Маса часто вороже ставиться до тих, хто відрізняється від неї. Страх породжує не тільки непорозуміння і невиправдані застереження, але й злість, агресію, кпини та знищення Іншого. Власна пиха і зарозумілість позбавляє здорового глузду, жадоба влади усуває будь-які моральні -етичні межі на шляху до мети - абсолютного контролю над усім та всіма. Однак рано чи пізно супроти зла виступить духовно вищий та сильніший, навіть якщо це буде дитина чи підліток. Останній ельф виступає не просто героєм, який усвідомлює свою місію врятувати людей, а й джерелом натхнення, внутрішньої сили для них і для себе самого. Дивовижна трансформація відбувається також із останнім драконом, який власною самопожертвою захищає право жити вільно, стаючи легендою. Порятунок однієї дитини перетворюється на боротьбу за всіх, хто здатен позбутись рабської покори та підтримувати устрій, де понад усе цінують свободу - це магія, що зникає через тугу і страх, але неодмінно відроджується завдяки всесильній вірі.

"Останній ельф" - чудова, дещо дивна і меланхолійна фентезійна історія для дітей. Маленький ельф Йорш, здається, залишився зовсім один, адже усіх його родичів знищили люди. Так, у цьому фентезійному всесвіті люди і ельфи зовсім між собою не дружать. І от, опинившись у такому скрутному становищі наш маленький головний герой зважується сконтактувати з людьми, адже втрачати йому нічого. Тут і починається його тривала і повна пригод мандрівка, в якій буде усе: небезпеки, труднощі, цікаві бесіди, чарівні істоти, древні пророцтва. Не очікуйте від цієї книги динамічного сюжету, вона доволі меланхолійна, але зовсім не нудна, скоріше навіть навпаки. Читати умовиводи малого ельфа про людей - саме задоволення. Він дуже розумний і чутливий і деякі людські вчинки і звички видаються йому незрозумілими і безглуздими. Читаєш і розумієш, що він у більшості випадків таки правий. Чесно кажучи, часом хотілося трошки менше філософствувань і побільше захоплюючих сюжетних поворотів, сподіваюся, в наступних частинах цієї серії саме так і буде.

Чому в мої 10-12 років не було такої книжки? Цим питанням я почала задаватися після прочитання, а ще більше - коли дізналася, що італійські школярі читають цей роман на уроках літератури. Їм можна лише позаздрити. "Останній ельф" - італійське фентезі, яке по якості тексту та глибині сенсів не поступається навіть Толкіну! Ельф тут не лише дуже добрий і наївний, а ще часто не розуміє людей. Наприклад, дивується їхній манері багато говорити, коли можна коротше й зрозуміліше. Або не може зрозуміти, як ми їмо тварин - істот, які дихали, бігати й можливо навіть думали. Або чому ми можемо любити і ненавидіти одночасно. Або самі створюємо собі проблеми... Ельф справді в багатьох своїх питаннях ставить нас, людей, у незручне становище. У другому розділі книжки з'являється останній дракон. І вони з ельфом повинні виконати певну місію. Тут починаються справжні пригоди. Боротьба, самопожертва та порятунок. Я читала цей роман з олівцем. Бо тут стільки важливих думок, до яких я ще не раз буду повертатися. Ну, і чекатиму продовження, бо це ж трилогія.