Рецензії «Темні кутки»

Середня оцінка
3
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
Найкращі рецензії
Написати свою рецензію
  • Темнi Кутки - очень интересно!
    Николай , 28 жовтня 2017 р.
    Рецензія корисна?
    Первая книга этого автора, которую я прочитал, и остался невероятно доволен. Также впервые читал книгу, которая состоит из 380 страниц, и вплоть до 330 страницы я не знал кто убийца! Да, у меня было несколько мыслей, но ни одна из них не оправдалась. Так умело автор всё закрутил. Говорить что сюжет невероятный, это вообще ничего не сказать.

    В возрасте 8 лет Либби пережила смерть все своей семьи (мама и две сестры). Всю вину скинули на её брата, который якобы баловался наркотиками, верил в «дьявола», и «якобы» совращал малолетних. Невероятных каскад событий, как в лучших комедийных фильмах, делал из брата настоящего монстра. Но Либби выросла, деньги из пожертвований добрых людей, на которые она жила, закончились, а работать не хочется. Так почему же не заработать на том, чтобы действительно узнать правду, тем более что некая группа людей готова действительно хорошо заплатить за то, чтобы она порылась в прошлом и навела некие справки.

    И по ходу книги выясняется, что отец её настоящий раздолбай, который хорошо умеет только пить и воровать. И, возможно, он убил семью, из-за долгов. А, возможно, это отец маленькой девочки, которую якобы совращал Бен (её брат). Он просто хотел отомстить за неё и случайно вышел из себя и убил всех, только маленькая Либби тогда смогла спрятаться.

    Так кто же этот убийца? А, возможно, и её детские показания это всего лишь то, что хотели услышать присяжные, и психиатры умело заставили ребенка говорить то, что им нужно. Разобраться в этом всем помогут только встречи с теми, кто в этом участвовал. Добавьте сюда ещё пару персонажей, о которых девушка не знала, но они оказывают невероятное влияние на сюжетную линию.

    Рассказ ведется сразу от трех персонажей, и это открывает многие нюансы, о которых прочие герои не догадывались ранее, но которые сыграют невероятную роль в концовке этого триллера. Настоятельно рекомендую к прочтению, если вы любите загадки и лихо закрученный сюжет.
  • Ідеальний шторм
    Vasyl' Laver, 10 вересня 2017 р.
    Рецензія корисна?
    Головним героєм роману Ґіліян Флінн "Темні кутки" є Ліббі Дей - дівчинка, що пережила трагедію. Звісно, зараз їй за тридцять, але вона все ніяк не відірветься від того дня, а вірніше сказати ночі, коли її брат Ден убив їхню маму та двох сестер. Інфантильна, абсолютно непристосована до життя Ліббі опиняється на межі банкрутства - книги, що описують її історію, вже не приносять дохід, та й за двадцять п'ять років після трагедії вже назбиралося достатньо інших жертв, котрі потребують допомоги суспільства. Про Ліббі й різнанину на фермі Деїв почали забувати.
    Але не всі - до Ліббі звертається Лайл Вірт, представник клубу любителів таємниць. Члени цього клубу розслідують давно забуті справи, в тому числі й справу Деїв. Вони переконані, що Бен, який довічно позбавлений волі за убивства, насправді їх не скоював. І Ліббі знову поринає у ті страшні миті свого дитинства, коли її життя змінилося назавжди.
    Дія роману відбувається у двох часових проміжках - у сьогоденні (де головною героїнею є Ліббі Дей) та у 1985 році - у році, коли саме відбулися усі ті страшні убивства. Головними героями "минулого" є Бен та Петті - матір Ліббі.
    Читаючи роман, я не раз згадував відомий вислів Чехова, про висячу на стіні рушницю, що неодмінно повинна вистрілити в останньому акті. У "Темних кутках" "стріляє" геть усе - і сестра-пліткарка, і борги сімейства Деїв, і дитячі речі, куплені у секонд-хенді, навіть те, що Бен перефарбував волосся у чорний колір, також зіграло свою роль. Якщо спробувати описати події роману двома словами, то ними будуть слова "ідеальний шторм". Ідеальний шторм, який геть зруйнував усі надії Деїв на щасливе майбутнє. Читаючи, ми сторінка за сторінкою будемо наближатися до повного розуміння того, що ж саме відбулося у ту злощасну ніч.
    Також хотілося би відмітити брак чисто позитивних персонажів. Усі з головних героїв не без гріха, за виключенням, хіба, Петті Дей. Але, попри це, героям співчуваєш, адже вони постають реальними людьми - недосконалими, із купою власних "тарганів" та недоліків. Також хочеться зазначити, що у романі присутня і надія. Адже те, що Ліббі таки знайшла у собі сили (хоч і не без сторонньої допомоги) ще раз зіткнутися віч-на-віч зі страхами свого дитинства, дозволяє розгледіти у ній внутрішній стрижень, який із часом все ж дозволить їй знайти своє місце у житті. Та перед цим їй прийдеться пройти не одне випробування...
  • Маленькі містечка приховують великі таємниці
    Hanna Kharlan, 30 березня 2018 р.
    Рецензія корисна?
    "Темні кутки" - другий прочитаний мною роман Гіліян Флінн після "Гострих предметів". Тому під час читання я постійно ловила себе на думці, що порівнюю ці книги. В обох романах події відбуваються в маленьких містечках. Головні героїні також схожі між собою - обидві мають багато невирішених психологічних проблем з дитинства та певні відхилення. Наприклад, героїня "Гострих предметів" вирізає слова на власному тілі, тоді як Ліббі з "Темних кутків" має не настільки жахаюче "хобі" - вона хвора на клептоманію.
    Ще одна відмінність: якщо Камілла Прейкер з "Гострих предметів" повертається додому, щоб розкрити вбивство та з"ясувати стосунки з рідними, то головній героїні "Темних кутків" Ліббі Дей більше нема куди повертатися. У неї залишився тільки старший брат, що відбуває довічне ув"язнення за вбивство матері та двох сестер.
    З дня трагедії минуло 25 років, Ліббі виросла, проте виявилась абсолютно непристосованою до дорослого життя. Вона не має освіти, сама думка про роботу лякає, а книга про трагедію сім"ї Деїв більше не приносить прибутків. До того ж, охочих допомогти фінансово вже не залишилося, адже нові трагедії стаються мало не щодня. Здається, що про бідолашну Ліббі Дей забули всі, крім клубу любителів таємниць в особі Лайла Вірта, який має власні скелети у шафі. Загалом відсутність суто позитивних персонажів - риса, притаманна всім книгам Гіліян Флінн. Кожен божевільний по-своєму, а вирішувати, кому віддати "пальму першості", доводиться читачам. Тож Ліббі Дей погоджується на пропозицію розібратися в обставинах трагедії, адже за це пропонують гроші, які дозволять ще якийсь час про необхідність шукати роботу й влаштовувати власне життя.
    Далі подї розгортаються в найкращих традиціях якісних психологічних трилерів. Зрештою Ліббі переконується, що в залі суду вона сказала лише те, що від неї хотіли почути, тоді як справжній вбивця все ще перебуває на свободі. Все настільки змішано, що наперед вирахувати особу вбивці практично неможливо. Читання "Темних кутків" схоже на розплутування клубка, де кожна нитка веде до нового вузла. Крім хвацько закрученого сюжету, сподобалося й те, що "Темні кутки" не вилітають з голови після останньої перегорнутої сторінки, а спонукають до роздумів. Не завжди правильною є та відповідь, яка лежить на поверхні. Не завжди той, хто виглядає монстром, насправді є ним...