Книга не сподобалася зовсім - незрозуміла ідея твору, не розкриті персонажі та життєві лінії. Приміром, чому матір не любила своїх дітей? Чому брат виріс таким нікчемою? Чому старша сестра закінчувала життя в притулку і без тями? Автор хотів сказати багато, навʼязав чимало сюжетних ліній, але в результаті не розкрита жодна. Шкода витраченого часу на цей твір.

Книга про життя вже старої жінки, охоплює її дитинство під час 2ї Світової війни, розкриваючи багато подій, в тому числі таємниці, які жінка приховує від усіх все своє життя. Написано дуже цікаво, єдине - трапляються помилки в друці. Книга про те, як героїня зростала, про її сім’ю, про стосунки в сім’ї, про дружбу Дуже раджу прочитати

Історія розповідає про молоду дівчину у селі Франції під час Другої світової війни, яка переживає важкі стосунки зі своєю матір’ю та нещастя зі своїм братом, сестрами та друзями, що в кінцевому підсумку призведе до трагедії, з якою їй доведеться змиритися пізніше в житті, коли вона повернеться додому. Розповідь добре написана, переплітає химерність дитинства з темним і небезпечним. Мені знадобився деякий час, щоб захопитися історією, але як тільки я пропустила її крізь себе, вона зацікавила мене аж до самого кінця. Як завжди любить робити Джоан Гарріс, любов до їжі розкидана повсюди, із рецептами та описами, які пробуджують апетит (не раджу читати вночі), хоча, на жаль, й не в тій мірі, в якій це було в її книзі Шоколад, що трохи шкода.