Міг би бути найкращим детективом, який я коли-небудь читала, але враження здулись, як проколота кулька. Детектив написаний динамічно, цікаво, без зайвої "води", читається дуже легко. Хто вбивця я здогадалась за перші сторінок сто, (хоча, зізнаюсь, декілька разів проминала думака "а може ні?"), але на загальне враження це ніяк не вплинуло. Кінцівка взагалі достойна "Гри престолів" за рівнем несподіваності, АЛЕ кінцівка розслідування Сідні. Бо саме після завершення її розслідування, зі сторінки 323 (рік по тому)все пішло різко вниз (враження) і не полишала одна тільки думка - "та ну!!! не може бути все так наївно!!!" Тому якесь двояке враження після прочитання. P.S. Три крапки в останньому розділі явно натякають на продовження.

Схоже, що це буде непопулярна думка, але мені не зайшло. І цьому є одна важлива причина: я вгадав, хто вбивця на 70-ій сторінці. На самій сторінці ніяких натяків немає — спойлер там не зловите та й здогадатись можна навіть раніше, — просто саме читаючи її, я зрозумів наскільки це очевидно. Отож, переповнений розчаруванням, я відклав книгу на пару днів, однак завершити все ж хотілось. Можливо, через те що пройшов якийсь час та я перестав думати про єдино можливого злочинця, або через те що автор якось намагається ввести в оману постійними твістами, проте з’явилась надія, що не все так просто. Проте дійшовши до фіналу, вона швидко змотала вудочки й забралась геть, наче її й не було. Лишилось трошки, але історія залишиться недочитаною. Не цікаво. Тупо. Необов’язково. Найсумнішим є те, що Чарлі Донлі так і не зміг придумати нормального мотиву вбивства всім іншим “підозрюваним”. Обдумуючи його спроби, розумієш, які вони недолугі, коли водночас потенціал ідеї був непоганий. Я пробігся по декількох відгуках до книги в інтернеті — здивований, що майже ніхто про це не пише (тільки ті, хто поставив меншу оцінку), втім добре, що більшість змогла кайфонути, хоч інші проблеми я навіть не згадував, а вони є. Беріть тільки на свій страх і ризик.

Перед тим як написати свій відгук на книгу Чарлі Донлі, хотів би відзначити роботу інтернет-магазину Yakaboo. Це моє не перше замовлення і як завжди все на висот і-вчасно, швидко і без нарікань. Дякую вам за те що даєте нам насолодитися світом книжок і новими чудовими враженнями. А ось тепер безпосередньо до вражень.Скажу відверто до роману "Не вір у це" я придивлявся дуже давно. Звісно ж прочитав анотацію до книги і рецензії читачів. От тільки ці рецензії всі чогось жіночі. Хіба чоловіки не читають і не цікавляться новими авторами? І тому я звертаюсь в першу чергу до читачів-чоловіків - читайте, читайте і ще раз читайте. Отже роман Чарлі Донлі "Не вір у це". Особисто для мене книга стала відкриттям цього року. Чудовий сюжет, прекрасні персонажі і непередбачуваний фінал - все це запорука успішної книги, яка варта екранізації. Сподіваюсь, що рано чи пізно але все ж таки вона буде. Роман вразив сюжетною лінією і постійною інтригою. Сідні Раян -телевізійна продюсерка береться за безнадійні справи намагаючись врятувати чиїсь загублені життя. Вона знімає документальні фільми де на перший план виходить так звані невинно засуджені. Але як дізнатися що людина яку ти вибрали є дійсно невинною? Спрацьовує інстинкт, внутрішнє почуття. Дійсно вибір не простий. І тому Сідні прискіпливо береться до кожної справи. На кону стоїть не тільки чиєсь життя, але і її телевізійна доля. Новий проєкт Сідні пов"язаний зі своєю старою подругою яку звинувачують у вбивстві всього нареченого. Наче би абсурд, але Грейс Сіболд признали винною. Невже Грейс стала жертвою некваліфікованої роботи поліціантів чи це просто дивний збіг обставин? Нема сенсу розповідати сюжет цієї історії. Вона надто цікава щоб її переповідати. Але в романі ви знайдете все-від особистих відносин головних героїв, пізнаєте смак карибської екзотики, як працює телевізійна "кухня" в усьому своєму прояві. Лабіринти якими веде нас за собою Донлі не дають можливості відпочити. Ти пірнаєш у розслідування наче у море чи океан спекотного літа. Останні сто сторінок я прочитав із завмиранням серця - хотілося якнайшвидше дійти до фіналу і дізнатися всю правду. Фінал вразив наче постріл. Непередбачуваний, драматичний і напевно якоюсь мірою сумний. Все як в нашому житті. Не люблю книги у яких ти знаєш чим вони закінчаться. Це зовсім інша історія. І тому я з великим нетерпінням буду чекати нових романів Чарлі Донлі. Як висновок - роман "Не вір у це" рекомендую всім шанувальникам яскравого і захоплюючого сюжету. Книга надовго залишиться у пам"яті. Особливо хотів би відзначити роботу перекладача. Це не перша книга яку я прочитав в перекладі Юлії Підгорної. Велика вам шана, пані Юлія, за вашу працю.