Кен Лю "Паперовий звіринець" Коли я намагаюся добрати слова для того, щоб охарактеризувати цю книгу, то на думку мені спадає спочатку лише одне-"страшно"... Східна література й філософія завжди справляли на мене дуже різнопланові враження. Дещо я геть не розуміла, чимось захоплювалася, від чогось дивувалася. "Звіринець" став тим, де все було зрозумілим, але від цього розуміння ставало геть не по собі. А ще він змусив думати й аналізувати. Навіть "Сфера" не справила на мене такого впливу своїми ідеями, а тут я щоразу, беручи у руки телефон чи сідаючи за комп, згадую якийсь епізод із книги. І хоч і приглушую душевні муки словами, що це лише чиясь фантазія, але знаю точно, що усе в цьому світі було спочатку лише чиєюсь фантазією... "Паперовий звіринець"-це книга-емоція. Суцільна... Моторошна... Навіть там, де ніби-то й писалося про гарне й приємне, проглядалося саме це відчуття. Ті ж оповідання, які стали екскурсом в історичне минуле, шокували своїм змістом. Це було дуже сильно. Поєднання історії та емоційної передачі сьогоднішнього бачення минулих подій відзивалися сиротами по тілу й страхом, знову страхом... Органічна єдність минулого, сьогодення й майбутнього у кожному реченні робить цю книгу особливою і такою, яку варто мати у своїй бібліотеці. Чомусь мені здається, що для того, щоб час-від-часу ставити мізки на місце, її достатньо відкрити на будь-якій сторінці і прочитати кілька абзаців. Раджу! Вона складна, але вона вартує усіх тих емоцій та переживань.