Книга "Пакс" читается буквально за один вечер. Совсем маленькая история о больших и важных вещах. Эта история о любви, дружбе и предательстве. Об одиночестве, о непонимании. Поднимаются так же фоном различные проблемы, такие как война, дети и родители... Такая маленькая, но очень сильная книга. Когда-то давно мальчик по имени Питер нашёл в лесу осиротевшего лисёнка и решил его спасти. Оставив его у себя дома, прозвал его Пакс. Пакс стал совершенно ручным и вряд ли смог бы выжить в дикой среде обитания без человеческой помощи. Но жизнь оборачивается для него так, что именно там он и оказывается. Но Питеру такой порядок вещей не устраивает. Ведь как так, это же Его лис! Всю книгу чередуются главы: то от лица Питера, то от лица Пакса. Всю книгу они стараются найти путь к друг другу, который оказался для них совершенно нелёгким. Вот знаете, в какой-то момент я чувствовала эту отсылку к одной из глав книги "Маленький принц" Антуана де Сент-Экзюпери. Мы действительно в ответе за тех, кого приручили. Концовка была размытой. Я даже не могу наверняка сказать - это хэппи энд, или же всё плохо? Я до конца книги надеялась на то, что Питер и Пакс найдут друг друга и вернутся домой, но случилось то, что случилось. Я думаю, в каком-то смысле это была верная концовка для этой истории. Чтобы каждый читатель смог сделать вывод для себя.

Я обрала таку назву не випадково, адже тема батьків і дітей, зокрема залежності їх долі і характеру від спадковості та впливу сім'ї, посідає досить важливе місце у творі, який з першого погляду здається просто теплою книжечкою про любов до тварин. Головний герой, Пітер не може порозумітися з батьком і дідусем, схожими між собою. Бо він те яблуко, що впало надто далеко. Він аж занадто боїться стати схожим на батька. Пітер боїться забути свого лиса, як батько забув собаку, якого любив в дитинстві. Тому після вимушеної розлуки йде з дому, щоб знайти свого друга Пакса. На заваді стає війна. Вона шкодить і лисам, і людям. Ось як влучно сказав про неї старий лис: «Є одна хвороба, яка іноді нападає на лисів. Від неї вони перестають бути собою і нападають на інших. Війна – це така сама хвороба, але в людей». Але, не зважаючи на всі перешкоди, Пітер йде вперед, до свого лиса. А Пакс не забуває свого хлопця і вірить, що той прийде по нього. То яким же буде фінал цієї історії? Про це ви дізнаєтесь, прочитавши цю неймовірну книгу. До речі, мені здається, не дуже правильно вважати її дитячою, адже тут є досить жорстокі, моторошні сцени. Тому книга швидше підліткова, хоча, думаю, буде цікавою і дорослим.

І хоча ця книжечка "Пакс" має всього навсього двісті сторіночок, але вона така мудра. Це історія про складні відносини батька та сина і про війну, болючу та страшну, яка обпікає не лише серце, але і душу і робить рани, які не загоюються протягом усього життя. Одного разу хлопчик на ім"я Пітер прихистив Лиса з лісу. Він у ньому побачив не лише милу тваринку, але і щирого та вірного друга, якого і хотів мати на протязі всього часу. Але тут ввірвалась війна, яка не обходить стороною нікого, а безжально руйнує людські життя. Пітер змушений, із сльозами на очах та біллю в серці залишити свого друга жити в лісі. Хлопець зазнає не простих випробувань, проходить важкий життєвий шлях, але все ж повертається до свого Лисенятка в ліс. А Лису, у свою чергу теж не легко живеться в тому лісі. Це історія про вірну дружбу. Про яку мріє кожен. І не важливо чи це дружба з людиною, а чи з твариною. Часто тварини відданіші, аніж люди. Дуже гарні ілюстрації наповнюють цю книгу Сари Пенніпакер. Так приємно розглядати їх. Мудра книга! Однозначно раджу, особливо підліткам.