Символічний образ яблука відомий здавна. У книзі Галини Вдовиченко "Пів'яблука" воно не набуває нових значень, проте авторка дивиться на нього свіжим поглядом. Цей плід тут майстерно вирізьблений із дерева і містить у собі таємницю. А у кожного, до кого воно потрапляє здійснюється потаємне бажання. Особливе, особисте, те, про яке хочеться кричати або навпаки - мовчати. Навіть якщо власник таємничого витвору собі не зізнається у тому, чого бажає. І навіть якщо не вірить у це, не знає про те, чого насправді хоче. "Пів'яблука" – це роман про чотирьох подруг львів'янок. У кожної свої мікросвіт, захоплення, рід діяльності та сім'ї. Проте червоною ниткою у їхньому житті проходить дружба. Справжня. Жіноча. Та, у яку я не вірю. Але після цього тексту допускаю думку про його існування. Просто мені досі не щастило. Усе стається так, як має бути і тоді, коли приходить час. То що стоїть насправді за тим, що у товаришок здійснюються бажання? Допомагають чари яблука, віра у його особливість, чи роки роботи й докладених зусиль нарешті дають плоди? А якщо це все разом? Книга гарна. Раджу прочитати.