Не озирайся і мовчи
Паперова книга | Код товару 800952
Yakaboo 4.4/5
Автор
Макс Кідрук
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
512
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Не озирайся і мовчи

Уявіть, що на Землі існує місце, яке ніби застигло в часі. Місце, здатне сховати будь-кого, хто прагне втекти від реальності. Уявіть, що для того, аби туди потрапити, достатньо не озиратися й мовчати. Є лише одна проблема: в такому місці часом з’являються речі, страшніші за те, від чого ховаєшся.

Життя сім’ї Грозанів раптово змінюється. Вони переїжджають до нового будинку, і чотирнадцятирічний Марк змушений піти до нової школи. Хлопець начитаний, розумний, але дуже сором’язливий - ідеальний об’єкт для цькування. Щодень більше замикаючись в собі, він мріє про світ, де немає знущань і безпричинної жорстокості. Одного дня Марк знайомиться із Сонею, дівчиною з паралельного класу, яка розповідає йому про існування такого світу і про можливість туди потрапити… просто скориставшись ліфтом у їхньому будинку. Хлопець не розуміє, навіщо Соня вигадує нісенітниці, які легко спростувати, але зрештою вирушає за нею. Він не підозрює, що звичайна мандрівка на десятий поверх загрожує чимось набагато гіршим за руйнування уявлень про реальний світ.

Про автора

Макс Кідрук - український письменник, мандрівник і популяризатор науки. Автор книжок «Твердиня», «Жорстоке небо», дилогії «Бот», а також роману «Зазирни у мої сни», який увійшов до короткого списку премії «Книга року ВВС 2016». Твори перекладені польською, російською, німецькою та чеською мовами.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Макс Кідрук
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
512
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Сучасне українське 63% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не так давно, Кідрук знайшов свою популярність на українському ринку. Більше того, його книги вийшли на європейські полиці, що не може не радувати звичайного українського споживача. Яке бажання виникає в українця, коли щось з'являється і навертає на себе таку популярність - прочитати, подивитися, послухати в обов'язковому порядку, бо воно ж своє, рідне, хоч і все це доволі відносно.

    Книги письменника - дивні обкладинки, назви, якісь боти і т.д. Якщо відверто, то мала кількість читачів цікавиться таким в принципі. Це не класичний трилер, психологічна драма чи відверта розмова про життя, це щось нове і незвичне. Можливо, саме цим Максу і вдалося привабити, а може це була якась конкретна історія чи книжка.

    "Не озирайся і мовчи" - перше знайомство українця (мене) з письменником. Рецензії нижче підказують, що я такий не один, а це лише підтверджує деякі роздуми вище. Що ж може привабити в цій книжці ? Коротко про зміст - ні. Передмова - ні. Обкладинка - так. Класичному любителю природи просто не вдасться пройти мимо цього і він обов'язково придбає книгу, а ще коли дізнається про походження сторінок...

    А що ж власне зі змістом? Чесно і по суті - книга для середньостатистичної дитини віком до 15 років. Мабуть, це буде непоганим для нього знайомством з фантастичним світом за ліфтом на 10 поверсі. Повідомлення в соціальній мережі VK із використанням котиків буде захопливим та цікавим. Мене ці "переписки" відверто здивували, бо бачу подібне вперше.

    Книзі не вистачає напруженості, вона читається надто спокійно, наче ти знаєш, що буде за поворотом. Читаєш звичайну історію й знаєш, що це лише книга, не більше. Не вистачає певної "захопленості" та "психології". Кінцівка - передбачувана, хочеться якогось продовження, а так, наче обірвали усі ланцюги і залишили з відкритими очима в повному нерозумінні "Що це було".

    "Не озирайся і мовчи" - гарний український продукт, який вартий уваги. З іншого боку, захопить він далеко не всіх і кожного, але може прийтися по душі Вам або Вашій дитині.
  •  
    Плагіат 53% користувачів вважають цей відгук корисним
    Меня трудно обвинить в слишком высоких требованиях к современной украинской литературе. Обычно мне все нравится, особенно, если написано на современную тематику. Но на страницах этой книги меня ожидало огромное разочарование.

    Во первых, это плагиат! Кидрук, видимо, насмотрелся американских фильмов, в которых семья переезжает в другой город, в дом – не важно. Главный герой – простой юноша или девушка, над которым издеваются в школе. И вдруг он знакомится с кем-то, кто отведет его в другой мир, остановит время или сделает бесстрашным. Так и в этой книге: лифт – другой мир…
    Это очень банально, таких историй не десятки, а сотни. И в этой книге ничего нового нет. Более того, мне показалось, что здесь использованы фразы из фильмов. Без сносок.

    Язык написания разочаровал. Читалось тяжело и долго.
    Мне нравятся книги на украинском языке, но здесь видно, что автор либо не умеет выражать свое мнение, либо оно у него запутано, и вместо того, чтобы разделить такой клубок по частям, он небрежно отдает это читателю.

    Я не понимаю, или это "клуб семейного досуга" испортился и печатает кого попало. Или Кидрук сам себе спонсор, вкладывает деньги в свою рекламу.
    Может, не стоит публиковать то, что до вас уже создали другие?
    Может, лучше писать для себя?

    Зря потратила деньги. Не стоит внимания.
Купити - Не озирайся і мовчи
Не озирайся і мовчи
165 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Макс Кідрук
Макс Кідрук

Макс Кідрук - молодий український мандрівник і письменник. Народився 1 квітня в Рівному. Закінчив Рівненський університет за фахом інженер-енергетик. Працював у Києві інженером, менеджером, паралельно вивчаючи програмування, 3D-графіку та CAD-системи. Отримавши міжнародний грант, відправився в Стокгольм, де вступив до найбільшого технологічного університету Європи - Королівський технологічний інст...

Детальніше

Рецензії Не озирайся і мовчи

4.4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Сучасне українське 63% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не так давно, Кідрук знайшов свою популярність на українському ринку. Більше того, його книги вийшли на європейські полиці, що не може не радувати звичайного українського споживача. Яке бажання виникає в українця, коли щось з'являється і навертає на себе таку популярність - прочитати, подивитися, послухати в обов'язковому порядку, бо воно ж своє, рідне, хоч і все це доволі відносно.

    Книги письменника - дивні обкладинки, назви, якісь боти і т.д. Якщо відверто, то мала кількість читачів цікавиться таким в принципі. Це не класичний трилер, психологічна драма чи відверта розмова про життя, це щось нове і незвичне. Можливо, саме цим Максу і вдалося привабити, а може це була якась конкретна історія чи книжка.

    "Не озирайся і мовчи" - перше знайомство українця (мене) з письменником. Рецензії нижче підказують, що я такий не один, а це лише підтверджує деякі роздуми вище. Що ж може привабити в цій книжці ? Коротко про зміст - ні. Передмова - ні. Обкладинка - так. Класичному любителю природи просто не вдасться пройти мимо цього і він обов'язково придбає книгу, а ще коли дізнається про походження сторінок...

    А що ж власне зі змістом? Чесно і по суті - книга для середньостатистичної дитини віком до 15 років. Мабуть, це буде непоганим для нього знайомством з фантастичним світом за ліфтом на 10 поверсі. Повідомлення в соціальній мережі VK із використанням котиків буде захопливим та цікавим. Мене ці "переписки" відверто здивували, бо бачу подібне вперше.

    Книзі не вистачає напруженості, вона читається надто спокійно, наче ти знаєш, що буде за поворотом. Читаєш звичайну історію й знаєш, що це лише книга, не більше. Не вистачає певної "захопленості" та "психології". Кінцівка - передбачувана, хочеться якогось продовження, а так, наче обірвали усі ланцюги і залишили з відкритими очима в повному нерозумінні "Що це було".

    "Не озирайся і мовчи" - гарний український продукт, який вартий уваги. З іншого боку, захопить він далеко не всіх і кожного, але може прийтися по душі Вам або Вашій дитині.
  •  
    Плагіат 53% користувачів вважають цей відгук корисним
    Меня трудно обвинить в слишком высоких требованиях к современной украинской литературе. Обычно мне все нравится, особенно, если написано на современную тематику. Но на страницах этой книги меня ожидало огромное разочарование.

    Во первых, это плагиат! Кидрук, видимо, насмотрелся американских фильмов, в которых семья переезжает в другой город, в дом – не важно. Главный герой – простой юноша или девушка, над которым издеваются в школе. И вдруг он знакомится с кем-то, кто отведет его в другой мир, остановит время или сделает бесстрашным. Так и в этой книге: лифт – другой мир…
    Это очень банально, таких историй не десятки, а сотни. И в этой книге ничего нового нет. Более того, мне показалось, что здесь использованы фразы из фильмов. Без сносок.

    Язык написания разочаровал. Читалось тяжело и долго.
    Мне нравятся книги на украинском языке, но здесь видно, что автор либо не умеет выражать свое мнение, либо оно у него запутано, и вместо того, чтобы разделить такой клубок по частям, он небрежно отдает это читателю.

    Я не понимаю, или это "клуб семейного досуга" испортился и печатает кого попало. Или Кидрук сам себе спонсор, вкладывает деньги в свою рекламу.
    Может, не стоит публиковать то, что до вас уже создали другие?
    Может, лучше писать для себя?

    Зря потратила деньги. Не стоит внимания.
  •  
    Накипіло! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я зовсім не згідна зі всіма цими гнівними відгуками що книга плагіат, а історія злизана з багатьох інших. Адже у світовій літератури мільйони творів і хочуть автори чи ні теми їх бувають схожими. Так от, я думаю, що звинувачувати Кідрука за плагіат це все одно, що звинувачувати за плагіат усіх дисидентів, бо вони так дружно критикували "совок".

    Але менше проте все і більше про книгу. Розказувати тут є про що. Бо книга для мене стала справжньою знахідкою.

    Читаючи перші сторінки я познайомилася із школярем Марком і подумала, що наплутала і взялася за щось дитяче або принаймні підліткове. Але ні! Бо крім лихо закрученої сюжетної лінії тут я знайшла корисної і справді цікавої інформації. Як на мене це найкраще що може бути в художніх книгах (ну крім хорошого сюжету звісно), коли автор пишучи сам читає і дізнається щось нове, щоб розповідати. А він а він таким читає, бо в його книгах можна знайти і детальні описи літаків, факти з історії, а в цій навіть описи космосу. І от я котрий раз пересвідчуюсь, що його прозу об'єктивно таки є за, що любити.
    Щось я відволіклася від цієї книжки. Так от, Марк не пересічний школяр він розумний не на свої роки. Але йому не надто щастить і з друзями в нього не густо, але якби склалося по-іншому, то ця дивна історія з ним, можливо б і не трапилася...
  •  
    Хороший слід в сучасній українській літературі 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Саме ця книга стала початком мого знайомства з автором. У книжці підіймається питання булінгу серед підлітків, що є актуальним на сьогоднішній день. Мене вразив сюжет книжки, особливо кінцівка. Роман написаний живою та зрозумілою для нас мовою. Головний герой – Марк досить закритий в собі підліток, стає свідком двох смертей, а потім потрапляє в інший світ, який тримає в собі багато питань, але так мало відповідей. Дівчинка Соня стає найкращою подругою Марка, вона захоплює хлопця, але не зважаючи на це залишається такою ж самотньою та загубленою в собі. У Марка не прості відносини з батьками, але він має чудового діда Арсена, який завжди його підтримує та «на одній хвилі» з онуком. «Не озирайся і мовчи» книга, яка варта вашої уваги. Це саме та книга, яка не дасть вам спокою, поки ви не прочитаєте її до кінця.
  •  
    Не озирайся i мовчи 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Это было моё знакомство с автором. И я точно могу сказать, что продолжу его.
    "Не озирайся i мовчи" - это смесь науки, мистики и остросоциальной проблематики. Автор поднимает такие важные темы, как буллинг, домашнее насилие, социальное неравенство и другие.
    Четырнадцатилетний Марк - необычный подросток. Он умный, начитанный, но в то же время наивный и затравленный. Марк интересуется звёздами, наукой и не верит в существование чего-то потустороннего. Подталкивает его к этому интеллигентный дед, который является для парня одним из самых близких людей.
    Совершенно случайно Марк знакомится с Соней, соседкой и ученицей из параллельного класса. И она открывает ему двери в другой мир. Но как Марк отреагирует на это? И к чему приведет это знание?
    Книга написана очень круто! Она захватывает и не отпускает, пока не перевернешь последнюю страницу. Очень интересно читать научные моменты, которых автор предлагает не мало. А вся история прописана очень атмосферно.
    И все же, без "но" не обошлось... После прочтения у меня остались вопросы, ответы на которые я так и не получила. И концовка показалась мне слишком быстрой, как будто автору надоело писать и он решил поскорее закончить. От этого слишком много событий описано быстро и скомкано.
    И всё же книга хорошая! И я обязательно буду читать другие книги автора.
  •  
    Моторошне потойбіччя 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Скільки суперечок точиться сьогодні на рахунок потойбіччя - паралельних світів. До одних можна потрапити увісні, до інших - пройшовши спеціальний ритуал. А чи зустрічали ви коли-небудь містичний світ, до якого можна потрапити за допомогою ліфту. Не чули? Ну тоді вам просто необхідно прочитати книгу Макса Кідрука "Не озирайся і мовчи".
    Сім'я Марка Грозана нещодавно переїхала до нової багатоповерхівки в Рівному. Споглядаючи на це, хлопцю довелося змінити і школу, а з цим, як ви могли вже зрозуміти, розумному хлопчині в окулярах та ще й з надлишковою вагою було досить непросто - цькування однолітків не запобігти. Останнім часом з Марком коїться щось дивне - він стає свідком, до того ж єдиним, одразу кількох смертей. Звичайно, що всі одразу почали звинувачувати у нещасних випадках хлопця, не розрізняючи того, чи це була раптова смерть, чи самогубство. Та неочікувано чорна смуга в житті підлітка переходить в білу - хлопець знайомиться зі своєю сусідкою Сонею. Однолітки настільки здружилися, що дівчина вирішила розповісти новому другові свій найсокровенніший секрет: по інший бік ліфту їхнього будинку існує потойбічний світ, до якого можна потрапити, натиснувши комбінацію клавіш. Та не все так легко. На одному з поверхів на сміливця чекатиме моторошна істота. Головне правило в такому випадку - не озиратися і мовчати. На відміну від Соні, яка вже декілька років відвідує дивний світ, в Марка одразу ж виникло кілька сотень запитань стосовно побаченого. Куди доведе цікавість підлітка? Та чи зможе таємний світ їх після цього залишатися дійсно таємним?
    Одним словом, від книги просто не можна відірватися - вона поглинає тебе з головою. Крім того, в книзі порушено такі проблеми, як булінг, відносини дітей і батьків, насильство в сім'ї. Навіть якщо ви, як я, не сильно полюбляєте моторошні історії, повірте - ця книга вам сподобається. Особисто я просто в захваті!
  •  
    Полное разочарование 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Над украинской фантастикой еще стоит поработать.

