Приобрела данную книгу только из-за какой-то хорошей рецензии (да и по акции она была). Изначально была настроена достаточно скептически. Дескать, сейчас опять какой-то "взрослый" занудный дядька будет советовать удалиться из всех соцсетей. На самом деле книга глубокая, а советы в ней конструктивные. Да, об удалении (или жёстком ограничении пользования) из соцсетей глава, конечно же, есть. Но это вовсе не главное. Автор, основываясь на научных исследованиях, объясняет принцип работы человеческого мозга (а именно творческо-мыслительной составляющей). Хочешь добиться успеха - фокусируйся. Хочешь фокусироваться - убери всё лишнее. К этому лишнему относится много чего, не только соцсети) Самое приятное, что автор не только описывает, что нужно делать, но и делиться личным опытом (долгим и весьма успешным). Ничего особо сложно нет. Большинство людей, занятых более-менее интеллектуальным трудом, могут организовать свою жизнь так, чтобы получать хорошие результаты от работы и получать удовольствие от жизни. Поэтому книгу категорически рекомендую.

Нові технології принесли нам як покращення у життя, так і його ускладнення. Від самого ранку, коли ми тягнемось у першу чергу за телефоном, до пізнього вечора, коли ми говоримо йому "добраніч", ми ніби не належимо самим собі. І, звісно, у цьому стані, ми не надто зосереджені на роботі та завданнях, які маємо виконувати, не говорячи вже про таку роботу, яка вимагає від нас повного відключення від світу - наприклад, творчість чи мистецтво. Автор рекомендує нам визначити в першу чергу, чи наше "постійно бути на зв'язку" є справді необхідністю, чи може ми оманливо думаємо, що це наша перевага на ринку. Книга містить чимало порад щодо того, як "вибити" у цифрово-інформаційну еру трохи часу для себе, подекуди навіть досить жорстких порад, наприклад, влаштовувати собі ретріти без гаджетів та інтернету. Із тих порад, які вже кожен із нас може використати - це виділити для перегляду електронної пошти чи соцмереж певний час у добі, щоб не було спокуси постійно їх переглядати. Також вартує відразу визначити для себе, які соцмережі (і чи взагалі) потребують насправді нашої уваги, може вони від нас забирають більше, аніж віддають. Рекомендую книгу усім, хто хоче реально навчитись фокусуватись і готовий для цього слідувати порадам, викладеним у цій книзі.

Переглянувши кілька сторінок, я побачила, що автор використовує термін «зосереджена творча праця», оскільки я вважаю, що теж займаюся творчою працею і ще не завадило б, що вона стала зосередженою, то, не роздумуючи, купила цю книжку. Перш за все автор радить позбутися залежності від Інтернету й соціальних мереж: планувати заздалегідь сеанси роботи в Інтернеті, дотримуватися їх і не користуватися в інший час. Це, на його думку, покращує концентрацію зокрема і зосереджену творчу працю загалом. Також наводить приклад багатьох нейрофізіологічних, психологічних і філософських тверджень на користь саме зосередженої творчої праці і стверджує, що людина еволюціонувала саме завдяки вмінню зосереджено працювати. Тобто його книжка, всупереч моїм підозрам, більше спрямована не на те, як домогтися того, щоб люди не турбували й не заважали, а на те, як самому побудувати роботу так, щоб не відволікатися на дрібниці. Автор дає поради і ділиться міркуваннями, які часом здаються не зрозумілими. Так, до прикладу, він стверджує, що робота, яку ми відкладаємо, зазвичай не надто важлива, тому якщо альтернатива цій роботі – відпочинок – радить, не задумуючись, обирати саме його. Не відволікатися, не зациклюватися, позбутися всього дріб’язкового, планувати кожну хвилину дня, стати недоступними – це лише деякі поради, як допоможуть звільнитися від обтяжливих моментів, які заважають здійснювати зосереджену творчу працю. Я читала цю книжку, щодня їдучи в метро з роботи й на роботу, саме працюючи в приймальній комісії університету. Не впевнена, що моя робота там була творча, але одначе була дуже зосередженою і важкою. Навіть не можу сказати, чи мені згодилися постулати книги і чи допомогли в роботі, однак своє дозвілля я наповнювала нею. І скажу, мені книжка дуже сподобалася. Тож я інколи перечитую.