"Ребекку" я прочитала совсем не зная о чем же эта история, аннотацию я не читала, поэтому даже не знала, что книгу считают почти классикой... История рассказывает про то, как молодая, наивная, забитая девушка работая компаньонкой (по сути дела прислугой) у богатой женщины, знакомится с зажиточным вдовцом Максом. У их начинается роман, затем сочень быстро женитьба и он отвозит ее в свое имение Мендерли. Да, имени этой самой главной героини автор так нам и не сообщает! Потому что главной загадкой оказывается погибшая жена Ребекка. Книга очень захватывает, так как тут есть тайны (в жизни и смерти) этой самой Ребекки, ведь она судя по рассказам была просто идеальной и хозяйкой, и женой! Вообще меня сам сюжет очень заинтересовал, но вот герои, просто выводили из себя...Главная безымянная героиня ну очень забитая, слово сказать боится, сделать что-то тоже боится, очень закомплексованный человек... Когда ей в лицо говорят, то, что уж лучше бы она умерла, а не Ребекка в свое время, то как такое вообще можно терпеть? А она то терпит!!! Да, чувств книга вызывает массу... и гнев, и недоумение тоже. Но вот история в целом интересная, рекомендую с ней ознакомится, кто еще этого не сделал!

"Ребекка" - це любов! Щось між детективом і любовною історією, легко написаний та читається просто на одній хвилі! Сюжет, думаю, вже відомий з багатьох рецензій: тихенька "мишка", тобто головна героїня, описує свій досвід "інтеграції" в сім'ю свого багатого чоловіка. Її проблема в тому, що покійна жінка чоловіка була обожнювана усіма: прислугою, сусідами, родичами, гостями дому. Усі довкола, здається, обожнювали Ребекку, і новенькій дружині стає дуже тяжко дотягнутися до того ідеалу Ребекки. Однак усе не так просто... Адже не просто так Максиміліан обирає саме таку дружину, чи не так? Роман може бути цікавим і з психологічного боку, адже розкриває питання того, як часто оманливим може бути зовнішній образ, як часто люди формують ніби нашу власну думку і ми забуваємо про те особливе, що живе у кожному з нас. Про перше враження, якому не потрібно відразу довіряти. Загадковий сюжет, не надто "наївний", а справді хороший роман, з яким, до того ж, можна дійсно відпочити. Ще мені дуже сподобався опис маєтку, та атмосфера, яка створена довкола будинку: ти ніби бачиш цей маєток перед собою, ніби і сам переживаєш за те, що буде далі з Мендерлеєм...

Давно мене не захоплювала книга, щоб я її половину аж за один вечір прочитала. Бо ж першу частину книги "Ребекка" я читала по трохи, насолоджуючись текстом, стилем письменниці. Ну а далі так майстерно Дафна дю Мор`є сюжет закрутила, що таких поворотів я й не очікувала. Талант, однозначно. В книзі розповідається про другу дружину містера де Вінтера, яку переслідують порівняння з його першою дружиною - Ребеккою, яка загинула і всі за нею страшенно побиваються, не вірять втраті такої прекрасної людини. Але чи на справді Ребекка була таким же безневинним ягнятком, як всі про неї думали? Важко не мати свого місця в будинку, тим паче в такому розкішному, як маєток Мендерлей, де вся прислуга живе й надалі за вказівками та правилами Ребекки, хоча тієї вже давно немає в живих. І гнітить душу те, що не маєш певності в тому, кохає тебе твій чоловік чи ні. Бо ж усе вказує на те, як він не знаходить собі місця після смерті першої дружини і саме спогади про неї постійно живуть в його голові. Але все виявляється геть не так, як на перший погляд здається.