    История о мальчике, который находит тайный мир на 10 этаже своего дома. Ну и все.
    Больше о сюжете рассказать нечего.

    Мне показалось, что Кидрук написал сей роман после прочтения ‘Дома странных детей’ и немножечко подлизал некоторые моменты, начиная от близких отношений с дедом, возраста, заканчивая тайным миром, где время не движется. А даже если это и не плагиат конкретной книги, это плагиат многих. Вот так читаешь и понимаешь - шмамп, картонка, это уже видел, это нереалистично, это не понятно.

    Но если в ‘Доме странных детей’ мир полон, как и сама история, осмыслен и логичен, то тут он напоминает скорее черновик.
    Вывод: не так плохо, как могло бы быть. Но и не хорошо.

    Читать или не читать, решать вам, ибо я видела много хороших отзывов на эту книгу, а вот для меня в ней было плохо все. Главный герой - типичный раздражающий паренёк, что влюбляется и тащится за девочками, стоит с ним заговорить. Его щимят в школе, и этот роман претендует раскрыть тему издевательств. Как же наверное, тяжко ребёнку с богатой семьи, который получает все, что хочет. Тяжко прижиться в школе. Почему? Так и не понятно, за что его щимят. Много предзнаменований, много линий, который так и не раскрываются, не получают продолжения.
    Язык тоже шершавый, а лишние описания местами абсурдны. Пример: перед главным героем с крыши падает девочка. Автор пишет: ‘Марк достал свой новенький телефон марки ‘meizu’, чтобы вызвать скорую’ - вот так лучше никогда не писать, было бы лучше, если бы это запомнили все.

    Надеюсь, вам было так же трудно дочитать этот отзыв до конца, как и мне книгу Кидрука
  •  
    "Мертве має залишатися мертвим" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Про сучасного українського письменника Макса Кідрука я багато чула, але лише недавно познайомилася з його творчістю. "Першою ластівкою" став містичний трилер "Не озирайся і мовчи" (НОІМ). Несподівано, але знайомство можна вважати загалом вдалим.
    НОІМ - надзвичайно моторошна історія, яку можна "проковтнути" впродовж одного дня. Звичайне подружжя зі звичайним (хоча ні, дуже начитаним і розвиненим не за роками) восьмикласником Марком переїжджає в нову квартиру до Рівного. Однокласники цькують новачка, бо він значно відрізняється від них. Певною віддушиною для хлопця стає дружба з Сонею, яка також має певні особисті проблеми.
    Саме дівчинка розповідає Маркові про паралельну реальність, в яку можна потрапити за допомогою ліфта. Періодично втікаючи від знущань однокласників і байдужості батьків у потойбічний світ, хлопець зрештою вирішує залишитися там назавжди. Але часо-просторова бульбашка виявилася не настільки ідеальною, як здавалося на перший погляд.
    Загалом непоганий роман, хоча сюжет дуже вже нагадує американські жахастики про зомбі. Сподобалася лінія про стосунки Марка з дідусем. Цікаво було читати про їхні наукові експерименти. Практично до останньої сторінки хотілося вірити у щасливий фінал. Але ж хеппі енди трапляються лише в казках і лише з тими, хто беззастережно дотримується правила: "Не озирайся і мовчи".
  •  
    НЕ ОЗИРАЙСЯ І МОВЧИ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це моє перше знайомство з творчістю Макса Кідрука. Але, напевно, і останнє, на жаль.
    Гарна обкладинка і автор вже досить відомий, але жанр явно не мій.
    Читала з другої спроби.

    З плюсів:
    Загалом сам стиль написання непоганий, природні описи, легко уявити все, що відбувається, читати було легко.
    Також цей жанр – це типу наукова фантастика. В книзі описується і про астрономію і про детальні описи літаків.

    Але сама суть книги викликає протиріччя. Головний герой восьмикласник Марк, який мав зайву вагу і від цього комплексував, відповідно в основному пишеться про дітей. Для дорослої людини читати це не дуже цікаво, а для 15-річних як на мене сюжет надто трагічно-мрачний і для підліткової психіки – це явно не те, що треба.
    Чимось мені нагадало "Володар мух".

    Хоч тут і піднімається тема булінгу і інакшості. Також про стосунки між батьками і сином, і між внуком і дідусем.
    Деякі моменти мені здалися надто штучними, дещо було трохи притягнуте за вуха, імена трохи кострубато звучали...

    Книга, на жаль, не зачепила і залишила не дуже приємний післясмак.
  •  
    Містичний роман по українські 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Макс Кідрук - це чітка асоціація з популяризаторством науки. Беручи його книжку до рук, одразу розумієш, що ці сторінки не тільки принесуть тобі задоволення, але і однозначно збагатять твій кругозір та наповнять тебе новою інформацією.

    Для мене, як любителя фізики та філософії, альтернативних теорій, роман "Не озирайся і мовчи" просто знахідка. Адже придбавши цікаву розповідь, я отримала бонусом знання, які подані були надзвичайно грамотно і легко.

    Не менш важливе значення має піднята проблема булінгу та домашнього насильства. Спільний корінь яких - бажання втекти від цього несправедливого світу. Настільки правдиво вказано на то, що навіть, коли про проблему знають всі навколо, це не приближує до її вирішення. Всі лишень намагаються прикрити свій зад, і не дати проблем роздутися, вийти за меж. Але не тому, що від цього вона стане ще утопічнішою, а тому, що це може повпливати на них самих.

    Підліток поступово знайомиться з світом і його наївність прямопропорційно цьому стирається. Він знаходить світ, де зможе бути сам, де вдасться втекти від всіх своїх проблем. Але виявляється, що цей світ вже має своїх жителів і вони не дуже радо приймають нових мешканців...
  •  
    Тайна десятого этажа 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Не озирайся і мовчи" - это первая книга с которой я познакомился у такого замечательного писателя, как Макс Кидрук. К тому же, это первая мной прочитанная книга украинского автора, описывающая события, которые происходят на территории Украины. До этого времени, я заблуждалась, считая что среди украинских авторов, нет такого, который бы мне понравился. Но познакомившись с творчеством Кидрука, я изменила своё мнение и с полной уверенностью могу сказать, что продолжу знакомство с другими книгами автора.
    Сюжет книги расскажет нам историю стеснительного, но очень умного мальчика четырнадцати лет, которого из-за его внешнего вида, а именно лёгкой полноты, а также большого желания учиться и познавать новое, одноклассники недолюбливают, а некоторые даже жестоко унижают. Все эти жизненные неурядицы, подталкивает его к тому, чтобы искать способы сбежать от жестокой реальности. И такой способ находится. Он знакомится с девочкой из своего дома, которая раскрывает тайну десятого этажа и лифта, который ведёт к нему. Поначалу всё идёт достаточно таки неплохо, он находит место где ему уютно, но это место, как оказалось потом, несёт в себе большую опасность.
    Как уже многие могли заметить, читательская аудитория автора поделилась на два лагеря, одни считают что автор незаслуженно получил признание читателей, а вот вторая часть склонна утверждать, что автор молодец и книги у него классные. Для того чтобы составить свое собственное мнение по этому вопросу, нужно просто прочитать хотя бы одну книгу и решить для себя, нравится тебе или нет.
  •  
    Рецензія 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це моє не перше знайомство з українським письменником Максом Кідруком.
    Макс Кідрук - український письменник, мандрівник, який відвідав більше ніж 30 країн.Результатом його поїздки у Мексику стало написання книги «Мексиканські хроніки. Історія однієї Мрії», книгу до речі, дуже рекомендую.
    Роман розповідає про сім'ю Грозанів, які переїжджають у Рівне. Марк Грозан змушений йти в нову школу. Хлопчик дуже розумний, однак невпевнений в собі і має трохи комплексів. В новій школі він не знаходить друзів, окрім Соні. Одного разу вона показує Марку загадкове місце в їхньому будинку, куди можна потрапити через ліфт, однак є умова - не озиратися і мовчати. Марк починає все частіше туди повертатися. Що це за місце і до чого приведуть "катання ліфтом" ви дізнаєтесь в романі.
    Книжка мені дуже сподобалась ,насамперед, через оригінальну, як на мене, ідею. Я прочитала її за два дні. В автора чудовий і легкий стиль написання, хоча перших сто сторінок мені видалися трохи затягненими. Також в книжці є лячні моменти. Кінцівка в книжки неочікувана, я сподівалась на трішки інший фінал. Дуже цікаво було дізнатися про світ за ліфтом
    В своєму романі автор також піднімає гострі соціальні теми, наприклад, стосунки батьків і дітей, шкільний булінг.
    Моя оцінка 5/5, роман справді вартий уваги)
  •  
    Чудовий сучасний український роман 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Макса Кідрука почав читати відносно не так давно. Лиш пару років назад, але він встигає постійно приємно дивувати. Цю книгу на жаль я прочитав після Доки світло не згасне назавжди. В ній були відсилки на цей роман, як і в багатьох інших творах.
    Можливо для когось історія здасться банальною, проте тут зажди є щось своє. Ідеально передані відчуття героїв, їх захоплення чимось, переживання. Всі дії і факти обґрунтовані, і навіть важко сказати що це фантастика а не реальність.
    Радий що тут не закінчено і залишили на самому цікавому, а саме на пропажі Марка. Ніколи б не догадався що він потрапив у основу всесвіту в кокон. Шкода його звичайно, але він показав свою хоробрість і можливо так навіть на краще.
    Любов до діда, до речі як по мені теж розглянута невипадково. Згадуючи ще ранню українську літературу про відносини між внуком і дідом завжди були пізнавальними, і наповненими своєрідної любові.
    Так і до речі завжди поражають смерті як в цьому романі, так і в багатьох інших Кідрука. Звичайно вони піддають певного шарму, і як по мені уже стали фішкою його творчості.
    Повертаючись до твору вимушений окремо виділити обізнаність автора і його всебічну підготовку до написання даного роману. Теми космосу, астрономії, історії тут завжди розкриті з зовсім відмінних від стандарту сторін.
  •  
    Щось нове в течії сучасної української літератури 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Саме з книги «Не озирайся і мовчи» я розпочала своє знайомство із творчістю Макса Кідрука, і настільки не схибила, що прочитавши цей роман, купила одразу два наступні, так мені хотілося прочитати ще!

    Розповідь ведеться про звичайного хлопчика, що навчається в середній школі. Він не найгарніший, не найсильніший, не наділений якимись надзвичайними здібностями, але серйозно цікавиться наукою, особливо астрофізикою. Мені дуже сподобалось те, як автор пояснює читачам якісь наукові цікавинки простою мовою, не обтяжуючи термінами, а навпаки заохочуючи ознайомитися з якимось явищем ближче. Я люблю науку, і це в книзі було для мене великим плюсом.
    Здавалося б, яка містика може йти поруч з наукою, та Макс Кідрук віртуозно поєднує ці два явища, що гармоніюють між собою та йдуть поруч нерозривно. Отже, уявіть звичайну багатоповерхівку, звичайний ліфт у ній, та незвичайний, ба навіть моторошний світ, що схований за дверцятами цього ліфту. Ти можеш спокійно мандрувати між двома світами – реальним, буденним, та містичним, правило одне – НЕ ОЗИРАЙСЯ, інакше ВОНА забере тебе, НЕ ОЗИРАЙСЯ, інакше станеться ЖАХЛИВЕ, НЕ ОЗИРАЙСЯ І МОВЧИ, інакше… А що як це не просто містика, а що як тут криється щось більш страшне, таємниче, і народилося воно не з потойбіччя, а виникло через учинки людей, що жили багато років тому?... Саме це головному героєві разом із його подругою належить з’ясувати.
    Мені дуже сподобалося, як такі містичні речі розгортаються на тлі підліткового життя з усіма його плюсами й мінусами. Автор також підняв надзвичайно важливу й актуальну проблему шкільного булінгу, за що йому великий уклін.
    Гадаю, що після того, як ви прочитаєте роман, ще довго не захочете озиратися, прямуючи на ліфті додому, мало що…
  •  
    О наболевшем...
    Это вторая книга данного автора, которую я прочла. Первой была "Зазирни у мої сни". Как обычно в сюжетной линии страдают невиновные,над ними издеваются, бьют, унижают и Они же еще и умирают или пропадают в финале (на основе сравнения сюжетов этих двух книг). Не знаю как там в остальных шедеврах этого автора..но честно читать больше не хочется...

