Нестерпна легкість буття
Паперова книга | Код товару 979614
Yakaboo 4.4/5
Автор
Мілан Кундера
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
1984
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
320
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Нестерпна легкість буття

«Нестерпна легкість буття» — легендарний роман одного із найвизначніших письменників сучасності Мілана Кундери, сповнений глибокого сенсу, із блискучими та грайливими роздумами й різноманітністю стилів; це книга, що надихає і змушує замислитися.

Томаш — успішний хірург, а згодом мийник вікон — ніжно любить свою дружину Терезу, втім, не може відмовитися від позашлюбних зв’язків, які виправдовує власною теорією про буцімто різне походження любові тілесної й душевної. Така життєва філософія примушує Терезу страждати впродовж усього шлюбу. Після вторгнення російських танків до Праги подружжя емігрує до Цюриха. Тереза сподівається на нове життя, та чи судилося її мріям збутися? Чи здатна людина перевірити на правильність свій вибір? Адже життя не має дублів, воно водночас і генеральна репетиція, і, власне, вистава. Життя легке, та легкість його нестерпна.
Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Мілан Кундера
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
1984
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
320
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    (Не)стерпна важкість історій Мілана Кундери 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли мені було 20 років, я вперше прочитала "Нестерпну легкість буття" Мілана Кундери російською мовою. Тоді ця історія здалася мені нестерпно важкою (хто б сумнівався) та загалом незрозумілою. Описи походеньок Томаша, Терези, Сабіни і Франца зовсім мене не зацікавили, навіть більше, видалися, м"яко кажучи, чудернацькими. Не відклала книгу лише тому, що події відбувалися під час "Празької весни" 1968 року в Чехословаччині.
    Крім історичного тла, був ще один момент, який змусив мене дочитати роман до кінця. Я все ніяк не могла зрозуміти, як легкість може бути нестерпною?
    Через десять років "Нестерпна легкість буття" знову потрапила мені до рук. Перечитавши цю історію, я вже не можу визначити її як роман про любовний багатокутник, у кожного з учасників якого - занадто багато тарганів у голові.
    "Нестерпна легкість буття" - багатошарова книга, яку хочеться розібрати на цитати. Її не варто намагатися "проковтнути" за один раз, навпаки - читати якомога повільніше, розмірковуючи над кожною фразою.
    Впевнена, що ще неодноразово повернуся до прочитання цього роману. Хтозна, наскільки нестерпною здасться мені легкість буття через наступні десять років?
  •  
    Гениальный роман 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Драматические события 1968 врываются в историю героев так же неожиданно, как это всегда происходит в жизни. Читая невольно вспоминаешь нашу недавнюю историю. Книга впечатляет.
    Я не очень люблю Милана Кундеру, я отчасти даже его не перевариваю, но этот роман - гениальный. От него невозможно оторваться.
    Герои очень живые, все, даже собака Каренин. Кундера умудряется сделать так, чтобы вы сопереживали собаке!
    При этом самое крутое то, что он не слишком погружается в психоанализ эмоций героев, он передает всю силу их чувств через внешние знаки. Он просто пишет что герой начал делать, а мы понимаем в каком он\она состоянии.
    Персонаж Терезы ее чувства прописаны так, что невозможно не сопереживать ей. Тереза мне очень понравилась. Я желал ей счастья.
    Это история сложной любви. Сложно потому, что она происходит в сложное время и сложной, потому что в общем-то главные герои - не лучшее сочетание. Я возненавидел Томаша, он чудовищный эгоист и сексоголик.
    Много всего есть в этом романе. В том числе и сложность жизни вне своей естественной среды, исторически обусловленная отрезанность от дома.
Купити - Нестерпна легкість буття
Нестерпна легкість буття
180 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Мілан Кундера
Мілан Кундера

Мілан Кундера - знаменитий чеський прозаїк, автор роману« Нестерпна легкість буття ». У 1948 році вступив на філософський факультет Карлового університету, але після двох семестрів скурпульозного вивчення музикознавства, літератури й естетики Мілан перевівся на факультет кіно Празької академії. Через два роки Кундера перервав навчання з політичних причин. У 1953-му Кундера опублікував свою д...

