Нормальні люди
Паперова книга | Код товару 1249592
Yakaboo 3.8/5
Автор
Саллі Руні
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2018
Перекладач
Анастасія Коник
Кількість сторінок
312
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Нормальні люди

У школі Маріанна з Коннеллом вдають, наче не знають одне одного. Він — популярний та улюблений усіма, вона — самотня дивачка, з якої відкрито насміхаються. Однак між ними виникає дивовижний зв’язок, який вони вирішують тримати в таємниці і який відтоді назавжди змінює їхні життя. Пізніше, у дублінському коледжі, Маріанна впевнено вписується у тамтешнє товариство, а Коннелл незграбно шукає своє місце серед столичної богеми.

За роки навчання вони постійно кружляють одне довкола одного, то віддаляються, то зближуються, але все одно між ними лишається щось, що неймовірним чином притягує їх одне до одного. Поміж іншими стосунками, Маріанниним потягом до саморуйнування, Коннелловою депресією вони випробовують, як далеко можуть зайти у своєму прагненні бути просто собі нормальними людьми і врешті — несподівано врятувати одне одного.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Саллі Руні
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2018
Перекладач
Анастасія Коник
Кількість сторінок
312
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Літературний феномен 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Про "Нормальних людей" Саллі Руні не говорить хіба що лінивий. Лонгліст Букерівської премії, екранізація, порівняння з 'Над прірвою в житі" Селінджера - то що ж в цьому романі такого особливого?
    Що не сподобалося:
    Картонні персонажі. Конелл і Маріанна настільки шаблонні, що якби я не дивилася серіал, то ніяк не змогла б їх уявити. Їм не хочеться співчувати, вони навіть не дратують, а просто не викликають жодних емоцій.
    Конелл - шкільна зірка, футболіст, якого всі люблять (чому? Бо авторці так захотілося). Маріанна - аутсайдерка, яку ображають і зневажають, вся така незалежна й іронічна.
    А другорядні персонажі то взагалі набір кліше і штампів: феміністка, шкільна стерва, токсичні друзі, які з'являються в тексті виключно для того, щоб поставити головним героям одне-два питання і благополучно зникнути.
    Романтизація нездорових стосунків. Герої постійно страждають, разом і порізно, але це зображається як велике кохання. А ще хлопець постійно принижує дівчину, але їй це навіть подобається, тобто все ок. Звичайно ж, він це робить ненавмисно, просто так виходить, це нормально, ага.
    Псевдосоціальність. Авторка постійно наголошує на тому, що герої походять з різних класів. Але ця тема так і залишається на рівні згадок. Не обов'язково писати про те, з якими проблемами стикаються бідні, читач же розумний, нехай сам здогадається.
    А ще історія дорослішання головних героїв ніби відбувається на тлі важливих міжнародних суспільно-політичних подій, ну принаймні двічі на весь текст згадується про Сирію. Надзвичайно "глибоке" опрацювання теми.
    Що сподобалося:
    Фінал. Була приємно здивована, що авторка відмовилася від солодкавого геппі-енду в дусі голлівудських романтичних комедій. Те, що відбулося наприкінці, більше нагадує реальне життя.
    Цікаво, що Саллі Руні не виділяє діалоги в тексті, тому репліки не сприймаються як пряма мова. Це ніби має бути оригінально, але насправді виглядає просто претензійно. І хоча книга мені не сподобалась, я не хочу від розділових знаків та все ж пропоную кожному вирішити самостійно, де поставити кому в реченні "Читати не можна пропустити".
  •  
    Думаєш, було б краще якби ми ніколи не були разом? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книгу можна охарактеризувати доволі просто. Це книга, що викликає багато запитань, але не дає відповідей. Книга, що викликає масу обурень та нерозуміння вчинків головних героїв, але в ній ти знаходиш себе та своїх знайомих. Книга, що змушує думати над тим, як багато ти втратив, бо всього лише хотів бути "хорошою людиною".

    Ця історія мені дуже сподобалась своєю незвичністю. Спочатку важко було звикнути до оформлення, де не виділяють діалоги, а потім ти цим просто насолоджуєшся. Авторка наче показує, що сенсу в цих діалогах взагалі немає і з часом ти починаєш це усвідомлювати.
    Письменниця несе нас життям головних героїв. Вона показує їх на другий день, а може через рік. Не розповідає, що з ними сталось за цей час і головне, чому так сталось. Вона дуже мало розповідає про їхні почуття, наче хоче, щоб ми самі вигадували, чому ж вони так чинять.

    Здавалось би, що це просто історія про незвичні стосунки двох закоханих, які не хочуть це визнавати, але я для себе винесла багато уроків.

    1. Завжди потрібно говорити те, що ти відчуваєш.
    2. Ніколи не намагайся бути хорошою людиною для інших жертвуючи власним щастям.
    3. Якщо до тебе погано відносяться, то це не означає, що ти цього заслужив і варто йти до психолога.

    Я рекомендую прочитати книгу всім міленіалам і впевнена, що кожен побачить себе в поведінці головних героїв.
Купити - Нормальні люди
Нормальні люди
200 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Нормальні люди