    Единственно потрясла актуальная тема подростковой жестокости, вседозволенности, хамства..больно было читать эту детализацию, прям как автор "смакует" все эти подробности, они реально напрягали при чтении, но тем не менее..картинка была очень реалистичной!!

    Что касается темы потустороннего мира и "шиплячої істоти - перевізника", то я думаю, что это вообще как то не увязывалось в этом романе ...причем тут ходящие трупы, барсук и кот...ну "блин" типа мистика ... Не убедительно....тему параллельных миров давно "пережевали" уже.

    Радует (конечно так нельзя говорить) месть, но месть во благо, показано, чтоб такие "Центнеры" не заполонили наш мир - хотя если разобраться..то их полно, как среди детей и взрослых. Чувство вины отца находит успокоение, но сына не вернешь же. Хотя если разобраться, если прочитает эту книгу подросток, и поймет, что насилие-порождает насилие, и это нормально дубасить всех..ломает психику..

    Хотелось чуда, хорошего конца,зачем забрали Марка?? Не выполнил условия....жаль, главный герой страдал все время, боролся с комплексами, и вот ожил - и на тебе(((
    Невозможно было читать про девочку Соню и ее страдания, про конченого ее отца,просто противно...а сколько таких семей, которые живут именно так??!!!! Правдивое описание, что тут скажешь.

    Как вывод: суицид, насилие, школьный террор, подростковые комплексы, мистика...эта книга больше для родителей и более зрелых детей...(16-17 лет), на любителя.
  •  
    Озирнись і не мовчи! 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Максим Кідрук "Не озирайся і мовчи"
    Цю книгу я пропустила повністю через себе. Було враження, ніби вона написана, щоб я на своїй шкурі відчула, як то воно буває. Не окремими уривками фраз, не якимись побаченими фіналами бійок чи сварок, не образливими словами, почутими мимохіть, а от звалилася на мене єдиним потужним суцільним світом булінгу та насилля. Перше за все ця книга для мене про це. А тоді уже все решту. Чи то ба, усе решту випливає звідти.
    Два дні тому ми поверталися ввечері з Рівного і в лобове скло авто на повному ходу самовбилася якась пташка. Одразу пригадався той борсук і так моторошно стало. І я пораділа в душі, що таки повертаюся з Рівного, а не їду в те місто, і що у моєму будинку відсутній ліфт.
    Та це все емоції. Я не є великим любителем кіно і не можу стверджувати, плагіат це чи ні. Але проблеми, які піднімаються у цій книзі, надзвичайно актуальні та болючі. Саме для сьогодення, саме для сучасної школи, для усіх сторін освітнього процесу в Україні. Ніхто не стоїть осторонь, усі відчувають чи відчували це на собі, та не озираються і мовчать... І шукають свій власний комфортний світ. Для когось це книги, хтось йде в спорт, хтось тікає на вулицю, хтось замикається в собі. І мовчить.
    Ось той погляд Марка Грозана на почвару з 5 поверху і подальше зникнення хлопця ніби власний вибір Кідрука у боротьбі з дитячою травлею - ще не час, краще не озиратися і мовчати. Не провокувати, не попадатися на очі, мовчки, тихо, терпляче чогось чекати.
    Я у ваганнях. Хоча теж частково погоджуюся, що викорінити чи хоч частково вирішити проблеми булінгу сьогодні нереально. Не час, суспільство не готове до визнання своєї вини, до відповідальності. Ми ще живемо за принципом "порєшать". Та рано чи пізно хтось все одно озирнеться і не мовчатиме. І не зникне!!!
  •  
    Книга для повністю вільного вихідного дня 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Хотіла написати хвалебну рецензію, а перший відгук, який побачила на сторінці книги, виявився негативним, більш того є нарікання на плагіат!
    Що ж: "Ніщо не нове під Місяцем"; творів, які дійсно схожі за сюжетом, я не зустрічала, а те, що тема комусь здається знайомою, то почуття кожного.
    З чим я згодна - те, що сюжет схожий на західний, бо ми звикли до їх динаміки та напруги, а от у вітчизняному секторі ніхто ще на зайняв цю нішу якісно, як на мене.
    За сюжетом є два головних герої підлітка - хлопчик та дівчина, які мають змогу потрапити у інший світ, пройшовши певну процедуру катання ліфтом.
    У творі піднімаються питання цькування у школі, зацікавленості молоддю наукою (тут у гру вступає дідусь головного героя, який може захопити дослідженнями кого завгодно), підліткового кохання та бажання сховатися від реального світу деінде (окрім, того добре відтворено молодіжний сленг та переписка у ВК наведена так, що я з ностальгією згадала свої шкільні роки).
    Не обійшлося без місцевої потвори, яка тримала напругу. В цілому книга не відпускала від себе, тож для себе я вирішила, що книги Кідрука буду читати тільки за наявності повністю вільного вихідного дня.
    Хоча це друга книга автора, яку я читаю, мене вже привчили, що до кожного твору додається свій плейлист, за який від мене - окреме дякую!
  •  
    Щось нове для сучасної української літератури
    “Уявіть, що на Землі існує місце, яке ніби застигло в часі. Місце, здатне сховати будь-кого, хто прагне втекти від реальності. Уявіть, що для того, аби туди потрапити, достатньо не озиратися й мовчати. Є лише одна проблема: в такому місці часом з’являються речі, страшніші за те, від чого ховаєшся...”
    Це було моторошно. Моє перше знайомство з Максом Кідруком і яке ж воно виявилось вдалим. Неймовірна атмосфера, читаєш і ніби сам постаєш героєм книги, не знаю, правда, чи це заслуга знайомих вуличок, назв, описів чи все ж таки це автор так майстерно передав події.
    Кінець вбивчий, неочікуваний і до кінця хотілось вірити, що так не буде, мусить. Але після нього виникло ще більше питань, ніж відповідей.
    Я рідко читаю сучасну українську літературу, адже книги рідко коли зачіпають сюжетом, героями, не читається якось на одному подиху, але з творчістю Макса Кідрука хочеться знайомитись надалі, ба більше того, буду радити його книги всім своїм друзям та знайомим, адже це щось нове в сучасній українській літературі, не таке, як всі.
  •  
    Ну це ж Кідрук
    Ну, от давайте на чистоту... Ну мало серед українських письменників таких, чиї б твори захоплювали так, як твори Кінга. Я вважаю Макса українським Кінгом. Так, іноді він грішить вторинністю, попсовістю. Але, наголошую ще раз, для України він - прорив. Бо коли читаєш Кідрука, то забуваєш про те, що автор - українець.

    По-перше, жанр трилеру в Україні тільки почав розвиватися. До речі, Кідрук займає в цьому чи не перше місце. Хоча, взагалі-то, я починала читати його з "Навіжених", але так само зайшли і трилери. В тому числі і НОІМ.

    Спойлерити не буду... Історія багато в чому банальна. Особливо для тих, хто полюбляє жахастики читати і дивитися. Але автор піднімає купу дотичних проблем, таких актуальних для сучасного світу: підлітковий булінг, насилля в сім'ї, класова нерівність і т.д.

    Дуже багато цікавих технічних і наукових деталей. Це те, що я найбільше люблю в книгах Макса Кідрука.

    Романи цього автора я зазвичай ковтаю за декілька днів. НОІМ не став виключенням. Зупинялася тільки заради нагальних потреб. Всі, хто любить динамічне, змістовне але водночас легке читання, просто зобов'язані прочитати якісну книгу сучасного українського письменника.
  •  
    "Є речі, які важко змінити, бо вони поза твоєю досяжністю."
    Макс полюбляє різні літературні експерименти, пише у різних жанрах, використовує багацько цікавої наукової інформації.
    Це - трилер не є винятком. Тут є все: наука, фантастика, жахи, сімейний побут, життя підлітків, тощо...
    Так от, про ,підлітків- це книга саме про них. Автор показує дещо глибокі історії дитячої самотності. у цій книзі автор описує булінг та насильство у сім’ї, але написав не так, як це прийнято описувати стандартом для широкого загалу. А саме таким чином, як це відбувається між дітьми, котрі у будь-якому разі про це нікому не розкажуть.
    "Бо ти інакший.Не такий, як вони. Багатьох це дратує"
    Саме це і об’єднало двох дітей, котрі разом будуть проходити весь жах та чарівність сюжету цієї книги. Захоплює ще й те, що є докладні описи досліджень, принципи дій механізмів приладів та конструкцій, цікаво подані наукові факти.
    Дивовижно цікава книга для дорослих та дітей!
    Цю книгу, на мою думку, було б добре ввести у шкільну програму старших класів. Бо саме таке я б із задоволенням читала у ті часи.
    "Знати, як це називають, і знати, що це таке,- цілковито різні речі."
  •  
    Цікаво
    Це не перша книга Кідрука, яку я читала, тому є з чим порівняти, і є у нього твори, які мене зачепили більше. Але "Не озирайся і мовчи" теж вартий уваги. Якщо вам колись сподобався фільм "Дзвінок", "Прокляття" чи щось у такому роді - тоді ця книга для вас. Почну із плюсів: не зважаючи на те, що дійсно сюжет схожий на сюжети багатьох західний фільмів і книг, та все ж цікавіше читати не про якихось там Елісон і Джона із Нью-Йорка, а про українських підлітків, які живуть в українському місті, ходять в українську школу і стикаються з типово українськими соціальними проблемами та життєвими ситуаціями. Також діалоги між школярами відповідають стилю спілкування сучасних підлітків. Крім того, будь-яка книга Кідрука мене радує тим, що написана українською мовою без незрозумілих діалектизмів, бо останнім часом у літературі, кіно та ЗМІ наша мова аж надто рясніє тим, чим не треба. Із мінусів: знаю, що Макс Кідрук дуже не любить, коли порівнюють його зі Стівеном Кінгом, але коли я прочитала "Не озирайся і мовчи", перша книга, яку я згадала - "Кладовище домашніх тварин" Стівена Кінга і фраза "Мертве повинне залишатися мертвим". І ще після фіналу залишилося дуже багато запитань, на яких немає відповіді, але не буду спойлерити.
  •  
    Непогано
    Макс Кідрук залишається вірним своїм традиціям/зобов’язанням перед видавцем і справно кожного року до осені видає по новій книжці. Цього разу тематика його манускрипту – мандри паралельними світами. Типове для Кідрука поєднання пригодницького жанру із захопленням сучасною популярною наукою сягнуло в цьому романі більш якісного рівня. Сучасні погляди і актуальні висновки на «теорію відносності» Енштейна дають змогу закрутити сюжети а ля Стівен Кінг на більш новий і практично намацувальний рівень. Інші світи вже не здаються такими недосяжними і фантастичними, і це десь вганяє в депресію (хочеться казки чи що, жахливої але фантастичної).
    Разом з пригодницькою тематикою автор піднімає питання підліткового булінгу (цькування підлітками одне одного) і тут книга програє – як на мене забагато длубання у чисто людських відносинах для пригодницької книжки – для сюжету явний перебір. Зрештою для цього є достатньо фахової літератури. І як на мене – робить книгу більш суто підлітковою і втрачається зацікавленість вже для мене – для мене ці теми не настільки актуальні і цікаві.
    Також до недоліків віднесу занадто таке – «підліткове » захоплення автора (за освітою, до речі теж інженера) популярною наукою. Все таки наука, техніка – категорія десь більш серйозна, і вимагає заглиблення і фахового викладу –, а не кавалерійських наскоків.
    Особиста оцінка 7/10. Попередні книжки автора, мені, старому шанувальнику (в дитинстві) Жуля Верна і Майн Ріда, ішли явно краще. Хоча, все рівно – книгу рекомендую до прочитання.
  •  
    За гранями реальности!
    Марк Грозан в свои 14 на столько сведущ в научных аспектах, что может дать фору учителям. Именно это становится причиной того, что в школе его считают задротом и обходят стороной. Но однажды его мировоззрение круто меняется: оказывается, в мире есть вещи, которые нельзя объяснить при помощи физических формул. Перед ним предстает таинственный мир, в котором время будто замерло. Как это объяснить? Пытливый ум Марка не может успокоится, пока не найдутся рациональные ответы на его иррациональные вопросы. Впереди его ждут невероятные и жуткие события, но главное – не оборачиваться и молчать.

    Вот это было круто! Мое первое знакомство с Кидруком прошло на ура. В этом романе понравилось все: и о чем написано, и как написано. Читая, не хотелось останавливаться. Это была жажда, которую утолить могло лишь движение дальше по страницам книги. А развязка… Правда, она шикарна. Автор раскрыл максимально все карты, но при этом не отступил от главного правила, заложенного в сюжет.

    В произведении параллельно подняты острые социальные темы: самоубийства среди подростков, насилие в семьях, конфликты в школе, безнаказанность для избранных. И это не размусолено и не превращено в какую-то мелодраму, а преподнесено как бич повседневности.

