Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців
Паперова книга | Код товару 1139889
Yakaboo 4.2/5
Автор
Оксана Мороз
Видавництво
Yakaboo Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
170х215 мм
Палітурка
М'яка

Усе про книжку Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців

  • Лауреат Всеукраїнського рейтингу «Книжка Року» 2020. Номінація «Обрії», спеціальна й адаптаційна література / стиль життя.
  • Короткий список "Книжка року 2020": Лідери літа, номінація "Софія".
  • Третє місце в номінації «Найкраща книга для особистісного зростання» KBU Awards 2020.

Ця книжка – посібник від маніпулятора-практика про те, як протистояти зараженню інформаційними вірусами.

Ці віруси інфікують нас щодня. Вони — провідники для тисяч шкідливих тверджень. Вони вбивають свідомість і перетворюють своїх жертв на слухняне стадо. Вони полюють не тільки на нас, а й на наступні покоління.

Прочитавши її ви:

  • дізнаєтеся, що таке інформаційні віруси, і навчитеся їх розпізнавати.
  • зрозумієте, як захистити себе, дітей і близьких від Індустрії вірусмейкерства.
  • познайомитеся з роботою Індустрії, яка створює інформаційні віруси.

І без зайвої конспірології дізнаєтеся, як Індустрія вже змінила кожного з нас.

Відгуки:

"Оксана написала нереально крутий "внутрячок" про інформаційні віруси – про ботів, поширення інформації, яка коригує ваше сприйняття і ставлення, про продаж майбутнього, якого нема, про продаж повітря, про інформаційні віруси. І головне – про те, як цьому протистояти. Книжка Оксани Мороз "Нація овочів?" крута. Я - рекомендую".

– Катерина Бабкіна, письменниця.

Від автора:

"Всім привіт. Мене звуть Оксана Мороз. Майже 20 років я маніпулювала громадською думкою. Виборчі кампанії, робота з чиновниками (від президента до регіональних управлінців), олігархами, політиками і великим бізнесом. 

Я пішла з індустрії вірусмейкерів і вперше її описала, відкривши завісу в її потойбіччя. У цій книжці — увесь мій досвід маніпуляції думками, а це понад 60 000 годин практики".

Більше про авторку за посиланням.

Матеріали в медіа: 

  1. Інформаційна небезпека: як інформація перетворила нас на овочів. Тут ми говорили загалом про проблематику інформаційного імунітету.
  2. Медіавіруси: не політикою єдиною 
  3. Як вплинути на думку більшості? 
  4. Війни ботів. Як працюють українські армії медіакілерів у Facebook
  5. Як Порошенко та Зеленський змагались, хто більше любить свою дружину у Facebook
  6. Гібридний Шарій. Як розпізнати проросійського блогера 
  7. Як не стати овочем. 4 головні правила користування Facebook, аби не опинитися жертвою маніпуляторів та інфовірусів
  8. Коли підгорає. 10 пасток в Facebook, які змушують вас поширювати брехню 
  9. Джокер як пірамідка вкиду інформації та маніпулятори типу Шарія
Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Оксана Мороз
Видавництво
Yakaboo Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
170х215 мм
Палітурка
М'яка
Цитата
Оксана написала нереально крутий "внутрячок" про інформаційні віруси – про ботів, поширення інформації, яка коригує ваше сприйняття і ставлення, про продаж майбутнього, якого нема, про продаж повітря, про інформаційні віруси. І головне – про те, як цьому протистояти. Книжка Оксани Мороз "Нація овочів?" крута. Я - рекомендую
Катерина Бабкіна, письменниця
Рецензії
  •  
    Поки не овоч 95% користувачів вважають цей відгук корисним
    Поки читав, нерідко ловив себе на думці "та я ж усе це знаю, Кеп". А потім дивився навколо, в телевізор, соцмережі - і розумів, що знати - замало. Тут - якраз про "застосовувати". Від простого до складного.

    Назва може відштовхнути особливо ніжних. Мабуть, ця книга і не для них. Скоріше, для тих, хто має батьків, які дуже вже полюбляють телевізор та вірять усьому лайну, що звідти ллється. Або тих, чиї діти вже народилися зі смартфоном у руці та не розрізняють реальне життя та віртуальні сенси. Або тих, хто розуміє, що хати з краю не буває. Просто віддача буває трохи раніше або трохи пізніше.

    Дещо затягнуто місцями. Місцями хочеться кричати "не вірю!" - хоча авторка неодноразово робить акцент на суб'єктивній думці. Місцями хочеться просто кричати - від жаху, що картинки з книги і дійсно справджуються. Видно, що періодично авторка ходить по тонкій лінії щодо політиків і олігархів. Утім, читається захопливо, зі свіжими кейсами та структуровано. Хоча багато імен маніпуляторів і вірусмейкерів я б із задоволенням усе ж таки дізнався.

    Рекомендую.
  •  
    Нація борців 93% користувачів вважають цей відгук корисним
    Усі люди послуговуються інформацією. Окрема частина суспільства використовує її у своїх, часто маніпулятивних цілях. Так було завжди, адже людина навчилася використовувати свій інтелект на користь собі і тому піднялася на найвищу сходинку в живому світі. Потім у боротьбі за виживання, для перемоги у конкурентній боротьбі з’явилася можливість використовувати свій розум на користь собі, але на шкоду іншим. Ці дії ми й називаємо маніпуляціями.
    Тисячоліттями маніпуляції здійснювалися в стосунках між окремими людьми, потім вони поширилися на рівень певних об’єднань людей, соціальних груп, націй. Маніпуляції удосконалювалися, набували все ширших масштабів… І, як не дивно, люди до них звикали і приймали. Адже виклики з боку маніпуляторів не мали загрозливих масштабів.
    Усе почало змінюватися з появою ЗМІ. Спочатку друковані, потім електронні: радіо, телебачення. Кількість донесеної інформації лавиноподібно наростала. Вона ставала доступнішою, охоплювала все більше держав, поширювалася континентами. Разом із тим зростала можливість маніпуляцій. Але цей процес усе ще не мав загрозливих масштабів.
    Усі сподівалися на цифрову епоху з її новими можливостями. Але її чекали й потенційні маніпулятори. І коли масив інформації лавиноподібно наростав, стало зрозуміло, що вислів англійського банкіра, бізнесмена, фінансиста Натана Ротшильда «Хто володіє інформацією – той володіє світом» дуже актуальний.
    Для потенційних маніпуляторів відчинилося велике вікно можливостей. Вони почали підпорядковувати собі розум не тільки окремих людей, соціальних груп, а й цілих націй. Процес набув глобальних масштабів. Але навіть сьогодні лише окремі особистості розуміють рівень цієї загрози.
    Що робити? Це питання порівняно легко вирішити в диктатурах. Заборонити… Обмежити… Покарати… Набагато складніше в демократіях. Цих інструментів у своєму розпорядженні вони не мають. Вони живуть за правилами, які створювалися протягом тривалого часу. У випадку маніпуляцій у сфері інформації ці правила ще не існують. Їх необхідно створити. На жаль сьогодні це розуміють лише поодинокі активісти. І яскравим прикладом цього є книга Оксани Мороз «Нація овочів?». Це перша ластівка в цьому безумовно непростому, дуже тривалому процесі - у процесі боротьби за чистоту інформації, проти маніпуляцій поведінкою людей.
    Ця монографія – результат багаторічного досвіду, глибоких досліджень, аналізу процесів та їх наслідків. Вона покликана донести до звичайного споживача інформації існування проблеми, наявність загроз, пояснити їх наслідки, показати інструменти, які використовують маніпулятори для впливу на людську свідомість.
    Але не тільки… У цій книзі червоною ниткою проходить думка про те, що на часі формування інформаційного імунітету вищого рівня, інформаційного імунітету цифрової ери. Без цього не тільки окремі люди, а й цілі нації можуть стати «овочами» в руках нечесних журналістів, заангажованих ЗМІ, соціальних мереж тощо. І це, на мою думку, головна заслуга автора.
    І найголовніше! Автор не тільки доносить думку про необхідність вироблення правил інформаційного імунітету, а й формулює базові правила, які покликані захистити кожного з нас від навали індустрії маніпуляторів. Виховати «Людину розумну цифрової ери», виховати борців, які стануть основою процвітаючих націй, де панує правда, де працюють закони, де кожна людина має рівний доступ до благ, які створені нею і для неї.
    А для цього потрібно виробити інформаційний імунітет, який зможе захистити будь-яке суспільство від нечесності, несправедливості, недобрих намірів.
    Я щиро вдячний автору цієї книги Оксані Мороз за те, що вона є, за її знання, за її розум і велике бажання робити добрі справи для кожного з нас.
Купити - Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців
Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців

