«Така людина одна на мільярд. Ця історія змушує навіть найсуворіших критиків вдаватися до всіх тих рекламних характеристик, від яких ми зазвичай воліємо утриматися: це вражаюча, незабутня, захоплююча, шокуюча і надихаюча книга, що приковує до себе всю увагу» - New York Times Я повністю погоджуюся з цими словами. Це найкраща книга зі всіх мною прочитаних. І це без перебільшень. Це як потрібно було постаратися, щоб без лишніх деталей, у захоплюючій манері, написати таку документальну книгу. Від неї неможливо було відірватися і я її прочитала всього за 2 дні (500 сторінок)! Про що ж вона? Про силу духу. Віру у майбутнє. Незламність. Це історія про молодого спортсмена, якого побила війна. Який пережив смерть товаришів, відрите море та військові табори. Перед ним було ціле життя, сповнене мрій та можливостей, коли його неспокій перервала Друга Світова війна. Чесно – я б не змогла пережиті ті події, які випали на його долю. Здалася б ще на самому початку. Але мене дуже вразив один уривок, коли його запитували про ті події. Відповідь така: «Якби я мав пережити всі ці події знову, то вбив би себе ще на самому початку». Хотілося би ще зазначити, що на написання цієї книги авторка витратила 7 років! Постійні інтерв’ю, перегляд документальних стрічок про війну, пошук бажаної інформації в старих газетах. І це все заради того, щоб ми змогли прочитати цю книгу на одному подиху. Сам Луї навіть раз сказав: «Коли я хочу дізнатися, що трапилося зі мною в Японії, я телефоную Лорі». Це навіть не рекомендація, а заклик. Прочитайте! Вона вартує всіх похвал та нагород!

Про що: "Незламний" - історія життя американського легкоатлета та військового Луї Замперіні. Син італійських емігрантів, Луї ріс "проблемною" дитиною - крадіжки, хуліганство, бійки. Порятунок для юнака знайшов його старший брат Піт, який привів Замперіні-молодшого до легкої атлетики. Володар вибухового характеру, Луї зовсім скоро почав показувати вражаючі результати. У 1936 році увійшов до складу олімпійської збірної США під час літніх Олімпійських ігор в Берліні в Німеччині. І хоча фінішував бігун восьмим (забіг на 5000 метрів), його фінальне коло виявилося настільки швидким, що на хлопця звернув увагу Адольф Гітлер і наполіг на особистій зустрічі, під час якої міцно потиснув йому руку і висловив своє захоплення швидкістю Замперіні. У 1941-му 24-річного олімпійця було зараховано до складу ВПС США. У травні 1943 року під час рятувальної операції літак Луї разом з усім екіпажем розбився в Тихому океані. У катастрофі вижили тільки троє, до землі (на жаль, ворожої території) дісталися двоє та потрапили в табори для військовополонених. Замперіні прожив 2 роки в жахливих умовах в боротьбі за власне життя. Повернувшись додому, спокій виявилося знайти не просто… Враження: Реальні історії частіше, ніж вигадані, змушують серце зупинятися, іноді хочеться плакати, іноді - скрипіти зубами від обурення, часто – з жахом або в захваті відкладати книгу, щоб вдихнути повітря. Емоційне сприйняття тексту надзвичайно важливе для читача, бо книга, що не сколихнула почуттів і думок, швидко забувається. Історія Луї Замперіні, безперечно, разюча, як і робота, що була виконана автором. Книгу прочитала на одному диханні. Скрупульозно, прискіпливо Лора описує спершу події, а вже після почуття (чи то залишає читачеві можливість уявити всю гамму емоцій, які пережили герої?). Автор відмінно систематизувала зібрану інформацію і ювелірно написала її, ніби склала вже прожите, минуле життя знову. Це приголомшлива розповідь про те, що сила людського організму багато в чому визначається силою духу. Величезна подяка автору за непохитну неупередженість в описі ситуацій. Описуючи полон Луї, жахи тортур, принижень і голоду, Гілленбранд не дозволила собі навіть півтіні образи на адресу поневолювачів, а також жодного разу не натякнула на перевагу американської системи. Це не гімн військовим або армії, а документ, що підтверджує, що людина може і повинна сама писати своє життя, яким би важким не був шлях. Почасти, в цьому можна вгледіти мінус - читач не бачить автора в книзі, не знає, на чиєму вона боці. Але в документальній книзі про війну така позиція доречна. Коли вже недоцільно шукати винуватців і жертв, то треба писати чесно, без лірики. Читати рекомендую всім. Якісний зразок документальної літератури, який повністю заслуговує всіх своїх нагород.

