Мабуть важко знайти дитину, яка зовсім нічого не чула про веселу і сміливу рудокосу дівчинку, яка весь час "знаходить пригоди на свою дупцю"))) Свого часу я бачила фільм про Пеппі Довгапанчоху, а згодом і читала про неї. Із Марійкою (10,10 років) ми читали про Пеппу разом кілька разів. Веселі пригоди, мені знайомі із дитинства, сподобалися і моїй донечці)) Вона фільм дивилася після прочитання книги, тому "картинки" перед очима вона не мала, і дозволяла своїй уяві гуляти на повну)) Взагалі, я полюбляю прочитати доні книгу і не показувати ілюстрацій, ну, питаю, чи вона не проти зробити так. Доня часто не проти)) Потім я можу запропонувати їй намалювати головних героїв чи частину сюжету, що вразив, самій, от як уявилося. Часто виходять цікаві малюнки! Багато видавництв перекладали і видавали історії про Пеппі. І в мене із нею схожа історія, як і з пошуком "нашого" видання про Карлсона)) Отож, так сталося, що вдома маємо 2 різних книги про Пеппі, але все ж шукаємо те видання, яке западе в душу! У книзі "Пеппа Довгапанчоха" видавництва "Рідна мова" гарні ілюстрації, приємні шрифт і якість друку. Книжечка невеличкого і зручного формату. Можливо є певні моменти щодо перекладу чи літературної адаптації, але то дрібниці, головне, що книга розповідає про захопливі пригоди. Впевнена, що знайомство з Пеппі (і такими  книгами, як про Пеппі) не пройде безслідно для жодного читача-дитини: когось вразить, когось, можливо, і обурить)), когось надихне, а комусь змінить весь світогляд. Звісно, всі діти різні. Є й такі, що все сприймають буквально. Певно, за таких умов варто із дітьми обговорити прочитане, зокрема, пригоди Пеппі, її акробатичні трюки, певні моменти бунтарства тощо. Ну, що не виникло бажання сліпо повторити всі її "подвиги")) Можливо у створенні образу бунтівної дівчинки пані письменниця описана дівчинку трохи занадто "без кордонів". Та в неї є передумова для таких характеру і поведінки (як мінімум відсутність батьків у її житті). Та все ж я за таких дітей, як Пеппі, - "живих", веселих, дотепних, креативних, сміливих. Адже діти не мають бути тихі, сумирні, слухняні завжди. Діти не мають бути "зручними" дорослим. Тому книгу про Пеппілотту я вважаю дуже хорошою зокрема для обговорення її із дітьми в процесі чи після прочитання)) Тут є і смішні, і дещо трагічні теми, варті нашої уваги. Я вірю, що кожна дитина після прочитання книжки про Пеппілоту стане трішки сміливішою, трішки дієвішою, трішки веселішою, а, можливо, і геть веселою)), дитиною, яка прожене свої страхи і дасть волю фантазії та уяві, яка не дасть образити себе і тих, хто не має сил постояти за себе, дитина, яка знайде вихід із будь-якої ситуації і ніколи не втратить оптимізму. Рекомендую книгу про Пеппі Довгапанчоху всім дітям і дорослим для доброго гумору.

Неймовірно чудова повість для дітей під назвою «Пеппі Довгапанчоха» була написана шведкою Астрід Ліндґрен. Це розповідь про кумедну дівчинку із тугими рудими кісками, повне ім'я якої Пеппілотта Віктуалія Гардина Рута Єфраїмівна Довгапанчоха, дочка капітана Єфраїма Довгапанчохи, колишнього постраху морів, а нині негритянського короля. Повість читається, напрочуд, дуже легко. Ми із донечкою подужали всю книжечку майже за два вечори. Та ось у чому парадокс: коли я сама в дитинстві читала про пригоди чудної рудої дівчинки із ластовинням, мені здавалося дуже смішним те, як Пеппі поводилася у школі із вчителькою у розділі «Пеппі йде до школи». А зараз поведінка головної героїні здається мені надто зухвалою і дещо нахабною. Хоча, Пеппі поводиться так не зі зла. У такий спосіб вона просто привертає до себе увагу, якої їй так бракує. Гадаю, що кожен має прочитати це прекрасне літературно-художнє видання «Пеппі Довгапанчоха» саме від видавництва «Рідна мова» тому , що: По-перше, це добротне, якісне видання, надруковане українською мовою, А по-друге,книжечка красиво та професійно оформлена, тому читати її – справжнє задоволення! Даний примірник просто рясніє красивими та подекуди кумедними картинками, які намалював талановитий художник-ілюстратор Арсен Джанік’ян. Вони зустрічаються тут майже на кожній сторінці. А це, на мій погляд, дуже і дуже добре, як для дитячого видання, адже дітки так люблять роздивлятися гарні ілюстрації, які повністю співпадають із написаним.

Я познайомилася із творчістю видатної шведської дитячої письменниці Астрід Ліндґрен дуже і дуже дано. І перше, що я тоді в дитинстві прочитала - це повість «Пеппі Довгапанчоха». Минуло багато років і зараз я вже читаю цю чудову книжечку для своєї любої донечки. Одразу хочеться сказати про зовнішній вигляд цього примірника. Розмір невеликий, палітурка тверда та глянцева, білі сторінки, що так приємно гортати. Шрифт розбірливий і легко читається. Книжечка від видавництва «Рідна мова» із серії «Класна Класика». А ілюстрації тут які! Такі ж чудні, як і сама Пеппі. В дусі цієї повісті. А створив ці чудові ілюстрації художник Арсен Джанік’ян. Нам із донечкою найбільше запам’ятався розділ « Пеппі вишукує речі та встругає у бійку ». Із назви читачу одразу стає зрозуміло, що відбуватиметься, але ж як саме? Пеппі зі своїми друзями Томмі та Анікою спочатку шукала різні цікаві речі, аж раптом побачили, як за одним хлопчиком гналися п’ятеро. Пеппі, напрочуд дуже сильна дівчинка, вступилася і розкидала забіяк навсібіч. Та більше за все запам’яталося, як головна героїня лягала спати: вона клала ноги на подушку, а голову вкривала ковдрою (щоб можна було ворушити пальцями уві сні). Ми із донею просто у захваті від пригод цієї чудної рудоволосої дівчини у химерному вбранні! Даний примірник – це перша книга. Тому я маю намір придбати другу і третю відповідно. Ну дуже захопливі історії!