Я не складала якихось великих очікувань на цю книжку. Думала, може, вона буде непоганою, цікавою, але не більше. Думала, що це просто книжечка на один раз. Здається, я помилилась) Це збірка короткої прози Вікторії Гранецькою. Вона є не лише авторкою, але й співзасновницею видавництва "Дім химер". Мені неймовірно подобається задумка книжки. Вона двостороння. Ти читаєш її з обох боків, по черзі, і поступово доходиш до центрального, тринадцятого оповідання. Воно об'єднує в собі оповідання з одного і з іншого боку, "реальні" та "магічні" історії. В принципі, я б не сказала, що між оповіданнями двох частин є якась кардинальна відмінність. Вони написані в одному стилі, а він такий метафоричний, що межа між реальністю та магію часто стирається. Оповідання Reality show, за яким і названа вся збірка, вразило мене найбільше. Також дуже зачепили тексти, що пов'язані з війною в Донецькій та Луганській областях. Дуже тонко, чуттєво, атмосферно. Особливо оповідання "Жінка з неба". Це космос. І так, коли я зберусь перечитати книгу, я точно робитиму це в потягу)

На обох форзацах цієї збірки (яка, доречи, двостороння, і читати її через це вже химерно) є суворе попередження не читати в потягах. Коли я її починала в мене були обґрунтовані побоювання, що остання розповідь застане мене у вагоні метро. Цього, на щастя, не сталось і я читала останню розповідь «всього лише» вночі, коли всі навколо вже спали. Так от, хочу попередити – перед сном її теж не дуже раджу читати)) Ця книжка чекала свого часу доволі довго, близько року, але тепер, коли я ще вляпалась у марафон #читаю_химерне в мене просто не було шансу її не прочитати. І що я хочу сказати – не шкодую ні хвилини. Ця збірка не велика за обсягом, деяку історія зовсім маленькі, але всі вони вартісні і доречні. І хоча частина із них презумуються як «реалістичні», але для мене й більшість із них були сповнені якоїсь магії. Магії зцілення від смертельної хвороби, магії, яка межує з божевіллям (або і є божевіллям) та якихось не добрих чар, які проявляють найгірше в людях. А ще оповідання із розділу «Reality» - про ту реальні події, свідками яких ми з вами є. Оповідання із розділу «Magic» звичайно більш фантастичні, там люди обростають пір’ям, життя людини пов’язане із деревом, що носить його ім’я та інше, що можна звично назвати вигадкою. Але ці історії – такі ж реальні як і в частині «Reality», бо всі історії світу насамперед про людей, а люди завжди однакові. Ну і так, тринадцяте оповідання, яке поєднало всі інші й стало тією самою, ідеальною, крапкою між реальністю та магією навколо. Я дуже дякую Вікторії Гранецькій та Видавництву Дім Химер за цю книжку, яка вкотре змусила задуматись про тонку грань між магією навколо та магію всередині нас.

Ця збірка короткої прози могла б стати легкою розвагою в подорожі чи зігріти в дощовий вечір. Вона б могла розповісти декілька кумедних і простих, хоч і дещо незвичних історій, щоб привнести трохи різноманіття в рутину. Книга могла б стати однією з тих, які швидко читаються і так само швидко забуваються. Все це могло б статися з "Reality Show / Magic Show", але, на щастя, не сталося. Вікторія Гранецька зібрала в цій книзі 13 оповідань про життя і дещо поза ним. Про війну, минулу й сучасну, про провину, що гризе до смерті, про смерть і що буває після, про тугу за рідною землею, якій нібито нізвідки взятися, але от, привіт. Щось читається спокійно, щось — на одному вдиху і зі здриганням від кожного шурхоту, але всі 13 — вартісні. Чортова дюжина, скажете ви (або дюжина пекаря, це вже кому що до вподоби), але хіба це вада? 6 оповідань про події реальні, 6 — містичні і 1, котре об'єднує усі. Те, де зустрічаються всі персонажі. Відомий прийом, знову заперечите ви. Можливо, не унікальний, але тут, у цій збірці, зустрічаються не лише герої. Переплітаються місця дії і час, реальність змішується з книгою, та й читач уже не той, який відкрив книгу на першій сторінці. Ця книга затягує і не лише в переносному сенсі — будьте пильними, щоб раптом не опинитися серед її сторінок. Водночас ця книга ані моторошна, ані лячна (ну хіба трішечки). Вікторія розповідає свої історії плавно й спокійно, ніби все сталося уже ген давно, а вам лиш переповідають справи давніх днів. Або не справи, а сни. Мова текуча й легка, персонажі цілком собі схожі на живих людей, а не на тимчасові заглушки. А ще "Дім Химер" видав цю збірку в найкращій формі, яка може бути — це алігат, книга-перекрутка. Читайте з будь-якої частини, але фінальне, звідне оповідання все одно буде наприкінці. Лиш не читайте в потязі!