Рецензії «Атлант розправив плечі. Частина 3. А є А»

Середня оцінка
3
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
Найкращі рецензії
Написати свою рецензію
  • А є А
    Мірошниченко Тетяна , 26 червня 2018 р.
    Рецензія корисна?
    Трилогія американської письменниці Айн Ренд "Атлант розправив плечі" - це любов з першої сторінки і до останньої.
    Це книга, в якій ти переживаєш всі події разом з героями.
    Вона дуже не проста.
    Ти або погоджуєшся з філософією об'єктивізму Айн Ренд, або ні. Тоді ти наврядчи дійдеш до останньої сторінки третьої книги.
    Вся трилогія глибоко філософська. Її можна перечитувати безліч разів і кожного разу знаходити для себе щось нове. Сам текст - це лише верхівка айсберга. Вся сутність роману захована глибоко під крижаною водою. І щоб до неї дістатися, щоб зрозуміти концепції об'єктивної реальності Айн Ренд, треба не один раз пірнати під воду.
    Книга вчить мислити, включати свій розум.
    Книга - це страйк проти того, щоб приносити себе в жертву заради блага іншого, проти вірування у незаслужену винагороду та обов'язки без відплати.
    Це мабуть єдина книга із монологом головного героя на 73 сторінках.
    Я не переповідатиму сюжет роману. Скажу лише, що ця книга варта уваги і прочитання. Років два чи три назад я б її не читала, бо вона для мене була б занадто складною. Навіть зараз, після прочитання, у мене є ще запитання, на які я буду шукати відповіді і я їх знайду, можливо коли прочитаю її знову, а це буде неодмінно.
    "Мета людини - це вона сама, що жодна особа не є засобом для досягнення мети інших людей".
  • А є А?
    Світлана , 28 квітня 2018 р.
    Рецензія корисна?
    Айн Ренд "Атлант розправив плечі. Частина 3. А є А"
    Фінал. Яким він має бути? Який оптимальний варіант для кожного читача? А для автора? Чи збігаються бажання перших та другого?
    Мене третя книга розчарувала. Не виправдала покладених на неї сподівань. Вона втратила якусь загальну динаміку. У ній не вистачило родзинки, бо промову Джона Ґолта, яка б мала зіграти саме цю роль, я такою вважати не можу. Я безсовісно (нахабно, радісно) її пропустила. Прочитала вдумливо три сторінки, а потім по одному-два речення з кожного абзацу. Сумління мене не замучило :-)
    Дещо мене почала дратувати Дагні. Її жіноча фатальність, інтелектуальна вищість понад рештою мені в цій книзі здалися штучними. Особливо оті чоловіки, які штабелями почали падати до її ніг, здавалися явним перебором. Якщо авторка прагнула показати сильну жінку, яка здатна керувати, дивувати, підкоряти, то в перших двох частинах це їй краще вдалося, ніж в третій. Тут Дагні нагадувала героїню поганенького любовного роману (на мій смак).
    Загалом фінал був очікуваний. До нього Айн Ренд підводила читача ще з першої книги. В якийсь момент я відчула себе піддослідним кроликом, на якому ставлять економічні та соціальні експерименти. Якось загальна розруха не вселила у мене оптимізму і я перестала розуміти Джона Ґолта та його друзів. Точніше, розуміла, але й відчувала злість за бездіяльність... Чи діяльність...
    Тепер підсумовуючи загальні враження від усіх трьох книг можу сказати, що досить цікаво, але не так, що аж "Ах!!!". Особлива подяка Софії Андрухович за чудовий переклад. Я не знайшла до чого причепитися)
    Читайте!
  • Надежда есть
    Анна Анна, 1 травня 2017 р.
    Рецензія корисна?
    Кульминационная часть трилогии оставляет в душе двоякое впечатление. С одной стороны, после достаточно массированного нагнетания обстановки в предыдущих частях, автор в самом начале книги показывает Атлантиду - оазис здравомыслия и надежды на светлое будущее. Дагни, наконец-то, удается не только познакомиться с изобретателем двигателя, но и пообщаться с лучшими умами современности, чтобы понять их позицию относительно неподчинения установившейся в мире "морали". Решив вернуться в мир и продолжить борьбу, Дагни видит последствия губительной политики государственных чиновников и попустительство населения, которое не встает на защиту себя и своей жизни. Мир постепенно катится в тартарары. Ни пламенная речь Джона Голта, ни отчаянные попытки последних Атлантов - Дагни и Генри, не могут заставить алчных чиновников отказаться от власти. Финальные страницы романа, которые дарят нам счастливую развязку для главных героев, тем не менее омрачены гибелью Эдди, который всю свою жизнь посвятил служению железной дороге Таггертов. Книга поднимает много этических и моральных вопросов, заставляет задуматься о смысле жизни, о взаимоотношениях в семье, бизнесе, обществе.