Сумніваюсь, що зараз легко знайти людину, яка принаймні не чула цього імені. Наполеон Бонапарт — великий полководець, державний діяч та імператор Франції. Разом з іменем Наполеона пов'язано безліч стереотипів. Наприклад "Наполеоном" називають людей самозакоханих та таких, що мають жагу до влади. Проте на відміну від людей, яких так називають, Наполеон був чудовим правителем, який розбудовував свою імперію і був улюбленцем народу. Разом з сучасником "Маленького капрала" Олександром Дюма ми поринемо в історію підйому і падіння Великого Імператора. Разом з старшим офіцером артилерії захопимо Тулон, щоб з генералом захопити Італію та спробувати захопити Єгипет. Разом з Першим Консулом розбудовуватимемо Париж та переможемо Австрію при Монтебелло. Разом з Імператором отримаємо блискучу перемогу при Аустерліці та увійдемо у Москву, щоб залишити її у вогні. Зрікшись престолу заради інтересів держави, відправимось на маленький острів де правитимемо, поки доля не віднесе нас назад до Франції, щоб знову бути переможеним при Ватерлоо і відправитись у зіслання. Проте зіслання ні в якому разі не значить забуття. Загалом книга чудово описує окремі події з життя Наполеона, проте деякі моменти досить поверхово. Безумовно вона буде цікава всім, хто бажає більше дізнатись про життя такої непересічної особистості.

Ті, хто знайомився не тільки з "Трьома мушкетерами", але і з іншими романами Дюма, помічали, що не всі з них можна назвати цікавими і легкочитаючими. Подейкують, що автору платили за кількість слів, і саме цим визначається товщина його романів. Намагався я у нього почитати книгу про Рішельє. Дуже довго, дуже відсторонено, маса відступів. Ось і думка про цю книгу мене кілька лякала, але все виявилося не так страшно. Велика особистість, великий діяч. Не дарма він так збаламутив Францію, що виросли цілі покоління, які вважали його богом, що почитали Наполеона і в благоговінням згадували час його величі і величі країни. Звичайно, цікаво почитати про цю людину, оцінену його талановитим сучасником. Книгу можна назвати докладною монографією, для цього вона не дуже товста. Але ряд подій викладено досить докладно, особливо найголовніші для Наполеона - битви. Тут Дюма описує і розстановку військ, і місцевість, і резерви, і кількість артилерії, і маневри на полі бою. Початок книги присвячено дитинству і відреченню Наполеона. Здається, що інформації про нього не дуже багато, але автор зумів представити нам кілька яскравих картинок, наприклад, армії Наполеона, складені з різного розміру. Після цього наведено поступове зростання і становлення юного Наполеона, його битви, його спроби вийти на перший план. Йому судилося жити в епоху народних хвилювань в рідній країні, дуже вдалий збіг обставин для такої особистості. Але велика людина завжди знайде себе. Коли від його послуг відмовилися в самій Франції, він направив свої сили на завоювання на Сході. З найбільшим інтересом я, звичайно, розпочав весняну частину, війну з Росією. Отримати погляд від імені француза на відомі нам події. І отримав. Власне, цілком логічно. Про те, що війна на дикому Сході зовсім не була схожа на війни в Європі, російські варвари, відступаючи, знищували все на своєму шляху, і французам ніде було дітися. Після битви на Бородінському полі французька армія втратила величезну кількість людей. А коли Наполеон увійшов в Москву, її підпалили. Наполеон впав у ступор від такого непорядного ведення війни. Виграв, а покладених почестей не отримав. І їсти нічого. І впав надовго, ніяк не міг вирішити, чи то назад повертатися, то чи на Санкт-Петербург йти. І він скомандував відхід. Починалося все цілком терпимо, а потім раптом похолодало так до -15. Це було початком деморалізації армії. Мороз посилювався, а їжі на зворотному шляху ніде не було. Армія перетворилося в невеликі групи озлоблених людей, які не підпорядковувалися наказам, а боролися між собою за кошти виживання. Про партизанів, до речі, ні слова. Робимо висновок, що програла велика людина через невихованість російську і найсильніші морози.