Детальніше

Рецензії Нестерпна легкість буття

4.4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    (Не)стерпна важкість історій Мілана Кундери 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли мені було 20 років, я вперше прочитала "Нестерпну легкість буття" Мілана Кундери російською мовою. Тоді ця історія здалася мені нестерпно важкою (хто б сумнівався) та загалом незрозумілою. Описи походеньок Томаша, Терези, Сабіни і Франца зовсім мене не зацікавили, навіть більше, видалися, м"яко кажучи, чудернацькими. Не відклала книгу лише тому, що події відбувалися під час "Празької весни" 1968 року в Чехословаччині.
    Крім історичного тла, був ще один момент, який змусив мене дочитати роман до кінця. Я все ніяк не могла зрозуміти, як легкість може бути нестерпною?
    Через десять років "Нестерпна легкість буття" знову потрапила мені до рук. Перечитавши цю історію, я вже не можу визначити її як роман про любовний багатокутник, у кожного з учасників якого - занадто багато тарганів у голові.
    "Нестерпна легкість буття" - багатошарова книга, яку хочеться розібрати на цитати. Її не варто намагатися "проковтнути" за один раз, навпаки - читати якомога повільніше, розмірковуючи над кожною фразою.
    Впевнена, що ще неодноразово повернуся до прочитання цього роману. Хтозна, наскільки нестерпною здасться мені легкість буття через наступні десять років?
  •  
    Гениальный роман 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Драматические события 1968 врываются в историю героев так же неожиданно, как это всегда происходит в жизни. Читая невольно вспоминаешь нашу недавнюю историю. Книга впечатляет.
    Я не очень люблю Милана Кундеру, я отчасти даже его не перевариваю, но этот роман - гениальный. От него невозможно оторваться.
    Герои очень живые, все, даже собака Каренин. Кундера умудряется сделать так, чтобы вы сопереживали собаке!
    При этом самое крутое то, что он не слишком погружается в психоанализ эмоций героев, он передает всю силу их чувств через внешние знаки. Он просто пишет что герой начал делать, а мы понимаем в каком он\она состоянии.
    Персонаж Терезы ее чувства прописаны так, что невозможно не сопереживать ей. Тереза мне очень понравилась. Я желал ей счастья.
    Это история сложной любви. Сложно потому, что она происходит в сложное время и сложной, потому что в общем-то главные герои - не лучшее сочетание. Я возненавидел Томаша, он чудовищный эгоист и сексоголик.
    Много всего есть в этом романе. В том числе и сложность жизни вне своей естественной среды, исторически обусловленная отрезанность от дома.
  •  
    СУПЕРЕЧЛИВА КНИЖКА 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Напевно, ще жодна книжка не викликала в мене настільки суперечливих думок.
    А придбала я згарячу аж цілих три книжки Кундери, з цієї по хронології вирішила почати. І думаю, ну, як не зайде то буде дуже шкода.

    Десь пів книжки мені здавалося, що сюжет зосереджений лише на одному – зраді і любовних походеньках головного героя, але сам стиль написання мені дуже подобався і тільки це мене змусило продовжити читання, а пооотііііммм я засмакувала і почала бачити поміж тим, на перший погляд, простим сюжетом багатошаровий глибокий філософський роман, який не потрібно читати швидко аби дізнатися ну що там вкінці. Його потрібно читати повільно, в спокійній обстановці, вдумливо, шукати алегорії, їх тут досить багато.

    Також "Нестерпну легкість буття" можна розбити на цитати.
    Ось наприклад одна із них: "Тіло – це вивіска душі"

    Тому, дочитавши я зрозуміла, що це таки щось неповторне в своєму жанрі, стилістиці, подачі, сенсі. Це одна з небагатьох книжок до якої, швидше за все захочеться повернутися і спробувати перечитати ще раз, щоб краще і більше все зрозуміти.
  •  
    М. Кундера - "Нестерпна легкість буття" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Історія про токсичне кохання між двома людьми, які то магнітом притягуються то відштовхуються один від одного.

    Томаш і Тереза за дивних обставин знайомляться, закохуються та одружуються. Вони розуміють, що кохають один одного, але при цьому Томаш зраджує Терезі. Постійно, часто, системно. Для нього кохання та фізіологічні потреби з іншими жінками - різні речі, які не поєднуються. Тереза знає про зради, і від цього їй боляче. Але Тереза й Томаш не можуть один без одного.