    Местами Кидрук атаковал мой мозг всем тем, что в школе наводило ужас: физика, геометрия, математика… Но все было без фанатизма, поэтому не успевала заскучать и впасть в состояние «обезьяна стучит тарелками в моей голове».

    Параллельная реальность, созданная автором, еще до того, как начался трэш, уже навеивала холодок. Но когда появился этот барсук, честно, струхнула. И ни один монстр меня уже не мог напугать после этого зверья.

    Говорят, Кидрук изначально позиционировал себя, как украинский Стивен Кинг. Мне так не показалось. Да, он тоже использует нецензурную лексику и пишет цитаты из песен в начале глав, но все равно не было в процессе чтения желания сравнить ни с Королем, ни с кем-то другим.

    Хочется еще почитать книги этого писателя, ибо он смог зацепить.
  •  
    Моторошний світ за ліфтом
    Марк - звичайний школяр. Від інших він відрізняється хіба тим, що любить науку. Саме тому і терпить знущання однолітків. І це вже перший штамп у літературі. Погодьтеся, чи не в кожній третій книжці зацькований любитель навчання стає через це учасником якихось фантастичних подій. Отож, Марк знайомиться з дівчиною з паралельного класу - Сонею, яка стверджує, що за допомогою простої комбінації цифр ліфт їхнього будинку може переміщати у паралельний світ.

    І це спочатку видається маленькому науковцю нісенітницею, але Марк вирішує перевірити і розуміє, що сказане - правда. І це ж прекрасно: світ без знущань, без людей, там немов зупинився час. Така ідилія триватиме недовго - зовсім скоро там з'явиться дещо таке, що порівняно з цим знущання однолітків - квіточки.

    Мені не дуже сподобався стиль написання автора - спочатку було дуже навіть захопливо, але потім стало занадто багато деталей,уточнень. Зрештою, художній роман міг би обійтися і без усіх цих технічних подробиць. А ще після прочитання залишилося занадто багато питань, на які хотілося б дізнатися відповідь.

    Загалом, до прочитання рекомендую, бо роман вийшов цікавим і українську фантастику варто підтримувати, аби вона й надалі розвивалася і вдосконалювалася.
  •  
    Озирніться!
    Книги Кідрука читала давно, в період його тревел епохи. Ця цілком інша, проте не менш захоплююча. Головний герой – підліток, що може частково відштовхнути дорослу аудиторію, оскільки дійсно, всі описані проблеми можливі лише в цьому віці. Що цінно – це глибоке дослідження автора поведінкових мотивів молоді, шкільного життя, спілкування між однолітками та з батьками. Тобто, всі описані події та діалоги дуже реалістичні і їх легко уявити в будь-якій школі чи квартирі. Але очевидно, що ніхто б не читав 500 сторінок про дорослішання, тому в книгу раптово вплітаються фантастичні світи. Гарно проведено паралель між раціональним розумом хлопця, його тягою до науки та абсолютно нереальним світом, де живуть примари. Тому цілком закономірно, що книга «затягує», читати цікаво. Історія розплутується як клубок ниток, з кожним розділом виринають нові факти і з’являються нові герої. А світ застиглого сонця, такий ідеальний лише на перший погляд – насправді повен таємниць, непояснюваних речей і точно загадково виник.
    Мораль книги розкривається наприкінці і суть її в тому, що справедливість існує. За цікавість треба платити, за скоєне зло треба відповідати, а про неприпустимі вчинки не можна забути. Коло замкнулося.
  •  
    Якщо ви думаєте, що це книжка-горрор, то помиляєтеся.
    Друге знайомство з Максом Кідруком припало на НОІМ (Не озирайся і мовчи).
    Хотілося почитать щось страшненьке, але просто і щоб наше українське.
    Мені здається, в цьому романі, Кідруку вдалося поєднати і містику і соціальну драму, а так як в головних ролях, підлітки, то автоматично коло читачів розширюється.
    В романі йдеться про сім'ю Грозанів, які переїжджають в інше місто, і головному герою Марку, доводиться йти в нову школу. Марк не супер популярний в школі, він занизький, як для свого віку, носить окуляри і багато читає. Після двох дивних і моторошних випадків, які трапилися на очах у Марка, його прозвали Малюк Мордор і він врешті став "відомим" в школі, але ця популярність не принесла йому радості.
    Знайомство з Сонею з паралельного класу, допомагає йому, відволіктися від своїх проблем і дізнатися багато чого цікавого і моторошного.
    В книзі 50\50 містики і лірики про нелегке життя підлітків.
    При читанні іноді посміхаєшся і начебто сам стаєш підлітком, іноді навертаються сльози від драматичності сюжету, а іноді навіть страшнувато стає, коли відбуваються якісь містичні події.
    Цей роман читається швидко і залишає хороші враження.
    Звичайно, до Стівена Кінга тут далеко, тому усі ярлики, що Макс Кідрук це український Стівен Кінг, виглядають смішними.
    Це просто хороша книжка, але і в ній можна знайти повчальні моменти і зробити висновки
  •  
    "Усе, що важить, стається тут, навкруг нас, а у височині понад головами - лише безмовна чорнота й порожнеча."
    Але ж Кідрук! Але ж молодець! Змусив похвилюватись і, я б сказала, навіть втиснутись у крісло. Як же вчасно ця книга потрапила мені до рук, бо ж після Кінгового "Кладовища домашніх тварин" - це просто те, що треба! Зовсім не те саме, але не менш глибоко...

    Напевно, кожен з нас шукає місце, де можна сховатись від проблем і невдач, поразок або щоденних обов'язків. Але чомусь мені здалось, що Кідрук наче засуджує таку втечу від реальності (в цьому я вже переконалась пізніше, читаючи післямову) і заселяє те єдине й тихе місце, де почуваєш себе у безпеці, привидами мертвих спогадів. І вже й там немає прихистку для головних героїв, які кожен по-своєму переживають власну драму: тут тобі і буллінг у школі, і домашнє насилля, і труднощі перехідного віку...