  •  
    Літературний феномен 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Про "Нормальних людей" Саллі Руні не говорить хіба що лінивий. Лонгліст Букерівської премії, екранізація, порівняння з 'Над прірвою в житі" Селінджера - то що ж в цьому романі такого особливого?
    Що не сподобалося:
    Картонні персонажі. Конелл і Маріанна настільки шаблонні, що якби я не дивилася серіал, то ніяк не змогла б їх уявити. Їм не хочеться співчувати, вони навіть не дратують, а просто не викликають жодних емоцій.
    Конелл - шкільна зірка, футболіст, якого всі люблять (чому? Бо авторці так захотілося). Маріанна - аутсайдерка, яку ображають і зневажають, вся така незалежна й іронічна.
    А другорядні персонажі то взагалі набір кліше і штампів: феміністка, шкільна стерва, токсичні друзі, які з'являються в тексті виключно для того, щоб поставити головним героям одне-два питання і благополучно зникнути.
    Романтизація нездорових стосунків. Герої постійно страждають, разом і порізно, але це зображається як велике кохання. А ще хлопець постійно принижує дівчину, але їй це навіть подобається, тобто все ок. Звичайно ж, він це робить ненавмисно, просто так виходить, це нормально, ага.
    Псевдосоціальність. Авторка постійно наголошує на тому, що герої походять з різних класів. Але ця тема так і залишається на рівні згадок. Не обов'язково писати про те, з якими проблемами стикаються бідні, читач же розумний, нехай сам здогадається.
    А ще історія дорослішання головних героїв ніби відбувається на тлі важливих міжнародних суспільно-політичних подій, ну принаймні двічі на весь текст згадується про Сирію. Надзвичайно "глибоке" опрацювання теми.
    Що сподобалося:
    Фінал. Була приємно здивована, що авторка відмовилася від солодкавого геппі-енду в дусі голлівудських романтичних комедій. Те, що відбулося наприкінці, більше нагадує реальне життя.
    Цікаво, що Саллі Руні не виділяє діалоги в тексті, тому репліки не сприймаються як пряма мова. Це ніби має бути оригінально, але насправді виглядає просто претензійно. І хоча книга мені не сподобалась, я не хочу від розділових знаків та все ж пропоную кожному вирішити самостійно, де поставити кому в реченні "Читати не можна пропустити".
  •  
    Думаєш, було б краще якби ми ніколи не були разом? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книгу можна охарактеризувати доволі просто. Це книга, що викликає багато запитань, але не дає відповідей. Книга, що викликає масу обурень та нерозуміння вчинків головних героїв, але в ній ти знаходиш себе та своїх знайомих. Книга, що змушує думати над тим, як багато ти втратив, бо всього лише хотів бути "хорошою людиною".

    Ця історія мені дуже сподобалась своєю незвичністю. Спочатку важко було звикнути до оформлення, де не виділяють діалоги, а потім ти цим просто насолоджуєшся. Авторка наче показує, що сенсу в цих діалогах взагалі немає і з часом ти починаєш це усвідомлювати.
    Письменниця несе нас життям головних героїв. Вона показує їх на другий день, а може через рік. Не розповідає, що з ними сталось за цей час і головне, чому так сталось. Вона дуже мало розповідає про їхні почуття, наче хоче, щоб ми самі вигадували, чому ж вони так чинять.

    Здавалось би, що це просто історія про незвичні стосунки двох закоханих, які не хочуть це визнавати, але я для себе винесла багато уроків.

    1. Завжди потрібно говорити те, що ти відчуваєш.
    2. Ніколи не намагайся бути хорошою людиною для інших жертвуючи власним щастям.
    3. Якщо до тебе погано відносяться, то це не означає, що ти цього заслужив і варто йти до психолога.

    Я рекомендую прочитати книгу всім міленіалам і впевнена, що кожен побачить себе в поведінці головних героїв.
  •  
    Слабенька історія 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Суперуспішна зараз книжка з точки зору кількості проданих копій, знятого по ній телесеріалу і хорошого піару.
    Історія першої любові двох молодих людей, які вірять, що є ненормальними через всю ту жесть, яка між ними відбувається в їхні 16-18-20 років.
    Вона з багатої сім'ї, але аутсайдер. Він із бідної, але популярний. Потім ролі міняються. Він то хоче з нею бути, то не хоче. Вона то тягнеться до нього, то відштовхує. У неї якісь явно мазохістські і БДСМ нахили, а його, схоже, взагалі нічого в житті не цікавить.
    Це все якась підліткова Санта-Барбара, яку хочуть видати за глибоку драму.
    Абсолютно токсична історія. Всі метання героїв якісь вимучені, нелогічні. У них наче ключова задача в книжці: за будь-яку ціну робити собі тільки гірше і не бути щасливими.
    В житті часто так і є, але сюжет "Нормальних людей" ну вже надто тягомотний. Враження від цієї книжки ставало гіршим із кожним розділом. Спочатку це було: оу, ну ок, згадаємо ці підліткові перші стосунки з їхніми заморочками. Але ближче до кінця я вже запитувала себе: нащо взагалі дочитувати книжку, в якій мене нудить від усіх без винятку персонажів?
    Історія (особливо на початку) перегукується мені з французьким фільмом "Полюби мене, якщо насмілишся", де грає Маріон Котіяр. Теж кішки-мишки такі, теж люди самі собі життя отруюють замість того, щоб бути разом. Але фільм прекрасний у тому, як він показує природу отаких руйнівних стосунків. "Нормальні люди" ж просто викликають бажання відправити кожного персонажа до психоаналітика. Добре, що хоч один із героїв сам до цього прийшов.
    Не знаю, жахливо читалось мені. Дуже неприємне відчуття залишила книжка. А може я просто мала читати її не в 30 років, а половину життя тому?
  •  
    Історія яка зачепить, раджу 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли почала читати не могла зрозуміти, чому ця книга настільки популярна? Вона видалась мені якоюсь підлітковою, але ж потім все змінилось.
    Це чудова книга про сучасний світ, як у ньому залишатись "нормальним" і взагалі що це таке "нормальна людина"?
    Маріанна дівчинка з багатої родини, але вона дивачка, змалечку потерпала від фізичного на морального насилля в сім'ї.
    Коннел хлопчик красунчик з бідної сім'ї, але це не заважає йому бути популярним у школі та мати купу друзів.
    Доля зводить цих двох і це змінює їх назавжди.
    Історія головних героїв така звична, що вона про кожного з нас в не найкращі наші моменти, ця книга пазл, про стосунки з собою і навколишнім світом
    Люди не вміють розмовляти один з одним і від того страждають і роблять боляче іншим. Ця книга про травми яки залишають в душі прірву, вона змінює тебе і тобі важно далі жити, але треба.
    Вже декілька днів як прочитали книгу, але не можу досі її зрозуміти. Вона маленька і здавалось б легка, але полишає такий слід, що довго ще треба її обмірковувати.
  •  
    Не такі вже і нормальні люди 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Хто взагалі визначає рамки "нормальності"?  Що ще можна вважати нормою, а що вже ні?

    Кожна людина у нашому житті послана нам для якогось уроку. Хтось позитивно на нас впливає, а хтось навпаки. Однак кожен приносить свій певний досвід і знання.

    В центрі є двоє головних героїв. Маріанна і Конелл. Він бідний, але дуже популярний в школі. Вона багата, але відлюдькувата. Що їх може пов'язувати? Дуже дивні і не зовсім нормальні почуття.

