Це книга - знайомство з новим для мене автором. Пише не лукавлячи, не видаючи бажане за дійсне. Завдяки цій книзі я "побувала" у Черкасах, або краще сказати - побачила Черкаси очима автора. До того ж, у Черкасах 60-70-80-90 років :) Пережила сотні життів: вдихала аромати, дарувала квіти і шукала гроші на "пропити", блукала вулицями, мокла під дощем, втрачала і знаходила, чекала найрідніших, читала "бандерівські" листівки із поштової скриньки сусідки, курила з Василем Симоненком, ходила на зібрання заради вживаних закордонних шмоток, була свідком бійки банда-на-банду, рубала остогидле дерево і плакала за ним, закохувалася багато разів і багато разів помирала... Знаєте, ця книга може бути однією-єдиною на вашій поличці, і вам її буде достатньо. Ви з нею зможете провести багато вечорів, навіть років. Щоразу, взявши до рук, досить розгорнути "Район Д" на будь-якому есеї і зануритися в світ цих людей, які так живо тебе впускають у свої життя. Книга про наші будні і свята, про втрати і сподівання.

«Район Д» Артема Чеха став лауреатам літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського. Чим збірка оповідань про дитинство в «лихі» дев’яності так припала до душі критикам та читачам? Ностальгія за дев’яностими нині популярна, особливо серед тих, хто не пам’ятає їх у силу свого віку або ж народився в нульових. Тексти про серйозні речі та прості біти, що супроводжували музику дев’яностих, присутні у творчості сучасних українських виконавців – Луни, Люсі, Дакуки. А в минулому році у Мистецькому Арсеналі проходила виставка, присвячена першим рокам незалежності України, що припали на дев’яності роки. В українській літературі до суворих дев’яностих вже зверталися і Сергій Жадан з його «Депеш Модом», і «Патетичний блуд» Анатолія Дністрового. Але якщо герої цих книг маргінали, Артем Чех пропонує подивитися на дев’яності роки з точки зору школяра, який лише почав пізнавати життя та всі його принади. «Район Д» – це книга про дорослішання в умовах, коли країну лихоманило від криз, а люди були розгублені, ніхто не знав, що робити із цією незалежністю та своїм життям. Книга – калейдоскоп людських життів та доль. Вона складається з розповідей про сусідів по будинку, де пройшло дитинство та юність письменника. Спальний район Черкас, дев’яності, а отже, історії зазвичай невеселі. Артем Чех зворушливо описує життя тієї самої бабусі з 62-ї квартири на прізвисько «Бандерівка», дядька Коки, друга дитинства й інших випадкових і не зовсім людей, які вплинули на його майбутнє світосприйняття. Персонажі часом переходять з оповідання в оповідання, а потім з’являються в останньому. Головний герой хоч і забув про них на певний час, та все ж хвиля спогадів наздоганяє його. За двадцять сторінок розповіді автору вдається зобразити персонажів так, ніби ми їх знали особисто, і ми щиро співчуваємо їхнім негараздам. Часом здається, що жили вони всі не в районі «Д» у Черкасах, а у вашому ж будинку. І якщо ви задаєтесь питанням, що могло трапитися із сусідом з вашого дому – можете приміряти на нього долю персонажів з «Району Д» –, можливо, вони співпадуть. Дитинство багатьох із нас пройшло серед таких же пересічних знайомих та історій. Наші бабусі, дідусі, мами, тата теж обговорювали на кухні складну долю далекого родича. І ми, ще не розуміючи всієї трагедії, з відкритими ротами слухали історії про навчання в технікумі, роботу на заводі, сімейні драми. Ці розповіді чомусь досі щільно сидять у нашій пам’яті. Можливо, тому що це формувало наш світогляд, дало перші розуміння дорослих проблем? Не закликаю читати цю книгу через ностальгію, адже ностальгувати тут немає за чим. Проте вам може бути цікаво вже дорослим озирнутися та переосмислити, як ви росли, у якому оточенні, що вплинуло на вашу свідомість. Можливо, після вам стане зрозумілі настрої, мотивація та погляди людей поруч, а глобальніше – що та чому відбувається в країні, яка в далекому 1991 році мала неабиякий потенціал, та розгубила його. Можливо тому нас так тягне на пізнання цих буремних років, адже ключ до сьогоднішніх проблем можна спробувати відшукати саме там. «Район Д» – це спроба такого пошуку. Здається, Артему Чеху спроба вдалася. Кому читати: - Всім, чиє дитинство та юність випали на перші роки незалежності України. - Хто любить щемкі людські історії. - Любителям малої прози, якім вдається на декількох сторінках досконало розкрити персонажів та розповісти довершену історію.

"Район Д" - книга сучасного українського письменника Артема Чеха. До цього я нічого не знав про нього та його творчість. Мені захотілося прочитати саме цю книгу. В першу чергу, мене зацікавила її автобіографічність. Книга дуже сподобалася! За структурою - роман в оповіданнях, персонажі якого перетинаються, оскільки є мешканцями одного району та однієї багатоповерхівки. В романі дуже чітко окреслюється коло спілкування автора: сусідські пацани й самі сусіди. Але саме це обмежене коло ще в ті часи визначило погляди Артема Чеха на життя. Люди, які вплинули на письменника - хто вони? Пацани з двору, пенсіонерка з націоналістичною літературою, пияки. Та, зрештою, дівчата. Я, як людина, народжена в кінці дев'яностих, можу точно сказати, що деякі речі були впізнаваними: інтер'єри, одяг, особисті речі. Книга про перехід від України радянської до України незалежної. Саме на зламі епох формувалося світосприйняття письменника. Мимоволі задумуєшся над тим, що саме ми отримали в спадок? Адже нічого ж, власне, не змінилося в побуті з тих часів. Над цим треба подумати, точно обрати свій шлях, як обрав його Артем Чех, пішовши захищати Україну. Книга залишила приємний післясмак. Дуже дякую за оформлення!