    Події підкріплені другою сюжетною лінією - окупаційними діями Росії в Чехії 1968 року. І ось це якраз мене найбільше зацікавило в книзі. Але цій лінії автор приділяє менше уваги, а більше зосереджується на відносинах головних героїв.
  •  
    Каренін
    "Нестерпна легкість буття» культовий роман чеського прозаїка і романіста Мілана Кундери , який був екранізований. Роман розповідає про вторгнення радянської армії в Прагу в 1968 році. В основі роману лежить ніби проста історія кохання між лікарем Томашем і провінційною дівчиною Терезою, але унікальний цей роман робить наявність різних стилів подачі тексту, самої думки. Автор ніби змішує, міксує думки головних героїв з власними філософськими роздумами, котрих вдосталь і вони гідно обґрунтовані. З однієї сторони це політичний роман, але з іншої це роман про сексуальність, про стосунки між чоловіками і жінками. Як говорить головний герой Томаш, що сексуальність і любов речі різні і їх не варто плутати в єдине. Автор намагається відійти від традиційних, шаблонних роздумів на тему людського буття, релігії і стосунків між людьми. Особисто мені дуже подобаються романи Кундери, адже в них присутня багатогранність, багатошаровість, це ніби айсберг, зверху все просто, але істина десь глибша, що треба дивитися не на форму, а на сутність. Переклад сподобався, книжка добротна, і ціна прийнятна. Читайте Мілана, він хороший.
  •  
    Неоднозначна книга
    "Нестерпна легкість буття» - це культовий роман чешсько - французького прозаїка Мілана Кундери. Слід зазначити, що книга написана майстерно, але особисто в мене викликала багато протиріч.
    Це історія про успішного хірурга Томаша, який з плином часу став звичайнісіньким мийником вікон. Він має теорію, що кохання фізичне та душевне мають різні першоджерела та багато відмінностей взагалі. Таким чином він постійно зраджує своїй дружині, життя якої стає нестерпним від завданого болю. Читаючи часом не віриться, що така думка Томаша взагалі має право на існування. Навіть в таку дурню не хочеться вірити. Але це книга, над сторінками якої є над чим задуматися. Також хочу зазначити, що читати її слід дозовано. Тобто не всю і не за один вечір. Бо емоції від прочитання цієї історії скачуть, як на американських гірках. То вверх, то вниз. Спектр емоцій від цього творіння автора геть різноманітний.
    Звичайно цей твір заслуговує на увагу, але на мою думку, підійде не кожному читачеві. Та раптом ви почнете читати цю книгу і покинете, то поверніться до неї знову, можливо з часом.

  •  
    Я не відчула
    Нестерпна легкість буття - це одна з тих популярних, вже, мабуть, класичних книг, які варто прочитати хоча б для того, щоб мати про неї певне уявлення.
    Я прочитала.
    Мені не сподобалось.
    Тут є гарна філософська думка, яка пояснює назву книги. Ми не знаємо майбутнього, проживаємо кожний момент лише раз. Це і легко (яким би важким не було горе, воно вже не повернеться, неможливо прожити його знову) і нестерпно (неможливо передбачити, як би обернулося наше життя, якби ми обрали щось інше, пішли іншим шляхом.
    Іншим плюсом є історичне тло. Окупація Радянським союзом Чехословаччини. Мої відомості до книги про цю подію можна описати як "щось в школі чула". А тут побачити все очима персонажів, наче самому пережити. Цінний досвід.
    На цьому все. Любовна (основна) лінія мене не зачепила. Жінка, яка страждає від численних зрад чоловіка. Чоловік, який наче і кохає, але "секс і кохання то різне". Ще кілька персонажів, які теж ніяк не могли зрозуміти, чого ж вони хочуть в цьому житті.
    Можливо, просто я рано взяла цю книгу. Можливо, щоб її відчути, потрібно мати певний життєвий досвід. Але я нікому не співчувала. Не відчула.
  •  
    Нестерпна легкість буття
    Що краще - провести все життя у солодкій легкості чи жити у вічній ваготі буденності?

    Відповідь здається очевидною.

    Але не варто забувати, що зрештою легкість може стати нестерпною, а вагота перерости в справжнє щастя.

    Томаш - хірург із Чехії, який не уявляє своє життя без любовних інтриг. Жінки для нього - найкращий спосіб забути про власні проблеми.Але одного дня, у його ліжку опинилася молода й наївна Тереза.Томаш одразу закохується у провінційну дівчину, і зрештою, одружується на ній. Але навіть заради дружини, Томаш не може відмовитися від зрад., адже вважає, що що між фізичним контактом і справжнім коханням лежить прірва. Але чи справді це так? Чи зрада - це лише слово, яке ми самі отаврували болем?

    "Нестерпна легкість буття" - це справжня літературна симфонія. Поміж відвертими діалогами та чарівними описами, криються глибокі філософські думки про віру свободу та любов. Любов до жінки і Батьківщини.

    Не дивлячись на мереживо роздумів , що тягнеться крізь весь сюжет, роман залишився легким,а дана структура надала йому приємної химерності та ніжної, майже поетичної понурості.
    Здається, у своїй особливій меланхолійній манері , Кундера зміг висміяти і розкритикувати все: життя і смерть, любов і згубу, ідеологію і свободу.

    Концепція зради у романі постає досить незвично, адже з одного боку висвітлено невірність коханій людині, а з іншого - зрада держави та власних принципів. Поступово, всі герої опиняються перед вибором : любов чи втіха? Переконання чи чужі ідеали?

