Пролиставши на сайті кілька сторінок книжки «Політ золотої мушки» Богдана Волошина, зрозуміла, що неодмінно її придбаю за неймовірно колоритну мову, якою вона написана. Людині, яка не знайома з діалектними словами, читати її буде доволі непросто. Книга – як історія життя невеликого вигаданого села. Герої з своїми родзинками і перчинками в характері, неймовірно живі і справжні. Їм віриш, за них вболіваєш і переживаєш. Для мене вони десь перекликаються з героями фільмів Еміра Кустуриці – такі ж щирі, місцями недолугі і смішні. Перші кілька оповідань просто збивають з ніг приголомшливим гумором. Не так часто буває, що, читаючи книгу, щиро смієшся вголос. Однак, далі оповідання стають сумніші, філософські і якісь фантасмагоричні. Особисто для мене перехід до серйозного став неприємною несподіванкою, хотілось більше радості. А довелось зупинитись і поміркувати над перипетіями життя, над цінностями і випробуваннями, над життєвими уроками, які в кожного свої. Книгу однозначно рекомендую, але не як комедійну, а драматичну.

Ох уж ці Бурачковичі! Знайти це галицьке містечко на українській мапі неможливо. А от уявити життя, побут та взаємодію бурачківчан чудово можна завдяки цій збірці оповідань. Перше, що впадає в око - це "неповторний колорит покутсько-бойківських говірок". Незвичній до таких мовних заворотів людині (тобто мені) було дуже важко читати вже перше оповідання. Бо коли із десяти прочитаних слів розумієш тільки два, а онлайн пошук дешифрування не дає результатів, це викликає посмішку та пробуджує інтуїцію)) Але згодом звикаєш, і до останньої сторінки книжки вже розумієш майже всю словникову самобутність місцевих жителів) Історії смішні, це однозначно. Але в деяких з них раптово з'являються несподівано трагічні моменти, інколи навіть переплітаючись з гумором. До цього також до кінця читання звикаєш. Сподобалось, що протягом всієї "Бурачковицької хроніки" з'являються знайомі персонажі - вони дійсно нібито живуть в одній книжці і сваряться, миряться, зневажають один одного... Однозначно, автор з гумором поставився до імен-призвіщ-призвіськ жителів цього містечка. Книжка вартує уваги і чудово підіймає настрій!

Купила цю книгу, не знаючи, що знайшла скарб. Скарб – сміховинок, веселих пригод, легкого читання. Насправді, я живу в регіоні, який має близький до галицького діалектизм. Але на Галичині все куди колоритніше. Саме те кольорове автор намагається відобразити у тексті книги! Сам текст – неперевершений. Про книгу дізналась абсолютно несподівано для себе, оскільки знала, що має бути фільм. Я просто закохалась у теє село, місцевих жителів. Читаючи, у голові одна за одною змінювались картинки з дійствами, миттєво. І це просто чудернацько. Мені сподобались пригоди із биком, на футбольному матчі, про померлого діда і про лихого чоловіка, яким всім роздавав штурханців зрання. А ще, як сховали самогон у землі до весілля. Автору вдалось напрочуд добре змалювати традиції села, він описав настільки комічно, що просто незважаючи на все, хочеться самому бути учасником тих дій! Книга читається легко, практично на одному духу! Ви точно не пожалієте, що придбаєте цю книгу для власної колекції! Сама ж книга середнього, стандартного розміру, тому ви її подолаєте за лічені дні! Бурачковичі і у вашому серці знайдуть свою місцину! Раджу її придбати і прочитати кожному, хто хоче отримати веселий настрій, угледіти галицький діалектизм і дізнатись про життя в селі. Ця книга заслуговує на найвищі похвали у всіх сенсах. Бажаю вдалої покупки і щоб ви також занурилися у ті події!