Я купила книгу "Неймовірні. П’ятнадцять жінок, які творили мистецтво та історію" через красиву обкладинку. На жаль, книга взагалі не сподобалася. Всі 15 історій про невідомих жінок, які хотіли займатися мистецтвом. Автобіографічні розповіді супроводжуються картинками, а саме портретами або роботами тих, про кого написано. Часто ці картини не те щоб назвати красивими/вишуканими/цікавими, а вони взагалі бридкі. Думаю, що ця книга підійде тільки феміністкам або художницям або студентам ВУЗів, де навчають мистецтву. Мені здається, що картини цих 15 жінок навіть ніде не були виставлені. Тому вважаю, що витратила просто так час та гроші. Не раджу купувати цю книгу жінкам та дівчатам, які хочуть просто знайти круті жіночі історії успіху або натхнення для самореалізації. Бріджит Квінн (написала цю книгу) - викладає в США саме мистецтво, тому і вирішила написати цю книгу, так як сама не знала про відомих та успішних жінок. Також вона намагалася саме бути художником, але не змогла. Отже, крім першої сторінки в книзі нічого цікавого.

Уявіть собі, що ви сидите зі своєю подругою, яка не тільки приємна людина, але й кваліфікований мистецтвознавець. Вона щиро і з захватом ділиться з вами історіями про жінок, які особисто її вразили своїм талантом і творчістю. І от ви п’єте чай (каву абощо) і з кожною історією усвідомлюєте, що хочете знайти і своїх власних неймовірних. Чим саме вони вас вразили? Якими людьми були? Яких поглядів трималися? І що створили такого унікального, що заслужило на увагу стількох людей? Авторка обмежилася історіями про 15 жінок, мистецтво яких вразило її найсильніше, найглибше. 15 історій. 15 мисткинь. 15 світів. Люди, які під впливом життєвих обставин (цілком поважних і значимих!) могли би багато разів відмовитися від творчості в своєму житті. Але вони цього не зробили. І таким чином, досі допомагають іншим не відвертатися від себе. Не відмовлятися від того, що здатен сказати кожен із нас, якщо наважиться бути собою, ризикне показати людям свій власний унікальний світ. Мене дуже зворушила остання історія про Сюзен О’Меллі. Мистецтво, яке надихає людей бути добрішими одне до одного, - саме таким воно і має бути, як на мене. Післямова (всього на півсторінки) змушує всерйоз задуматися над власними здібностями і їх розвитком, незалежно від віку. Найбільша ж цінність цієї книги, на мою думку, в тому, що вона надихає шукати, цікавитись і задавати ще безліч питань (і самій собі в тому числі). Окремої уваги заслуговує чудовий переклад українською.

Мы с легкостью назовем десяток известных имен мужчин в искусстве, но начинаем погружаться в литургический сон когда дело касается женских имен. Действительно их количество не значительно в истории, но их значение невозможно переоценить. Книга на своих страницах в прямом смысле слова открывает нам новые имена или же по-новому открывает уже известные. К примеру, я никогда не слышала и слова о жене Поллока, но она оказывается невероятно талантливая художница. Женщинам в искусстве приходилось в разы сложнее, чем мужчинам. Их работы умышленно теряли или путали с произведениями мужчин, но они продолжали писать картины несмотря ни на что, ведь это их истинное призвание. Естественно на примере выбранных Бриджит Квинн героинь произведения история не заканчивается и автор красноречиво намекает - ищите свои примеры и вдохновляйтесь ими. Женское искусство иное, оно трансформировалось в прекрасные полотна, которые украшают лучшие музеи мира и завораживают своими историями миллионы восхищенных глаз.