    "Нестерпна легкість буття" дуже відверта книга. І я зараз не про еротичну наповненість роману, а про душевний біль і розпач, який Кундера вилив на папір. Так беззастережно та палко, нестерпно легко , критикує людей, світ та саме життя
  •  
    Секс, зрада, окупація. І Каренін
    Парадоксальна річ: писати читацьку рецензію на роман «Нестерпна легкість буття» Мілана Кундери водночас і легко, і доволі важко. Легко, бо це той випадок, коли можеш сміливо викладати свої думки й не боятися спойлерів. «Нестерпна легкість буття» чіпляє більше формою і цікавими міркуваннями автора (усю книгу за бажання можна «подерти» на цитати й афоризми), аніж власне сюжетом. Кундера й сам не дотримується лінійності часу, раз по раз переміщує читача в минуле або прийдешнє, тому кінцева доля героїв відома нам задовго до перегортання останньої сторінки. З другого боку, саме ця певна розмитість сюжету ставить рецензента перед проблемою: як побудувати відгук, із чого почати розповідь? Я, мабуть, почну з того, що Кундера перевершив очікування, які були в мене перед прочитанням твору (а це моє перше знайомство з автором). Справа в тім, що досі доводилося натрапляти на згадки про нього передусім як про видатного майстра еротичної прози, блискучого описувача сексу. Тому, беручи до рук «Нестерпну легкість буття», очікував занурення в любовні пристрасті і пригоди. У дійсності ж текст виявився куди глибшим, багатошаровим. Звісно, досить відвертих описів сексу і взагалі фізіології в романі справді не бракує, але цей еротизм не є самоціллю, як подеколи буває в інших авторів. Секс для Кундери – інструмент, засіб демонстрації внутрішнього «я» героїв, їхньої індивідуальності та неповторності. Адже, скажімо, Томашем у його гонитві за безліччю жінок керувала не лише звичайна хтивість, але й жадоба до пізнання, відкриття усе нових і нових елементів Всесвіту. Певно, і здібним хірургом його зробило те саме прагнення проникнути в глибини людського тіла. Тереза – протилежність Томаша, однак водночас подібна до нього; вони притягуються ніби магніти протилежних полюсів. Тереза невимовно страждає через постійні чоловікові зради, проте не кидає його. Чому? Це такий собі психологічний мазохізм чи, можливо, усвідомлення того, що з Томашем її єднає глибший і міцніший зв’язок, аніж подружня вірність? Фінальна частина роману виразно демонструє: насправді в цій дивній парі фізично домінує чоловік, але психологічно панує жінка. Якщо полишити осторонь амурні пригоди, Томаш завжди чинив так, як хотіла дружина і врешті-решт з успішного лікаря перетворився на водія вантажівки. Та чи міг він діяти інакше? Стосунки героїв трималися на цьому чудернацькому балансі: тілом Томаш поєднувався із багатьма жінками, але свідомістю належав лише Терезі. Своїх коханок він навіть не пам’ятав на обличчя. Що контакт Томаша із Терезою – це дещо значно більше, аніж звичайнісіньке злягання, стало зрозуміло одразу ж, бо «Кохання проявляється не в бажанні любощів (це поширюється на незліченну кількість жінок), а в бажанні разом спати (це прагнення обмежується лиш однією жінкою)».
    Стосунки героїв роману розгорталися на тлі «Празької весни» і окупації Чехословаччини радянськими (де-факто російськими) військами. Завдяки цьому в романі віднаходиться чимало промовистих паралелей із нашою сьогоднішньою дійсністю. Часом не полишало відчуття, ніби читав про Україну після 2014 року. Яким способом чинити опір ворогові, котрий військовою міццю сильніший за тебе? Як у разі поразки виживати в умовах окупації і не втратити власної гідності? Усі ці питання надзвичайно актуальні та болючі для нас сьогодні. На прикладі вибору героїв з роману Кундери пересвідчуємося, як іноді вчинок, що видавався безперечно моральним і достойним, обертається на практиці цілковито протилежними, несподіваними наслідками: фотосвідчення опору стають