Звичайна ціна: 220 грн

Спеціальна ціна: 187 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Оксана Мороз
Оксана Мороз

Вітання! Мене звуть Оксана Мороз, я авторка книг "Нація овочів? Як інформація змінює мислення та поведінку українців" та "Боротьба за правду. Як мій дядько переміг брехню". Також я заснувала ініціативу з інформаційної гігієни "Як не стати овочем". Ми вчимо людей фільтрувати джерела інформації та розказуємо простою мовою про те, як влаштована держава, політика, економіка та інші ключові сфери нашог...

Детальніше

Цитата Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців

Оксана написала нереально крутий "внутрячок" про інформаційні віруси – про ботів, поширення інформації, яка коригує ваше сприйняття і ставлення, про продаж майбутнього, якого нема, про продаж повітря, про інформаційні віруси. І головне – про те, як цьому протистояти. Книжка Оксани Мороз "Нація овочів?" крута. Я - рекомендую
Катерина Бабкіна, письменниця
 

Рецензії Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців

4.2/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Поки не овоч 95% користувачів вважають цей відгук корисним
    Поки читав, нерідко ловив себе на думці "та я ж усе це знаю, Кеп". А потім дивився навколо, в телевізор, соцмережі - і розумів, що знати - замало. Тут - якраз про "застосовувати". Від простого до складного.

    Назва може відштовхнути особливо ніжних. Мабуть, ця книга і не для них. Скоріше, для тих, хто має батьків, які дуже вже полюбляють телевізор та вірять усьому лайну, що звідти ллється. Або тих, чиї діти вже народилися зі смартфоном у руці та не розрізняють реальне життя та віртуальні сенси. Або тих, хто розуміє, що хати з краю не буває. Просто віддача буває трохи раніше або трохи пізніше.

    Дещо затягнуто місцями. Місцями хочеться кричати "не вірю!" - хоча авторка неодноразово робить акцент на суб'єктивній думці. Місцями хочеться просто кричати - від жаху, що картинки з книги і дійсно справджуються. Видно, що періодично авторка ходить по тонкій лінії щодо політиків і олігархів. Утім, читається захопливо, зі свіжими кейсами та структуровано. Хоча багато імен маніпуляторів і вірусмейкерів я б із задоволенням усе ж таки дізнався.