    Словом, автор таки добре попрацював, щоб ця книга зачепила читача. Принаймні мені вона зайшла на всі сто! Я в захваті від того, як Кідрук розширив містичну підліткову історію за рахунок фізичних теорій і фактів, а їх рівно стільки, щоб не обтяжувати надміру далекого від науки читача. Проте саме цей аспект підносить книгу на вищий рівень, навіть спонукає до наукових пошуків. А ще просто неймовірний плейлист від автора, який точно зацінять фанати року. Отож підсумую - це моя перша, але точно не остання книга Кідрука, тому й вам раджу нею зацікавитись.
  •  
    Не озирайся і мовчи
    Сім'я Грозанів, що складалася з чоловіка, дружини, їхнього сина Марка та дідуся Арсена переїхала в нову квартиру в багатоповерхівці. Хлопець в зв'язку з цим перейшов до нового навчального закладу, але друзів йому там поки що знайти не вдалося. Та й у тій школі Марк цілком незаслужено отримав прізвисько Мордор, бо став свідком смертей двох школярів, і відтепер інші діти стали сторонитися його. Єдиною, з ким хлопець більш-менш спілкувався, була сусідка Соня, дівчина з паралельного класу. Саме вона і розказала Марку про спосіб, яким можна потрапити у паралельний світ, використовуючи ліфт у їхньому під'їзді. Той несправжній ,,мертвий,, світ на певний час став прихистком для двох дітей. Він став місцем, де можна було відпочити від важких буднів і відгородитися від проблем, притаманних підлітковому періоду.
    Книга сподобалась, постійно тримає в напрузі. Віднесла б її до підліткового фентезі, але події, що тут описані здаються жорстокими і зовсім недитячими. Тому дітям рекомендувати не буду.
    Єдине, що не сподобалося, це занадто багато дрібних деталей, які зовсім не мають відношення до подій, описаних в книзі (як от опис дороги від школи до дому чи чогось іншого - стільки метрів туди, стільки туди, повернути на таку вулицю, звернути на таку і т.д., або на яких вантажних суднах і скільки часу працював Арсен, хто там був капітаном і т.д.). На мою думку, їх можна було б викинути, і текст би від того нічого не втратив би...
  •  
    Цікаво та моторошно!
    Макс Кідрук - український письменник, автор книг "Де немає Бога" ,дилогії " Бот", "Твердиня" .Книга "Не озирайся і мовчи" з перших сторінок складає враження ,що це історія про такого собі хлопчика- підлітка, який страждав від цькувань однокласників, і шукав захисту у іншому світі. Але це не так. Ця історія виявилась для нього цікавою, небезпечною та водночас моторошною пригодою з допомогою ...ЛІФТу! Спочатку він не вірив у існування цього світу, поки сам не переконався в цьому спробуючи потрапити туди ліфтом з допомогою коду, який йому розповіла дівчинка Соня! Ліфтом можна потрапити туди тільки не озираючись і мовчки!!! Цей світ виявився прекрасним місцем, щоб втекти від реальності, але у цьому світі є такі речі, про які не варто знати і бачити! Він навіть хотів перейти жити у цей світ, але істоти , які там існують...Книга цікава, моторошна до мурашок по шкірі. Цю книгу хочеться читати у кожну вільну хвилину у передчутті " що ж буде далі". Непередбачуваний кінець без happyend-у. Мені сподобалась книга, навіть не через те що в ній присутні такі теми,як: насильство у сім'ї, цькування і знущання у школі, а своїми непередбачуваними подіями.
    Варто почитати!!!
  •  
    Паралельний світ поряд
    Моторошна історія, після якої я вже декілька днів замислююся – заходити до ліфта чи ходити пішки на потрібний поверх. Що цікаво – по-справжньому страшних епізодів у романі не так багато, але невизначеність і непередбачуваність майбутніх подій, неймовірність можливих людських винаходів і специфічна лякаюча атмосфера оповіді із поступовим нагнітанням страху роблять книгу дійсно моторошною.
    Марк – тихий, але розумний 14-річний хлопець, зацькований у школі, поряд з яким починають відбуватися дивні події (гинуть люди). Його сусідка Соня була першою, хто заселився до нового будинку, і невідома стара жінка відкрила їй таємницю будинку – існування паралельного світу, до якого можна потрапити за допомогою ліфта і огидного зловонного чудовиська. Спочатку Марку і Соні паралельний світ стає за місце спокою і втечі від реальності, і Марк навіть пробує провести деякі дослідження в ньому. Але поступово діти розуміють неможливість повернення до цього паралельного світу. Однак наостанок Марк вирішує дізнатися його останні таємниці. Це була його жахлива помилка.
    Це моя третя книга М.Кідрука, і можу сказати, що всі його твори дуже різні, немає відчуття схожості. Натомість є бажання кинути ти всі справи і читати-читати-читати.
  •  
    Шило в одному місці
    Допитливість - це добре. Але, як кажуть, коли все в розумних межах. Що занадто, то не здраво. Забагато допитливості може привести до непоправних наслідків. Саме така ситуація й трапилась з головним героєм роману «Не озирайся й мовчи».
    Любов до науки та цікавість до експериментів чотирнадцятирічному Марку прищепив його дідусь. Підліток читав розумні книжки, розумів майже все на льоту, гарно вчився в школі. Проте, як то часто буває, деякі обставини все роблять шкереберть, після яких на хлопця косо дивиться вся школа. Плюс від зізнається одну таємницю від своєї сусідки про їх багатоповерхівку. І от ця таємниця не дає Маркові спокою. Школяр не може спокійно спати, доки не дістане відповіді на запитання, доки не розгадає цю загадку. Сусідка його неодноразово попереджала, та парубок не слухав. Якби ж він знав, до чого призведе його надмірна цікавість...
    Роман Макса Кідрука дуже захопливий, з елементами фантастики та «шматочками» науки. Під час читання неможливо залишатися байдужим, фрагменти розповіді ще довго відгукуються в голові.
  •  
    Неозирайся і мовчи
    Книга "Не озирайся і мовчи" Максима Кідрука видалася мені найменш містичною і страшною. Як на мою думку, в ній більше питань про підлітковий вік, вічне питання нерозуміння батьками підлітків і булінг.
    Чому не містична і нестрашна? Сюжет видався мені фантастичною казкою з елементами жахів. Новозбудований будинок і ліфт. Саме цей ліфт при натисканні певної комбінації клавіш переносить тебе в майбутнє чи минуле, хтозна куди тільки не в реальність. Тут немає живих істот, немає нічого. Це ніби світ фантазії хлопчика Марка і подруги його Соні, куди вони переносяться щоб забути проблеми в школі, вдома.
    Вічне питання батьки і діти яке тривожить всіх. Батьки змушені працювати і відповідно після роботи втомлені, а зранку біжать щоб не запізнитись)), геть не мають часу на спілкування з дитиною. В своїх проблемах, думках підлітки відсторонюються і шукають вихід, не завжди на думку батьків правильний. На щастя в хлопчика є дідусь, який старається бути другом і опорою.
    Зараз у всіх на устах слово булінг, він був завжди, можливо просто ніхто суперечки, вияснення відносин між підлітками так не називав. Він присутній і в книзі. Напевне правильно, багато людей люблять читати сучасні книги, і таким чином інформація знову і знову донесеться і хтось таки зробить висновки і перегляне своє ставлення до власних дітей.
  •  
    НОІМ
    Що може скрасити життя у провінційному обласному центрі, в якому немає жодних туристичних принад чи цікавих об'єктів? Лише таємниця. А якщо у школі з однолітками проблеми, і ти стаєш об'єктом булінгу, то прагнення віднайти місце, в якому ти знайдеш душевний та тілесний спокій стає не просто твоєю мріє, і смислом життя.
    Життя 14 річного Марка змінюється, коли він знайомиться з дівчинкою Сонею, яка відкриває хлопчику свою таємницю та показує йому шлях до таємничого місця, в якому завмер час. Для цього потрібно скористатися звичайним ліфтом у його будинку використовуючи при цьому таємний код. Однак інший світ не просто заспокоює душу, поволі він змінює своїх відвідувачів, а прагнення відвідати таємне місце з'являється все частіше і частіше.
    Врешті таємничий світ показує свою іншу, не зовсім привабливу сторону, яка несе загрозу та небезпеку.
    Автор майстерно вписує деталі у своїй книзі, а опису вулиць, якими ходять герої роману може позаздрити будь-який туристичний путівник. Динамічно, цікаво та захоплююче 5 з 5.
  •  
    Книга, яка зачіпає багато важливого
    Макс Кідрук «Не озирайся і мовчи»
    Прочитавши уже не одну книгу даного автора ніяк не можу дійти до однозначної думки щодо його творчості: не скажу, що я в захваті від його книг, проте і не читати не можу.
    Неоднозначні відчуття після прочитання і цієї книги.
    Перш за все варто відмітити, що у цій книзі автор піднімає дуже багато важливих тем: це і булінг у школі, насильство у сім’ї, складні відносини між підлітками та батьками, бездіяльність дорослих по відношенню до проблем дітей.
    Багато із описаних автором проблем, дають ґрунтовну основу для роздумів, а подекуди можливість подивитися на деякі ситуації під зовсім іншим кутом. Тут автору прекрасно вдалось описати внутрішній стан головного героя, який являється так званою «білою вороною» серед своїх однокласників. Його незлюбили за те, що він був не такий як усі, виділявся своїм інтелектом та плюс до цього з’являвся не в тому місці та не в той час.
    Кідрук, як на мене, чудово передає внутрішні переживання Марка після його побиття у школі, коли його ще не зовсім доросла психіка ніяк не може зрозуміти за що його власне побили, що він зробив не так.
    Кідрук як і зазвичай пише захопливо, я прочитала книгу буквально за два дні, не могла відірватися. Описи світу за ліфтом дуже реалістичні, інколи було враження ніби вже сам стоїш біля цього будинку на березі та вдихаєш морське повітря. Оскільки я відношуся до читачів із вразливою психікою, то сцени із мертвяками та у ліфті відверто мене лякали, але бажання читати дальше не проганяли. Ще одним плюсом стало відсутність занадто обтяжливого тексту науковими термінами та їхнім розшифруванням.
    Ну здається, що ж не так, одні плюси. Проте мене розчарувало закінчення. Ну якось ніби танцювали, танцювали і не вклонилися. Ну не люблю я такі закінчення. Не люблю. Саме тому і склалося не дуже хороше відчуття після закінчення книги.
    Чула, що в новій книзі мають бути розставлені усі крапки над і щодо цього твору. Побачимо.
  •  
    Любіть своїх дітей!
    Не даремно моя мама завжди каже, що дітей треба не лише народити, нагодувати та одягти, їм потрібно ще щось дати. Любов, увагу та спілкування. Мені тяжко уявити, що насправді відчуває підліток, як йому сильно болить, бо наважитись покинути світ і застигнути в часі, чи то просто мати таке бажання – це не просто сміливість. Це крик душі та справжній дитячий відчай.
    Єдина розрада Марка, спілкування з дідусем. Який його розвиває, розмовляє про зорі та Всесвіт, але знання хлопця стають його найбільшою проблемою, бо бути розумним та інакшим в наш час – означає бути по-справжньому самотнім.
    Автор дуже реалістична описує «цінності» сучасної молоді та її ворожість до того хто слабший, кращий за когось. Мені хотілось покинути книгу та закричати: «Досить!» Ми всі приходимо на цей світ з добрими серцем та залишаються з ним одиниці. І батько головного героя цьому найяскравіший приклад. Та помста ще нікому не полегшувала біль, не повертала близьких та не допомагала виправити помилок.
    Книга мені сподобалась, вона надовго залишиться в пам’яті. Але я не можу погодитись з твердженням автора, що Бога не існує і все тільки в наших руках.
  •  
    Мистика и наука.
    Триллер "Не озирайся і мовчи" это отличное произведение очень популярного украинского автора. Данная книга это действительно нечто необычное и очень увлекательное поскольку именно здесь автор совместил множество необычных стилей и жанров, но при этом такое литературное разнообразие очень хорошо сочетается. Травля возникшая в подростковом периоде настигла парня который значительно отличается от толпы поскольку верит исключительно в доказанные научные факты и известные всему миру теории которые напрочь отрицают существование мистических существ, но только до тех пор пока знакомая девочка не помогает нашему герою оказаться в ином мире. Автор также затронул тему того как именно родители и семейные отношения в целом влияют на будущее юных подростков которые открывают совершенно новые миры как снаружи так и внутри себя. Однозначно рекомендую приобрести это произведение написанное современным автором который отлично совместил науку, дружбу, семейные отношения, невероятную мистику и взросление в одном романе.
  •  
    Так легко потрапити в інший світ?
    Максим Кідрук - популярний український письменник , якого порівнюють зі Стівеном Кінгом (королем жахів) Стівена Кінга я люблю , отож і з Максом Кідруком мені було дуже цікаво ознайомитися. Вибрала я цю книгу , через багато гарних відгуків моїх друзів , які мені дуже її радили. Прочитавши її , в мене склалася дуже противорічна думка. З кожного боку - книжка досить цікава, захопила і прочиталася дуже легко , а з другого - вся ця історія з ліфтом здалась мені вигадкою і більше нічим іншим , його історія створення мені здалася якоюсь недовершеною і не зовсім зрозумілою. Та може це лише я неправильно зрозуміла .
    Головний герой - одинадцятирічний хлопець Марк , якого ображають і цькують в школі , захоплюється космосом , зірками і фізикою. І одного вечора , вийшовши з новим, подарованим йому на іменини телескопом , вийшов на дах вивчати зірки і знайомиться там з дівчиною Сонею , яка пізніше відкриє йому новий світ. Стиль написання та мова автора досить проста та цікава , в книзі порушується багато моральних і соціальних тем.
    Кінець книги відкритий , і трохи дивний , бо я б хотіла чогось конкретнішого , мені цікава подальша доля Марка і що з ним там сталося далі , а автор оце так закінчує...
    Ну добре, загалом книжка мені сподобалась , вона цікава та захоплююча , тому можу її комусь порадити.
  •  
    Для кого ця книга?
    Зазвичай, стараюся писати добрі відгуки на твори, а посередні просто обходити. Обійти цю книгу не вдалося, тим більше це твір сучасника-українця, ще й про недалеке Рівне. Це четверта книга Кідрука, яку я читаю, і одразу скажу, що три попередніх сподобалися більше. Якби я читав відгуки перед тим як брати книгу, то, можливо, я б її оминув, але як сталося... тому декілька слів.
    Для якого читача ця книга? На мою думку, вона б добре сподобалася тим, хто ще навчається в школі, або в юному віці. Коли всі ці перипетії шкільного життя ще є близькими і ти їх нормально переживаєш, адже дорослій людині співставляти себе зі школярем, якось вже не випадає, а інші, дорослі герої, не настільки добре розкриті, щоб мати змогу себе в них відшукати. Тому, книга не для старшого віку. Та і найкраще був розкритий, тільки головний герой Марк, хоча, інша героїня, Соня, трішки була оминута увагою, мені не вистачало в сюжеті повнішого наповнення про неї. Хоча це можна і зрозуміти, так як розповідь в романі, здебільшого, відбувається через події в житті головного героя Марка.
    Сюжет. Якщо ви себе вважаєте вибагливим читачем, то він вам може не прийтися до смаку, через те, що він дуже схожий на стандартну історію, хоча і автор намагався тримати інтригу. Детективна лінія відверто слабенька (але, знову ж, я розглядаю її з вежі дорослої людини). Напруження і динаміка розвитку не сильно захвачує. Тому твір важко і трилером назвати. Окреме зауваження стосовно кінцівки. Чому, якщо герой був настільки поміркованим і розумним, він здійснив на останку таку дурість? Те що він, через цікавість, ходив по лежу ножа і так зрозуміло, але після такого завершення останнього експерименту потрібно було перестрахуватися. Якщо "порушуєш правила, за які передбачена смертна кара," то краще забиратися з цієї країни, де вона на тебе чекає! І Знову ж про Соню. А що з нею? Як склалася її історія життя після цих подій? Адже про сім'ю Марка написано достатньо, а тут автор якось опустив цей момент.
    Отже підведемо підсумки. Книга - не погана! Зауваження? Так, вони присутні, але говорити, що час був потрачений дарма - не піднімається рука. Скоріше всього вона не для дорослого читача, а все інше, то особливості смаку.
  •  
    Не озирайся і мовчи
    Макс Кідрук безсумнівно хороший письменник, не вважаю себе його шанувальником і не читав всіх його книжок, але ті які прочитав всі мені сподобались, а «Не озирайся і мовчи» найбільше.
    Роман Макса став для мене приємним сюрпризом, від якого я чекав значно менше, якщо чесно.
    Це дуже хороший драматичний-трилер, який мене міцно захопив, і не відпустив до поки я його не дочитав, що зі мною не так часто буває. Цьому варто завдячувати хорошій історії, з цікавою задумкою, яка з кожним наступним розділом все більше, і більше набирає обертів, і все більше, і більше заставляє тебе тривожитись за персонажів. А персонажі мені сподобались, і за ними хочеться спостерігати, і переживати за них, особливо за Сонею, також дідусь головного героя Арсен дуже приємний персонаж. Автор досить глибоко розкрив проблеми підлітків, булінг у школі, самогубство, домашнє насильство, що тільки додає глибини історії. НОІМ дуже схожий на кіно, і взагалі багато ходів автора здаються знайомими з фільмів, і всі вони видались мені вдалими, і оригінальність від цього не страждає. Тут можна провести паралель із серіалом «Stranger things» де автори використали дуже багато ходів із різних джерел і створили свій шедевр. Також дуже приємно читати про місця по яких гуляв декілька місяців тому у Рівному.
  •  
    Фантастичний триллер з елементами жахів
    "Не озирайся та мовчи" перша книга, з якою я познайомилась від автора Макса Кідрука. Та й власне сучасну українську літературу беру до рук не так часто, як би хотілося. Однак, ця книга залишила по собі надзвичайно приємний відгомін.
    Прочитала всі 500 сторінок буквально за 3 дні і на одному диханні. Я не фанатка хорору - книга більше скидається на фантастичний трилер. Книга підіймає важливі питання відносин батьків та дітей, булінгу в школі і насильства в сім’ї. Протягом всієї книги автор тримає читача в напрузі і захоплює дізнатись що ж буде далі. Де в чому історія нагадує ряд американських романів типу "Дім дивних дітей". Однак, кінцівка історія видалась доволі неочікуваною.
    Роман скоріш буде близьким школярам та підліткам, оскільки автором непогано описане реальне життя героїв Марка і Соні в межах школи і в не завжди справедливому дорослому світі. Саме від проблем у школі з однокласниками та вдома з батьками, вони і намагаються втекти в таємничий паралельний світ на 10 поверсі їхнього будинку. Книга показує чудовий приклад того, які наслідки може мати необдумана цікавість і наскільки вона, часом, може бути небезпечною. Але, з іншого боку, важко визначити книгу до підліткового фентезі через похмурий і місцями моторошний сюжет.
    Загалом непогана книга для прочитання, однак наполегливо радитиму прочитати не менше перших 100 сторінок, оскільки вони дещо розтягнуті, і вже тільки після цього робити висновки про книгу. Все найцікавіше починається далі!
  •  
    Не озирайся і мовчи
    Що знаходиться по той бік? -
    Одвічне питання людства.

    Та що врешті криється за завісою життя?

    Щоб дізнатися, достатньо просто не озиратися.

    І мовчати.

    Марк - розумний , зацькований 14-и річний хлопець. Одного дня, він знайомиться із Сонею - дивною дівчиною , яка живе по-сусідству. Вона запевняє, що в їхньому будинку знаходиться прохід у паралельний світ. Потрапити туди можна за допомогою звичайного ліфта і нехитрого набору цифр. Але що насправді ховається по той бік ліфта? Чарівний світ? Чи небезпечна ілюзія?

    'Не озирайся і мовчи '- не перша книга українського Кінга, яка потрапила мені до рук (це друга, перед цим була збірка 'Заради майбутнього ') . Цікава , динамічна та дуже захоплююча - ідеальний варіант для карантину. Особливо для мешканців багатоповерхівок. Особливо там , де є ліфти. Після цього роману, самоізоляція перестане бути примусовою.

    Фантастика , підкріплена наукою. Це якщо коротко про НОІМ.