    Вони потрібні одне одному, вони не можуть бути самі, але на публіці роблять вигляд, що майже незнайомі. Що вони всього лиш чужі люди.

    Але це було в школі. А далі коледж. І вони помінялися місцями. Тепер Маріанна популярна і просто душа компанії. А Конелл самітник. Їхні почуття все такі ж токсичні.

    За книгою є знятий серіал. Я його теж подивилася, але для мене він був дещо гіршим. Персонажі бісили, герої були взагалі не схожі на юних людей, а головний посил звівся до банального інтиму.

    Ця історія не стала улюбленою, але свій відбиток на моїй душі залишила.
  •  
    Не такі вже й нормальні люди 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Перше, що ви почуєте про цю книгу, це порівняння із “Над прірвою в житі” Селінджера, яке особисто мені здається не дуже доречним. Можливо, її певною мірою можна вважати настільною книгою міленіалів, але все ж вона залишає по собі немало непорозумінь.

    Дві протилежності - Коннелл, якого всі люблять (а чому, вирішуйте самі) і Маріанна, яка навпаки ні з ким не спілкується і є “вискочкою”. Несподіваним чином доля зводить їх разом, цим самим псуючи обом існування. Максимально непрості люди по своїй природі, вони роблять все для того, щоб їхні стосунки ставали все гіршими і незрозумілішими. Зрештою, у цьому нема чогось дивного - подібна поведінка типова не тільки міленіалам, люди проходять довгий шлях до розуміння самих себе і того, що вони хочуть.

    Важко встигнути за переходом подій, яких було забагато, а деякі з них ще й не дуже детально розкриті. Хотілось більше коментарів самої Саллі Рунні або ж хоча би персонажів, щоб зрозуміти їхню мотивацію, але, на жаль, цього не було. Натомість, авторка розповідає про вчинки деяких персонажів, які пояснюють, чому головні персонажі поводяться саме так, як поводяться.

    Один з хороших моментів книги - це опис щоденного життя героїв: навчання, спілкування, робота, почуття, звідси теж можна змалювати їхні портрети. Можливо, у цьому і суть - самим дійти до того, що ми думаємо про персонажів, але особисто мені не вистачало конкретики.

    Незважаючи на легкість атмосфери, роман залишає по собі дивні почуття і враження. Комусь герої здадуться занадто інфантильними чи зануреними у свої проблеми, зрештою, письменниця надає величезне поле для роздумів і право ставитись до персонажів так, як вам захочеться.
  •  
    "Скажи,що хочеш,щоб я залишився,і я залишуся." 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга "Нормальні люди" розповідає про звичайних підлітків.Прагнення бути прийнятими , почутими відображається у таємних стосунках між Маріанною і Коннелом.Виникає питання :то це дружба чи перше кохання? чого насправді хочуть ці двоє?

    Коли школа закінчується починається реальне життя.У пошуках себе вони призвичаються до нового оточення .Але є одне незмінне - вони не уявляють свого життя один без одного. Та ,чи готові вони прийняти один одного в якості пари? Їх залежність триває вже багато років,і називають вони її по різному,але щось змінювати Коннел і Маріанна не поспішають.
    Складається враження,ніби вони просто бояться втратити один одного в стосунках, можливо в рутині.

    Це історія про рідкісний вид дружби.Коли ніхто нікому нічого не зобов'язаний і не тримає біля себе.Вони приймають один одного такими як є ,без умов.Між ними точно щось більше,ніж дружба,але недостатньо для того,щоб стати парою.Хоча,може це якраз початок чогось нового.

    Книга "Нормальні люди"має внутрішній стержень.Вона нагадує нам,що життя змінює всіх,даючи змогу щось переосмислити і змиритись.Так,ці двоє людей трохи дивні,часом самотні, зі своїми страхами і переживаннями .Це нормально,бо вони звичайні люди.

    Рекомендую!
    9/10
  •  
    Різні люди, нормальні люди 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Напевно, ця книга про таких двох різних людей, що як два різних полюси. Або як магніти: вони то зближуються, то віддаляються одне від одного, і знайти спільну мову їм рідко вдається.
    Ця історія дорослішання двох підлітків: Маріанни та Коннела. Що вони одне до одного насправді відчувають? Напевно, навіть для них це залишається загадкою.
    Ця історія про емоції та непорозуміння, про сімейні проблеми, про особистість людини. Ця історія не стала мені близькою, хоча, напевно, проблема токсичних стосунків знайома не по чуткам багатьом людям.
    Якщо дуже спростити виклад цієї історії, то про що вона буде? Про школу, кохання-некохання, перші стосунки, непорозуміння у сім'ї.
    Але книга набагато багатогранніша, і я розумію, що багатьом підліткам та молодим людям вона може бути не тільки цікавою, а й корисною.
    Тому, хоч ця історія і не стала однією із моїх улюблених, але все ж я раджу її читати, щоб самим вирішити, чи допоможе вона вам у пізнанні себе та інших, у вирішенні певних проблем.
    Тому рекомендую до прочитання!
  •  
    Разные люди, разная любовь 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Очень мало книг, которых ждешь с замиранием сердца.. за которой бежишь на почту и специально покупаешь самые любимые сладости, что бы устроится с ней поудобнее да поуютнее. Эта книга была для меня одной из таких.
    Интересная история о обычных, нормальных людях(и их чуть менее нормальных действиях и мыслях). О тебе и обо мне)
    О разных людях и разной любви. Главные герои так стараются скрывать свои истинные чувства, так боятся открыться полностью, что уже и сами перестали разбирать где действительно их истинные чувства, а где игра(игра ли это?!).
    Роман, безусловно, нельзя отнести к "тем самым" романам о великой любви, о которой все мы мечтаем, в классическом ее понимании. Эта история скорее о том "как не надо", а также о токсичных мыслях и о том, что во всех нас есть доля адекватности и доля токсичности. Важно это понимать и не романтизировать. В целом-советую. Очень интересно и как-то ....богемно что-ли...
    По итогу от прочтения остается чувство незавершенности, но от этого еще интересней)
  •  
    НОРМАЛЬНА КНИЖКА 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    От саме нормальною стала для мене ця досить популярна і розкручена книжка (не супер-вау, не погана, а так посерединці. Якось не можу поділяти захвату з тими, кому вона дуже сподобалась). Скільки я вже про неї читала різних відгуків - від захоплюючих до розчарованих, думала, що не буду вже її купляти, але таки вирішила бути, так би мовити, в тренді і самій прочитати-проаналізувати.

