Книга буде цікава філологам. Я б не радила її людям, які просто люблять творчість Нечуя-Левицького – може бути нудно. Так от, вона буде цікава передусім тим (потенційним) філологам, хто пише науково-дослідні роботи. Це прекрасний приклад любові до об’єкту дослідження і критичного ставлення до наявного у дослідника матеріалу. Максим Тарнавський показує доробок і філософію Нечуя з відмінного від канонічного (Єфремівського) кута зору. При цьому він не ідеалізує і не канонізує Нечуя (чим часто грішать вітчизняні дослідники «стовпів» української писемності). А ще ця робота добрий приклад того, як можна чітко і небанально писати про (здавалося б) заїжджену тему, та ще й без звичної для нашої наукової галузі води і переливання з пустого в порожнє. Крім того, слід виділити, що книга – неймовірний приклад суперякісного перекладу. Якщо не помітити у реквізитах, то ніколи у житті не зрозумієш, що це перекладна книга. Ярослава Стріха сотворила професійне диво. І на неї варто рівнятися іншим перекладачам.