«Про затвердження волі до життя» - це частина другого тому фундаментальної праці Артура Шопенгауера «Світ як воля і уявлення». Він складається з різних есе, які розширюють теми смерті, сексуальності, які розглянуті як прояви загальної Волі.

Шопенгауер повідомляє, що і смерть, і сексуальність позбавляють людей розсудливості в їх смутку за коханими. Шопенгауер говорить не тільки про важливу роль сексуальності в житті людини, а й пропонує власне припущення про генетику, стверджуючи, що люди успадковують свою Волю, а отже і характер походить від батьків, а розум - від матерів, наводячи приклади з біографій великих діячів.

У зв'язку з цими міркуваннями і судженнями деякі оцінюють Шопенгауера як одного з найбільш оригінальних і надихаючих філософів, в той час як інші знаходять його непослідовним і занадто песимістичним.

Шопенгауер справив величезний вплив на психоаналіз і роботи Фрейда.