Давно я вже не читала книжок, де прості короткі фрази "так" чи "ні"розкривалися такими закрученими обертами мови, що поки дочитав до кінця, то вже встиг і забути з чого саме все починалося) Очевидно що люди мали багато вільного часу, бо навіть просто розмова про погоду могла зайняти якнайменше 20 хвилин! Під час читання у мене склалося враження, що всі речі, навіть найпростіші, мають вигляд капусти - щоб дістатися до суті, треба повільно, сторінка за сторінкою знімати новий лист, доки не доберешься до самої основи. При цьому, хоча усі такі леді та джентельмени, це здебільного лише обкладинка під якою герої брешуть, пиячать, зраджують та чинять усілякі брудні речі! Також сумно біло читати про моральний тиск зі сторони всіх оточуючих - родини, друзів, сусідів і навіть місцевого пастора! Кожен знає як тобі треба вчинити при цьому твоя особиста думка не враховується! "Незнайомка з Вілдфел-Холу" це історія життя леді Грем, її життєвий шлях з юнацьких років до одруження, до того часу чим все для неї обернулося і у що перетворилося її життя. Книжка складається умовно з двох частин. Спочатку історія розповідається у виді листів головного героя Гілберта Маркгама, далі підключається особистий щоденник леді Грем. І наприкінці розповідь знову переходить до рук Гілберта. Читання йде дуже легко, затягує, з нетерпінням чекаєшь розвитку сюжету! Сюжет торкається багатьох сімейних проблем - проблеми у шлюбі, релігія, відносини з сусідами, виховання дітей, вибір супутника життя. Наприкінці все коротко та лаконічно розкладається по полицям, описується подальше життя всіх діючих осіб і власне кожен отримує від життя те, на що він заслуговує.

Читаючи книги сестер Бронте розумієш, як добре, що ми живемо у більш-менш феміністичному 21 столітті. Ми ще не досягли повного рівноправ'я обох статей, але принаймні, ми позбулися варварських звичаїв 19 століття. "Незнайомка з Вільдфел-холу" розповідає історію Хелен, яка була змушена стати злочинницею, згідно з законами свого часу. Злочин - це бажання розлучитися. Адже дружина повинна бути терплячою, пробачати чоловікові все, включаючи зради і побої. По суті, дружина була власністю свого чоловіка, безправною рабинею, яка не могла втекти. А як Бронте описує плітки! Всюдисущі сусіди-праведники, яким завжди є діло до чужих справ, які краще знають як виховувати чужих дітей, як краще залагодити чужі сімейні чвари. Крім права жінок на щастя, свободу і розлучення, Анна Бронте захищає спосіб життя, який вона вважала нормальним. В образі чоловіка Хелен ми бачимо всі недоліки суспільства 19 століття. Але такий образ лишається актуальним і для нашого часу. Алкоголь, жінки, азартні ігри - гріхи, яких ми не позбулися досі. Ну і крім хорошого сенсу - роман має чудовий сюжет. Все продумано, всі деталі на своєму місці, інтрига не банальна і роман не відпускає до останньої сторінки.

Авторка роману «Незнайомка з Вілдфел-Холу» Анна - молодша з сестер Бронте, і це її єдиний роман. Зате який! Я із великим задоволенням читала цю книгу, і впевнена, що ще не раз буду її перечитувати. Це роман в листах, але читається він як звичайний твір. Юнак переписується зі своїм товаришем і розповідає йому історію таємничої незнайомки, яка винайняла маєток по сусідству з його домом. Гелена – вдова, в неї є маленький син, вона мало спілкується з сусідами, майже не буває на прийомах, але про неї все одно пліткують. Проте справжню свою історію вона розповість тільки Гілбертові, до якого у неї виникнуть взаємні почуття. Це історія кохання, приниження, емансипації та порядності. Так, в чомусь головну героїню можна не розуміти, але не варто забувати, що писався роман півтора століття тому, коли все було зовсім по-іншому. «Незнайомка з Вілдфел-Холу» Анни Бронте - це чудовий зразок якісної класичної жіночої прози. Гаряче рекомендую його всім, незалежно від статі, адже це справді вартісна книга!