    Проблематика книги - це взагалі окрема тема. Домашнє насилля, булінг, несприйняття суспільства... І тихе, спокійне місце за дверима ліфта, яке здатне захистити від будь-яких негараздів.
    Я розумію тих, хто нарікає на клішованість деяких персонажів. Істота з 5 поверху дійсно має досить поширену серед істот такого типу зовнішність. Але їй справді вдалося мене налякати.
    Кідрука недарма вважають українським Кінгом , його книги такі ж глибокі , багатогранні та моторошні
  •  
    Цікаво і моторошно водночас.
    "Не озирайся і мовчи" - перша книга Макса Кідрука, з якої, власне, я і розпочала своє знайомство із творчістю молодого талановитого українського письменника. Просто сказати, що книжка цікава, - не сказати нічого. Мені настільки цікаво було читати, що я прочитала цю книгу буквально за пару днів на карантині. А згодом за моєю порадою її прочитав мій чоловік і донька.
    Отож, у центрі сюжету - 14-річний підліток Марко, дуже розумний як на свій вік і допитливий. На жаль, у хлопця немає друзів, однокласники у новій школі над ним постійно кепкують, тому найкращий друг хлопця - його дід, з яким він проводить весь свій вільний час.
    Одного вечора на даху свого будинку Марк знайомиться з одноліткою Сонею, яка згодом розповідає йому про інший світ, до якого можна потрапити, скориставшись ліфтом у їхньому будинку.
    Книжка і цікава і моторошна водночас. Скажу чесно, мені книжки Стівена Кінґа не було так страшно читати. Тут і містика, і цікаві наукові факти, і шкільні математичні експерименти. Не оминув автор і такої актуальної у наш час проблеми як булінг у школі, нелегкий перехідний вік, часом складні стосунки дітей і батьків і стосунків у сім'ї загалом.
    Тож, книгу "Не озирайся і мовчи" я однозначно раджу до прочитання.
  •  
    Непогана сучасна література
    Сюжет в книзі можливо не новий: щось дивне коїться в будинку. А ось далі було нове - ліфт, який може відвести у потойбічний світ (інший вимір). Було реально страшно. Від барсука на початку, до того ж барсука у потойбічному світі. Від дивної дівчинки в ліфті, її стрьомної бабці і усього, що коїлося далі. Книжка величенька, читалася довго. Наукові факти є, але вони не перенавантажують. Мені було дуже цікаво, чи автор ставив експерименти з ліфтом, що описані у книзі. Зацікавила газета у книзі, де зазначений батько Кідрука - журналіст. Фінал виявився трохи передбачуваним, як для автора, що полюбляє не дуже хеппі енд, це вже стало фішкою його книжок. Для поціновувачів страшного можу сказати: круто, цікаво, моторошно. Персонажі живі, розкриті, тут головні герої - підлітки. Один з них, Марк, провів справжнє розслідування світу "за ліфтом", причини його виникнення, особу дивної дівчинки та передісторію. Сучасні українські автори вміють писати класно, тому книга мені запам'яталася. Можливо, її колись екранізують.
  •  
    Не озирайся і мовчи
    За численними порадами, вирішила розпочати знайомство з творчістю Макса Кідрука саме з книги "Не озирайся і мовчи", і хочу сказати, що це один з найкращих трилерів, прочитаних мною за останній час.

    Автор знайомить нас із Марком - хлопцем, закоханим у точні науки, особливо у фізику. Через надмірний інтерес до навчання, наш герой потерпає від булінгу у школі. Як на мене, дуже важлива тема для підняття, особливо в книгах, націлених на підліткову аудиторію. Отож, Марк, звичайно, не вірить у містику та щось надприроднє, але саме з цим він і стикається, коли одного дня дівчина на ім'я Соня розповідає йому про інший світ. Хлопець намагається зіставити це з законами фізики, і пояснити містичний світ за допомогою науки, але яку ціну він змушений буде заплатити за це пізніше....

    Сюжет напружений та динамічний, автор не водить нас кругами, єдине, що у мене залишилося кілька питань щодо фіналу. Загалом, раджу до прочитання, чудово підійде для знайомства з Максом Кідруком, як у моєму випадку. Приємного читання!
  •  
    Украинская фантастика
    Книга знакомит нас с Марком Грозан, 14-летнем подростком с очень высокими интеллектуальными способностями. В то время как его одногодки занимаются спортом, смотрят фильмы и встречаются с девушками, Марк занимается наукой, читает книги, проводит с дедом эксперименты, изучает звезды. Он будто белая ворона среди своих сверстников. Однажды Марк знакомится с девочкой, живущей в его подъезде, с Соней. Соня типичная девочка с нетипичными проблемами в семье, но совершенно не увлекается наукой. У нее с Марком выходит спор на этой почве и чтобы доказать что не все подвластно науке Соня даёт парню инструкцию как попасть в 'другой' мир с помощью лифта в их подъезде. С тех пор и начинается их дружба и совместные приключения. Но здесь нет волшебного мира с розовыми единорожками. Тут все в стиле Стивена Кинга - мрачный мир где появляются мертвые, самоубийство, страшное создание в лифте, пропавшие люди... Мир куда изначально подростки уходили чтобы скрыться от жестокой реальности оказался не таким уж и безобидным убежищем...
    На самом деле в конце книги остаётся много вопросов без ответов. Что кстати удивительно, учитывая что многие физические, математические и научные процессы до этого автор описывал очень подробно... Но факт остаётся фактом - хоть книга и имеет жирную точку, но для меня она остаётся с открытым финалом.
    В остальном книга цепляет. Я как и Соня не фанат всего научного да и точных наук в целом, по-этому длинные описания а основном пробегала мельком) Но, думаю для многих будет познавательно почитать про все эти научные моменты.
    Книга затрагивает многие серьезные и актуальные темы. Темы травли и издевательств в школе, темы домашнего насилия, отношения с абьюзером, семейные приоритеты, темы справедливости, безнаказанности и многое другое. Просто до слез были слова Марка "за что со мной так поступили, я же ничего им не сделал?!". И даже очень умный дед Арсен не смог дать ответ на этот вопрос... Это так грустно, но так реально когда тебя травят только за то, что ты отличаешься от других.
    Жаль только что финал не обнадеживает и не даёт веры в лучшее. Марк конечно сам неоднократно балансировал на грани, не мог просто оставить тот мир и двигаться дальше не решив все задачи... Я люблю истории с конкретным окончанием. И в эту историю неопределенный финал не очень вяжется.
  •  
    Не озирайся і мовчи
    Сучасна українська література все більше мене тішить. Я не можу себе назвати великим любителем фантастики, але люблю Стівена Кінга. Сміло можу назвати Макса Кіндрука українським Стівеном Кінгом! "Не озирайся і мовчи" - це моє перше знайомство з автором. Мені дуже сподобалось, хоча ця книга більше про підлітків і для підлітків. Отже, за класикою жанру, є головний герой - розумний школяр Марк. Він дещо закомплексований, мало спілкується з однолітками, до того всього його сім'я щойно переїхала в нове місто. В школі його люблять вчителі і відверто недолюблюють однолітки. По-перше, через любов до навчання, по-друге - через те, що Марк вже кілька разів знаходився поруч із школярами, які померли. Це не може не створювати навколо нього ауру таємничості - дехто думає, що це Марк якось причетний до цих загадкових смертей. Цілком природно, що хлопцю хочеться знайти якесь місце, де йому буде добре.
    Випадкове знайомство з сусідкою Сонею переросте в справжню дружбу. А ще Соня відкриє Марку таємницю про паралельний світ, в який можна потрапити з ліфта в будинку. Окремо хочеться виділити Арсена - дідуся Марка. Мудрий колишній моряк, який вміє зробити науку цікавою і зрозумілою, в усьому допоможе і є другом для свого внука.
    Сюжет розвивається швидко, написано легкою мовою, тож легко читається.
  •  
    Рецензія
    Уявіть,що ми можемо потрапити у інший вимір, простір чи світ (називайте, як хочете).

    Ти можеш втекти від всіх своїх проблем, погрітися на спекотному сонечку,покупатись у прохолодному морі та зустріти свою мертву однокласницю.

    Все можна легко влаштувати :заходиш у ліфт, проїжджаєш певний порядок поверхів, на 5 поверсі тебе зустрічає незрозуміла істота та проводжає у літній рай. Зовсім не важко,але головне потрібно НЕ ОЗИРАТИСЯ ТА МОВЧАТИ.

    Саме туди й потрапили Марк та його подруга Софійка.Це роман М. Кідрука "Не озирайся та мовчи"

    Марк та його сім'я нещодавно переїхали у новобудову.Хлопець цікавився наукою, а дід Арсен йому допомагав у цьому :дарував книги, ставив з ним експерименти, пояснював. Він познайомився з Софією випадково, хоча живуть у одному будинку. Та саме ця зустріч перевернула їхнє життя з ніг на голову.

    Це друга книга автора,яку я прочитала .Читається дуже легко.Порушуються важливі теми у нашому суспільстві:булінг ,насильство в сім'ї та ескапізм.Я просто потопала в цій книзі та проковтнула за 2 вечори.У деяких моментах Кідрук добряче полоскотав нерви . Але після прочитаного залишилось трішки запитань, не зовсім стало зрозуміло все. Та вцілому книга просто вауу.

    P. S Дуже шкода було котика. За що так з ним?

    Моя оцінка 4.5/5
  •  
    Страшний ліфт))
    Скажу честно, що після того, як прочитав цю книгу, то деякий час було страшно їздити в ліфті, особливо в старих, подряпаних))
    Ідея сюжету книги, сподобалася, хоча можливо, дехто скаже, що бачить в цій книзі певні схожості з вже існуючими книгами або кінофільмами))
    Головні герої, родина Грозанів, а особливо хлопчик Марк. Він не дуже популярний в школі, друзів особливо немає, тому часто він проводить вільний час на самоті, або в колі своєї родини. Але при цьому в нього є дуже цікаві хобі та інтереси, от як наприклад споглядання за зірками та їх вивчення. Але от він знайомиться з дівчиною-одноліткою і тут починаються справжні пригоди.
    Книга сподобалася, рекомендую читати.
  •  
    Поверніть старого Кідрука або, не дуже вдалий експеримент
    Кожен новий роман Кідрука, я "ковтав" буквально за два-три дні, настільки цікавими та захопливими вони мені видавалися. Та на жаль – не цього разу. Відразу скажу, що ледь дочитав книгу до кінця, надіючись, що хоча б фінал все компенсує. Але, і фінал, як на мене, виявився вторинним, навіть не дивлячись на те, що він далекий від класичного хеппі-енду – а, я, таке полюбляю.
    В чому ж причина того, що роман одного з найуспішніших сучасних письменників, та одного з моїх улюбленців – мені не сподобався? Скажу відверто – для цього є ряд причин.
    По-перше, останнім часом за Кідруком помітно те, що він намагається на сторінках своїх книг піднімати гострі соціальні питання. Це було помітно у «Жорстокому небі», ще більше у «Зазирни в мої сни», а в цьому романі, я вважаю – досягло свого апогею. Звісно ж, я не проти таких тем, і з радістю готовий дізнатися думку улюбленого автора, хоча б, про той самий булінг та інші складнощі підліткового віку. Але, мені здається, що в останніх двох романах, Кідрук із цим дещо перегнув і, в результаті, від містичного трилеру залишилося дуже і дуже мало. Можливо, так і було задумано автором, та, все ж таки, я, і гадаю, більшість з його шанувальників, очікують від нього таємничих загадок, секретних смертоносних розробок підпільних лабораторій, різноманітних наукових теорій чи припущень. Коротше кажучи, всього того, чим він прославився своїми першими романами.
    Звісно ж, я розумію, що автор не залишається на місці – він розвивається і як письменник, і як особистість, намагається звернути увагу своїх читачів на непрості соціальні питання. І це – досить непогано, я б навіть сказав, що підтримую Кідрука у цій його місії. Але ж, якщо в попередньому романі, соціальна складова з містичною таємницею ще ділили книгу навпіл, то, цього разу, містики як такої – майже й не має. Тай, те, що є, на жаль – виявилось вторинним. Вторинним в силу того, що все це, я, так чи інакше, вже читав в інших авторів чи дивився в якихось фільмах, крім того, далеко не один раз.
    Нічого нового про паралельні світи та можливості по них подорожувати автор мені не відкрив, а те, що було написано в книзі, як на мене – виявилося "притягнутим за вуха", при всій моїй повазі до письменника.
    В мене склалося таке враження, що Кідрук і сам, не розібрався до кінця, що ж він пише цього разу: містичний трилер, науково-фантастичний роман чи може, гостросоціальну прозу про життя зацькованого підлітка. В жодному разі, я не буду надміру критикувати письменника – адже, це його бачення порушених у романі тем, і його думку, варто поважати. Та при всьому тому – роман мені більше не сподобався, а ніж сподобався. Як на мене, в ньому багато всього понамішувано, і понамішувано в таких пропорціях, що не зрозуміло, що ж я, все таки, прочитав. Ніби трилер – але ж, ні, до повноцінного трилера, все ж таки – недотягує. Був натяк на якусь наукову фантастику, але й він, далі натяку, так і не пішов. На жаль, адже, у Кідрука, дуже добре виходить пояснювати наукові факти, розвивати різноманітні гіпотези, робити припущення яким віриш, загалом, авторові віриш, що описане ним цілком можливе. Але, не в цьому разі.
    Найкраще, що в нього вийшло, знову ж, це лише моя думка – так це, соціальщина. Кідрук дуже правдоподібно описує всі труднощі підліткового віку, зокрема хлопця, який є білою вороною у своєму класі. Всі його страхи, комплекси, вагання описані так, що можна повірити у реальність цього персонажу. Навіть деякі алогічні вчинки Марка є досить правдоподібними, зацькований підліток, скоріш за все, так би й вчинив би в реальному житті.
    Щодо всього іншого, то, навіть і не знаю. Скажу так, у кожного творця є свої злети й падіння, і, скоріш за все, цей роман Кідрука, якщо і не його падіння, то, точно не один з кращих романів. Особисто для мене, то, ця історія, поки що, найгірша з усіх, що я читав у Кідрука.
    Але, в той же час, не буду його сильно критикувати, так як, розумію, що цей його роман як і попередній – літературний експеримент. А вони, експерименти, не завжди зобов’язані виходити успішними. Гадаю, свої висновки із роботи над цим романом автор винесе, і я, залюбки прочитаю його наступну книгу.
    Щодо плагіату, про який згадували більшість рецензентів, то, тут, я б не був настільки категоричним. Адже, всі відомі світові історії, від народних міфів та переказів, і до сучасних фільмів, так чи інакше, являються в певній мірі повторами того, що вже було до них. Кожен роман, фільм чи серіал, так чи інакше, запозичує щось у своїх попередників. Просто в добре написаному романі чи сценарії – це непомітно, або майже непомітно. Кідруку ж, цього разу, не вдалося створити щось своє, оригінальне та самобутнє як раніше. В принципі, в кожного письменника бувають невдалі чи спірні романи – схоже, це саме такий роман у Кідрука.
    В будь-якому випадку, я вірю в цього письменника, і, одна, можливо навіть в дечому перебільшена невдача – нездатна мене розчарувати в ньому.
  •  
    Эксперимент, который пошел не по плану
    Мое знакомство с Кидруком началось с книги "Доки світло не згасне назавжди", очень понравился его стиль. "Не озирайся і мовчи" в отличие от того романа, не такой динамичный, тут больше повседневных проблем, чем мистики, хотя и она не на последнем месте.

