Рафал Воячек - один із найзагадковіших і найконтроверсійніших польських поетів, який одними з головних тем своєї винятково суґестивної, драстично фізіологічної поезії зробив хіть, любов і смерть у всіх їхніх найрізноманітніших проявах.

Містифікатор і візіонер, який ще підлітком почав здійснювати спроби самогубства і виявляв надзвичайну цікавість до цвинтарів. Алкоголік, провокатор і скандаліст, що влаштовував бійки, був схильний до депресій і проходив обстеження у психіатричній лікарні на шизофренію. Поет, який дуже гостро відчував кінечність власного тіла і постійно намагався вийти за його межі, щоб перевірити, як там, по інший бік, і швидко повернутися назад. Раз не вдалося. Послизнувся.

Поєднуючи пронизливу чистоту бачення з воістину експресіоністичною чарівністю, Рафал Воячек описував процеси розпаду особистості і неможливість пристосуватися до реальності. Разом з тим його віршам притаманні глибокий ліризм та ніжність.

Культовий поет для більшості молодих, бунтівливо налаштованих поляків.