Книга Передчасне прощання

Чули про детективний серіал «Босх»? Перед вами автор пригод детектива Гаррі Босха. В романі Майкла Коннеллі «Передчасне прощання» присутні зразу дві сюжетні лінії, які не пов’язані між собою. Гаррі Босх в цій книзі є одночасно приватним детективом та волонтером-поліцейським, який працює в Сан-Фернандо. Графік роботи Гаррі-поліцейського є вільним, й тому йому вдається поєднувати обидві свої роботи. Отже, поліцейський відділок Сан-Фернандо займається пошуками серійного ґвалтівника, який «працює» на їхніх ділянках. В пошуках маніяка Гаррі Босх співпрацює з Беллою Луардес. І в результаті вони виходять на його слід. А разом з тим Босх, як приватний детектив, виконує пошуки нащадка мільярдера Вітні Вонса, які він йому поручив, давши Босху десять тисяч доларів тільки за зустріч, на якій Вонс про ці пошуки йому сказав. Гаррі береться за пошуки спадкоємця (чи спадкоємиці). Але все це ускладнено тим, що дівчина Вітні Вонса, завагітніла, коли він був підлітком, а зараз Вітні за вісімдесят. Пошуки тих часів (під час війни у В’єтнамі) поєднають Гаррі та можливого нащадка Вітні. Загалом, роман дуже динамічний, який «втягує» читача, з непередбаченими поворотами сюжетної лінії.

Дивні оці бестселери The New York Times. Ну, принаймні, я так і не змогла зрозуміти, з якого боку це бестселер. Так, хороший детектив. Так, гарний текст, до якого не вчепишся. Але не більше.
Головний герой – Гаррі Босх, екс-поліцейський, який працює приватним детективом і одночасно волонтерить у поліції. Одного разу йому пропонують шалені гроші за те, щоб він знайшов спадкоємця самотнього мільйонера. Він береться за справу, паралельно займаючись ще однією – намагається знайти серійного гвалтівника.
Хотілось би більше розповісти про головного героя, але…нема що розповідати! Ні тобі зайвих думок, ні кохання, ні страждань. Автор взагалі не «вліз» у голову Гаррі. Десь крихтами можна знайти по сторінках його спогади про службу у В’єтнамі (це, здається, єдиний ліричний відступ), про походження імені, але – не більше. Так, він переживає про нерозкриту справу, його на ній «клинить», так, він переживає про співробітницю, яка потрапила в біду. Але воно якось так все сухо! Наче читаєш поліцейський звіт.
Динамікою твір теж не відзначився – рівно, плавно, хіба наприкінці трохи було стрілянини – згадала, що я читаю детектив.
Загалом, книга може підійти для відпустки або довгої подорожі – коли хочеться щось почитати, але забивати голову не хочеться.