речовими доказами у руках спецслужб, клопотання про помилування дисидентів використовується режимом із пропагандистською метою та перетворюється на засіб виявлення незгодних… Атмосфера навкруги токсична, задушлива: Томаш і Тереза не знають, на кого варто покластися, а кого краще остерігатися. Підтримка і солідарність країн Заходу також суто зовнішня, формальна: редактор швейцарського журналу воліє опублікувати фотографії з нудистського пляжу, а не з празьких барикад, бо буремні події на Сході уже «втратили актуальність»…. Це все так добре знайомо тепер українцям, що мимоволі повсякчас виникає відчуття дежавю. Особисто для мене «суспільно-політичний» контекст роману виявився навіть цікавішим за еротичні сцени.
    На цьому можна було би рецензію й завершити, але несила не згадати надзвичайно щемливий епізод повільної смерті собаки із дивацьким ім’ям Каренін в останньому розділі книги. Я свідомо вживаю шанобливих слів «смерть» та «ім’я», бо поступове згасання Кареніна є відходом повноправного члена родини. Собака вмирає від «людської» хвороби (раку), її спершу лікують і доглядають, а потім ховають та оплакують. Певною мірою в цій частині твору Кундера випередив свій час: його міркування про узурпацію людиною влади над тваринами, можливо, багатьом здалися тоді дивними, однак дуже суголосні з позицією сучасних активістів зоозахисного руху. Загалом же «Усмішка Кареніна» – одне з найкращих і найбільш бентежних місць у романі.
    «Нестерпна легкість буття» легко читається, треба лиш дозволити собі поринути в авторські думки та емоції. Тоді ви, відповідно до метафори самого Кундери, плестимете за водою в просмоленому кошику. Без вагань раджу прочитати всім.
  •  
    Нестерпна легкість буття
    Це історія життя, кохання та стосунків Томаша та Терези. Вони зустрілися цілком випадково (вірніше, як стверджує автор, завдяки шести випадковостям), і відтоді їхні життєві шляхи поєдналися для того, щоб уже навіки йти разом. Кохання у них склалося непросте. Бо якщо Тереза повністю віддалася стосункам, то у Томаша щодо цього склалася зовсім інша думка. Він продовжував зустрічатися з іншими жінками протягом усіх років шлюбу, лише заради того, щоб задовольняти свою тілесну любов, бо душевну насолоду він отримував від стосунків з дружиною...
    Історія життя Томаша та Терези тісно переплетена з історією Чехії. Молодість та зрілість подружжя припали на непрості роки для їхньої Батьківщини - комуністичний режим та окупацію Чехії радянськими військами. Тож пара спочатку змушена була втекти з країни, а потім і повернутися, бо ж як виявилося, від проблем в собі втекти не так просто, і перетин кордону в тому не допоможе.
    Роман читається легко, але однаково лишився для мене незрозумілим. Історії Сабіни та Франца - взагалі під великим питанням. Філософія автора не торкнулася мене абсолютно ніяк. Можливо, до нього треба ще трохи дорости.
  •  
    Нестерпно магічна книжка
    Є щось магічне в цій книжці.
    Вона описує кохання, пристрасть, але водночас, хочеться помити очі з милом.
    Головні герої не дуже симпатичні. Їх стосунки, не можна назвати ідеальними.
    Тут все пропитане зрадою, а кохання змішане зі співзалежністю, а іноді, плутається з пристрастю. Все це, на фоні окупації Чехословаччини радянськими військами.
    Філософські роздуми над буттям, химерні описи снів, пристрасті і сцен кохання, історично-політичні роздуми, танки в Празі, радянська пропаганда і зкалічення людських доль.
    Нестерпне, химерне, відверте, сумне, але водночас, легке читання. Аж дивно, як гармонічно все це зібране в одну книжку.
    "Нестерпна легкість буття" - не відпустить ще довго. До неї хочеться вертатися, хоч приємного в ній, не дуже багато. Але є той магнетизм, який ніяк не відпускає.
    «Es muss sein!» «Так мусить бути!»
    Боротьба нестерпності і легкості.

