Класик якого не визнавали до смерті... друкували у бульварних журнальчиках його твори... Він був майже невідомим у часи свого життя... але після його смерті стався справжній БУМ! І от сьогодні Лавкрафт є класиком жанру на рівні з Едґаром По і Стівеном Кінгом. Перший том — значить ранні оповідання. Так, оповідання — основний жанр в якому писав Говард Лавкрафт. Я чув що стиль Лавкрафта доволі важкий для читання з безліччю оборотів і пафосом. Ну я думав буде гірше, але, на здивовування(!), ні. Cтиль звичайно важкуватий і, бува, я робив перерви коли читав всього лиш одне оповідання так сторінок на 15 аби відпочити, але в цілому... стиль автора хороший, (ну в будь-якому разі не поганий). І знаєте в описі усіх цих сюжетів (і тоді я побачив те що, здавалося, суперечить усім законам фізики, будь-які спроби його описати будуть марними — ага щось в тому стилі, це ранній Лавкрафт) пролітає думка в різному вигляді, але суть... сама суть!... «— Що ми взагалі знаємо, — казав він, — про світ і всесвіт довкола нас? У нас сміховинно мало засобів сприйняття, а наші уявлення про навколишні речі безмежно малі. Ми бачимо речі лише таким чином, як дозволяє нам наша природа, і не можемо осягнути їхньої абсолютної сутності. Озброєні всього п’ятьма простими чуттями, ми вдаємо, що здатні осмислити безкінечно складний космос, хоча інші істоти з ширшим, сильнішим чи й зовсім іншим набором чуттів можуть не лише бачити речі зовсім інакше, ніж їх бачимо ми, але й можуть бачити і усвідомлювати цілі світи матерії, енергії і життя, які від нас перебувають на відстані простягнутої руки, — і все ж ніколи не можуть бути виявлені тими чуттями, якими ми володіємо.» Хоча можу сказати, що ближче до середини книги, я так сказати, перенаситився авторським стилем і потрібно було відволіктись, передихнути з іншою книгою. Але... це класика! І я рекомендую почитати Говарда Філіпса Лавкрафта і ЙОГО... перший том повного зібрання прозових творів!

Говард Філіпс Лавкрафт за життя був складною та усамітненою людиною. Чоловік помер забутий всіма своїми знайомими, а у творчому колі він був знаний вузьким колом людей. Один із найвідоміших та найкультовіших письменників у жанрі горору жив та помер самотньо, хоча зараз фактично немає людини, яка б не знала про Ктулху або про Некрономікон. Його твори лякають та надихають чималу кількість людей й донині - тут немає примітивних чудовиськ або монстрів. Тут є страх перед великим, але незнаним, яким пронизана кожна сторінка цього видання. Так, видань Лавкрафта дійсно чимало, але це, від "Видавництва Жупанського" - це справжній витвір мистецтва із гарною обкладинкою, красивим та лаконічним оформленням, ляссе та цупким товстим папером, ідеально підходить до лавкравфтівських творів! До того ж упорядкування цих творів є надзвичайно зручним - вони устатковані у тому порядку, у якому їх написав письменник.

Передусім: хороший переклад, хотілося б довшої передмови, бо особистість автора сама собою страшенно цікава і дізнатися про нього більше, перед тим, як вирушати у вигадані ним світи, не завадило б (добре, що є вікіпедія). По-друге, яке круте оформлення, які чудові і атмосферні обкладинки - прямо налаштовують на потрібний лад. До Повного зібрання прозових творів Г. П. його творіння входять у хронологічному порядку, тому том перший містить у собі ранні роботи автора, у якому він виписується, наслідує своїх попередників, і сучасників-натхненників, формує власний стиль. Не впевнена, чи було вдалою ідеєю починати знайомство із раннього, але так уже сталося. Та й мені, якщо чесно дуже сподобалося. Тому до наступних його робіт маю високі очікування. Великий вплив на творчість Лавкрафта мав По, вони разом з ним, можна сказати, стояли біля витоків жанру жахів у літературі і я трохи побоювалася, що вплив цей буде надто сильним і мені буде так само нудно, як і з оповіданнями По. Я помилялася, Лавкрафт, як на мене, пише набагато краще. Принаймні, я жодного разу не засумувала, його читаючи, і вже не можу дочекатися, коли розпочну наступний том. Ктулху кличе :)