свої будинки державі й отримали за це квартири в місті. Цей момент я так і не змогла зрозуміти. Також цікавий опис дружби Гани й її подружок. Як місто роз’єднує їх, або ж робить іще ближчими. Історія брата, покрита таємницями. І оповідь про батька, який здається, певною мірою, тираном, а насправді ж є так само безсилою людиною, що потрапила в ті важкі непереборні обставини. Здається, автор конче хотів завершити твір на позитивній ноті, але позитив вийшов дещо змазаний. По тексту зрозуміло, що побудова атомної електростанції неабияк вплинула на долі мешканців сусідніх сіл. І те, що Гана об’їздила весь світ уже в дорослому віці, лише підтверджує цю її загубленість, яку спричинила атомна електростанція. Намагання знайти себе і спроба втекти від себе – ось це прочитується у її вчинках. Однак вона врешті повертається до хворого батька. Тож є сподівання, що вона таки вирішила зупинитися у своїх пошуках. У будь-якому випадку, книга однозначно вартує того, щоб її прочитали.

Роман «Рибяча кров» Їржі Гаїчка, це таке собі намагання вписати звичайне село в околиці чеських Будійовиц в світовий контекст. Автор створює картину, що велика історія триває й стосується не лише світових столиць, але й звичайних місцевостей в окупованих радянським союзом країн. Чорнобильська катастрофа перегукується з будівництвом електростанції(атомної), що показує про наявність схожих тем і актуальність проблеми незалежно від місця де це відбувається. Мова викладу йде від дівчини Ганни з звичайної сільської місцевості, котра намагається захистити свою місцевість від затоплення в наслідок будівництва. З іншої сторони ми стаємо свідками внутрішньої трансформації самої Ганни. Варто відзначити, як окремою темою роману стосунки в родині Ганни, і взагалі стосунки між людьми й їхнє відношення до своєї рідної землі. Сама форма роману дуже проста, має події, які відбуваються «до» й «після», «після» й «до», тобто часові проміжки міняються, а події синхронізуються. Самий стиль автора важкуватий для сприйняття, й для читання, і це може відлякати читача. Варто відзначити хороший переклад роману, якісний папір і друк.