    Восьмиклассник Марк Грозан - любознательный парень, который по воле случая стал в школе изгоем. Из-за того, что он был свидетелем нескольких смертей, школьники начинают его шпынять, а одаренность и тяга к знаниям только ухудшают ситуацию. Однажды соседская девочка Соня показывает ему параллельный мир, чтобы туда попасть нужно просто в нужной последовательности подняться на лифте в своем доме, но главное при этом - не оглядываться и молчать.

    Мне книга понравилась тем, что в отличие всяких триллеров и ужастиков главный герой не картонное клише. Он действительно пытается понять, с чем столкнулся и подойти к этому с научной точки зрения, проводя эксперименты, узнавая информацию. Марку сопереживаешь и действительно интересно, чем все закончится. Кстати, в книге финал немного открытий, кого заинтересовал сюжет, советую почитать Доки світло... Там встречается Марк как второстепенный персонаж, а в приложении есть отрывок с тем, чем все для него закончилось.

    В книге поднимаются проблемы буллинга в школе, взросления, отношения детей и родителей, эскопизм, домашнее насилие, безнаказанность и много других. Сюжет интересен, но без хорошо прописанных героев прошел бы мимо. Очень меня тронули отношения Марка с дедом, который приносил ему интересные книги, объяснял, как устроен мир и Вселенная, ставил с ним эксперименты.

    Буду читать теперь другие книги Кидрука, потому что они правда наполнены смыслом, есть над чем подумать и это не просто проходные пугалки для детей.
  •  
    Не озирайся і мовчи
    Сучасна українська література, що торкається проблем України. Події відбуваються в українському містечку Рівне. Тут присутні і трилер, і містика, і жахи, і навіть наукові дані. Головний герой Марк Грозан – це розумний і незвичайний хлопчик, який добре знається в математиці, фізиці, астрономії. Його не особливо люблять в школі. Одного разу він знайомиться з Сонею Марчук з паралельного класу, в якої теж багато проблем.
    Марк вірить у науку та не вірить в існування потойбічного світу. Соня розповідає йому, що з ліфті багатоповерхового будинку можна потрапити в інший всесвіт, якщо в особливому порядку натиснути на кнопки. Марк хоче знайти раціональні пояснення таємничого світу. Він переживе страшні події, зустрінеться з невідомим та сховається від реальності.
    Підіймаються теми жорстокості, насилля в родині, суїциду серед підлітків, конфліктні ситуації в школі, алкоголізм та нерівність в соціумі. Хороших подій в книзі майже не відбувається. Вона підводить до роздумів, але гарних емоцій не принесе.
  •  
    Не озирайся і мовчи
    Сучасна українська література, що торкається проблем України. Події відбуваються в Українському містечку Рівне. Тут присутні і трилер, і містика, і жахи, і наукові дані. Головний герой Марк Грозан – розумний і незвичайний хлопчик, який добре знається в математиці, фізиці, астрономії. Його не особливо люблять в школі. Одного разу він знайомиться з Сонею Марчук з паралельного класу, в якої теж багато проблем.
    Марк вірить у науку та не вірить в існування потойбічного світу. Соня розповідає йому, що з ліфті багатоповерхового будинку можна потрапити в інший всесвіт, якщо в особливому порядку натиснути на кнопки. Марк хоче знайти раціональні пояснення таємничого світу. Він переживе страшні події, зустрінеться з невідомим та сховається від реальності.
    Підіймаються теми жорстокості, насилля в родині, суїциду серед підлітків, конфліктні ситуації в школі, алкоголізм та нерівність в соціумі. Хороших подій в книзі майже не відбувається. Вона підводить до роздумів, але позитивних емоцій не принесе.
  •  
    Параллельный мир
    Невероятная книга, поглощает в сюжет с первых страниц.
    Марк - 14-летний мальчик, у которого не слишком хорошо складываются отношения в школе, и его дедушка - единственный, кто поддерживает и понимает Марка. Мальчик знакомится со своей соседкой Соней, которой одна пожилая женщина открыла тайну лифта в их доме - при определенной последовательности набора цифр в лифте он вывозит не на этаж дома, а в параллельную реальность. Возвращает лифт в наш мир так же, но обратно попасть не всегда можно. Марк и Соня делают своеобразные вылазки в этот параллельный мир, который кажется спокойным на фоне неприятностей в реальности. Но однажды подростки сталкиваются с нечто, что имело место в их прошлом, и это что-то совсем не хочет отпускать Марка и Соню в их мир.
    Очень эмоционально напряженный роман, "щекочет" нервы. Тяжелый и грустный, как по мне, финал, в нем чувствуется импульсивность поведения подростка, когда что-то делается на зло всему миру. И еще понравилась одна из особенностей автора - писать так, что все описываемое воспринимается, как реальность.
  •  
    Кожен вчинок у житті має свою ціну
    Особисто для мене Макс Кідрук - дивовижний письменник!! Це ж треба писати такі різнопланові романи, які б мали такий успіх. Йому вдається зацікавити читача вже з першої сторінки, не дивлячись на те, про що він пише: будь то пригодницький технотрилер на кшталт "Твердині" або містичного технотрилера на зразок "Не озирайся і мовчи" або "Зазирни у мої сни"... Це п"ята книга, яку я прочитав у цього автора і, чесно кажучи, мені більше все ж таки подобається "містичний" Кідрук. Багато хто з читачів і "диванних" критиків зазначає, що "НОІМ" є плагіатом, сюжет зкопійовано з різних творів Кінга і тому подібне. Звичайно, це можливо і так (тим паче, мені є з чим порівнювати, адже я є палким шанувальником Стівена Кінга і прочитав у нього майже все),але також є фактом і те, що романів такого гатунку і написаних українськими письменниками, на даний момент просто немає і я гордий з того, що Макс Кідрук поступово стає "українським Кінгом", з кожним новим, містичним романом автор прогресує, все краще пише і його моторошні історії надовго залишаються в голові. Роман мені дуже сподобався, тут є все, що я люблю: побутова, соціальна драма, проблеми дорослішання і усвідомлення власного "Я", непрості стосунки батьків та дітей, усвідомлення власного вибору і сміливість нести відповідальність за свої вчинки. Особливо мені сподобалися моменти спілкування Марка зі своїм дідусем Арсеном, дуже зворушливо, проникливо, ці моменти - одні з небагатьох світлих плям у романі. І наскільки я був шокований кінцівкою, я дочитав і довгий час думав: "Ну як так автор міг обійтися з дідом Арсеном, невже у нього немає серця??"... В цілому, роман цікавий, моторошний, містить цікаву концепцію про простір і час і після прочитання залишає безліч питань для роздумів. Раджу для прочитання!
  •  
    Хочеш потрапити в паралельний світ? Тоді не озирайся і мовчи.
    Сімейство Грозанів переїжджає до нового будинку. Головний герой Марк дуже розумний але геть не популярний в школі. Невдовзі хлопець знайомиться з Соньою. Вона розповідає йому про світ за ліфтом. Щоб потрапити туди достатньо не озиратися і мовчати...
    Беручи книгу до рук я очікувала чогось схожого на «Хроніки Нарнії». (чесно навіть не знаю чому мені так здалося). А на ділі я отримала трилер з неочікуваною розв'язкою.
    Окремий плюс особисто для мене це місто в якому відбуваються події. Приємно коли згадується твоє рідне місто, це дуже рідкісне явище.
    Загалом книга цікава, насичена подіями. В ній піднімаються на жаль актуальні зараз проблеми булінгу, насильства в сім'ї і так далі.
    Від кінцівки в мене очі на лоба полізли. Серйозно, я очікувала чого завгодно тільки не цього.
    Отож:
    Сюжет: 4/5
    Персонажі: 4/5
    Мова автора: 4/5
  •  
    Людина створина для того, щоб порушувати правила, і потім за це платити.
    "Не озирайся і мовчи" - з творчого спадку Макса Кідрука це друга книга з якою познайомилася. Першою була "Жорстоке небо". Їх не можна порівнювати між собою, але від обох в мене залишився дивний післясмак.

    Але зараз про НОІМ. Цікава історія з моментами містики яка в той же час піднімає проблеми сучасної реальності. Хлопчик, який відрізняється від інших, його оточення - від сім'ї до школи, взагалі соціум підлітків - це все описано доволі таки добре, і так як ці речі звичні та буденні - вони повчальні, як на мене. Типу, виділятися - це не є погано, але потрібно бути готовим до реакції більшості і тд.

    Але от містична складова і фінал - мене трохи залишили розчарованими. На початку історія тримала мене в тонусі, від половини - я прям могла передбачити що ж там з'явиться чи яка буде наступна сцена. І фінал - ніби не закритий.

    В цілому, для сучасної української літератури цей твір, та і автор в цілому, вартий уваги. Перечитувати саме НОІМ я не планую, але якщо раптом буде продовження історії Марка - я б з радістю з нею ознайомилася.
  •  
    Мені дуже сподобалося
    Вау! Саме так я сказав, перегорнувши останню сторінку.
    Це друга книга Кідрука, що я прочитав. Скажу чесно, я дещо боявся розчаруватись в його творчості після попередньої книги. Але ризикнув. І був нагороджений сповна. Це дійсно сильно.
    Так, звичайно залишились запитання по сюжетним поворотам, але загалом це чудова і захоплива книга.
    Не можу не звернути увагу на те, як автор приділяє увагу до деталей. Якщо в Боті цього було занадто, то тут - все лаконічно і по темі. Ну, хоча можна загострити увагу на кількох фрагментах, але це все суб'єктивно для кожного.
    Фінал взагалі мене вразив. Не скажу, що геть зовсім неочікувано, але пробрало до тремору в пальцях. Я аж уявив цю картинку.... Бррр...
    Моя рекомендація - читати обов'язково.
    Сподіваюся Вам сподобається.
    Приємного читання.
  •  
    Після прочитаного виникає бажання озирнутися і сказати....
    Це моє не перше знайомство з творчістю Макса Кідрука. Раніше був прочитаний "Бот" і "Де немає Бога". І ось після перерви я вирішив взятися за "Не озирайся і мовчи". Мені подобаються автори які експериментують і пишуть в різних жанрах. "Бот" - це технотрилер, а от "Де немає Бога" - соціальна драма, як на мою думку. Перед читанням роману і прочитаної анотації у мене виникла думка, що це роман для підлітків, адже головними героями по суті є діти 13-14 років. Мені вже далеко за сорок і думав, що ця книга не для мене. Але після перших сторінок Кідрук примусив мене пірнути в його сюжетні води і плисти за течією історії, що трапляється не так часто.
    Кідрук перевершив мої сподівання. Я поринув у події які розверталися переді мною і ні на хвилинку не пожалкував про свій вибір. Так, де кому цей роман буде вважатися підлітковим, але проблеми які намагається розкрити Кідрук стосуються кожного - від малечі до дорослого.
    Наш світ на жаль не ідеальний і тому ми досить часто зустрічаємося з проблемами буллінга, насильства в сім'ї та ескапізму. Вихід завжди є, але потрібно знайти рішення.
    Кідрук майстерно відтворив ситуацію зі своїм головним героєм Марком Грозаном. Хлопчик не типовий тінейджер і тому своєю поведінкою пригортає до себе увагу. "Білі круки" були, є і будуть незалежно від часу і суспільства яке нас оточує. До того він ще стає учасником трагічних подій, до яких не має ніякого відношення. Але спробуй це доказати оточуючим. Світ дітей жорстокий і не кожен може протистояти йому.
    Знайомство з Сонею і її таємницею перевернуло світ хлопця і події набувають стрімкого розвитку від якого я вже не міг відірватися. Роман не зважаючи на свій об'єм не провисав ні разу. Було цікаво і навіт моторошно, коли Марк вперше їхав в кабіні ліфта. Фабула закручувалась все міцніше і міцніше йдучи до фіналу. Враження були такі наче я спостерігаю за всім зі своєї сторони - невидимою і не менш емоційною, як і дії головних героїв.
    Чудові, непересічні персонажі, неочікувані ходи автора і блискуча мова - ось запорука цікавого і інтригуючого роману від Кідрука. Містична лінія вражала своєю новизною і описом іншого світу, того світу який ми іноді малюємо у своїх фантазіях.
    Мені особисто сподобалось усе - стиль автора, герої,сама історія і лише фінал розчарував. Я сподівався на іншу кінцівку, але потім задав собі питання: "Чи все у нашому житті закінчується хеппі- ендом?".
    Роман "Не озирайся і мовчи" актуальний і його варто читати. Він не залишить байдужим нікого - принаймні я на це сподіваюсь. Моя оцінка тільки 5 і навіть з величезним плюсом.
  •  
    За що ви так не любите дітей?
    От і залишилась позаду чергова книга Макса Кідрука.
    Як завжди динамічно, з елементами фізики, навчання. Typical Кідрук, але це в хорошому сенсі.

