Книжка, яка стала першою прозовою в доробку автора , і скандально відомою в Україні, ознаменувала собою початок нового (скільки раз це слово вживалося) постколоніального дискурсу в сучасній українській літературі. Нарешті була перевидана в 2017 році, разом з «армійськими оповіданнями». Особисто для мене це була гарна новина, бо ніде не можливо було почитати вказану річ (окрім як в електронці, чого я принципово не визнаю)))) Книга у свій час зробила справжній фурор (і як я прочитав у екзаменаційних білетах моєї сестри з літератури) , «вивела українську літературу з колоніального дискурсу, на протиставленнях своє-чуже, і ввела в загальносвітовий контекст» (цитата дуже приблизна). Жорстка іронія, бурлеск, і розгульний постмодернізм, все з чим молодий тоді Андрухович увірвався різко в літературний процес , розбивши при тому купу стереотипів і заробивши купу прокльонів на свою адресу. Чотири молоді поети приїжджають на свято воскресаючого духа. І ось вже тут – нема того , що поет обов’язково має бути високоморальним, дуже таким ідеальним і з крильцями. Навпаки, герої тут гультяї люблять ото і випити. Але що їх вирізняє, це віртуозне володіння Словом («і було спочатку слово»), а з розуміння слова постає і розуміння основ світобуття. І вони однаково запально дискутують і про мистецькі шедеври і про якість горілки. Відродження духу, постання нової Української постсовєтської дійсності, під проводом комсомолу і ЦК партії, п’яні веселощі, карнавальне дійство, бурлеск і буфонада, таким мабуть і запам’ятаються ті часи. А ще якоюсь молодістю світу, і не тільки авторів, а взагалі всього, омолодженням оновленням всього суспільства. І це все не без домішку містики, як же без тієї чортівні в Україні? Ця книга, це той пазл, якого мені не вистачало, щоб зрозуміти сучасний літературний процес і творчість Андруховича зокрема. Ну і мабуть ту якість буття яка мене оточує)))

Роман класика, роман історія, роман Альфа (початок), початок сучасної української літератури в часи незалежності. Саме з роману «Рекреації» почалася історія новітньої української літератури. Саме ЮА судилося стати так званим Патріархом сучасної української літератури. Щодо самого роману то він не такий простий, як здається на перший погляд, не все так просто, як може думати читач. За простими діалогами сховані більш глибині смисли. В творі йдеться про карнавал, який має горду назву «Свято Воскресаючого Духу», але під карнавалом йдеться зовсім про інше, і Чортопіль це не тільки місто де пройде карнавал, це така собі зменшена модель України, таке місце котре пам’ятає свою історію, котре прагне відновити справедливість і оновитися. Головні герої проживають пригоди, чи то реальні, а можливо лише то їхнє марення від випитого алкоголю. Чотири поети-інтелектуали і жінка Марта – вибухова суміш, карнавал має тривати, і він триває. Серед оповідань, котрі містить книжка, дуже сподобалося «Свято активного споглядання», це один з найкращих текстів про війну, котрі я читав. Книжка здавалася дорогою, але зроблена якісно, друг хороший, тому вона варта своїх грошей.