Рецензії «Білий попіл»

Середня оцінка
4
  • 5
    4
  • 4
    0
  • 3
    0
  • 2
    0
  • 1
    0
Найкращі рецензії
Написати свою рецензію
  • ,,Білий попіл"
    Олеся Кізима, 18 травня 2018 р.
    Рецензія корисна?
    Якщо хочете прочитати щось дуже і дуже оригінальне із сучасної української літератури, а саме дуже ,,смачний" мікс ретродетективного та містичного трилеру під добрячим соусом нуару, то роман Ілларіона Павлюка ,,Білий попіл" -- однозначно, потрапляння в ,,десятку"! Такого яскравого, захоплюючого чтива, котре нагадує справдешній голлівудський блокбастер з крутими хлопцями, бійками, таємницями, напруженою атмосферою та духом часів гоголівського ,,Вія" -- зі свічкою удень не знайдеш! Ще варто додати, що автор -- журналіст, кіносценарист та продюсер, творець низки документальних стрічок та ігрових серіалів; ідея взятися за написання роману зародилася спонтанно: за ранковою кавою Ілларіон Павлюк, дискутуючи про те, як росіяни привласнюють українську літературу, запалився бажанням написати сценарій до нового фільму, написавши на клаптику паперу ,,Кіносценарій. Вій 2.0", який згодом став основою для книги. На написання ,,Білого попелу" пішов рівно один рік; переклад з російської мови здійснив Михайло Бриних (,,Видавництво Старого Лева", 2018-й рік).

    Білий попіл -- це назва віддаленого хутора, на якому трапилося загадкове вбивство молодої панночки. У скоєнні злочину винним вважають такого собі семінариста Хому Брута. Та чи це насправді так? До розслідування справи запрошують приватного детектива Тараса Білого. Чи зможе він-таки докопатися до істини, коли місцеві жителі не те що неохоче ідуть на контакт, а швидше нагадують закриту секту, із своїми внутрішніми законами, обов'язками та... круговою порукою? Тож, якщо вас не лякають всілякі містичні знаки, які раз у раз зустрічатимуться на шляху нашого героя, пропоную скласти йому компанію у розплутуванні цієї головоломки -- гострі відчуття та мурашки по шкірі гарантовані!
  • Вій. Новий погляд.
    Анна , 24 липня 2018 р.
    Рецензія корисна?
    Для всіх шанувальників творчості Гоголя) Історія, на мою думку, є не просто продовженням всім відомого "Вія", а є іншим поглядом на відому історію.

    Сюжет розповідає про київського детектива Тараса Білого, який, внаслідок загадкового інциденту, втратив пам'ять, а разом з нею і перші 20 років свого життя. Послугами Тараса вирішує скористатись сотник, щоб той розслідував смерть сотникової дочки - панночки Соломії. І чоловік вирушає на хутір під дивною назвою "Білий попіл". Саме тоді починаються дивні і таємничі події роману.

    Майже всі жителі Білого попілу впевнені, що у вбивстві панночки винен Хома Брут. Але є й ті, хто сумнівається. Саме для того сотнику знадобився детектив - знайти докази вини Брута або ж справжнього вбивцю панночки...

    Сюжет мені сподобався, читати було дуже цікаво. Ніяк не могла діждатись кінця, щоб дізнатись всі відповіді, тому прочитала книгу трохи більше, ніж за день). Кінець, в принципі, зміг мене здивувати.

    Гоголь є одним із улюблених моїх письменників, тому спершу читати було страшно) Дуже боялась розчаруватись. Але вийшло навпаки. Приємно було ще хоч одним оком зазирнути у цей таємничий, містичний світ).

    Рекомендую!
  • Не мертвих слід боятися, а живих.
    Дарья Босяк, 20 травня 2018 р.
    Рецензія корисна?
    "Білий попіл" від Ілларіона Павлюка - це такий собі авантюрний детектив з великою долею містики. Читала і наче фільм дивилася. Моя уява дуже виразно малювала персонажів, їх костюми, пістолі, шаблі, фокуси з самокрутками та картами. Написано дуже реалістично та щиро.

    Мова у романі йдеться про знаного київського сищика - пана Тараса Білого. Він раз за разом потрапляє у небезпечні ситуації, рятується від переслідувань та встряє у кримінальні розборки. Як на мене, Тарас харизматичний, зі своєрідним почуттям гумору. Йому частенько щастить. Але так було не завжди. Є щось, що його турбує. Його минуле сповнене смутку, а спогади розбиті на уламки. Чи зможе він скласти ці уламки до купи? Чи стане нарешті щасливим? Автор притримує цю інтригу до останніх сторінок.

    Особливо хочу відзначити мову твору, всі ті описи та характери. Автор гарно описує вулички Києва з гамірними шинками, мальовничі околиці міста та, нарешті, хутір Білий попіл з його дивним фольклором і незвичними обрядами. Взагалі-то, я не чекала нічого особливого від цієї книги. А отримала просто-таки вибух емоцій. Позитивних емоцій. Тому від мене велике читацьке "дякую" автору!
  • Коли це моторошніше, ніж у Гоголя
    Viktoria Gnypa, 11 червня 2018 р.
    Рецензія корисна?
    Швидко - це коли купуєш книжку на презентації і сідаєш її читати в трамваї по дорозі додому, поки враження свіжі…
    Що я тепер можу сказати про книжку? Гоголь би пишався!
    Про сюжет. В невеликому хуторі Білий попіл вбивають панночку, дочку місцевого сотника. У вбивстві звинувачують семінариста Хому Брута.
    Думаєте, ви знаєте, що буде далі? Нічого ти не знаєш Джон Сноу... але це вже з іншої історії… Ну так от, за розслідування береться детектив Тарас Білий (хоча береться це не дуже влучне визначення). Приїжджає він на хутір, а тут дивні діла творяться: то руки мертвою водою миють, то білі кола на стелі малюють… І про панночку ні пари з вуст.
    Про емоції. Якщо хочете, щоб потойбіччя подихало вам в потилицю - Wellcome! Автор дуже уміло нагнітає атмосферу. Ніби нічого страшного і не відбувається, але якісь деталі побуту, недоговорені слова, нелогічні вчинки занурюють тебе у цей світ з головою.
    Сюжет повністю сконцентрований на слідчому Тарасі Білому. Це абсолютно адекватна людина, яка звикла тверезо дивитися на світ навколо, і яка раптом потрапляє в абсолютно химерне для себе середовище. А крім того ще й вбивство треба розслідувати.
    Але при такій концентрації на одному герої, мені банально не вистачило опису його зовнішності, зі всього я зрозуміла, що йому за 40 і у нього шрам на щоці. Щодо інших персонажів, то вони, ніби штрихи доповнюють сюжет, але не більше.
    Про фінал. Знаєте він страшніший, ніж був у Гоголя. Чому не скажу, бо це буде нещадний спойлер, але він не розчарував, хоча й були такі побоювання. Здогадки у мене з'явились десь на середині книги, але автор весь час уміло відвертав мою увагу від цієї думки)) Словом всі рушниці вистрілили! Правда, у мене все таки лишились деякі питання, але то таке)) Чекаю нових книжок автора.