Разбавлю немного завышенный, как по мне, градус восторгов от книги. Уже после первых двух глав, в голове плотно засела мысль, что книга написана не про тех, а если и про тех, то не так :) Так уж сложилось, что фамилия Терещенко неразрывно связана с меценатством, и, ассоциируется исключительно с этими замечательными историческими фактами. Это, бесспорно, в книге тоже присутствует, а упоминаний слогана Терещенко, так и вообще не счесть) Но книга не про меценатов - Артема и Николу, а про внука последнего - Михаила, который как раз то, что не попало в благотворительный фонд с размахом тратил, и в итоге все потерял. Если бы автор начал произведение со слов: "Жил был молодой парень, досталось ему, как-то в наследство богатство неисчерпаемое и тут понеслось..", вопросов бы не было. Можно было бы написать исторический роман, да еще и на реальных событиях. С острым сюжетом, накалом страстей, и хеппиэндом (не особо конечно и хеппи, если разобраться). Поэтому после прочтения остался вот такой вот неоднозначный осадок. В книге много фото-материалов, поэтому читается очень быстро. Хоть и местами (особенно, в начале) запутанно. Стоит ли читать? Стоит! Узнаете ли вы все про династию? Нет. Эмец молодец? Пишут что да, хотя зачем он там?! :)

Чула про цю книжку давно, але поштовхом до прочитання стала захоплена розповідь знайомого про те, що він має примірник даної книжки з автографом автора та особисто з ним знайомий. Книга мене захопила, вразила, надихнула та сповнила гордістю. З цієї оповіді ми дізнаємось не тільки про історію становлення та успіху родини цукрозаводчиків - Терещенко, але й про історичні події кінця 19 - початку 20 століття в Україні та в Російській імперії, а також трохи про Київ тих часів. Автор веде розповідь від імені свого діда – Михаїла Івановича Терещенка, великого, без перебільшення, українця, підприємця, мецената, фінансиста тощо. У віці 30 років нашому співвітчизнику випала честь бути міністром фінансів, а згодом – міністром закордонних справ у Тимчасовому уряді, на той час він був вельми заможною людиною, при цьому – 80% прибутків родина витрачала на благодійність: відкриття лікарень, допомогу бідним, встановлення пам’ятників тощо, деякі з таких об’єктів меценатства збереглись до наших часів. Хоча життя так склалось, що Михаїл Іванович залишився без нічого, це не завадило йому піднятись знову, хоча вже в іншій країні, оскільки на батьківщині його життю загрожувала небезпека. Вважаю, що цю книжку корисно прочитати кожному українцю, щоб знати та пишатись нашими героями, меценатами, та самим не бути байдужими!

В сучасній українськії літературі дуже нажаль нерозвинений жанр нон-фікшн, що дуже дивно на фоні драматичної історії 20 століття... Адже ж дуже цікаво читати про своїх співвітчизників, які приймали активну участь в історичних процесах, а іноді й творили історію. Життя іноді пропонує сюжети кращі від художньої літератури. І пропонована книжка - чудовий зразок якісного нон-фікшн, який читається як захопливий художній твір. До цієї книжки я взагалі нічого не знав про Михайла Терещенка, тому історія його драматичного і величного життя, вписана в історію рідної країни читалася з великою цікавістю і стала справжнім відкриттям. В книжці яскраво подана історія цієї неординарної родини, перепитії сімейних відносин, відносин з владою, церквою, елітами України і Росії... Дуже цікаво описане ведення тогочасного бізнесу, адже Терещенки в першу чергу - бізнесмени, а вже в другу - політики. Але найцікавіше що я книжка має продовження в реальному світі - її автор Мішель Терещенко, онук того самого "Першого олігарху", повернувся в Україну, став мером містечка Глухова, якимм володів колись його дід, веде активне суспільне життя, навіть балотується в президенти!.. Тому всім кого цікавить такий нестандартний, не "підручниковий" погляд на Історію України крізь історію однієї з її найкращих сімей - дуже рекомендую. Дійсно вартісна книга!