«Перша доріжка в небо» від видавництва «Час майстрів» - це короткі історії про дітей і їх вчинки. Книгу читав 9-річний син, йому дуже сподобалось, хоча цікаво буде і меншим. Дуже гарне оформлення і ілюстрації, що вже є візитною карточкою видавництва, та великий шрифт, що актуально для першого самостійного читання. Але так, як книга підійде і для років 4, то в історіях мораль не прикрита, тут немає потреби батькам пояснювати, що до чого, діти зрозуміють все самі. Історії короткі, на різну тему, з різними повчальними висновками: чи то допомагати старшим, чи то не бути байдужими до тварин, чи поставити себе на місце іншого, чи то вміти обирати між бути крутим і вчинити вірно, не ябіднячити, вміти визнавати свої помилки, бути самостійними і не здаватись. Діти віднайдуть себе в цих історіях, бо всі вони такі життєві, а поведінка дітей, здебільшого, передбачувана, автору так гарно і просто вдалось описати це. І в кінці кінців, всі діти по своїй природі тягнуться до хорошого, а ця книга їм в цьому допоможе.

Перед нами – збірка напрочуд гарних оповідань, написаних про дітей і для дітей. Анатолію Григоруку вдалося показати справжнє, найліпше, найдобріше, що є в дітях. Так, в цих оповіданнях зустрічаються зовсім не ідеальні головні герої: декому властива впертість, декому – жадібність, хтось аж надто обережний, а є такі, хто спочатку робить, а потім думає... Але ж якій дитинці не захочеться бути схожим на хлопчика, який насмілився політати на дельтаплані, на люблячого онука, що захистив свою рідненьку бабусю від злого „вовка”, на маленького рибалку, який спромігся сам витягнути з ріки величезну щуку, на дівчинку, яка змогла розвеселити хлопчика на інвалідному візку... Перед читачем – цілий світ, в якому діти можуть зробити так багато добра! Виявляється, достатньо написати листа одинокому листоноші, донести відро води для старенької сусідки, прихистити маленьке змерзле цуценя, подарувати пару горішків зголоднілій білочці – і в нашому світі стане набагато добріше. Дякуємо авторові та видавництву „Час майстрів” за чудову можливість вкотре побачити, наскільки прекрасним може стати світ навколо завдяки доброті...

По мірі дорослішання дитина поступово знайомиться з навколишнім середовищем, з'ясовує певні особливості духовного світу, розставляє свої життєві пріоритети та цінності. Саме тому дуже важливо ще змалечку привчити дитину любити літературу і читати не аби що, а ті книжки, які можуть навчити чомусь доброму. Наприклад, на мою думку, всім дітлахам варто познайомитися з чудовою збіркою оповідань Анатолія Григорука "Перша доріжка в небо", адже у цій книзі зібрані влучні приклади із життя малечі, за допомогою яких кожен юний читач зможе винести для себе певні уроки і зробити відповідні висновки. Герої вищезазначеної книжки неідеальні. Вони так само, як і більшість дітей помиляються і вчаться на своїх помилках. Наприклад, герой оповідання "Як стати чарівником" декілька разів робить помилкові припущення стосовно того, що саме потрібно було б змінити на планеті в першу чергу, якби хтось надав йому чарівну силу. Спочатку хлопчик мріє про солодощі, потім - про вічне літо і лише згодом розуміє, що набагато краще було б подарувати всім людям вічну молодість і позбавити людство від хвороб...