Книга НепрОсті

Формат
Мова книги
Видавництво
Рік видання

Альтернативна міфологія Карпат першої половини ХХ ст., розказана через історію "непрОстих" (так гуцули називали "земляних богів" - людей з паранормальними здібностями) письменником-мольфаром і намальована не менш магічною художницею Юлією Табенською, зачарує вас довіку у Карпатський край. Тому не "шукайте червону руту вечорами", а просто читайте "НепрОстих".

Продавець товару
Код товару
869857
Характеристики
Тип обкладинки
Тверда
Тираж
2000
Опис книги

Альтернативна міфологія Карпат першої половини ХХ ст., розказана через історію "непрОстих" (так гуцули називали "земляних богів" - людей з паранормальними здібностями) письменником-мольфаром і намальована не менш магічною художницею Юлією Табенською, зачарує вас довіку у Карпатський край. Тому не "шукайте червону руту вечорами", а просто читайте "НепрОстих".

Відгуки
6 Відгуків
Марья Моревна
19 листопада 2019 р
4 бали
НепрОстое чтиво
Какая-то невероятная, странная и одурманивающая сознание книга, которую мне все же удалось дочитать, несмотря на относительно небольшое количество страниц, но вот удалось ли понять? Не пойму до сих пор. Хочется ее перечитать, чтоб снова испытать себя, но боязно, потому что при первом прочтении она произвела на меня неизгладимое впечатление, при этом сложно понять, это впечатление негативное, позитивное или же даже отвращающее? Не знаю, но то ли говор, стиль автора, то ли какая-то магия заставляют читать эту книгу. И ты читаешь, вроде бы ни о чем, вроде бы история сама собою какое-то марево, дурман, водоворот, набор слов и фраз, то ли связанных между собой, то ли нет, и, кажется, хочется кинуть, а не можешь и читаешь дальше и дальше, потому что она, как омут, затягивает, очаровывает, даже околдовывает, и читаешь, читаешь дальше, в ожидании, в предчувствии, и вроде бы начинает что-то проясняться, вроде бы начинаешь что-то понимать, ан, нет... Ничего. История невероятная, уникальная и, чтобы хоть что-то понять или не понять, её нужно прочитать самому.
1
Тарас Воробій
15 листопада 2019 р
5 балів
Повільність буття
А читати цю книгу слід повільно, неквапливо, ніжче титли і коми (як, зрештою, і оце щось силуватися написати свій відгук про неї), бо інакше НепрОсті не зрозуміють вже тебе, і образяться. Взагалі, творчість натурософа Прохаська є дуже органічною і неквапливою. Неможливо не розчинитися в тому ритмі, призвичаїтися до цього вегетативного набування і стати частиною нього. На відміну від того стереотипного життя, яке для нас написали американські маркетологи в 70-их роках 20 століття, коли ти все щось мусиш, у світі Прохаська цього нема. Є цілковите проникнення в навколишнє, в ландшафт і рослини, злиття з ялівцем (Juniperus), і сам споглядально стаєш його продовженням. Зрештою, це дає надію на те, що жити так, як живеш ти, - цілком добре. Це інша альтернатива, яка, позірно пасивна, насправді є справжньою і єдино активною і сенсовною. Бо апелює до того, що є наяву. Густина і насиченість часу, напряму корелює з ландшафтом, плин історії ліниво оминає дійових осіб. Бо все таки є речі важливіші за долю. Ну, хоча б інтонації. І концентрична циклічність буття і його тривалість в роду. Бо як нас вчить мудрець Тарас Прохасько – час це і є експансія роду в географію. Ну, або, цілком поважно те, про що казав несерйозний Гашек вустами свого Швейка: «Якось воно та буде, бо ще ніколи не було так, щоб якось та не було». Ця максима якраз і стосується гір, і їхніх НепрОстих, які є невід’ємною і неподільною частиною цього краю. P.S. А ,і ще що дуже важливо, в даному перевиданні це дуже НепрОсті малюнки не менш НепрОстої художниці. Важливо їх читати так само, як відчитують і ці, доволі складні тексти. Бо тут також сконцентровано щось, про що не можна сказати, а мусово треба мовчати.
Ольга
23 лютого 2019 р
4 бали
"...найлегше красу запам’ятовувати через речі. Речі тривкі, вони переходять з історії в історію."
Вперше я схибила тоді, коли мала намір Прохаська прочитати чи радше проковтнути, проте я й сама не підозрювала, що ідея ця приречена на поразку. Прохаська треба читати без "про-", інакше доведеться повертатися до нього знову і знову, що, звичайно, не найгірше заняття. Однак варто на мить відволіктися - і найважливіше просунулось повз тебе у невідомому напрямку. А що може бути безглуздіше, ніж читати багато, але неякісно? Непросто Прохаська не тільки читати, а й розуміти, бо що означають усі ці інцестуальні оповідки, здогадуєшся не одразу. Точніше не одразу розумієш, що автор вплітає цей хід у тканину твору задля епатажу (принаймні я так вважаю), бо який постмодернізм без нього? Звичайно, у зв'язку з текстом автора пригадався і Маркес зі своїми героями і, що ближче, Шевчук, бо й у нього простежується певна циклічність сюжетів й неминучість долі, так би мовити. А що згадана історія сірникової коробки відсилає нас до великого й легендарного Йогансена, то й це факт беззаперечний! Тарас пише до того химерно, що хочеться ганебно "розтаскати" його твори на цитати. Читаючи "НепрОстих", я еволюціонувала від примітивної байдужості до щирого зацікавлення й захоплення його манерою письма. Як на мене, справедливо виділяється літературознавцями й неабияка увага письменника до деталей, особливо ландшафтів. Описи у тексті автора можуть бути лаконічними і водночас змістовними, а можуть простягатись на цілу сторінку, і ти тонеш у такому нагромадженні подробиць... Одним словом, якщо Ви вже давно планували взятися за Прохаська, але боялися, то час полишити усі страхи і зануритися у його твори з головою!
Виникли запитання? 0-800-335-425
468 грн
Немає в наявності
Паперова книга