Це. Буде. Складно. Але посильно. Почитати Монтеня мені було цікаво давно - от накінець я це зробила. Напевно, правильно буде сказати так: рівень моїх очікувань (захмарний) був рівневі прірви між мною і Монтенем (якщо бути точним, то ця прірва має 5 століть різниці). Однак воно того варто, бо під кінець можна було навіть усвідомити парочку важливих речей, чому над цією книгою треба було варто мучитися. Закусити цю книгу перед сном навряд чи вийде. Її краще читати і обдумувати. Читати Монтеня було складно з декількох причин. Перш за все - цей переклад. Може філологи і зацінять важливість "автентичної української мови", але я не зацінила. Діалектизми, незрозуміли слова - це початок чому текст місцями важко сприймається. Правда під кінець я навіть звикла, тому моя нервова система вижила, а мозок явно підтренерувався. Чому варто читати Монтеня, попри складність? Бо він є тим заслуженим генієм, від якого страждають зараз майже всі гуманітарії - він придумав жанр есе. Тому лише заради цього, зрозуміти логіку викладу його творів, виловити декілька цікавих роздумів - і вартувало читати цю книгу. Особисто я вихопила декілька порад і хороших прикладів. Тому, якщо зуміти концентруватися на логіці викладу матеріалу, то можна-таки чогось навчитися. Особливо допомагає зрозуміти Монтеня і те, як писати есе, - критика. Тобто коли розумні люди розкажуть на що саме варто звертати увагу у творах Монтеня, пояснять формування Монтеня як письменника і мислителя. Це буде дуже повчально і корисно. Цим більше сформувати картину розуміння життя Монтеня, тим краще будуть сприйматися його есе.

Мишель Монтень - мэр города Бордо, жил в эпоху Возрождения, это был очень образованный и весьма гуманный человек, всё время стремившийся примирить враждующие стороны. Украинским читателям Монтень известен прежде всего, как автор объёмного философского трактата "Опыты мудреца" или просто "Опыты". В "Опытах", в нравственных идеалах гуманизма, писатель выносит на обсуждение идеи передовой культуры Франции. По форме сочинение представляет собрание записей состоящих их примеров, наблюдений, размышлений. Название глав О дружбе и уединении, О болезни и лечении, О скорби и утешении лишь подчёркивают разбираемую тему. Рассуждения Мишеля Монтеня ставят перед необходимостью осмыслить и пересмотреть наиболее тревожащие эпизоды из нашей жизни. Для себя выделяю три основных типа чтения: - ради информации. - ради познания. - ради понимания. Как отправной точкой следую двум способам чтения аналитическим и критическим по ходу добавляю к ним интерпретационный метод. Почему "критический" поместила на второе место, ведь по правилам А. Мортимера он должен стоят третьим? В начале так и было, но потом "критический" стал доминировать в зависимости, как я оценивала выводы автора, соглашаясь или сомневаясь. Если мнения соприкасались, значит я мыслила в унисон с авторскими взглядами, если нет, то мысленно дискуссировала, выстраивая личную позицию. Протест выдвигаю словами "я согласна" или "я не согласна", опасаясь утверждать "Вы не правы", ибо когда человек заблуждается он по-своему прав, поскольку он верит тому о чём пишет. Иногда мысли совпадает, но при разнице во взглядах расхождений не избегнуть.