"Острів Каміно" Джона Грішема уявляється мені вишукаyою стравою, в яку забули покласти один інгредієнт. Здавалося б, у цій історії є все, що потрібно: зухвалий злочин, заплутане розслідування, цікава головна героїня та надзвичайно привабливий антагоніст. Але про все по порядку: Зухвалий злочин - викрадення оригінальних рукописів самого Френсіса Скотта Фітцджеральда з університетської бібліотеки - описаний чудово. Сумніви з"явилися лише тоді, коли прочитала, на чому прокололися злодії. Навряд професіонали могли попастися на такій дрібниці. Головна героїня - письменниця, яка чомусь не викликала в мене жодних емоцій: ні співчуття, ні роздратування. От вона просто якась ніяка, дещо нагадує маріонетку, яку смикають за ниточки в різні боки. Антагоніст - найреалістичніший персонаж "Строва Каміно", прописаний настільки цікаво, що я почала за нього вболівати. Про нього хотілося б дізнатися більше. І останнє - як на детектив, події дещо повільно розгортаються. Та загалом "Острів Каміно" - це доdолі непогана історія, з якою можна провести кілька приємних вечорів.

«Є надто багато хороших книг, які я хочу прочитати, аби витрачати час на погані», - говорить головний герой Джона Грішема Брюс Кейбл, і з ним складно не погодитися. А яким же є «Острів Каміно»? Чи варто витрачати час на його прочитання? Я думаю, варто. З одного боку, «Острів Каміно» є книгою про книги. Ту є і раритетні видання, і першодруки із підписами, і нові книги, що щойно зійшли з верстатів, і цінні рукописи. Але роман не тільки про книги, головним у ньому залишається злочин. Викрадено цінні рукописи. Відомо, хто це зробив і навіщо, але місце перебування залишається втаємниченим. Амбіційний і харизматичний власник книгарні на острові у Флориді є затятим колекціонером перших видань, зацікавленим торговцем, «вільним» чоловіком і… злочинцем. Але це не точно. А є Мерсер Манн – авторка одного успішного роману із боргами і в творчий кризі. Що їх поєднає? Чи впорається вона зі своїм завданням? Звичайно, роман має певні недоліки. Зокрема мені не зрозуміло, як такі вигадливі викрадачі могли не звернути уваги на інші цінні видання у сховищі, а згодом «проколотися» на слідах крові. Але то вже деталі. Зрештою роман Джона Грішема виявився захопливим, легким і яскравим. Бажаєте шматочок теплого сонця Флориди, екзотичних коктейлів і подробиць з життя письменників? Тоді вам на «Острів Каміно».

Яке воно, закулісся сучасної книгарні зокрема і книжкового бізнесу загалом? Мабуть, у кожного не дотичного до сфери книговидання та продажу може скластися думка, що працювати у тій сфері -- здійснення мрії будь-якого книголюба: бери і читай собі все, що забажаєш хоч 24 години на добу! Але як же воно насправді? Якщо бажаєте зазирнути туди крізь призму нон-фікшин чтива, щиро раджу новинку ,,Щоденник книгаря" від видавництва ,,Наш Формат", а коли ж хочеться художки, то ,,Острів Каміно" від ,,КМ-Букс" -- саме те, що треба! Джона Грішема, топового американського письменника з тридцятилітнім стажем та юридичним дипломом, знають, перш за все, як майстра кримінального детективу. Роман ,,Острів Каміно" суттєво вирізняється у творчому доробку автора: легкий, відпочинковий, кінематографічний та особливо книжково-атмосферний. Що й казати, просто ідеальний варіант для читання-засмагання-на-пляжі з цікавою інсайдерською інформацією про книжковий світ та письменницьке ремесло у сучасних реаліях. Це історія про харизматичного Брюса Кейбла -- власника книгарні на вигаданому письменником острові Каміно у містечку Санта-Роза, Флорида. Про те, як як він прийшов до книжкового бізнесу, його будні, амбіції та пристрасть життя. Особисто мені, головний герой уявлявся в образі Джонні Депа (ну дуже люблю цього актора!) і, думаю, саме він би найкраще підходив на цю роль в разі екранізації (а вона би вийшла дуже і дуже незлецькою!). Його, відомого поціновувача рідкісних книг, а саме раритетних першодруків, підозрюють у зберіганні викрадених п'яти рукописів Френсіса Скотта Фіцджеральда. Та чи насправді він причетний до цієї сенсаційної крадіжки? Це і слід дізнатися письменниці-невдасі Мерсер Манн, котра острів Каміно знає як свої п'ять пальців...