    Ну, почну з хорошого – читається вона дуже легко, написана просто,не треба ні над чим голову ламати, шукати подвійні камені чи подвійне дно.
    Якщо захопитися то можна проковтнути і за день.
    Обкладинка від ВСЛ, як завжди, чудова + закладочка.

    Змісту розказувати не буду, бо ви його можете прочитати коротко в анотації, уривку, або ж прочитавши саму книжку.

    Вона, наче, написана під екранізацію і якраз вже й зняли за нею фільм, як на мене, досить вдало і тонко передані характери головних героїв і сама зйомка дуже якісна.

    Не сподобався таки сам стиль письма, видався мені трохи суховатим, ну і відсутність розділових знаків у діалогах трохи спочатку дратувала.
    І ще дечого, як на мене, в змісті було забагато, але не буду спойлерити. Може вам буде норм.

    Читайте!
  •  
    Mustread 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга "Нормальні люди" дуже швидко та цікаво читається. Я впевнена, що її прочитаєте за декілька днів.

    В книзі немає якоїсь таємниці або цікавинки. В цій книзі кожен може знайти себе або своїх знайомих.

    Історія починається в школі з закоханості двох різних дівчини та хлопця, та продовжується в коледжі. Історія накшталт Ромео та Джульєтти, а саме про кохання людей різних категорій населення. Він - вихований в неповній родині (тільки матір'ю), його мати заробляла на життя, прибираючи будинки багатих людей в містечку, і вона народила його відразу після школи та була найкращою подругою. Він - був популярним хлопцем, з яким всі у школі хотіли дружити, а найпопулярніша дівчина мліла від його погляду. Вона - виросла в багатій родині, в якій не почувала себе в любові та безпеці. Батько -ще в дитинстві її бив, а після його смерті над нею знущалися мати та брат. Вона не почувала себе особливою та щасливою, але не хотіла нікому нічого доказувати. І можливо вони б ніколи не були разом, якби він не забирав матір з роботи.

    Це історія про закоханих, які розуміють один одного та завжди повертаються...
  •  
    Бестселлер 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    “Нормальные люди” Салли Руни - бестселлер, все про нее говорят.
    Говорят, что это новый Сэлинджер, но я не увидела в этой книге ничего гениального.
    Эта книга описывает отношения парня и девушки, сначала в школе, потом в колледже. Марианн - отличница из богатой семьи, но которая ни с кем не общается в школе, а Коннелл - популярный футболист из бедной семьи. Его мама убирает в доме Марианн, и один раз, когда он приехал за своей мамой, остается наедине с Марианн. Они целуются и начинают тайно встречаться.
    Они сходятся-расходятся, ссорятся (чаще всего из-за того, что кто-то что-то недосказал, а второй не так это понял).
    Я не увидела в этой книги особого смысла, ближе к концу вообще книга начала вызывать отвращение.
    Почитала отзывы и поняла, что здесь есть все, что мне не нравится в книгах и в жизненных историях: депрессивность, абьюзерское поведение, глупые поступки из-за недосказанности, люди, которые “любят пострадать”. Снова нет какого-то развития персонажей и каких-то глобальных осознаний. Да, на фоне этой книги “50 оттенков серого” выглядят уже не так и плохо.
  •  
    Можливо варто скіпнути клішейну книжку й обрати щось інше? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    В цій рецензії буде переважно суб'єктивна думка.
    Я придбала "Нормальні люди" щойно ці примірники вийшли в друк, тому я не очікувала, що ця книга буде популярною. Ба більше, я нещодавно дізналась, що є серіал на Netflix. Але чому так? Ця книга повністю підходить для власної цільової аудиторії та сюжет був написаний саме для неї, для підлітків. Тут є й цікавий сюжет, тендітна історія жахливого кохання. Саме такі теми вважаються типовим для підліткової літератури. Було цікаво дізнатись чим завершиться ця історія та чи використає авторка наприкінці роману типові кліше "вони були щасливі разом", "для них історія лише починається" і т.д. Однак, навіть таке завершення роману мене не здивувало, тому що сучасна література відходить від "хеппі енду". Про цю книгу можна сказати одне: вона або сподобається, або ні.

    Щодо оформлення: ВСЛ як завжди молодці, стильний дизайн обкладинки. Проте, незручний. На жаль, палітурка швидко зіпсується, якщо ви любите брати книги із собою.

    Щодо легкості читання, мови та стилю: Салі Руні молода авторка, тому це чудово, що вона додає цікаву лексику та події, про які хочеться дізнатись більше (гугл вам в допомогу, тому що пояснень в тексті не знайти). Хтось каже, що пряма мова унікальна "фішка" молодої письменниці, яку не використовували раніше. Однак, такий стиль без прямої мови можна побачити й в Ельфріди Єлінек. В нашому випадку така пряма мова ніби є внутрішніми діалогами героїв, тобто їхня пряма мова є ще й внутрішніми переживаннями. Мені було важко читати цю книгу з таким стилем, тому доводилось повертатись та перечитувати знову для того, щоб зрозуміти чиї саме це думки. Не одноразово чула ще й думку про те, що така книга буде чудовою в аудіоформаті, де дикторка зможе хоча б інтонаційно виділяти пряму мову, діалоги героїв та думки.