В першому кварталі 2017 року українські видавництва потішили любителів світової історії трьома хорошими книгами: 1. Ніл Баскомб "Зимова фортеця"; 2. Ерік Ларсон "Постріл із глибин. Останній рейс Лузитанії" та 3. Лора Гілленбранд "Незламний". Всі три книги заслуговують найвищих оцінок та розповідають про маловідомі українському читачеві події першої половини ХХ ст. Стилістично книги дещо схожі, дуже кінематографічні та відносяться до жанру документального історичного роману. Спробую провести огляд книги Лори Гілленбранд "Незламний. Історія виживання, стійкості та звільнення під час Другої світової війни". Отже, "Незламний" Лори Гілленбранд - це біографічний історичний роман, у ньому немає вигаданих персонажів та подій. Всі герої книги реальні люди: американські спортсмени, льотчики та морпіхи, японські тюремні наглядачі. Дана книга - розповідь про життя Луї Замперіні, відомого американського бігуна, а під час Другої світової війни - бомбардира на літаку "Ліберейтор". В книзі досить детально розповідається про дитинство Луї, його спортивну кар`єру, участь в Олімпійських іграх у Берліні в 1936 році; та все ж центральний сюжет - це участь Луї Замперіні у військових діях на Тихому океані, катастрофа літака-бомбардувальника, сорокаденне дрейфування на рятувальному плоті і двохрічне поневіряння в японському полоні. З книги можна дізнатись дуже багато цінної і рідкісної інформації про бойові дії на Тихому океані. Особисто мене вразила кількість небойових втрат. За час війни близько 35 тисяч американських льотчиків загинуло не в результаті бойових дій, а від нещасних випадків та катастроф літаків. В книзі згадується і про атомні бомбардування японських міст Хіросіми та Нагасакі на початку серпня 1945 року. Сьогодні дуже багато людей засуджує це бомбардування як варварський акт терору. Однак, книга розкриває маловідомий аспект подій серпня 1945 року, який в значній мірі виправдовує ядерне бомбардування. Справа ось в чому: станом на серпень 1945 року в японських таборах перебували більше сотні тисяч полонених з армій союзників, у випадку висадки американців на японські острови всі ці бранці підлягали знищенню. Авторка стверджує, що масове вбивство полонених було заплановане на 22 серпня 1945 року, а підготовка до цього злочину здійснювалась протягом цілого літа. Лише ядерне бомбардування 6 та 9 серпня врятувало Луї Замперіні та сотню тисяч в`язнів від неминучої смерті. Та навіть якби і не було здійснене цілеспрямоване масове вбивство, тисячі військовополонених просто б не дожили до перемоги, оскільки пайок бранців постійно скорочувався і в серпні 1945 становив лише жменьку водоростів. Сам Луї на момент завершення війни перебував на межі життя і смерті. Купуючи книгу, сумнівався, а чи не буде це тотальний депресняк? Все ж з опису книги було зрозуміло, що, в першу чергу, мова піде про знущання японських наглядачів з полонених американців. Звичайно, в книзі багато місця відведено табірним поневірянням Луї, деякі фрагменти навіть читати моторошно, однак не можна сказати, що Лора Гілленбранд насолоджується садизмом наглядачів та прагне шокувати читача. Книга викликає дуже багато емоцій, в першу чергу, вражає сила волі Луї Замперіні, його жага до життя. "Незламного" варто почитати всім, в кого "горе": покинув коханий, не вистачає коштів на відпочинок в Анталії, або не йде квартальний звіт. Книга надзвичайно інформативна, містить карту військових дії на Тихому океані і багато фото персонажів. Над цією книгою авторка працювала цілих 7 років та зібрала просто неймовірну кількість матеріалу. Лише в головного героя, Луї Замперіні, було взято 75 інтерв`ю! Як любив на старість повторювати сам Луї: "Якщо я хочу дізнатись, що відбувалось зі мною в Японії - я телефоную Лорі". Якщо коротко - обов`язково купуйте і читайте!