    А ще, тут є чудова собака - Каренін.Найпозитивніший персонаж в книжці. Останній розділ, присвячений їй, і це те, що розриває на шматочки.

  •  
    Бетховен і Кундера. Мотив "Muss es sein?" як утілення "нестерпної легкости"
    Мілан Кундера – письменник, який, вочевидь, насправді прагнув відрізнятись від інших. Можливо, як і Гюго й Гемінґвей, зображені в його «Безсмерті», він шукає безсмертя у своїх текстах (не соромлячись, до того ж, згадувати й самого себе у власних творах, говорячи про себе, автора, як про творця, того, що породжує кожен із образів твору й, частково, тільки частково, утілює в них самого себе). Мілан Кундера, можемо здогадуватись, хотів, аби його твори залишались запам'ятовуваними, поміченими серед безмежного потоку сучасної йому літератури. На мій погляд, дієвим засобом у досягненні цієї мети є інтермедіальність. Кожен із його текстів вимагає від читачів неабиякої обізнаности не лише в літературі, а й мистецтві загалом.
    Читаючи «Нестерпну легкість буття» ми натрапляємо на безмежну кількість взаємодій тексту роману із іншими видами мистецтва: живописом, фотографією тощо. Але найбільш вагомою в цьому творі, безсумнівно, стає музика. І навіть наскрізним у «Нестерпній легкости буття» стає мотив «Muss es sein». Протягом твору автор не раз удається до цієї цитати з чотириголосого квартету з опусу 135 Людвіга ван Бетховена.
    «Оте агресивне, врочисте, суворе "es muss sein!"» - саме так письменник бачить цей твір Бетховена, додаючи: самого персонажа роману це «в глибині душі вже давно дратує». У романі важливим постає не тільки сам твір, проте історія його виникнення й спосіб втілення: «якийсь пан Дембшер заборгував Бетховену п'ятдесят форинтів, і композитор, який завжди не мав грошей, нагадав йому про них. "Muss es sein?" — сумно зітхнув пан Дембшер, і Бетховен гомерично розсміявся: "Es muss sein!"»
    Хоча твір, створений Бетховеном на основі цієї історії, і виконаний достатньо складно, хором із чотирьох голосів, і, здавалось би, припиняє бути «жартом», утілюючись у витворі мистецтва, однак за звучанням це все ж музика, не обтяжена негативним емоційним наснаженням, її мотиви – мажорні. У тексті ж Кундера говорить про те, що Бетховен зміг перетворити жарт на «метафізичну правду», а своє «легковажне натхнення – у серйозний квартет». Таким чином, Кундера побачив і зобразив частину цього опусу як обтяжливе втілення жарту, складне зображення простого буття.
    І, по суті, саме цей принцип Бетховена закладається й у назві твору. Легкість, яка, здавалось, апріорі позитивне явище (ми особливо інтенсивно докладаємо зусиль протягом усього свого життя, аби його полегшити, зробити простішим, зрозумілішим), перетворюється на негативне, нестерпне. Створення технічно складного музичного твору й постає засобом зображення здатности людини до обтяження «легких» речей.
  •  
    Історія кохання?
    Чомусь до Мілана Кундери я мала упередження. Мені здавалося, що надто "важкими" і "розумними" видадуться його книжки, що читати їх треба буде повільно, вдумливо, налаштувавшись на серйозне чтиво. Саме тому, мабуть, і побоювалася братися за його книжки і обходила їх стороною, хоча малесенький вогник бажання таки завести з ним знайомство десь таки у глибині моєї читацької душі пломенів. Як же я помилялася! Мілан Кундера пише як завгодно, але не складно. Навіть якось нестерпно легко, я б сказала. Про речі, які простими і легкими не назвеш.

    В центрі сюжету - подружня пара. Томаш ніяк не може перестати зраджувати своїй дружині Терезі. Не те що не може, він навіть не хоче цього робити - це нормальна складова його життя. Дружину при цьому він любить. Тереза ж не може відпустити його, але й ділити з іншими жінками не готова. Така от сімейка, повна протиріч.

