"Повість про Миколу Зерова" Володимира Панченка змальовує важливий історичний період в житті країни загалом і однієї великої людини зокрема. Це до- та післяреволюційні події 20-30х рр минулого століття, що характеризуються бурхливими соціально-економічними та політичними змінами. Ви побуваєте на Полтавщині, де народився Зеров, в Києві, де він навчався в університеті Святого Володимира, в Златополі, де працював викладачем гімназії. Талановитий перекладач (зокрема античної літератури), поет, історик літератури, оратор (за що отримав прізвисько Златоуст), ядро кола неокласиків. Останні прагли заповнити прогалини в розвитку літературної справи в Україні, наблизитися до мистецької Європи, засвоїти український та зарубіжний культурний спадок, беручи французьку культуру за взірець. В літературі цінували майстерність, роботу з традицією, інтелектуальність на противагу емоційності (реабілітували постаті Сковороди, Куліша і Лесі Українки). Батько Зерова - відомий педагог, мати походила з багатого козацького роду, знала багато народних пісень. Такий родинний спадок не міг не посприяти інтелектуальному і творчому розвитку Миколи. На жаль, як і багато інших талановитих людей тієї доби, Зеров потрапив під прес державної машини й опинився в таборах. Автор сміливо розповідає про красивий творчий шлях Зерова і трагічне закінчення його життя у складі Сандармоської тисячі, коли до 20-ліття жовтневої революції було приурочено розстріл великої групи в'язнів. Завдяки подібним книгам ми маємо змогу більше дізнатися про власну культурну спадщину і важливі історичні постаті, якими можна лише пишатися у світлі гігантичного масиву роботи, здійсненої ними за надважких умов.