    Рекомендую.
  •  
    Нація борців 93% користувачів вважають цей відгук корисним
    Усі люди послуговуються інформацією. Окрема частина суспільства використовує її у своїх, часто маніпулятивних цілях. Так було завжди, адже людина навчилася використовувати свій інтелект на користь собі і тому піднялася на найвищу сходинку в живому світі. Потім у боротьбі за виживання, для перемоги у конкурентній боротьбі з’явилася можливість використовувати свій розум на користь собі, але на шкоду іншим. Ці дії ми й називаємо маніпуляціями.
    Тисячоліттями маніпуляції здійснювалися в стосунках між окремими людьми, потім вони поширилися на рівень певних об’єднань людей, соціальних груп, націй. Маніпуляції удосконалювалися, набували все ширших масштабів… І, як не дивно, люди до них звикали і приймали. Адже виклики з боку маніпуляторів не мали загрозливих масштабів.
    Усе почало змінюватися з появою ЗМІ. Спочатку друковані, потім електронні: радіо, телебачення. Кількість донесеної інформації лавиноподібно наростала. Вона ставала доступнішою, охоплювала все більше держав, поширювалася континентами. Разом із тим зростала можливість маніпуляцій. Але цей процес усе ще не мав загрозливих масштабів.
    Усі сподівалися на цифрову епоху з її новими можливостями. Але її чекали й потенційні маніпулятори. І коли масив інформації лавиноподібно наростав, стало зрозуміло, що вислів англійського банкіра, бізнесмена, фінансиста Натана Ротшильда «Хто володіє інформацією – той володіє світом» дуже актуальний.
    Для потенційних маніпуляторів відчинилося велике вікно можливостей. Вони почали підпорядковувати собі розум не тільки окремих людей, соціальних груп, а й цілих націй. Процес набув глобальних масштабів. Але навіть сьогодні лише окремі особистості розуміють рівень цієї загрози.
    Що робити? Це питання порівняно легко вирішити в диктатурах. Заборонити… Обмежити… Покарати… Набагато складніше в демократіях. Цих інструментів у своєму розпорядженні вони не мають. Вони живуть за правилами, які створювалися протягом тривалого часу. У випадку маніпуляцій у сфері інформації ці правила ще не існують. Їх необхідно створити. На жаль сьогодні це розуміють лише поодинокі активісти. І яскравим прикладом цього є книга Оксани Мороз «Нація овочів?». Це перша ластівка в цьому безумовно непростому, дуже тривалому процесі - у процесі боротьби за чистоту інформації, проти маніпуляцій поведінкою людей.
    Ця монографія – результат багаторічного досвіду, глибоких досліджень, аналізу процесів та їх наслідків. Вона покликана донести до звичайного споживача інформації існування проблеми, наявність загроз, пояснити їх наслідки, показати інструменти, які використовують маніпулятори для впливу на людську свідомість.
    Але не тільки… У цій книзі червоною ниткою проходить думка про те, що на часі формування інформаційного імунітету вищого рівня, інформаційного імунітету цифрової ери. Без цього не тільки окремі люди, а й цілі нації можуть стати «овочами» в руках нечесних журналістів, заангажованих ЗМІ, соціальних мереж тощо. І це, на мою думку, головна заслуга автора.
    І найголовніше! Автор не тільки доносить думку про необхідність вироблення правил інформаційного імунітету, а й формулює базові правила, які покликані захистити кожного з нас від навали індустрії маніпуляторів. Виховати «Людину розумну цифрової ери», виховати борців, які стануть основою процвітаючих націй, де панує правда, де працюють закони, де кожна людина має рівний доступ до благ, які створені нею і для неї.
    А для цього потрібно виробити інформаційний імунітет, який зможе захистити будь-яке суспільство від нечесності, несправедливості, недобрих намірів.
    Я щиро вдячний автору цієї книги Оксані Мороз за те, що вона є, за її знання, за її розум і велике бажання робити добрі справи для кожного з нас.
  •  
    Нация овощей 82% користувачів вважають цей відгук корисним
    Давайте скажем честно - невероятно легко следовать за толпой, кушать ту еду, которую тебе сразу кладут в рот пережёванной, слушать и воспринимать любую громко транслируемую информацию не пытаясь тратить даже минимум своей жизненной энергии на то, чтобы элементарно пытаться её фильтровать перед тем, как ваш мозг примет её за чистую монету и начнёт основываясь на этом мусоре судорожно пытаться выстроить собственное, никому не нужное, поверхностное мнение. Работой автора данной книги Оксаны Мороз на протяжении многих годов было донесение до коры головного мозга жителей нашей станы нужной информации от богатых заказчиков. Начиная от успешных бизнесменов и заканчивая всем известными народными депутатами. Эта книга является откровением профессионала в данной сфере работы с сознанием социума. Слова написанные в этой книге помогут противодействовать армии информационных вирусологов. Так сказать - если осведомлён значит вооружен. Советую всем мыслящим гражданам которые нацелены на аутентичность собственных мыслей и чей жизненный вектор направлен на выход из так называемого стада. Спасибо.
  •  
    Манипулятивное, скучное чтиво 70% користувачів вважають цей відгук корисним
    Открываем книгу. С первых строк читаем определение авторки, что информационный вирус - это такой, который вредит человеку. Понимаем, что авторка ничего не понимает в информации и вирусах. Например, самый известный информационный вирус - письмо счастья. И какой вред оно наносит человеку? Информационные вирусы получили такое название не из-за вреда, как думает авторка, а из-за схожей модель распространения. То есть вирус - это модель того, как информация распространяется, а не из-за вреда. Закрываем книгу.

    Хотя нет, читаем дальше. Авторка делит нации на три типа. Шта? Умные, бойцы и овощи. Шта? Швейцарцы умные, украинцы - овощи. Британцы бойцы. Могли бы быть умными, но брексит, туда сюда. Короче, не тянут. Шта? Хватило на 30 страниц этого бреда. Делить нации по какому-то признаку - для этого даже специальный термин придумали - нацизм. 100 лет социологии, психологии, исследований сообществ и групп и вот те раз: три типа наций и точка. Вот как все просто.

    Потом какое-то восхваление совка и устойчивости советского человека к манипуляциям. Шта? Аж комсомольский значок с лацкана пижамы соскочил.

    Есть Бернейс, есть Липпман, есть Маклюэн, Рашшкоф и еще несколько десятков медиаэкспертов, тот же Георгий Почепцов, которых нужно прочитать, чтобы понимать как работает пропаганда, а это не стоит.

    Никому не рекомендую. Претенциозный бред и не более.


  •  
    Вокруг одни овощи и только автор – тот ещё фрукт 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    Автор может и уволилась из отрасли манипулирования, но привычка манипулировать осталась – она с удовольствием подгоняет факты под свою теорию (правды ради надо отметить, что этим грешат почти все авторы собственных теорий), делает грубые обобщения, навешивает на людей ярлыки, описывает группы социума в стиле гороскопов, безапелляционно навязывает читателю иногда абсолютно субъективные неуместные выводы. Короче, «наморозила» Оксана Мороз немало.

    Из пяти разделов книги только второй и третий разделы, касающиеся работы автора в бизнесе лжи, можно читать спокойно. Остальные разделы вызывают желание поскорее, если не сжечь книгу, то сдать ее в макулатуру :) Научное и логичное здесь соединяется с бредовой отсебятиной, которую стоило бы оставить в формате личного блога, а не оформлять в виде книги. Когда автор пытается выйти за рамки своей профессии на поле деятельности социологов и политологов, то получается нелепо, часто с противоречиями самой себе. А там, где можно рассказать подробнее о «кухне» создателей медиавирусов, автор предпочитает умолчать и описать довольно поверхностно, без детализаций.

    Наиболее парадоксально, что книга посвящена работе профессиональных (получающих деньги) манипуляторов, но во всех бедах автор обвиняет общество, которое потребляет информацию от этих манипуляторов. Виноваты и вкладчики депозитов, и сторонники 5.10, и мамочки с детьми, и потребители McDonalds, и даже те, кто просто употребляют сахар. Обвиняя разные группы людей в непонимании разных общественных явлений, автор сам не понимает особенности современной демократии и либеральной идеологии.

    И, самое печальное, что книга о разоблачении манипуляций раскручивается с помощью тех же манипуляций, о которых речь в тексте. Для создания видимости популярности и полезности книги на сайте магазина/издательства опубликован ряд однотипных похвальных комментариев, которые имеют признаки искусственных (написанных по заказу, а не настоящими читателями).

    В качестве постскриптума хочется отметить, что данная книга точно не учебник по критическому мышлению, как ее некоторые представляют. Для тех, кто интересуется данным вопросом, гораздо лучше подойдет книга Тома Чатфилда «Критическое мышление. Анализируй, сомневайся, формируй свое мнение».
  •  
    Книга побачила світ... 87% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга побачила світ дуже вчасно. Просте та геніальне: ми дійсно не маємо чітких правил поводження у нові часи (цифрові часи). Саме тому усі ми наче сліпі кошенята, а діджітал-халепи через неуважність та наївність трапляються навіть з дуже-дуже впливовими людьми.

    Свій власний рівень інформаційного імунітету оцінюю як досить високий, але завдяки книзі знайшов багато базових помилок і у своїй поведінці.