    Щодо персонажів: такі люди нам знайомі, або ми хоча б раз зустрічали схожих. Тому уявити як саме виглядає той чи інакший персонаж буде не важко. Їхні переживання знайомі сучасним читачам, в тому числі й підліткам. Мабуть, кожен замислювався про ідеальну для себе людину, про романтичні відносини та над переживаннями, що з ними пов'язанні. Щодо головних героїв, то в мене виник дисонанс чому нам показують спочатку, що Маріанна - особистість, яка стала аутсайдеркою, тому що вона не шукає підтримки інших, вона поважає себе та може словесно та інтелектуально протистояти будь-кому, однак вже в університеті ми бачимо як популярна дівчина перетворюється на емоційно виснажену людину, яка зневажає себе та всі її стосунки будується за принципом "робіть зі мною, що захочете" (але у випадку з фотографом, вона лякається та лишає його). Тобто, перед нами дівчина має всі психологічні проблеми, що можуть бути в дівчини, окрім того, їй ще притаманний "стокгольмський синдром" та вона любить Коннелла через те, що для неї він найкращий аб'юзер. Письменниця ніби змушує нас їй співчувати. Конелл - хлопець хоч куди, адже його люблять дівчата, він популярний в школі, в нього є друзі, але він залежить від думки власного оточення. В університеті він не має такої шаленої популярності, однак аутсайдером його назвати не можна. Він проходить шлях від егоїста до чутливої людини й знову повертається на початок. Салі, мабуть, хотіла показати противагу за допомогою другорядних персонажів, однак здається, що певні конфлікти не дотягують до рівня, який хотіла описати письменниця. Так, є цікаві персонажі, однак хотілось би дізнатись про них більше. Руні любить залишати певну "відкритість" в роздумах та діях персонажів, що надає можливість читачам спроєктувати власний досвід, або ідеї на героїв роману. То, мабуть, читачам просто потрібно власноруч переписати роман?

    Чи варто читати: я побачила певні референси та своє життя та на життя власних друзів та знайомих. Так, тут роман більш призначений для 18+, тому містить певні пікантні подробиці. Однак, не лякайтесь, їх не так багато. "Нормальні люди" про те, що відбувається у відносинах, чи це нормально чи ні. Протягом всієї книги постає питання про "нормальність", адже для кожного різна призма сприйняття відносин та певної "нормальності". Я не жалкую, що прочитала цей роман, адже він мене навів на певні роздуми, але я не впевнена, що буду надалі очікувати новинки цієї авторки.
  •  
    "Я другой любви искал, а твоей не видел..."
    Ещё один пример литературного произведения, когда объём совершенно не влияет на наполнение. Достаточно маленькая книга с огромным смыслом.
    Исключение есть и в сюжете. Мы, в большинстве случаев, привыкли к тому, что первая любовь всегда служит неким трамплином для будущих серьёзных отношений. Наши герои Коннелл и Марианна доказали,что отношения и семью можно построить в любом возрасте, без подготовки.Естественно их тоже ждут трудности, ведь любые отношения - это серьёзная и кропотливая работа.Важно разговаривать друг с другом,а не избегать конфликтов.
    Проходя стадии взросления они очень часто бьются о "скалы" непонимания, критики окружающих и совершают глупые поступки. Именно этот реализм происходящего в семье героев делает эту книгу очень близкой каждому читателю, ведь все мы делали или делаем подобное.
    "Если над тобой издеваются, ты вряд ли узнаешь о себе что-то уж очень важное, а вот издеваясь над другим, узнаешь о себе такое, чего потом не забудешь"(с)
    Книга действительно затрагивает многие струны души.
  •  
    Нормальные люди 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Нормальные люди» Салли Руни — это поучительный рассказ о молодых людях, растущих в современном мире, который пересекается через вседозволенность, социальные сети, цифровые коммуникации, работающих или отсутствующих родителей и беспокойство, которое вызывает современный мир.
    Мое разочарование в книге частично связано с шумихой, которую она вызвала в первых обзорах и отзывах, которые я читал, и после прочтения почти половины истории, я понял, что она не выполнит моих ожиданий. Мне было интересно, что эти рецензенты видели, а я - нет?
    Иногда мне казалось, что я понимаю, что происходит в отношениях Коннора и Марианны, но иногда это просто сбивало с толку.
    Откровенно говоря, жестокое обращение с Марианной настолько отвратительно, что его было трудно читать и понимать - не то, чтобы это произошло, но то, что это продолжалось так долго, и Коннору никогда не было достаточно понимания, чтобы самому понять это. История развивается с интервалом в несколько месяцев. Было сложно отследить, где были персонажи в своей жизни, иногда даже трудно было понять, с кем они были.
    И я ненавижу то, как закончилась книга! Казалось, что ни Коннор, ни Марианна вообще не выросли.
  •  
    Не просто любовний роман 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ця книжка стала однією з найочікуваніших книжкових новинок цього року і недарма. Перед цим вона зробила справжній фурор в англомовному книголюбському середовищі, тепер дійшла черга до нас. І я розумію, чому ця книга настільки популярна. Я її читала вже двічі: вперше англійською і тепер вдруге українською. Радію, що видавництво старого лева видало переклад цієї книги (до речі, переклад дуже хороший). Про саму книгу. Починається роман з опису шкільного кохання. Маріанна – типова дивачка, у якої не складаються відносини з ровесниками. Коннел – популярний хлопець, душа компанії. Вона роблять вигляд, що не знають один одного, хоча насправді між ними кохання. У коледжі вони міняються ролями, тепер Коннел стає аутсайдером. Вони продовжують один одного кохати, але щось постійно не дає їм бути разом. Ну погодьтесь, адже буває так: люди кохають, а вжитися разом якимось чином не можуть. Та й хто його знає, чи це кохання на все життя чи лише «перше», але не останнє. За оболонкою звичайного любовного роману криється глибокий зміст, і ми всі можемо хоча б частково упізнати себе в Маріанні чи Коннелі. Фінал – ох, я люблю і ненавиджу відкриті фінали. Так багато залежить від нас самих, як ми відчули цю історію, як вона завершиться конкретно для нас? Однозначно раджу. І точно буду перечитувати втретє.
  •  
    Салли Руни "Нормальные люди" 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Две недели назад в мои руки попала книга Салли Руни "Нормальные люди". Авторку этой книги уже назвали "Сэлинджером для поколения снэпчата", а её книгами - "Разговоры с друзьями" и "Нормальные люди" зачитываются многие западные инфлюенсеры.

    Этим летом я смотрела экранизацию от сервиса Hulu, которая зацепила меня своей искренностью и нежностью, и с тех пор я подумывала о прочтении книги. И вот, в начале октября мне пришла посылка от Yakaboo, в которой среди других книг была и вышеупомянутая работа ирландской писательницы. Следующие две недели своё время перед сном я проводила в компании Коннела и Марианны, про чьи отношения на протяжении 4 лет рассказывается в книге.


