Після цієї книжки хочеться на природу. У гори, в ліс, на крайній випадок хоч у парк - лиш би дерева поряд і стежка під ногами. Брайсон вміє захопити. ⠀ Це вже третя книжка Брайсон, і кожна мені сподобалася. "Коротка історія майже всього на світі" розповідає про космос, землю, вулкани і землетруси так, як вас ніколи не розповідали у школі. Якщо ваш вчитель географії так вміє - браво, але не всім так пощастило. Для всіх інших є Брайсон. Хто забув анатомію є його ж "Тіло". ⠀ Повертаємося до "Прогулянки". Одного разу Брайсон подумав - а чому б не пройти Аппалацьку стежку? Якихось 3,5 тисяч кілометрів горами і лісами, з рюкзаком. Шаленство - скажете ви. Брайсон теж так подумав, але це його не зупинило. Щоб було не так сумно і страшно, взяв з собою напарника. Кац виявився ще менш підготовленим до походу. ⠀ І ці два немолоді чоловіки, не надто сильні і спортивні, пішли. І що вражає найбільше, не здалися. Хоча було нестерпно холодно і важко, вони йшли. Мріючи про смачну їжу і теплу постіль, боючись нападу ведмедів. Але водночас - милуючись красою горів і лісів. ⠀ Брайсон не був би собою, якщо б не доповнив розповідь про свою подорож цікавими фактами. Про тварин і птахів, які живуть у тій місцевості, через яку мандрівники йшли. Про дерева і способи їхнього знищення людськими руками. Про погоду і трагедії, які забрали життя інших туристів. ⠀ Сповнена цікавими фактами і гумором книжка про пригоду - вам має сподобатися! ⠀ Обкладинка - любов з першого погляду!

Це моє перше знайомство з Біллом Брайсоном та взагалі з тематикою гірських подорожей по США. Починаючи читання, очікувала щось на зразок легкого роуд муві, розповіді про непідготовлених до багатоденних походів людей, які раптом зробили над собою надзусилля та пройшли маршрут більше 3500 км на одному подиху, але як же я була вражена реалістичністю опису! Жодних романтичних перебільшень. Автор без прикрас і з деякою іронією описує цей нелегкий досвід, не намагається здатись героєм і відверто розповідає про всі людські слабкості, що проявляються в екстремальних умовах. Окремо хотілось би згадати характеристику лісового господарства Америки. Крім досвіду пішого туризму, великий відсоток тексту присвячено аналізу фінансування, політики та благоустрою лісів і національних парків США, охорону диких, рідкісних та вимираючих тварин, розповідає про стан невеликих містечок, оточених з усіх боків лісами, фермерські господарства. Як виявилося, нюанси є всюди, і дані спостереження надихають на роздуми та аналіз наших гір і зручності гірського туризму. Раніше я вважала, що всі книги про подорожі - на один раз і перечитувати їх, впринципі, немає сенсу, але "Прогулянка лісами" змінила мою думку. Посил книги - не обов'язково бути героєм, щоб робити подвиги, і, часто, реальність більш сіра, ніж ми можемо уявити - тим не менш, робота над собою, сила волі і цілеспрямованість переливається у надзвичайний досвід. Статистичні дані та порівняння політики щодо охорони навколишнього середовища наголошують, що наша сучасність не орієнтована на збереження природнього ресурсу, а така руйнівна політика призводить не тільки до скорочення чи обмеження туристичної сфери, а також й до вимирання цілих міст та районів, чия економіка напряму залежала від природніх ресурсів.

Приємна та пізнавальна історія від людини із невеликою фізичною підготовкою, а не мега-марафонця, про те, як можна пройти виснажливий маршрут Аппалацькою стежкою і періодично отримувати задоволення. Для України - це досить незвична історія, що можна йти горами більше одного тижня, тому я із захопленням прочитала “Прогулянку лісами”, де описаний маршрут гірським масивом Америки протяжністю більше 3 500 км. Книга написана від першої особи, з легким гумором, самоіронією та описує справжні людські відчуття. На фоні “звичайного” побуту головних героїв під час тривалої прогулянки, окрім корисних ідей щодо виживання у горах, якими щедро всипаний сюжет, книжка наповнена різноманітними цікавими оповідками з біології, історії, екології, лісничої справи, географії, метеорології, інших наук. Вони гармонійно вплітаються у сюжет і допомагають зрозуміти ту чи іншу ситуацію, в яку потрапляють автор та його друг. І хоча Брайсон періодично пише про зникаючі види тварин чи рослин через необдумані дії людей, проте одним із втішних висновків для себе було розуміння того, що, на щастя, природа інколи може сама себе врятувати та відновити. На відміну від екзистенційних переживань головної героїні фільму “Дика”, яка долала інший гірський масив на протилежній частині континенту, ця книжка здалася мені цікавішою через наповненість корисними фактами та, як не дивно, щоденними маленькими викликами “двох лінюхів” (окремо хочу відмітити “смачний” переклад Дар’ї Лученкової). І так, я стала тією читачкою, яка після прочитання книжки пішла в гори, по одному із маршрутів Ужанського нац.парку).