    Оповідаючи історію Томаша і Терези, автор дає також змістовний коментар на тему життя чехів у період радянської окупації. Ну, а поряд із цим роздумує на інші теми, які так чи інакше цієї історії стосуються. Дуже сподобалася книга - зачепило. Можна розбирати на цитати.
  •  
    Про безвідповідальну любов
    Класика від Мілана Кундери. Протягом часу, який я її читала, я спостерігала, як у мене змінюється ставлення до книги. Спочатку я була у захваті від описуваних подій - тут і про захоплення Праги комуністами, і про людей, які все це переживали, і про щиру любов, про зради, мистецтво і науку. Згодом я зрозуміла, що автор зробив максимум того, чого від нього вимагав читач - я щиро співпереживала і щиро ненавиділа героїв цієї книги. Проте місцями я прагнула сперечатися із автором і його теоріями.
    Легкість від читання гарантована - попри роздуми про складне і вічне - природу зрад, походження комунізму, кітчу, написано все дуже просто. Не виникає відчуття того, що ти щось не розумієш. Певні рядки можна розбирати на цитати. Якби я читала цю книгу 10 років тому, у 17, я би точно не зрозуміла чому персонажі так поводяться і навіщо я взагалі це читаю. Але нині, коли я трохи знаюся на житті, починаю розуміти як в голові головного персонажа Томаша вживається бажання зраджувати і щира любов до його жінки Терези. А головне - чому Тереза знала про все і терпіла.
    Окремий респект за прекрасну обкладинку, естетичне задоволення отримуєш не лише від тексту, а й від оформлення книги.
  •  
    Легкість читання
    Майстерне поєднання художнього тексту, філософії, психології, роздумів.
    Автор мовить про головного героя Томаша, як про персонажа, що виник у його (автора) уяві. Проте за життям персонажа дуже цікаво спостерігати.
    Усе відбувається на тлі захоплення радянськими військами Чехії. Лікар Томаш поєднав своє життя з дівчиною з провінції Терезою. Роздуми - рефлексія щодо того чи це саме та жінка, на все життя. Адже знайомство з нею - збіг обставин. Зради чоловіка, і роздуми-рефлексія щодо неможливості від них відмовитись.
    Що є справжнє життя - вагота чи легкість?
    Переїзд до іншої країни, зради, роздуми Терези щодо дитинства, повернення до Чехії. Зміни в країні, важкість вибору. Томаш стає мийником вікон, Тереза працює в барі. Роздуми- психологія-філософія. Переїзд до села.
    Ще є сюжетна лінія подруги- коханки Томаша Сабіни. Різні погляди на життя чоловіка і жінки, різні цінності.
    А ще ж життя собаки Кареніна, улюблений Терези. Усе прописано чудово.
    Дуже сподобалася книга, доведеться читати інші книги цього автора
  •  
    Es muss sein
    Змішані відчуття після прочитання.
    З одного боку – трагедія людини, що кохає і водночас зраджує, бо не вміє по-іншому; історія вмілого хірурга, що через антикомуністичні погляди не може стояти біля операційного стола і змушений працювати мийником вікон; життєва драма художниці, настільки самодостатньої та сміливої, але скованої життєвим девізом «зрада» і через це самотньої та непостійної.
    А з іншого боку – чуб, що пахне жіночим лоном; безкінечні зради та збудження від випорожнення. Заперечення кічу; зречення ідеалів, прийняття людини, як створіння, що їсть, кохається та ходить до туалету.
    Із практичної цінності, у творі надзвичайно цікаво прослідковується хід думок героїв. Життя під ярмом комунізму – лише один невеликий аспект, решта: природа кохання, ідеалізм, пристрасть, покликання, почуття щастя – те, що значно вартісніше для особистого пізнання.
    Це поле для роздумів, що не хочуть йти з голови навіть коли перегортаєш останню сторінку роману. Таке відчуття, що не все прочитано, не все з’ясовано. Легкий присмак незавершеності притаманний цьому твору в тому контексті, ніби не все ще осмислено, не кожного персонажа вдалось зрозуміти та прийняти таким, як він є.
    Справжня багатогранність людської природи. Нестерпна легкість буття. Кіч. Фальш. Хеппі енд.
  •  
    Нестерпна легкість буття
    1968 год стал переломным в отношениях между Чехословакией, СССР и странами Варшавского договора. События «Пражской весны» и, последовавшая за ней операция «Дунай», нашли свое отображение в литературе, фильмах и музыке. Не остался в стороне и чешский писатель Милан Кундера, отобразивший в своем романе «Невыносимая легкость бытия» дух того времени.
    Главный герой – практикующий хирург Томаш – находится в постоянных любовных поисках. Каждая встреча с женщиной влечет не только удовольствие, а еще и сожаление от того, что он предает жену Терезу. И эта установившаяся зависимость приносит ему разочарование и опустошение. Сабина, будучи одной из любовниц, наоборот рассматривает предательство, как своеобразный путь в неизведанное. В стремлении его познать, она относится к происходящему с легкостью и наслаждается свободой.
    Есть в произведении определенная цикличность, которая возвращает читателя к одним и тем же событиям, позволяя переосмыслить и посмотреть на все по-другому. Финал объединяет воедино все: счастье и грусть, радость и печаль, разлуку и единство с любимым человеком, принятие и растворение в жизни.
  •  
    Легка нестерпність буття
    Мілан Кундера – чудесний письменник, який відходить від стандартизованого сприйняття художньої літератури.
    Його твори наповнені філософськими роздумами, які тісно вплетені в історії людей, що самі пов’язані між собою на тлі історичних подій.
    Проте події відбуваються не за шаблоном вступ/зав’язка/розвиток дії/кульмінація/завершення. Зовсім ні, увесь твір – це своєрідна кульмінація повсякденного життя.

    «У цьому світі все наперед прощається, а отже все цинічно дозволяється»
    «Ескіз нашого життя – це ескіз до нічого, начерк без картини»
    «Ефемерність явища лише підвищує його цінність»

    Кожен герой має свою роль по відношенню до інших. Кожен герой має свою історію, яка пояснює їхні вчинки та формує їх світогляд із самого дитинства.

    Томаш, Тереза, Сабіна, Франц… Усі вони є втіленням життя кожної людини.

    Каренін – ім’я собаки, яке підсвідомо відносить нас до світу Толстого. Натяк на історію нещасних та їх обмеженість зумовлену численними факторами, починаючи від «суспільства».