    Сюжет этого романа мне оценивать довольно сложно: возможно, в силу своего недостаточного опыта, возможно из-за несоответствующих классическому пониманию отношений главных героев. В начале перед нами два подростка — стеснительный футболист Коннел и замкнутая отличница Марианна, у которых появилась обоюдная симпатия, сопровождающая главных героев всю книгу. Их история - это постоянные расставания и возвращения друг к другу, будто два человека связаны неосязаемыми узами, которые обстоятельства их жизни не в силах разорвать.

    Можно ли назвать такие отношения здоровыми? Сначала Коннел скрывает ото всех про свои отношения и приглашает другую девушку на выпускной, после чего Марианна просто уходит со школы, не отвечая на звонки парня следующие несколько месяцев.

    В университете иерархия их отношений меняется — теперь популярной стала Марианна, а Коннел так и не смог адаптироваться к новому городу. Но меняет ли это хоть что-то в их отношениях? Этих двух опять начинает тянуть друг к другу, и они поддаются этому желанию. Но на этом их история не заканчивается — новые конфликты приводят к паузам в их отношениях. Они пробуют найти себя, встречаясь с другими, но ни с кем не чувствуют себя так же полноценно, как вместе друг с другом.

    Возможно, Салли Руни показывает нам историей Коннела и Марианны, что это и есть самые нормальные и обычные люди — со своими неудачами и проблемами. Их отношения далеки от идеальных, что делает сюжет реалистичней.

    Обычно я люблю дочитывать книги, но в этот раз мне не хотелось переворачивать последнюю страницу... Все же вечера, проведенные с этой книгой, создавали атмосферу уютных и любящих объятий, которых все-таки не хватает во время самоизоляции и пандемии.
  •  
    Встретились как-то два человека 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Совсем недавно прогремел одноименный сериал снятый по мотивам произведения Салли Руни, и я как преданный раб литературы не могла обойти стороной первоисточник. На то чтобы прочесть книгу у меня ушло меньше суток. Вот так просто - утром открыла, а опомнилась лишь когда прочла последние строчки поздно вечером.

    О чем книга?

    Сложно вот так прямо сказать. Начало истории кажется вполне банальным: Он - парень из бедной семьи, она - из богатой, он - звезда школы, она - изгой. Но каким-то невероятным образом Салли Руни умудряется не скатываться к приевшимся клише. Её герои вполне обычные люди, со своими проблемами.

    Хочется подчеркнуть что это совсем не подростковая книга, хоть история и начинается с выпускного класса. Это вполне сносная взрослая история, с грамотным вкраплением философии и эротики (в отличии от "50 оттенков" или "После" где герои кидаются друг на друга каждые 10 страниц). Читатель имеет возможность отследить как раз так называемый "переходный" период, когда человек оказывается вне привычного школьного распорядка и пытается осмыслить себя и свою жизнь, и всё это происходит на фоне личных переживаний, без которых, впрочем как и в жизни никак нельзя.
  •  
    Отношения.
    Литературное произведение под названием "Нормальні люди" стало намного популярнее после современной экранизации и теперь именно этот роман является неким собирательным образом тех простых отношений которые сейчас возникают между современными людьми. Романтическая история главных персонажей весьма запутанная, но при этом очень страстная и достаточно динамичная. Автор хорошо описывает трудности с которыми могут столкнуться влюбленные пары в современном мире и именно благодаря такому реалистичному описанию роман настолько увлекательный.
  •  
    Нормальні люди від Саллі Руні
    Багато чув про цю книгу. У 2020 році про цю книгу всі говорили. Ця книга була всюди й мала великий ажіотаж. Але чомусь книгу я довго обминав, й не наважувався прочитати, хоча відгуки на книгу позитивні. Та все ж таки прочитав й був приємно вражений. Від книги я нічого не очікував. Я знав, що книга мені сподобається, але навіть не здогадувався, що вона мене затягне. Книга мені сподобалася, але разом з тим не дотягнула до топу улюблених. Ця книга мені сподобалася, бо вона про відносини підлітків.
    Сюжет книги про Маріанн та Коннела. Вони вдвох найкращі друзі. Маріанн замкнута в собі дівчина й непопулярна в школі, а Конелл розкрити, відвертий та успішний в школі. Тож, що зближує цих героїв. Що їх між собою пов'язує та куди заведе їхня дружба? Відповіді ви отримаєте, звичайно, прочитавши книгу.
    Як на мене, книга де в чому важко написана, хоча читається швидко. Кінцівка змазана. В книзі є свої нюанси, але вони не псують враження від книги.
    Всім раджу прочитати книгу.
    Вона вам сподобається, особливо тим хто полюбляє читати про відносини між підлітками.
  •  
    Емоційна гойдалка.
    Книга, яка заінтригувала мене з першої сторінки та тримала в напрузі до останньої. І це найбільший плюс цієї книги, бо вона читається швидко та постійно є якісь надії на кінцівку, мабуть тому і неможливо відірватись від читання.
    Щодо сюжету, то тут усе просто: Маріанна та Коннел - школярі, які подобаються один одному і знаходять у цьому розраду, проте нікому не розказують про свої відносини і офіційно не зустрічаються. Вони то сходяться як друзі та партнери інтимного плану, то розходяться. Ці відносини тягнуться досить довго, у перервах між ними кожен з них періодично зустрічаються з іншими людьми.
    Мені такі відносини дуже незрозумілі і неприйнятні, але у кожного свої причини жити саме так як вони живуть, крім того що в книзі детально описані відносити, там також висвітлені і передумови такої поведінки героїв.
    Мабуть, моя помилка в тому, що читаючи цю книгу, я прониклась життєвими історіями Маріанни та Коннела і мені було надзвичайно важко її дочитувати, але я це зробила, хоч і з надзвичайно змішаними почуттями та ледве не зі сльозами на очах.
    Я вдячна всесвіту, що такого життя як вони я не знала, але ж інші люди так живуть і часто їхніх проблем ніхто е помічає, адже зовні вони доволі "нормальні" і вони теж думають, що це нормально, але ж нормальність у кожного своя. Мені боляче усвідомлювати що світ та обставини такі несправедливі, та хороші люди часто опиняються "на дні"...
    Історія розбила моє сентиментальне серце, читати її було надзвичайно важко, але я вважаю, що вона заслуговує усіх своїх нагород, хоч я їй поставила 4, вона назавжди залишиться у моєму серці.
  •  
    Дуже близько
    Можна почати з того, що оформлення ВСЛ, як завжди, просто шикарнюче - тримати книгу в руках дуже приємно, на дотик неймовірна, і кидається у вічі. Мені прийшло із однією-єдиною трохи надірваною сторінкою, але таке трапляється, тому я не сильно обурююся.
    Щодо самої історії: важко сказати, що я ридала всю книгу - ні, це неправда. Але її було важко й місцями боляче, місцями радісно й тепло читати, вона дійсно була дуже емоційна та нервова... надривна, як і всі події. Вона не давала тобі комфортно й спокійно всидіти на місці надовго - таке життя. Це дуже особиста історія, яка, безумовно, не буде близька всім і кожному, але обов'язково знайде того, для кого буде зрозумілою, кому болітиме так само, кого так само придавить несподіваним відкритим фіналом, від якого ти просто замираєш. Наприклад, мене.
    Коннелл та Маріанна не є "нормальними" не лише через те, що мають психічні розлади, зумовлені тим, що відбувалося з ними в дитинстві й підлітковому віці - а й через те, що просто... все не складалося. Вони обидва схожі на шматочки пазлів, які крутиш, крутиш, а вони все ніяк не вписуються ідеально в жодне пусте місце, завжди щось іде не так, летить під три чорти, і знову починається марафон болю, сумнівів, пошуків, намагань "всунутися" в рамки, які, очевидно, не твої. Але суть у тому, що в процесі читання ти розумієш, що всі ці "нормальні" люди, яких вони бачать навколо себе ("усі нормальні, один/одна я так") - це все фікція, бо "нормальним" насправді не є ніхто.
    Це дійсно роман про стосунки, і ця книга ідеально вибирає й наближує нас саме до особистостей і саме до їх відносин, наче збільшувальне скло. Композиційно роман склався, хоча іноді й хотілося більше, не поспішати з часом, але... мабуть, так треба. Авторка має дуже приємну мову та описи, текст сприймається дуже легко (за винятком оформлення діалогів, від якого спочатку в мене сіпалося око), акценти на деяких життєвих деталях та деякі думки виявилися мені дуже близькими - можливо, я просто дивлюся на світ під трохи схожим кутом, і саме через це мені сподобалося. Це не була "найкраща книга в моєму житті" чи розривання шаблонів - ні, просто дуже відверта, приємна й болюча водночас історія двох людей, що, так чи інакше, ніколи не зможуть порізно. Рано чи пізно вони мають бути разом.
  •  
    Не дуже нормальні люди
    Вирішила прочитати цю книгу, бо чула про неї звідусіль, але мені не сподобалось. Відверто не моя книга, я зрозуміла це вже на 30-тій сторінці приблизно, та продовжила читати з надією, що щось зміниться - а дарма.
    Роман - бестселер, так, однак роман не для мене. Мені не добре зрозумілі стосунки головних героїв, точніше, вони мені не подобаються (як герої, так і стосунки) , не зрозуміло і чому ця книга така унікальна. Як на мене, забагато бруду, вагань і безвідповідальності.
    Може, для когось ця книга матиме велике значення чи вплив, я ж поклала її на полицю з полегшенням, бо завершила її і не планую більше чіпати.
  •  
    Щось нове
    Не знаю що і сказати в мене такі дивні відчуття від прочитання цієї книги, а від перегляду серіалу то взагалі очі на лоб вилазили). Саллі Руні для мене нова письменниця, в неї вийшла ще одна книга "Розмови з друзями" спробую почитати її, і тоді вже вирішу для себе, подобається мені вона чи ні.

