Рецензії «Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло»

Найкращі рецензії
Написати свою рецензію
  • Ох, яка книга!!!
    Анна , 20 травня 2017 р.
    Рецензія корисна?
    Мабуть, це найкраща книга, яку я читала!!
    Я досі знаходжусь під враженнями, тому вибачте за занадту емоційність у рецензії.
    По-перше, я обожнюю Філіпа Зімбардо, автора найкращого і найризикованішого соціально-психологічного експерименту у науковому світі.
    По-друге, нарешті я мала змогу прочитати цю книгу українською. Я частіше читаю російскою, бо коло мого літературного вподобання частіше можна знайти тільки мовою оригіналу чи російською.
    Що ж так мене вразило?
    Буквально все! Буквально все, що можна тут прочитати. Відомий американський психолог експериментатор Філіп Зімбардо через майже 40 з чимось років повертається до свого революційного Стенфордського в'язничного експерименту, який наніс стільки травм, вражень всім, хто у ньому приймав участь, що їх коментарі і щоденники стали однієї з найцінніших доповнень у книзі. У книжці докладно викладено перебіг експерименту, ці самі уривки із щоденника психолога та учасників, матеріали інтерв'ю, аудіозаписи та відеозаписи.
    Дуже ґрунтовна книга. Вона захопила мене і не відпускала декілька днів, до поки я не дочитала її. Але і зараз враження від неї дуже сильні.
  • рецензія
    Маргарита , 21 травня 2017 р.
    Рецензія корисна?
    Читаючи цю книгу, розумієш, наскільки велику роботу виконав автор аби представити публіці не тільки один з найжорстокіших експериментів з людською психіко, а й обгрунтувати його та привязати до людської природи в цілому. Справді, ця книга хоча й несе в своїй основі тюремний експеримент, однак яскраво демонструє природу людських відносин і виявиться цікавою не лише психологам.
    Насправді, чому ж хороші люди чинять зло? Що змушує їх поступатися власними переконаннями та моральними принципами? У книзі автор дуже добре іллюструє відповіді на ці питання наочними прикладами. Однак найяскравішим все ж залишається вищеназваний експеримент, що був проведений самим автором та аспірантами Стендфордського університету.
    Спрямований на вивчення реакції людини на обмеженя свободи і впливу навязаної соціальної ролі, експеримент показав набагато більше. Він демонструє чутливість і покірність людей, коли їхні вчинки і лінію поведінки виправдовує ідеологія підтримана державою. Яким чином деіндивідуалізація, вплив авторитету і, як сам Зімбардо пише "пасивність свідків або "зло бездіяльності" впливають на суспільство. Зімбардо прекрасно іллюструє зменшену в масштабах тоталітарну практику держави, спрямовану на встановлення абсолютного контролю над суспільством і наслідки, які цей процес викликає. Тому я вважаю, що ця книга несе неймовірний політичний контекст. Читаючи коментарі самих учасників, кров стигне у жилах від їхніх висновків і від того, що все це провертається у значно більших масштабах
  • Дуже сильна книга!
    Виталий , 9 квітня 2018 р.
    Рецензія корисна?
    Заочно знаючи, що вона присвячена Стенфордському В'язничному Експерименту (СВЕ), я дивувався, чому в своїх відгуках дехто рекомендує читати її всім політикам (яке відношення вони мають до в‘язниць?). І взагалі подумав, чи варто читати книгу коли є велика кількість статей в інтернеті, присвячених цій темі і навіть непоганий фільм (про фільм напишу вкінці). Тепер зрозумів чому (бо сам СВЕ це далеко не вся книга).
    За структурою СВЕ займає лише третину книги. Далі, десь інша третина, йдуть пояснення поведінки, чинників, а також ситуації (системи), що призвели до такого сумнозвісного результату експерименту, коли одні молоді люди почали знущатися над іншими вже в перший же день СВЕ. Йде розповідь подібних експериментів над людьми, коли в умовах деіндивідуалізації люди чинили не так як їм властиво, ба навіть антиморально. Це все наче й цікаво і пізнавально, та під час опису цих «психічних чинників» було дещо нудно і 2а третина читалась найдовше.
    І нарешті остання третина книги - це знущання американських військових над в'язнями в Абу Ґрейб під час іракської війни. І тут автор якто кажуть, розійшовся ))

    Зімбардо дуже сильно критикує владу, адміністрацію Буша, розглядає величезну кількість порушень, що їх вчиняли амер. військові в різних в'язницях до та після подій в Абу Ґрейб. І він доволі детально аналізує всі ці порушення з величезною доказовою базою. Тож остання третина книги - це більше розбір дій владних структур, а також впиву цих дій, які і призвели до створення ситуацій коли хороші військові, люди, знущалися та проводили тортури під час Іракської війни (та деяких інших насправді).
    Цікавий момент був коли я показав фотографії знущань в Абу Ґрейб своїй знайомій. Вона навіть всі і дивитись не хотіла, зразу охарактеризувала катів виродками, ще й здивувалась як такі люди взагалі існують на планеті. І тут Зімбардо, який був консультантом-психологом командира групи катів, привів його повну особистісну та психологічну характеристику починаючи з дитинства. Навіть я здивувався (не те що знайома яка заочно обізвала його виродком), - це був мало не зразковий чоловік, віруюча людина, патріот своєї країни, який ще й на додачу був перфекціоністом. Уявіть собі, які умови могли так змінити людину, що вона опуститась до тортур....
    Дуже повчально і тепер я б теж хотів щоби всі політики та військові мало не здавали екзамен по цій книзі.