    Добре розкладені по поличках етапи руйнування імунітету. Інформація не нова, але коли зібрана у одну систему, вимальовується загальна картинка: як, під дією яких факторів, якими способами пострадянські українці сформували свій інформаційний імунітет і чому навчили своїх дітей. Саме цей блок інформації вважаю важливим для людей 40+, щоб переосмислити установки, з якими живемо і як впливаємо на дітей.

    Основна причина, чому книга може не сподобатися: вона вчить відповідальності і без прикрас дає зрозуміти, що у власних бідах винні ми самі. А хто ж любить дізнаватися таке? Боляче та неприємно, але таке життя)) Гарна новина - ми можемо ще щось вдіяти, і своїм прикладом можемо навчати дітей. Попереду надзвичайно багато роботи, та я висловлюю велику вдячність за цю книгу, яка закладає міцний фундамент для старту.
  •  
    Редко когда читаю... 87% користувачів вважають цей відгук корисним
    Редко когда читаю не художественную литературу. Есть страх набрести на псевдокоуча и потратить время. По-этому читаю только по рекомендации и сама отношусь с большим пеететом к написанию рецензий или ответам на вопрос 'порекомендуй'.

    Эту книгу я могу рекомендовать как маст хев всем, кто когда-либо задавался вопросом 'почему в нашей стране все так?' И тем более тем, кто хочет на это 'так' повлиять.

    Автор книги подает сложные вещи очень простым языком с примерами из реальной жизни. Что отличает любителя поговорить от деятеля? Деятель всегда говорит о практических вещах, первый же вдается в демагогию. В книге нет лишней информации. Нет рассуждений, которые ведут в рассуждения. Здесь есть то, что нужно для того, чтобы сложить картинку-пазл, а именно ее детальки. Нет лишних, нет одинаковых и нет недостающих. И, что немаловажно, есть инструкция.

    И я бы ввела книгу в обязательный курс для прочтения в ВУзах по специальности: пиар, журналистика, маркетинг, международные отношения.
  •  
    Не стыдно быть овощем, стыдно ничего с этим не делать 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Эта книга - большая ценность для людей, которые неравнодушны к здоровью общества, задумываются о причинно-следственных связях, все-таки пытаются разобраться в том, как устроен мир информации, как мы формируем мировоззрение, почему так часто сложно понять других и что с этим всем делать.

    Пока читаешь, узнаешь себя, своих друзей, соседа, одноклассницу и продавца из киоска рядом с домом... всю страну узнаешь) Такие уж реалии, хоть и очень хочется оставаться собой, держаться за поручень адекватности и не нестись в приятные катарсические эмоциональные качели, когда все бегут, и я бегу, и от этого объединения хорошо. А куда мы бежим и какие сообщения транслируем - это уже совсем не важно, главное - компания и иллюзия хорошего влияния на мир.

    Важно, что книга не просто теоритизирует и вскрывает инсайты индустрии, хоть это и любопытно. Она дает прикладные инструменты для жизни в цифровую эру, общения с близкими, бытовой инфогигиены. Однозначно важная книга, оголяет актуальные вопросы, ответы на которые только начинают формироваться буквально на глазах у живущих сейчас поколений.
  •  
    Нація овочів. Насправді відкриває очі❗ 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    В цій книзі немає чіткого посилу на кшталт - піднімайся і роби. Тут більш чутлива інформація. Когось вона буде спонукати до дій, для когось стане дзеркалом буденності, але вона варта того.
    З перших сторінок чітко бачиш свої дії в реальному житті, або дії близьких. В ній немає, на перший погляд, ноу-хау.
    Завдяки автору (Оксані Мороз), починають розплющуватись очі. Більш того, мабуть, не знайдеться жодної людини, яка б була з 100% інформаційним імунітетом.
    Цю книгу треба читати з 15 років, щоб не ставати "овочами" та "споживачами".
    В книзі відкриваються всі ази інформації.
    Багато з тих, хто її читає, або буде читати не відразу усвідомить всю серйозність проблеми.

    Мені було потрібно 2 тижні для прочитання. Це було щось зрозуміле але в той же час нове. Спочатку читаєш і не можеш відвести погляду, потім якось не заходе....Далі, знов бурхливі емоції і навіть повторне перечитування деяких розділів.
    Дуже хочеться, щоб "Націю овочів" прочитали люди літнього віку. Вона є посібником, який повинен бути в кожному домі, для того щоб періодично робити "холодний душ" мисленню.
    Рекомендую всім, незалежно від віку, релігії чи соціального статусу.
  •  
    Книга-інструмент з критичного мислення у мережі 83% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга-інструмент з критичного мислення у мережі. Допомагає, хоча б на посередньому рівні, зрозуміти принципи роботи індустрії розробки та поширення фейків, вірусмейкерства. Буде корисна більшості наших сучасників, комусь для закріплення знань а комусь для повного перезавантаження сприйняття інформації.

    Книга моментами затягнута, подекуди не вистачає прикладів, хоча там де є - вони реальні та конкретні. З позитивного - цілий калейдоскоп посилань на різноманітні цікаві статті та сайти для підтвердження слів авторки, мовляв, не вірте нікому, перевіряйте інформацію. Оригінальне рішення - додати сторінку наклейок з гештегами #ЯкНеСтатиОвочем.

    Загалом книга цікава і корисна, тим паче у наш час, коли значна кількість людей не читає новину далі емоційного заголовку або вірить в усе написане, навіть не переглянувши першоджерело. Сумно розуміти те, що таку книгу посередній "овоч" навряд захоче прочитати, не кажучи вже про те, що купити її. Саме тому вона буде гарним подарунком близьким, котрі заплутались у тенетах інформаційних вірусів.
  •  
    Чекаємо на обіцяні поглиблені навчальні програми з інформаційної безпеки 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дуже хотіла б порекомендувати цю книжку, але навіть не знаю – кому. Хіба що підліткам. Бо людина, яка вміє і звикла критично і системно мислити, вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки та має широкий світогляд, таку книгу точно не потребує і нічого нового з неї не дізнається. А люди, які поринули у желейний світ серіалів та розважальних шоу, «залежні та втомлені», ті, хто виживають, фанатики, утікачі до віртуальної реальності та інші, про яких Оксана говорить, що вони вже аж ніяк не можуть протистояти вірусам, навряд чи зацікавляться такою літературою.

    Я б порадила людям, які справді цікавляться цієї темою, радше придбати серйозні книжки з критичного мислення та людської психології. Також є багато потужних і дуже корисних книжок, які висвітлюють питання пропаганди та розповідають про інструменти маніпуляцій.