    Рекомендую також прочитати «Безсмертя» - одна з улюблених не лише в Кундери, а й серед мільйонів.
  •  
    Просто про складне
    Легко та не нав'язливо про складні речі.
    Завжди вважала, що все складне можна розкласти на більш просте і доступне.
    Саме така асоціація в мене з цією книгою.
    На прикладі життя декількох людей, а вірніше вигаданих персонажів, Мілан Кундера роздумує про буття, провину, покликання, силу випадку, циклічність чи лінійність часу. Можна пороздумувати на теми:
    - чи винен той, хто не знає, що робить?
    - чи існує покликання?
    - що ж таке зрада?
    Події книги відбуваються на фоні окупації Чехії радянською армією. Головні герої по-різному це переносять, показуючи свої характери
  •  
    Любов на тлі історичних подій
    Роман цікавий, багатошаровий, але для мене був не надто захопливий. І хоча основні події роману відбуваються на тлі важких для Чехії історичних подій 1968 р., роман охоплює набагато більший проміжок часу, описуючи і дитинство героїв, і їхнє життя після всіх політичних змін.
    Томаш і Тереза – подружня пара. Їх не можна назвати щасливими, але вони не можуть жити один без одного. Тереза, яка перенесла важке дитинство і приниження від матері в юнацькі роки, біжить від минулого і вбачає в Томаші хоча б якусь відраду. Він – її інше життя, більш спокійне і тихе. Томаш – кваліфікований лікар, якого визнають і цінують, але він не може бути з однією жінкою. Його постійні подружні зради – фізіологічна потреба і психічна залежність. Навіть зміна місця проживання і фаху нічого не змінюють в його житті. Події у Чехії у 1968 р. назавжди змінюють життя головних персонажів, не залишаючи їм можливості жити, як вони бажають, і надовго не залишаючи їх у спокої.
    Загалом, усе цікаво, але мене вражало те, з якою легкістю Томаш перетинав межу довіри Терези, нехтуючи нею, і як Тереза покірливо це приймала. Це були токсичні стосунки, у яких кожен із подружжя мав певну вигоду з них.
  •  
    Йома йо як нудно...
    Якась хвора фантазія автора висловлена в тисячах і тисячах символів, які даються таааак по дурному, психічна фантазія автора, ледве половину книжки прочитав, зникло бажання читати далі, абсолютно не раджу цю книгу цього автора, нічого корисного, нічого цікавого, нічого емоційного, абсолютно немає бажання згадувати що я прочитав, хочеться пошвидше забути все те, що я прочитав, бо в голові це тримати це собі гірше робити, психіку собі ламати, не раджу читати цю книжку всім кому не є ще 50-ть років, можливо в цьому віці і старше цю книжку можна буде хоч якось зрозуміти, хто знає, можливо ця книжка для тих кому за 50-ть і старше.
  •  
    залежні стосунки, Празька весна і нестерпна легкість буття
    "Нестерпна легкість буття" була для мене книгою-знайомством з автором, і це знайомство мене не розчарувало. Поринаючи у світ Томаша та Терези, я кожен раз ловила себе на думці, що відправила б їх на сеанс до психолога (то в мені вже говорило професійне), бо збоку я бачила лише хворі стосунки та залежність, а ще багаж проблем і травм, які тягнулись у кожного з них з дитинства, проте згодом я зрозуміла, що саме в таких стосунках і приходять думки про оту нестерпну легкість нашого буття. Іноді мені було максимально гидко читати про походеньки Томаша до інших жінок, в той час як Тереза чекала його вдома. Я не розуміла її і так до кінця книги не зрозуміла, як вона терпіла ті зради, бо я ніколи в житті не змогла б пробачити таке, ба більше того, ще й залишитись жити з таким чоловіком. Моя б воля, я ніколи б не дозволила зустрітись Томашу та Терезі, бо кожен з них згубив своє життя у тих стосунках. Контраст на фоні опису взаємовідносин героїв, створював опис "Празької весни", історія це завжди цікаво.
    Не знаю чи наважусь зараз на ще одну книгу автора, бо такі тексти потребують довгих роздумів та усвідомлення тих інсайтів, які кожен зловив для себе. Думаю "Нестерпну легкість буття", варто перечитувати декілька разів у різному віці, тому що кожен раз Ви будете сприймати дану книгу по-іншому. У свої 22 я побачила "Нестерпну легкість буття" однією, коли прочитаю її десь у 30 з хвостиком, однозначно вона для мене буде іншою. Звісно, книга не на кожен читацький смак, однак я її все ж порекомендую. Ви можете братись за неї, потім кидати і так по колу, але зберіться з силами і дочитайте її, тоді Вам відкриється отой світ, де панує нестерпна легкість буття.
 
Характеристики Нестерпна легкість буття
Автор
Мілан Кундера
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
1984
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
320
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135x205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-617-679-701-2
Тип
Паперова
 

Про автора Нестерпна легкість буття