    Отже історія про тихеньку дівчину Маріанну, яка живе в великому будинку з братом в якого якась не здорова манія величі і мамою, якій до неї і діла не має. Маріанна дуже розумна і гарна, але не помічає цього. В школі вона вигнанець ніхто з нею не спілкується, тільки час від часу до неї чіпляються щоб образити. В її будинку працює прибиральницею мити того самого Конела. Конел зірка футболу, душа компанії, всі його обожнюють, а дівчата за ним просто сохнуть. Одного дня він прийшов за мамою до будинку Маріанни і вони зустрілись, трохи поговорили, а іншого разу вони вже не говорили, а цілувались і в наступні рази теж і все зайшло дуже далеко але вони вирішили що нікому не розкажуть. В школі вони так і не помічали один одного... Ох ці секрети.

    В цілому книга не погана і серіал також, хотілось би певне якогось продовження цього всього, бо кінець дуже змазаний.
  •  
    Неоднозначно
    «Життя залежить лише від того, що відбувається всередині вашої голови». Як на мене, саме ця цитата ідеально описує суть «Нормальних людей». Хоча під час прочитання я себе сотню разів запитувала, чи дійсно вони нормальні. Коннелл і Маріанна – молоді, емоційно незрілі, не можуть впоратись із власними почуттями і на жаль, ніхто не може їм з цим допомогти. Його виховує самотня небагата мати, вона ж з багатої сім’ї, проте виросла без любові. З якихось причин, історія сім’ї Маріанни не розкрита, хоча однозначно атмосфера, в якій вона виросла, вплинула на її важкі стосунки з довколишнім світом. По правді, мені сподобалось хіба те, що кожен з них вважав іншого неймовірним, при тому що себе кожен вважав нікчемою, в той час як безмежно захоплювались одне одним. Не можу сказати, що це книга про любов, скоріше про дві споріднені душі, яким пощастило зустрітись, але не пощастило триматись разом.

    Решта історії мене відверто дивувала - як герой, то саме Коннелл дратував більше, ніж Маріанна. Я не розумію, чому вони раніше не визнавали, що їм добре бути разом. Тобто, в них могли бути сумніви чи сором, але якби вони не спали разом. А так, після настільки відвертих сцен не визнавати до кінця потребу в іншій людині – щонайменше дивно.

    Кінцівка не здивувала, якщо загалом – то нормальності там так і не з’явилось. Може в цьому і загадка.
  •  
    Книга, как будто сделана по самоучителю «Держись и пиши»
    Одиночка Марианна и популярный в школе Коннелл. Марианна из богатой семьи, а мать Коннелла помогает им по дому. Пролетариат, так сказать...