    На жаль, книжка Оксани мені нічого нового не розповіла. Більш того, я запитую себе: «Що ж спонукало мене купити книгу, написану людиною, яка 20 років професійно маніпулювала громадською думкою, докладала руку до того, щоб зробити українців «нацією овочів», та заробляла на цьому гроші?». Попри все , я розраховувала на той самий «внутрячок» від людини, яка була частиною індустрії вірусмейкерів, на якісь таємні двері. Але ж ні – ніякої «інформації від посвячених», окрім загально відомих фактів, у цій книзі ви не знайдете.

    У сучасному цифровому світі, в якому людей намагаються вести дорогою спрощення та узагальнення, я можу порадити лише одне: працюйте над собою безперервно, прагніть буди інтелектуальними та начитаними, опануйте мистецтво критичного та системного мислення, звикніть аналізувати процеси навколо, сумнівайтесь в усьому та все перевіряйте. І тоді ситуацію почне змінюватися на краще.

  •  
    Рецензія від вовчиці медіасвіту 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    Цю книгу я обов'язково дам прочитати своїм батькам. Якщо ви подаруєте її своїм бабусям - дідусям ви зробите, хоч невеликий, але вагомий вклад у розвиток медіасвідомості та колективного інформаційного імунітету українців.

    Жадібно проковтнула книгу за 2 дні.
    Тут було все: і правила, і історичний бекграунд, і актуальні кейси, які нещодавно відгриміли гучними заголовками загальнонаціональних медій.

    На деяких моментах ловила себе, що хотіла подискутувати з авторкою. І це дуже круте відчуття. Уже хочу чимшвидшого завершення карантину, аби сходити на якийсь захід, де виступатиме пані Оксана.

    Книга буде корисною не тільки вашим батькам, бабусі з сусіднього під’їзду та чоловікові, який купує цигарки у магазині під вашим будинком. Це треба прочитати кожному медійнику, журналісту та інфоменеджеру. Більш досвідченіші люди галузі, які відбули парочку виборів та кризисних ситуацій, структурують для себе і так давно відому інформацію та ще раз переосмислять її, нові адепти "медійної секти" знайдуть багато чого для себе нового та зможуть у себе в голові скласти пазли, яких бракувало раніше.

    Одним словом, рекомендую!
  •  
    Нація овочів 71% користувачів вважають цей відгук корисним
    З Оксаною я познайомилась ще на презентації книги. Мене вразило те, що вона перша з тих,що дійсно вирішила допомогти українцям думати свідомо та вміти критично думати. Хочеш дізнатись як працюють алгоритми фейсбук?. Як пишуться тексти на замовлення? Чому нами людьми так легко маніпулювати?. Інформаційний імунітет - та з чим його їдять?.
    Все це ти можеш зустріти на сторінках книги Оксани Мороз - книга не лише приємна на дотик та має приємні ілюстрації,але і наповнена чудовими прикладами щодо того як люди піддаються маніпуляціям. Наведені конкретні приклади того, як за часів незалежності люди потрапляли під маніпулятивні дії політиків, екстрасенсів, криза 90- тих. Те що люди самі є рознощиками пандемії. Поділ людей на: людину розумну(розуміння того, що відбувається, борці та сама нація овочів.


    Це та книга, яку варто почитати і ось чому :
    - зрозуміти як все працює;
    - не стати заручником маніпуляції;
    - свідомо та критично мислити;
    - усвідомлювати свої дії щодо вибору;
    - перевіряти та не поширювати фейки;
    - стати тими 3% що змінять країну на краще
  •  
    Українська Бегбедерка. 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    Авторка вирішила весь свій досвід у цій сфері систематизувати, структурувати і описати в благих цілях – аби зняти полуду з очей переважної більшості «зомбованих» громадян. Виробити у них соціальний (інформаційний) імунітет. Процес перетворення в овочі характерне не лише для України. Пані Оксана б’є на сполох, адже за її підрахунками інформаційний імунітет або взагалі вже відсутній у 2020-му або в онший від озонового шару. Мене, як соціолога, це не здивувало. Сам помічаю перекручення фактів, підтасування фактів під потрібну трактовку подій (наприклад, Кучма видатний державотворець, бо за нього Конституцію і гривню ввели). Якщо вам ця книга сподобається, пошукайте колись не дуже однозначну «Манипуляция сознанием» (С. Кара-Мурза). Там багато корисного з цієї теми. Шкода лише, що не дуже багато людей цікавляться чи замислюються над тим, що їм підсовують як інформаційний продукт (це і реклама, і пости в соцмережах – не лише випуски теленовин). Авторка створила однойменний канал в youtube. На цей момент там лише 560 підписників, що скоріше свідчить про неактуальність теми для широкого загалу. «А чьо, я карочє смотрю еті, Танці зі звйоздами, там всьо понятно і ше було прікольне ето, Скаженне весілля - ржачка»…

    Зі вступу виникло враження, що авторка закипіла, вщент збентежена результатами виборів до ВР-2019 і поспішає через книгу заволати, докричавшись до людей і спеціалістів «Схаменіться, візьміть по виделці в кожну руку, локшина падає на вуха щохвилини!!». Вона з цієї сфери пішла, настогидло і ось виклала весь багаж в «Націю овочів». Мені видається, що маніпулювали завжди. Якісь пояснення на поч. ХІХ ст. ж існували, чому кріпацтво це круто, це вигідно, чому в армії треба відслужити 25 років і повернутись потім старим немічним 42-річним, зачати дитину і відкинути копита тощо. Очікував щось хоча б віддалене від промислового роману Гейлі, але тут навіть і близько такого нема. Дещо затеоретизовано. 40-60% населення не зможе здолати текст («…вкинутий вірус увійшов в синергію з інформаційним полем і його «винесло в органіку», тобто люди підхопили його без додаткових зусиль з розкрутки»). Хотілося прикладів, авторка анонсує їх. Після 50-55% тексту вони з’являються, але так, побіжно, без бажаної деталізації. Може так і треба.

    Мало літератури і досліджень в цій сфері, тож звичного для такого наукпопу-нон-фікшну вражаючого списку літератури та посилань нема. Фахівчиня лиш зазначає, що була під впливом двох прочитаних антиутопій. Частково через відсутність таких розробок не зовсім можливий діалог з авторкою, конструктивна критика, до якої енергійно закликає в youtube-ролику про книгу Оксана Мороз. Наразі її робота залишається єдиною «проривною», вітчизняною в цій новітній сфері розкриття інформаційного «ошуканства».