    Хотів би завершити відгук цитатою з книги: Жорстоку, незаконну чи аморальну поведінку прийнято вважати чимось на кшталт «ложки дьогтю в діжці меду». Вважається що такі промахи — рідкісні винятки з правил (що це просто окремі виродки). Проте системний аналіз зосереджується на творця діжки і на тих, від кого залежить її вигляд. Саме правляча еліта, творці «діжки», залишаючись залаштунками, часто визначають умови життя для всіх нас, кому потрібно існувати в створеному ними середовищі.

    P.S. одразу після прочитання я вирішив подивись фільм про Стенфордський В‘язничний Експеримент (2015р). Що ж, тут без вийнятків - книга в рази краща, хоча вона якби і нон-фікшн. Фільм наче б то і детальний; домисли, та зміни сюжету некретичні, але все ж таки він виявився занадто «добрим». Нажаль в даному випадку реальність виявилась набагато жорстокішою і в фільмі не передали і 3ї частини того насильства і відчаю, яке було насправді, і яке описане в цій книзі. Чи то просто не вистачило хронометражу, чи режисер не зміг якісно передати сюжет, та справжніх емоцій не виникло. Книга набагато краща, в принципі як завжди. Проте актори дуже схожі на тих, що й на фото в книзі. І одягнені так же, і декорації чудові. Можна глянути для того щоб простіше візуалізувати події СВЕ.
  • Енциклопедія про людину
    npetrovets , 8 серпня 2017 р.
    Рецензія корисна?
    Уперше почув про книжку ще декілька місяців тому. Стенфордський в'язничний експеримент (СВЕ) і вплив на людину. Цікаво, подумав я, але українського перекладу не було, а російською читати було ліньки. Одначе видавництво Yakaboo як знало і швиденько переклало. Чудоооово!
    Про книгу.
    Ефект Люцифера - не просто історія СВЕ, це така собі своєрідна енциклопедія про людину і під впливом яких факторів вона може робити речі, які більшість з нас вважає неприйнятними. Безліч різноманітних експериментів для підтвердження такого впливу, як ото дослідження Аша або Мілґрема. Висвітлення "імен" - дегуманізація, деіндивідуалізація, конформізм та інші. Знущання у в'язниці Абу-Грейб і чому так сталося.
    Найцікавіше серед тих 600 сторінок, як на мене, це за/питання до себе, а чи міг би я так зробити, чи таки скинути все на індивідуальність і "зі мною такого не станеться" ?
    Мабуть це за/питання і є сенсом книги, про що неодноразово зазначає Зімбардо, за/питання, яке Ви поставите самому собі й спробуєте на нього відповісти.
  • Моє-моє. Ідеальна книга для "трупожера"
    Julia Dutka, 3 листопада 2017 р.
    Рецензія корисна?
    Я хотіла цю книгу, відколи вона вийшла, може, навіть відчувала якийсь підсвідомий потяг до неї. Щось на зразок одержимості. Який же він, цей ефект – ефект Люцифера? Що змушує хороших людей ставати злими?

    Філіп Зімбардо – один із найвідоміших психологів США. Йому належить авторство Стенфордського в’язничного експерименту: групу молодиків (від 18 до, здається, 23 років) без психічних відхилень випадково поділили на в’язнів та наглядачів і помістили у закритий простір. Експеримент не витримав й тижня із запланованих двох, бо те, що сталось, шокувало всіх. Геть нормальні хлопці, які були наглядачами, проявили неабияку агресію, а бідолахи в’язні геть забули про те, що можуть припинити експеримент у будь-який момент, і просто страждали, бунтували, але так і не вийшли на волю.

    Це дослідження того, як середовище впливає на людину. Воно пояснює жахіття, які відбувались в Абу-Грейб, різанину в Нанкіні, винищення тутсі в Руанді і навіть те, що Голокост відбувався руками звичайнісіньких чоловіків середнього віку. "Ефект Люцифера" – це токсична ситуація, яка проявляє все найгірше, що може бути в людині. Отрута в чистому вигляді (просто як корупція у владі – з часом роз’їдає і найпорядніше "я").

    Страшно, правда? Але Філіп Зімбардо пропонує нам усім провести інше дослідження – вивчити явище банального героїзму, для якого не потрібно бути особливим чи потрапляти у неймовірні ситуації. Просто почати чинити добро. Ще більше добра.