Книга Реп'яхи

Із творчістю Сергія "Колоса" Мартинюка я був знайомий лише через гурт "Фіолет". Мартинюка - письменника я відкрив для себе(варто зазначити, несподівано) після виходу його першої книги "Капітан Смуток", та був приємно вражений. Мартинюка - поета я відкрив саме у цій збірці.

Порівняно невелика збірка віршів, в якій зібрано все найголовніше та, здавалося б, найсокровеніше: думки, переживання автора, його досвід, та вічні цінності: любов та дружба. Відверто кажучи, неможливо було відірватись від книги. Ці вірші - наче свіжий ковток повітря у поетичному світі. При всьому моєму бажанні "смакувати" книгу, зрадив сам собі та прочитав за один вечір!

Мартинюк багато пише про дитинство, усвідомлюючи, що той час уже не повернути, і у віршах на тему дитинства можна зустріти певні екзистенційні нотки, сум за тим золотим та наївним часом. Лірика присвячена дружині Лорі. Насправді, дуже ніжно та трепетно. Декілька віршів стали одразу улюбленими, бо ж неможливо не розчинитися в цій збірочці.

Час від часу перечитую, і щоразу, ніби вперше занурююсь у магічний світ поезії.

Всім, хто прагне нового - рекомендую!
Всім, хто знайомий з творчістю Сергія - рекомендую!
Всім, хто бажає відкрити для себе нового крутого автора - рекомендую!

Сергій "Колос" Мартинюк завжди був відомий мені як фронтмен та лідер гурту "Фіолет", але "Реп'яхи" відкрили для мене цю людину з іншого боку. Саме з цієї збірки у мене зародилася велика любов до поезії, читаючи саме ці вірші я відчуваю гордість за українських музикантів, які мало того, що пишуть чудову музику, але й творять щось більше.

"Реп'яхи" - це вірші про любов, дитинство, дружбу, почуття та 90-ті. І хоч я дитина 2000-х, але зрозуміла автора цілком і повністю. Все написано настільки просто, такими потрібними словами, що від читання не можливо відірватися. Всі вірші були прочитані мною буквально за добу. Збірочка дуже компактна, зручно брати з собою в дорогу.

Але найбільше мене вразило те, що навіть після прочитання я повертаюся до "Реп'яхів" знову і знову. Не знаю, що Колос додав до своїх віршів, але їх хочеться читати і читати. Я впевнена, кожен може знайти себе в цій збірці. Автор наскільки відвертий і щирий, що хочеться, щоб цю книгу прочитав кожний - можливо, у людських серцях щось "прокинеться" і світ стане добрішим, ніжнішим?

Людям необхідна така поезія. Це як панацея, як ліки від іноді такого жорсткого і несправедливого світу.

Дякую Мартинюку за творчість!
Дякую, що творите, пишете та надихаєте!
Всім Рекомендую!

Поезія буває різна - лірична, груба, з матюками, з посмішкою і з болем. Особливо різна сучасна поезія.
А коли читаєш вірші фронтмена улюбленого гурту - то вони зринають піснями у голові. До речі, є тут і вірші, вже покладені на музику «Фіолетом». І більше мурашок по шкірі викликають саме такі вірші. Навіть більше, ніж коли чула їх в живому виконанні.
Останнім часом із поезією сучасників в мене відносини не складались - чи то я забагато очікую, чи то вірші «не мої» - не вчасні, не зрозумілі. Але ця збірка мені сподобалась. Сподобалось перегортати сторінку за сторінкою у приємному очікуванні - що ж далі?
Мабуть назва збірки не дарма - Реп‘яхи. Ці вірші, так само як і утворення рослин - плоди, що визріли. Як зазначає автор у післямові, плоди ці визрівали чверть століття. Є тут і свіжі вірші, і ті, що вже пролежали у столі/теці/архіві. А також тут багато немає віршів - тих, що залишились відлежуватись, відсіялися, загубились.
І так само, як реп‘яхи, вірші причіплюються до тебе, і вже не хочеться їх відпускати.
Насолоджуйтесь поезією, друзі :)