Велику прозу я не любителька читати, але оскільки книга новелістики Юркі Вайнонена мені припала до вподоби, то й не відмовилася від можливості прочитати і роман цього ж автора. Була здивована, та роман читався набагато легше, ніж новели. Я аж ніяк не маю на увазі, що він простіший – просто звикаєш до персонажів, подій, і вже не зупиняєшся, доки не перегорнеш останню сторінку. Як завжди, твір цього автора вдосталь химерний. Батько головного героя зображується богом галок. Протягом усього твору його син, який його ні разу не бачив, описує, як той виступав на сцені – чи переповідаючи почуте або прочитане, чи отримавши галюцинації, вживаючи для цього відповідні гриби. Картинка зображена наскільки правдиво, що навіть сумніву не виникає, що це відбувалося, і відбувалося саме так. Хоча якщо ввімкнути мізки, описані ситуації не здадуться привабливими, більше того, вони не видадуться вартими показу, а тим паче оплесків і захоплення, які, якщо вірити сину, наповнювали залу, щойно починався концерт. Це інакше як божественною належністю батька й пояснити нереально. Трохи пригнічує, що головний герой постійно вживає галюцигенні гриби. Його оповідь і так видається фантазією божевільного, а такі деталі лише підтверджують дике припущення. А його історія про те, що у його дитинстві (до 14 років!) мати постійно вдягала його в галяче начиння і змушувала зображувати галку наштовхує на думку, така хворобливість юнака цілком спадкова. Оскільки я не дуже знаюся в цьому жанрі, то певні деталі залишилися мною «не зчитаними». А кінцівка, яку пише власне батько, якого син так шукав і не знайшов, видається не чим іншим, якщо результатом вживання грибів. Однак роман дуже цікаво написаний, і хоч після прочитання залишилося більше питань, ніж відповідей, все ж я раджу її прочитати.

Я дуже рідко читаю анотації, бо боюсь натрапити на спойлери. Цю книгу купила по рекомендації yakaboo, у сторіс розповідали про цю книгу і сказали: "Якщо Ви її не читали, то маєте прочитати!". От як я легко ведуся на переконливу рекламу :D Ну, і я купила. Почала читати і зрозуміла, що це моє. Проза, звичайно, дуже незвична, химерна, сюрреалістична, символічна. Кожен тут може побачити те, що хоче побачити – стосунки батьки-діти, пошуки себе, свого коріння, глибші сенси... Дуже мені сподобався стиль написання – такий повільний, плавний, розмірений, з надзвичайно реалістичними описами. Просто надихає на письменництво. Автор так все детально описував, а я детально уявляла, що вже й сама почала обростати тим пір'ям галок :D До речі про галок. Я їх відкрила для себе як розумних птахів, коли кидала їм насіння соняшника, то голуби ковтали цілком, а галки, на моє велике здивування - лущили зернята і витягували ядро. І як пізніше дізналася, що воронячі є найрозумнішими з птахів. Багато хто каже, що Юркі Вайнон надто розтягнув текст, що можна було все стиснути в одну невеличку новелу, але як на мене все прекрасно і лаконічність книзі ні до чого. Тут суть якраз в атмосферності. Кажуть також, що його "13 новелл" кращі, то значить все краще в мене ще попереду, бо я їх ще не читала. Цікаво було відкрити для себе новий стиль і жанр. Буду продовжувати знайомство з автором. Ви також читайте - будете знати хто такий Голос і Шал і яким боком тут галки вплетені ;)

Книжку порадили у читацькому клубі, і вона дивовижна. Голос та Шал - артистичний тандем, чий сповнений первісності перформанс десятиріччями доводив людей до екстазу. Але, зійшовши зі сцени, спершу помирає Голос, а Шал йде доживати свій вік у глухе село, де шанують бога галок. Звідти й приходить повідомлення до сина Шала про визнання його батька як такого, що помер, але тіло не було знайдене. Щоб розкрити цю таємницю, син вирушає по слідах батька у країну сюрреалізму, де кожна назва - то шана котромусь з митців, дотичних до цього напрямку. Дивний ритуал, якого мати навчала сина, зустріч з коханкою батька, що живе у млині, фах скульптора та бажання зробити саме тут з місцевого каменю батькову постать - все це закручується у жахіття, ключ до якого - загибель всіх дітей та давнє пророцтво. Жертовність, фанатизм та птахи. Мандрівки душі під дією грибів. Дуже гарна мова перекладу, соковита, сторінки так і гортаються одна за одною. Книга для тих, хто бажає познайомитись з фінською літературою, кого цікавлять сучасні інтерпретації міфів (згадаймо короля-ворона з казок) та хто готовий до мішанини уявних світів на тлі ремінісценцій до геніїв минулого. Можна читати, звісно, й не маючи уявлення про сюрреалістів - книга й без цього шару дає багато для любителів містики та фантастичних сюжетів. Дизайн обкладинки дуже доречний.