    Подростки начинают встречаться, после непродолжительной связи расстаются. Вновь герои сближаются в колледже — но и тут тупик. Спустя время, вновь пытаются разобраться, стоит ли им быть вместе. И так по кругу!

    Ожидание:

    Оригинальная история о влиянии людей на судьбы друг друга. Изменения и адаптация подростков, проходящих сквозь взросление.

    Реальность:

    Куча штампов, типа «Их двое, и у них все сложно»...

    Да ничего там не сложно) У этих подростков нет проблем) Руни их просто не дописала)

    Где проблемы? Отсутствие популярности в школе? Даже для нынешних школьников - это уже не проблема)

    Вопросы социальных слоев? Так они не показаны! Мама мальчика работает домработницей. Все)

    Главные герои картонные. Диалоги короткие, простые, не вызывают эмоций.

    Некоторые второстепенные герои вводятся вообще, просто как имена. Ни одно, я кстати, не запомнила.

    Между тем, в тексте мелькают новости из телевизора: Израиль, Сирия, домашнее насилие, феминизм...

    Появляются и тут же пропадают... А толку? Опять ничего не развёрнуто.

    Ну сделай ты подростковый любовный роман, типа «Диско Свиньи» и стриги деньжата. Так нет! Надо актуальные проблемы человечества поднять, чтобы провозгласили лучшим романистом )))

    По мне, так сильно замахнулись. Получилось простенько.
    Мозгу после этой книги, хочется взяться за что-то серьезное, что бы мысль напрягалась.

    За что автора так хвалят критики?
  •  
    Книга, яку потрібно відчути!
    "Нормальні люди" - однозначно, осіння книга. Некваплива, меланхолійна, щемка та чуттєва. Замало буде лишень прочитати - її потрібно відчути.

    Стиль автора незвичний та лаконічній. В ньому відсутні кордони прямої / непрямої мови. Та, беззаперечно, щось в цьому таки є.

    Вони двоє - з різних світів. Наче, такі схожі і мають скільки спільного, але водночас - несхожі геть зовсім. Особистісні трансформації та внутрішні конфлікти. Призма дорослішання, злети і падіння. Скільки всього відбувається саме в середині героїв. У кожного своя нормальність.

    Вчинки героїв обурювали, дратували своєю легковажністю, здавалися абсурдними та по-дитячому наївними. Інколи, їх було шкода, а інколи - хотілося відправити прямісінько до психоаналітика.
    Хай там як, а проводячи паралелі з реальним життям, розумієш, що так насправді буває.

    Цілком нормально не вписуватися у суспільство, мати власну думку, помилятися і, навіть - не розуміти себе; здаватися, а потім знову крокувати вперед. Усі умовності лише в нашій голові.

    Фінал книги залишається відкритим і, як на мене, це дуже влучно і доречно..

    Однак, не знаю навіть, як правильно оцінювати цей роман. Наче, все просто і разом з тим - сильно і заплутано. Текст ллється водоспадом, а між рядками здіймається буревій з актуальних проблем.

    Неможливо назвати книгу хорошою або поганою. Ні. Вона просто нормальна. Цілком і повністю.
  •  
    Нормальні люди
    Ця книга так часто потрапляла мені на очі - в рекомендаціях, постах, рекламах, що я чекала із нетерпінням можливості її прочитати. Та, на жаль, мої очікування не виправдалися.

    Стиль написання "Нормальних людей" мені було дуже важко сприймати. Салі Руні не виділяла прямої мови в тексті і я одразу подумала, що то книга неправильно редагована (читала електронну версію), але ні, то так написала авторка.

    Персонажі теж здалися мені нормально-ненормальні, та ж все-таки нормальні, і в житті людини такі ж є.

    Маріанна - аутсайдер, яку часто зневажають. Коннелл - популярний шкільний футболіст. Вони таємно від усіх зустрічаються, чи то скоріше - таємно сплять разом, а на людях роблять вигляд, що між ними нічого немає. І, навіть, через роки вони то сходяться, то розходяться, їх щось притягує один до одного, та і тоді, коли вони разом саморуйнування Маріанна і депресії Коннелла не дають їм можливості бути просто щасливими.

    Трохи спойлеру: Happy end не варто чекати.
    А чи взагалі варто читати книгу - це вже питання індивідуальне. Мені часто подобаються книги, на які можна знайти ганебні відгуки.
  •  
    Нормальні люди
    Спершу я думала, що це буде складна історія кохання двох людей. Однак прочитавши її, дещо розчарувалася. "Нормальні люди" підійдуть не кожному. Мене ця історія не зацікавила, здалася дещо ненормальною. Розраховувала на щось більше. Спершу навіть здавалось, що це буде схоже чимось на "Після" Анни Тодд, але згодом читати ставало все нудніше і нудніше. Тому не скажу, що можу порадити цю книгу для прочитання. Для мене це була просто розповідь двох людей, які то зустрічаються, то розходяться. Хоча були деякі реально круті моменти. Але їх було недостатньо.
  •  
    многообещающее название
    Книга и автор на слуху и я был заинтригован. Даже название интриговало. Разочарован.
    Одна из тех книг, где все тебе понятно, нет большой палитры для интерпретаций и через какое-то время и вспомнить будет нечего.
    С другой стороны, я понимаю людей, которым книга понравилась.
    Эти люди увидели в героях себя. Пожалуй, более того извлечь читателю из этой книги будет сложно.
    Не без аллюзий к классике женского романа о том как "панянка" полюбила простолюдина, хотя сама форма повествования максимально современная и напоминает стрим. Оба момента вплетаются в общий блеклый узор и не вызывают ни заинтригованности ни отторжения.
    В центре сюжета - история двух людей, каждый из которых бежит от себя и друг от друга, потом друг к другу, потом опять друг от друга... Занимаясь по ходу дела саморазрушением... (беспорядочные связи, алкоголь, анорексия и прочие прелести).
    Финал который обещал стать хэппи эндом, оказывается открытый, что тоже на любителя.
    Чего-то этой книге не хватает. При возможности прочту вторую книгу автора, чтобы точно определиться с оценкой.
 
Характеристики Нормальні люди
Автор
Саллі Руні
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2018
Перекладач
Анастасія Коник
Кількість сторінок
312
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-617-679-802-6
Вага
344 гр.
Тип
Паперова