    Вкотре повторюсь, але скажу.. Я в захваті від роботи, яку робить Макс! Адже в кожній книзі він розповідає про щось інше: літаки, древні цивілізації, робота мозку, фізику, боти.. І ти усвідомлюєш, що автор розбирається в цьому всьому! У всьому! І доволі вільно. І при цьому такі непрості речі він пояснює так, як Дідусь Марку. Це заслуговує поваги!

    Про що ж ця книга? Головний герой - Марк Грозан. Якось на даху будинку він знайомиться з сусідкою Сонею, вони починають вести дискусії, зокрема й на тему науки. В пориві злості Соня каже, що доведе Марку існування місця, яке існує поза їхнім простором і часом. Для цього потрібно пройти процедуру в їхньому ліфті. І все - ти там!  Крім цього піднімаються такі важливі, але, на жаль уже звичні теми для українців.. Сімейне насилля та булінг.. Чесно, я шокована.. Надіюсь, що аж таких нарваних дітей немає... Бо в наші часи такого не було.. Так, були діти, з якими ми не спілкуватись в класі.. Але їх ніхто нагло не чмирив, не чіпав і не бив. І "бив" тут занадто м'яко сказано...

    Що я ще скажу.. Я живу на 10 поверсі, але я дуже рада, що ліфт в нашому будинку їде тільки на 9... Бо я потім навряд чи я б ним користувалася

    Він першої подорожі Марка "за ліфт" у мене табуном бігали мурахи тілом.

    А ще дякую за згадку Тео з ЗУМС.
  •  
    Критичне зауваження
    Це моя друга книга Кідрука — першою була “Де немає Бога”, — й вона подобається мені набагато більше. На сайті вже достатньо відгуків, щоб добре ознайомитись з загальними враженнями рецензентів (з усіма мінусами та плюсами) й прийняти рішення, чи треба її купувати, проте все ж хочеться вставити свої дві копійки, які не дають спокою.

    Після кульмінації історії, автор забагато уваги приділив поясненню природи світу “за ліфтом”. Круто, що більшість згаданих у книзі феноменів детально проговорюються, але перед самим кінцем, де ми наче підіймаємось на той загадковий десятий поверх, нас неочікувано зіштовхують на землю. Вже не пам’ятаю скільки сторінок це тягнеться (п’ятдесят?), але забагато. Ліпше якось частково розкидати цю інформацію впродовж всіх подій — що є очевидним варіантом, — чи залишити без роз’яснень. Хоч я люблю, коли неймовірні речі базуються навіть на зухвалих, а втім, наукових гіпотезах, як на мене, тут краще було обійтись “моторошною таємницею”.

    Загалом, скажу, що мені зайшло і я раджу її придбати. Хоча б для знайомства з дідом, який подає гарний приклад, як треба освічувати своїх дітей.
  •  
    Безліч питань, мінімум відповідей
    Марк розумний хлопчик, для якого книги найкраща розвага. І саме це викликає осуд та несприйняття його однолітків. А після того, як Марк став випадковим свідком самогубства однокласниці його життя взагалі стає нестерпним. Саме в цей час він знайомиться з сусідкою Сонею, яка розповідає йому про страшну таємницю ліфта у їхньому будинку.

    Саме з цієї книги розпочала знайомство з творчістю автора та, на жаль, вдалим назвати його не можу. Дуже оригінальний сюжет, цікава подача. Наче й все як треба. Але не люблю, коли після прочитання питань більше ніж відповідей. Наприклад, чому в іншому світі лише конкретні... (хто? Духи? Зомбі? Це, до речі, теж питання без відповіді)? Вони відчувають присутність знайомого чи що? Чому, якщо вони прагнуть в наш світ, за ними не приходять інші охочі, адже прагнення у більшості одне? Хто відкрив таємницю цього місця Соні? Соломія? Якщо так, то як вона зуміла це зробити? Чому "охорона" при вході, якщо її ціль не випускати? І головне питання, чого ж не можна обертатися? Ні, що за це буде, зрозуміло. Але чому? В чому причина цього вето?

    І тому виходить, що наче й книжка захоплива, оригінальна, цікава, але всі ці запитання. В мене таке відчуття, наче я не дізналася усієї історії. Не люблю такого.
  •  
    На одному подиху
    Моє перше знайомство із творчістю Макса Кідрука і скажу я вам доволі вдале.

    Мені було місцями дуже лячно...Не хочу користуватися ліфтами взагалі (добре що я живу на третьому поверсі), ну їх...

    Чомусь так склалося, що читала я книгу в основному вночі і це додавало певної напруженої атмосфери...

    Усе що стосувалося науки мені було читати нецікаво. Але впевнена, що багатьом навпаки такі відступи сподобаються.

    Книга доволі жорстока. Підіймається багато важливих тем: булінг, насильство у сім'ї, алкоголізм, важкі стосунки дітей із батьками.

    Думала, що кінець буде трохи іншим, а він виявився неочікувано жорстоким...

    Прочитала на одному подиху.

    Однозначно продовжу далі знайомитися із іншими книгами автора.
  •  
    Чи любите ви Кідрука так, як люблю його я? 33% користувачів вважають цей відгук корисним
    Досить довго я не хотіла починати знайомство з творчістю Кідрука саме через оцю величезну кількість його фанатів. Здавалося, що весь ажіотаж навколо нього занадто вже надмірний і коли я прочитаю його книгу, то вона виявиться "пустушкою". Але "Твердиня" мене вразила, захопила і от я вже прочитала 6-ту книгу автора і шкодую, що так довго відкладала це знайомство.
    "Не озирайся і мовчи" піднімає декілька серйозних проблем: це і цькування одних дітей іншими, і стосунки батьків і дітей, і насильство в сім’ї. Велике спасибі автору за дуже легку подачу серйозних наукових тем (у романі дідусь пояснює все онуку настільки доступно, що це й справді легко зрозуміти навіть дитині). Також приємно було зустріти так у собі "пасхалочку" - згадку про історію із іншої книги автора "Зазирни у мої сни" (от чесно, мов би про когось із знайомих згадали).
    У процесі читання (а це в мене зайняло один вихідний день!) не виникало жодних питань до автора, настільки захопила книга. Але потім, при більш тверезому осмисленні, з’явились деякі нестиковки. Наприклад, як двоє підлітків (хлопець без будь-якої фізичної підготовки і звичайна дівчина) змогли затягнути до ліфту тіло дорослого чоловіка? Або як той же хлопець зміг видиратись на височенні скелі? Та й фінал, як на мене, трохи "злитий". Не вистрілили усі рушниці, розкидані по сюжету.
    Як підсумок, можу сказати, що я рада, що у моєму будинку немає ліфта. Живучи на п’ятому поверсі, я боялася б виходити, після прочитання даної книги.
  •  
    Є загадки, які варто залишати не розв’язаними 42% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ця книга стала моїм першим знайомством із творчістю цього письменника. Я в захваті і маю намір прочитати й інші його твори.
    Головним чином, мене вразила здатність Макса Кідрука цікаво, проте без перевантаження науковими термінами, знайомити читача із сучасними науковими розробками.
    Водночас, у книзі піднімаються такі болючі теми як насильство в сім’ї, буллінг, бажання збігти з цього світу, "викривлене" сприйняття навколишнього світу підлітками.
    Щодо сюжету: чотирнадцятирічний хлопець Марк звик все пояснювати з точки зору рації та логіки. Цьому його навчив його дідусь – колишній моряк. Однак випадкова зустріч із дівчиною із паралельного класу відкрила Маркові світ, про існування якого він не здогадувався. Звичайний ліфт виявився дверима у потойбічний світ. І хоча хлопець розуміє, що не треба намагатись пояснити існування цього паралельного світу, вроджене прагнення знайти всьому раціональне пояснення його не полишає...
    Хоча я і знайшла деякі білі плями в сюжеті, загального враження це не зіпсувало.
    Ще хочу зазначити, що висновки, які наприкінці "подумки озвучує" батько головного героя, є дуже гіркою, але все-таки правдою.
    Я рекомендую цю книгу всім, хто бажає дізнаватись про нові відкриття у сучасній науці, однак побоюється братись за суто наукову літературу.
  •  
    український хорор 33% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ця книга - моє перше знайомство з автором. До цього про нього чула, але все руки не доходили. Вирішальним моментом став всеукраїнський тур автора "100 міст НОІМ" - мені здалося, що такого в Україні ніхто не робив і книгу таки потрібно брати.

    Маю сказати, що взяла і не пожалкувала.

    Сюжет гарний, динамічно розвивається і дуже круто, що в Рівному.

    Дуже гарно розкриті проблеми сім'ї, де є підліток-ботан, якому не вистачає уваги і розуміння. Дорослій людині часто буває важко пригадати весь підлітковий максималізм, тому книга стане гарним екскурсом нам всім назад, в той час, коли всі проблеми здавалися мегастрашними і школа - то вже все життя. І, звісно, піднята тема булінгу в школі - це важливо.
    Містично-фантастична складова книги - більше як фон для розкриття характерів і проблем реальності, як на мене.

    Додатковий бонус - підняті теми про науку та ї місце в житті. Легкою і прстою мовою. Точно нудно не буде.
    Закінчення книги - взагалі розкішне. Саме такої напруги і логіки чекаєш від нової літератури.

    Кому читати варто: батькам підлітків, любителям містики та наукової фантастики, підліткам, звісно.
    Читати не варто: любителям рожевих поні та хепі-ендів.
    Що сподобалося: характери персонажів, викривлена логіка їхніх вчинків, пояснення, що і до чого з ліфтом, кінець книги.
    Що не сподобалося: використання героями VK. Схоже на поганий продакт-плейсмент поганого продукту.
    На що звернути увагу: Кідрука часто порівнюють зі Стівеном Кінгом. Я, як прихильник обох, маю сказати - не варто так робити. Кідрук унікальний, у нього свій стиль і свій талант. Але не Кінг.
  •  
    "Не озирайся і мовчи" від Кідрука 33% користувачів вважають цей відгук корисним
    Макс Кідрук "Не озирайся і мовчи" від видавництва "Клуб сімейного дозвілля".
    Історія про хлопчика Марка, нову школу і знущання від однолітків. Історія про самотність. Втечу від реальності.
    Дуже класно, що описується реальні місця Рівного, персонажі ближче до читача.
    Але тепер трохи мінусів:
    - менше наукових фактів та їх пояснення
    - присутність містики
    - деякі персонажі не розкриті (наприклад, дід Арсен - живий персонаж, але в другій половині книги зовсім пропадає; хотілось більше дій від нього)
    - загадкові смерті (все чекала, коли ж все складеться в пазл)
    - загадкова бабуся (її історія і її сім'ї)
    - очікувана кінцівка
    Плюси:
    - розкриття сімейних проблем (насильство в сім'ї, нестача уваги від батьків, стосунки між різними поколіннями)
    - питання самотності втеча від реальності
    - булінг (жорстокість, цькування)
    - опис середовища - школи зсередини

    Чи варто тікати в незнайоме місце від всього? Чи може там не так і добре?

    Для мене "ЗУМС" далі на першому місці і по сюжету, і по персонажам, і по наукових фактах. Чекаю нову книгу "Де немає Бога" - можливо вона стане номером 1 для мене.
  •  
    Те, що зачіпає за живе 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дочитав сьогодні зрана. Стан, в якому я зараз, доста дивний. Я справді не очікував чогось такого аж надто, думав ну буде Кідрук, ну буде гарна, як завжди, книжка, ну й молодець хлоп, так тримати. Але ж ні! Ще жодна історія мене не тримала до самого світанку, ще ні одна оповідь не знаходила в мені такого емоційного відгуку. Та, Макс писав трилер, і йому це вдалося на всі гуголплекс процентів. Принаймні в моєму випадку. Як людині дещо далекій від літературної критики, мені важко сказати, чи це через вправно вибудувану фабулу і її майстерне втілення на сторінках роману, а чи через моє суб'єктивне сприйняття дій і подій навколо персонажів. Спроєктувавши героїв на своє буття, пропустивши їх крізь призму власної історії, сприйнявши дійових осіб проз свою душу (емоцію) і розум, книга сприймається дуже особисто і переживаєтьс