Гляньте на небо.

У ніжній прозорості хмар, як і в цій поетичній збірці хочеться розчинитися.

Поезія Лариси Лебедівни – про вічне повернення, про те, що все живе ніколи не помирає, але вічно переймає іншу форму. Кожне слово в ній – це ключ, яким можна відімкнути двері до Вічності всередині нас. Ця поезія сповнена руху, що розгортається і триває у міфологічному часі, скасовуючи хронологію і подієвість. Все існує водночас. То як не загубитися у цих прозорих напівнатяках?

Відповіді у вас самих, варто лише додати слова Новаліса:

«…І якщо ваші очі будуть завжди дивитися в небо, будьте певні, ви не зійдете зі шляху додому…»

Дивіться, читайте і знаходьте відповіді.