    В книгарні можете взяти примірник в руки і пробігтися по полях. Пані Оксана винесла там основні тези і визначення. Отримаєте уяву чи цікаво вам, чи те ви очікуєте від цієї праці.
    На yakaboo є однойменна аудіокнига. Теж є два відеотизера від письменниці.
  •  
    Очень странная книга. книга написанна за 7!!!!! дней 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книгу очень ждала и с удовольствием заказала. Взяла ее с собой а США. Выполнена стильно и внутри находятся наклейки с лозунгами. При внимательном рассмотрении наклеек отметила что слишком много достаточно крупных наклеек с надписью нация овощей что меня удивило (выглядело как самовнушаемые лозунги). НО еще больше меня удивила сама книга. Во-первых полный винегрет, впрочем когда автор указала что книга написана за 7!!!!! дней стало понятно что чего то фееричного ждать не стоит. В книге мешанина о дураках украинцах которые распространяют инфовирусы и сами во всем виноваты. Книга о том, как полезны прививки и только полные неучи не верят в них (куда там мнение профессуры и света медицины на данную тематику, Оксана лучше знает). Книга о том что в то, что в нечестность правительства верят только неучи) Ни слова об окнах овертона или том что сами авторы подобных книг зомбируют украинцев. Книга издана самим сайтом поэтому не думаю что мой отзыв попадет сюда, НО все же если попадет категорически не советую данную книгу. Это тот случай, когда лучше бы я скачала пиратскую копию.
  •  
    Овочі не зрозуміють 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Усі знають, що імунітет - чудова річ, яка вбереже ваше фізичне здоров'я і зможе протидіяти навіть найстрашнішим епідеміям. Але як зберегти психологічний стан і здоровий глузд і не стати іграшкою в руках маніпуляторів? У цьому, на думку Оксани Мороз, допоможе виключно інформаційний імунітет. Як його виробити, чому в критичної маси українців його немає та як вберегти себе від спотворення інформаційної картини - читайте у її книзі. Не часто ті, хто відповідали колись за створення інформаційних вірусів, будуть виходити із прибуткової сфери, щоб розповісти про "внутрішню кухню" та пастки, які чекають пересічного українця. Книга буде цікавою, як тим, хто ніколи не чув про індустрію вірусмейкерів, так і тим, хто безпосередньо працює із інформацією та комунікаціями. Якщо і можу порекомендувати особливо актуальну для українців книгу - то це точно буде "Нація овочів?". Наскільки б свідомим громадянином не вважав би себе кожен із нас, давайте визнаємо, що досі майбутнє нашої країни вирішують люди-"овочі". Поширюйте ідеї цієї книги серед ваших знайомих, щоб ми позбулись "овочизму" як епідемії масового зараження!
  •  
    Книга, щоб зрозуміти своє оточення 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Багато читаю художню літературу, але, прочитавши рецензію цієї книги, вирішила, що потрібно її прочитати (як мінімум для розуміння оточуючих людей і їх мислення). Та я взагалі нічого не знала про вірусмейкерів та звідки вони беруться.

    Книга мені зайшла дуже легко (прочитала за декілька вечорів), тому що написана людською мовою, але звичайно потрібно включати критичне мислення. Надзвичайно цікаво було читати про вплив руйнування імунітету українців до інформаційних вірусів. Знайшла підтвердження деяких своїх теорій і зрозуміла, чому саме певний контент люди сприймають (Ми є інформацією, яку споживаємо).

    В книзі описані не лише правила інформаційної гігієна, але, як мінімум, завдяки деяким фактам я вирішила більш терпимо відноситися до деяких знайомих, буду радити їм - почитати цю книгу.
    Дуже багато простих та правдивих прикладів, які допомагають зрозуміти про що мова і, озирнувшись, згадати, що ТАК І Є і в мене так було (та/або батьків/друзів). Але завдяки книзі приходила до ланцюжку історичних подій, які вплинули на сьогодення.

    P.S велика перевага - кількість посилань на якісні джерела. Дуже сподобалися наклейки та дизайн книги.

    РЕКОМЕНДУЮ :)
  •  
    Перша цеглина у вихованні інформаційного імунітету 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Однією з найважливіших рис сучасних мас-медіа є їхня здатність до маніпуляцій громадською думкою. Подаючи певну інформацію під потрібним ракурсом або ж, навпаки, блокуючи її широке поширення, поступово формують суспільну думку.
    ЗМІ здатні змінювати наше сприйняття дійсності, створювати і продукувати нові стереотипи, міфи і моделі поведінки.

    Починаючи з 2014 року і дотепер, маніпуляції громадською думкою активно «зайшли» в наш цифровий світ - фейсбук, ютюб. І тут гравці ринку маніпуляторів змогли увімкнути всі свої можливості наповну (і не завжди це відбувалося в межах України), це відкрило можливість впливати на громадську думку нашого суспільства майже з будь-якої точки нашої планети.

    Як на мене, вершину маніпуляцій громадською думкою ми могли спостерігати на виборах президента 2019 року, де Володимир Зеленський в більшій мірі вів свою кампанію через соціальні мережі. Іншим кандидатам необхідно було підлаштовуватися під нові реалії.

    На жаль, з кожним роком, з кожними політичними виборами, ринок маніпуляцій лише збільшує свій вплив на громадську думку.
    Але на сьогодні склалася така ситуація, що лише одиниці можуть критично аналізувати пости в фейсбук з «шок-контентом», а більшість, на жаль сприймає більшість інформації, як правдиву та достовірну, не поглиблюючись в аналіз надійності інформаційного джерела та того, хто за ним насправді стоїть.

    В демократичних країнах влада повинна дотримуватися певних правил та не має важелів впливу на цей ринок.
    Вони живуть за правилами, які створювалися протягом тривалого часу. У випадку маніпуляцій у сфері інформації ці правила ще навіть ніде не прописані. Їх необхідно почати створювати. На жаль, сьогодні це розуміють лише поодинокі активісти та чиновники.

    Рушійною силою в розумінні, як саме відбувається маніпуляція громадською думкою в цифрову епоху є книга Оксана Мороз «Нація овочів».

    Це перша цеглина в цьому безумовно непростому, дуже тривалому процесі - у процесі боротьби за чистоту інформації, проти маніпуляцій поведінкою людей.

    Ця книга не суха журналістська теорія та соціологічне дослідження – це результат багаторічного досвіду, глибоких досліджень, аналізу процесів та їх наслідків для країни.
    Вона покликана донести до звичайного споживача інформації існування проблеми, наявність загроз, пояснити їх наслідки, показати інструменти, які використовують маніпулятори для впливу на людську свідомість.

    Важливо зазначити, що Оксана Мороз не тільки розповідає про внутрішні процеси створення інформаційних вірусів, а й пропонує дієві правила, які можна почати використовувати тут і зараз у боротьбі з інформаційними вірусами в інтернеті.

    Бажаю успіхів Оксані Мороз у цій нелегкій праці, і впевнений, що наші люди готові до розвитку інформаційного імунітету.

