Книга Путівник по Галактиці для космотуристів

"Путівник по Галактиці для космотуристів" - фантастичний роман англійського письменника Дугласа Адамса.
Землю буде знищено для побудови гіперпросторової магістралі. Головний герой, землянин Артур Дент, разом зі своїм давнім знайомим Фордом Префектом, який виявився інопланетянином, рятується в останній момент зі знищеної Землі і відправляється в подорож по галактиці. Транзитом через корабель вогонів(які, власне, і знищили планету) Артур і Форд потрапляють в компанію Галактичного президента Зафода Бібльброкса, який скоїв злочин, поцупивши "Золоте Серце", за який його розшукує вся поліція Галактики, земної дівчини Тріліан і робота Марвіна, який страждає від маніакальної депресії. Зафод, напівдвоюрідний брат Форда Префекта, розшукує загублену планету Магратею. Артуру доводиться не тільки пристосовуватися до життя в космосі, але і спілкуватися з інопланетянами різних форм і видів. І всій цій відважній різношерстій компанії доведеться виживати в Галактиці, пройти велику кількість неймовірних(навіть занадто неймовірних) та небезпечних пригод. Але головне не панікувати.
Чудова фантастична повість, яка написана простою мовою. Вона наповнена абсурдним, неповторним та неординарним гумором, гострою іронією та сатирою. Цікава, весела, захоплююча, своєрідна книга про космос. І це лише перша частина з серії.

Почну трішки з технічної інформації. Купував із серії Світовид, мені там більше обкладинка сподобалася. Переклад непоганий, гарно вичитано (але помилки трапляються), єдине трішки розмір книжки незручний, якби була трішки ширшою було б краще. Ну, а тепер до книги.
У Артура Дента видався поганий ранок, потім поганий день, який затягнувся... (А прочитаєте п'ятикнижжя і дізнаєтеся наскільки той день затягнувся). Отож його дім знищили (разом із Землею) і він ледь не загинув (декілька разів), зате тепер перед ним розкинувся безкінечний всесвіт із безліччю можливостей...
Загалом враження від книжки суперечливі. Вона наче й непогана, проте немає якоїсь зав'язки, розв'язки. Якщо, наприклад, у Ґеймана (Зоряний пил, Небудь-де) персонажі пливуть за течією сюжетної річки й інколи гребуть то до одного берега, то до іншого, то тут персонажів просто носить океаном безсюжеття. Багато жартів, сатири, посилань, проте мені чогось не вистачило, книга не змогла зачепити і тримати, так би мовити в напрузі. Можливо це я просто собі зіпсував усе тим, що колись давно подивився фільм, а може просто поєднання відсутності сюжету з постійним "оркестром в кущах"
До речі, щодо рваного сюжету, автор писав радіопостановку і він чесно зізнався, що не думав про сюжет далі однієї серії. Тож не дивно, що вийшло щось таке. Можу сказати, що книга підійде не всім, але якщо перша частина прийшлася до смаку, то можна читати далі.