    Рекомендую всім до прочитання, хто бажає підвищити свій інформаційний імунітет в цей непростий для нашої країни час.
  •  
    Очередной проповедник Сороса 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Купила книгу считая что автор научит нас украинцев как стоять за себя, свою свободу, развивать и укреплять иммунитет нации к вливаниям со стороны «новой нормальности». В итоге прочитала кашу из теории маркетинга и пропаганды дивного нового мира который нам пытаются навязать. В книге Смешалось все: глобальное потепление, правильный и прекрасный Фейсбук создавший фактчекеров ( хотя кто может решать за меня правдива информация или нет?), убеждения в пользе вакцинации, восхваление цифровых гигантов и корпоративного духа, осуждение инакомыслящих коих сейчас принято называть конспирологами.... Нет в книге ни слова о патриотичности, о становлении украинской нации, о развитии себя как украинца владеющего своей землей и страной. Книга в мусорнике, я такой бред на свою полку не поставлю. Автор вам должно быть стыдно что на серьезной теме, не дав знаний о которых было заявлено вы зарабатываете. Всегда надо осторожно относиться к покупкам литературы и не забывать, что со стороны крадущегося тоталитаризма вливаются огромные деньги в насаждение мыслей выгодных правительствам.
  •  
    Повернення мислення та поведінки громадянського суспільства у правильний напрямок 60% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли з’явилась «Нація Овочів» в релізі, вона мене відразу зацікавила. Можливо, зачепила назва чи дизайн обкладинки, а після ознайомлення з анотацією й зовсім закортіло її придбати та прочитати.
    В цілому, ідея книги сподобалась, тема в реаліях цифрової епохи досить актуальна, адже зараз на якість нашого життя, окрім продуктів харчування, екології, матеріального благополуччя, генетичної схильності до захворювань, оточення, характеру, стресових ситуацій та ставлення до них, великий вплив здійснює інфопростір та фон, яким ми його наповнюємо. Тому важливо аналізувати інформаційні шквали, які на нас звалюються кожну мить чи то із ТБ, чи зі cтрічки Facebook, світлин в Instagram, Telegram-каналів, новинних сайтів, ситуацій на вулиці, в робочому середовищі. Також варто виставляти фільтри, наче борошно через сито просіювати всі потоки даних та матеріалів, які звідусіль на нас обрушуються.
    Дійсно, якщо задуматись, то ми поступово наближаємось до овочів, адже віримо медіа, обіцянкам політиків, мислимо вузько та фрагментами, піддаємося панічним настроям, ведемо себе неконструктивно… Цей ряд нелогічних та ірраціональних дій суспільства можна продовжувати безкінечно!
    «Нація овочів» – це посібник, в якому крок за кроком викладений базис про вірусмейкерство, інформаційний імунітет, маніпуляцію громадською думкою, фейки та боти в соціальних мережах; описано етапи від зародження до розквіту продукування деструктивної та оманливої інформації, завуальованої брехні, яку для нас загортають в красиву та яскраву обгортку. Але головне, що в цій книзі є також поради та надається певний ряд засобів як можна протистояти цій створюваній викривленій реальності, або, принаймні, як нівелювати її вплив на наше інформаційне здоров’я.
    У книзі стверджується, що українське суспільство перестає мислити критично, вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки, розуміти загальну картину, знаходити нові вирішення проблем. Інтернет, медіа та соціальні мережі зробили життя простішим. Водночас доступ до інформації в один клік в XXI ст. змусив людей мислити фрагментарно, коли елементу puzzle не складаються у цілісний visual, а породжують відеокліп, змонтований із уривків невпорядкованої, вирваної з контексту інформації та часто маніпулятивних вкидів для створення інформаційного шуму.
    Загалом, книга не стала для мене новинкою та не визвала WOW-eфекту. Авторка вдало систематизувала відомі для більшості матеріали з різних джерел, а також інтерпретувала їх через призму власних досвіду та системи цінностей. Багато речей в «Нація овочів» є очевидними, можливо навіть банальними, наявні моменти повторювань одних і тих самих ідей різними словами. Вважаю, що для практика це дуже наболіле питання, зважаючи на великий досвід у сфері маніпуляцій думками та діями та фіналу такої діяльності. Також для мене в наративі було недостатньо прикладних кейсів та яскравих прикладів вірусмейкерства. Проте я розумію, що книга написана для простих людей та лише відкриває завісу.
    На мою думку, важливо, щоб цей посібник потрапив до рук якнайбільшої кількості людей. Кожен читач зможе почерпнути з книги цінні відомості та, можливо, нарешті зробить крок вперед та розпочне турбуватись про свою інформаційну гігієну. Я впевнений, що Оксана Мороз буде в подальшому заглиблювати бажаючих у вивчення правил безпечної взаємодії з інформацією. А міністерство освіти та науки нашої держави повинно ініціювати, щоб в навчальних закладах поряд з уроками фінансової грамотності, знаннями прав та свободи з’явилась ідея запровадження факультативу «основи інформаційної гігієни», який би міг скерувати мислення та поведінку громадянського суспільства у правильний напрямок.
  •  
    Українцям - обов‘язкова до читання ! 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга неймовірно актуальна і важлива для Українців! А урок Інформаційної гігієни-вважаю , ще ,вчора‘ потрібний у школі, а наразі - просто необхідний молодому поколінню!( а з нашими пенсіонерами просто вкрай актуальна роз‘яснювальна робота ) Ми дійсно живемо у надзасміченому просторі у якому досить складно орієнтуватись, я просто з жахом уявляю , що чекає далі нас і наших дітей . У книзі зустріла багато знайомих речей , а поряд - про існування яких навіть і не здогадувалась! Надихає переосмислити по-новому багато звичної, та не означає реалістичної інформації. Під час читання - занотовувала тези, які перетворились у справжній конспект .Автор не просто розповіла, а й дала інструменти які можна використати для розпізнавання Інформаційних вірусів ! Дякую автору- Ваш внесок у боротьбі з ,, овочизмом» та розвитком ,, критичного мислення» Нації неоціненний! Досить очікувано , що для певної категорії населення ця Книга буде досить не зручна і негативні відгуки гарантовані! Респект за Сміливість ! Отримала відповіді на безліч питань , та деякі все ж є відкритими , тому Просто з нетерпінням чекаю наступної книги! Ще раз ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ !
  •  
    Вариво зі смаком критичного мислення та дрібкою маніпуляцій 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Хоч книга націлена на подолання маніпуляцій, крізь нею саму тягнеться червона маніпулятивна нитка. Відчувається невпинна туга авторки за совком. Судження, що люди часів СРСР були набагато витриваліші до вірусів нібито базується на наявності якісної освіти, що мала на меті виховати людину Розумну, з критичним мисленням, стійку до маніпуляцій. Однак, хіба не був увесь совок цілковитою маніпуляцією, що крутив людьми наліво-направо, змушуючи вірити у комуністичну ідеологію, яка й досі у багатьох ніяк не вивітриться з голови. Парадокс, ні?
    Також авторка ділить усі нації на 3 можливі категорії: розумні, борці, овочі, - наділяючи кожну надто конкретизованими якостями й одразу даючи зрозуміти, що більшість українців – овочі безпорадні. Але окей, звернемо це на суб’єктивність авторки й на моє небажання ходити під таким ярликом.
    Особисто я, читаючи, відчувала зневажливе ставлення. Причиною стало те, що авторка часто вдавалася до прийому «я знаю таку класну розумну інфу, але не буду вам її пояснювати, бо це надто складно, а ви дурні овочі й все одно нічого не зрозумієте, тому розкажу максимально просто на пальцях». Можливо, це зроблено для того, щоб книга була зрозумілою великому колу населення. Навіть тим, хто до цього не стикався з поняттями медіаграмотноті, критичного мислення, інформаційного інтелекту й взагалі не знає, що навколо нас інформаційна війна, ми живемо в бульбашці, а в медіапросторі купи лайна.
    Щодо хорошого. Цікаво було прочитати, як з роками змінювалася засади й методика вірусмейкерства, сприйняття інформації людьми, та й взагалі, як інформація ставала доступною і який вплив чинила на споживачів. Також Оксана розповідає про «нутрощі» своєї минулої «вірусної» роботи: хто й навіщо замовляє віруси, хто виконує роботу, скільки це коштує, шлях вірусу від і до. Але це все більше теоретичні аспекти. Мені не вистачило практичних кейсів, за якими можна простежити функціонування вірусу. Корисні й доцільні поради у книзі теж є. До прикладу, як не поширювати ті самі віруси серед оточення й не перетворювати свій профіль у фейсбуку на смітник, як фільтрувати інформацію, перевіряти, відрізняти ботів, тролів від реальних користувачів.
    Книга виявиться корисною тим людям, які вже мають досвід роботи з інформацією та мають базові навики медіаграмотності, аби закріпити знання й розширити їх, а також, щоб спробувати пояснити своїм рідним, незахищеним від інфовірусів, принципи маніпулювання ними в інформаційному просторі. А люди, які далекі від розуміння сучасного інформаційного функціонування, наприклад, бабусі й дідусі, навряд чи зможуть самостійно книгу опрацювати й зрозуміти.
  •  
    Важлива інформація для українських читачів 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    В книжці розлянуті дуже важливі питання інформаційної гігієни та конкретні інструменти критичного мислення та аналізу медіа-інформації.

    Кожен з нас стикається з фейковими та маніпулятивними новинами щоденно, починаючи від стрічки Facebook, закінчуючи телебаченням. Фільтрувати інформацію та розбити з неї правильні висновки вкрай важливо, але з кожним днем все важче. Авторка пропонує посібник з уникнення маніпуляцій та розпізнавання фейків, причому, не контекстно (як більшість подібних книжок), а інструментально. Крім того, детально описано стан суспільства та вплив медіа на нього з початку 90их років до сьогодення.

    З великих плюсів, можу відмітити велику кількість посилань на першоджерела, та купу конкретних прикладів, які допомагають сприймати інформацію набагато легше та ясніше.

    Проте, "на вході" перед читанням цієї книжки, скіли критичного мислення мати потрібно. Також, раджу прочитати книжку чимшвидше, тому що деякі описані інструменти (наприклад алгоритми Facebook) змінюються дуже стрімко.
  •  
    Нічого нового не дізналась 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Досить неоднозначним є факт того, що авторка протягом 20 років займалась маніпуляцією громадської думки, тобто була причетна до руйнування інформаційного імунітету(« ми пройшли шлях побудови руйнування свого інформаційного імунітету»), а тепер написала книгу про те, що необхідно його терміново повертати, адже більшість українців стає «овочами».
    Проблема дійсно існує, багато людей не вміють критично аналізувати отриману інформацію і дійсно є « овочами », адже так простіше, навіщо ускладнювати, прийшов з роботи, увімкнув телевізор і відпочиваєш. І так кожен день... Кожен день відбувається руйнування інформаційного імунітету, яке так потрібно для маніпуляцій. Приклади маніпуляцій, на мій погляд, досить очевидні і давно відомо людям. Наприкінці книги є правила інформаційної безпеки, вони є дуже простими, але, на жаль, їх не так багато людей застосовує, як зазначила авторка тільки 11 відсотків людей можуть розпізнати інформаційний вірус.

    Сподобався дизайн книги, але загалом книга про досить очевидні речі, нічого нового я не дізналась.
  •  
    Вірус овочизму або як не стати овочем 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    У світі повно вірусів. Ми іноді і не здогадуємося, що окрім біологічних, є ще й інформаційні віруси, які так само небезпечні, адже вони можуть перетворити людину на безвольного овоча. Щоб цього не трапилося, Оксана Мороз, колишній вірусмейкер описує у цій книзі, що ж таке цей вірус і як його перемогти.

    Авторка книги, вірусмейкер зі стажем, ділиться своїм досвідом зі створення інформаційних вірусів і поділяє ринок інфовірусів на виконавців та замовників. Виконавці - це такі вірусмейкери, як пані Оксана, які створюють ці віруси, поширюють їх через ЗМІ та соцмережі, створюючи таким чином певну фейкову (чи не дуже) інформацію для основного користувача, тобто людських мас. Замовники вірусів - це політики, олігархи, організації та бізнесмени, яким вигідно донести людям певну інформацію, чи думку, корисну лише для замовника.

    Усіх споживачів інформації, авторка ділить на три типи:
    - овочі, які цілковито залежать від вірусів і ведуться на будь-який фейк, тим самим поширюючи вірус далі;
    - люди-борці, які знають про віруси, та намагаються фільтрувати інформацію, яку отримують;
    - люди розумні - інтелігенція та громадські діячі, які без проблем можуть розрізнити вірус від звичайної інформації та борються не тільки з інфовірусами, а й з джерелами їх поширення.

    Основні ж методи поширення вірусів - це ботоферми, фейкові аккаунти, завуальована проплачена реклама на ЗМІ(так звана "джинса") та викривлена інформація в соцмережах. Пані Оксана наводить основні приклади вірусів в різні етапи історії України та перелічує головні інструменти фільтрування інформації, яка навалюється на нас щодня. Також авторка книги розповідає, як розпізнати фейковий аккаунт та бот та як не потрапити на гачок вірусмейкеру, щоб не стати овочем.

    В цілому, книга містить безліч цікавої інформації про інфовіруси, лайфхаки та кейси щодо їх поширення та фільтрації. Одначе, хотілося би прочитати, яким чином створюються ці віруси, як працює сама система їх поширення та накрутки рейтингу постів у соцмережах. Також хотілося би дізнатися які найцікавіші віруси створювала пані Оксана особисто. Але навіть без особистих кейсів, ця книга вийшла корисною, крутезною та дуже цікавою. Рекомендую читати її усім, хто не хоче стати овочем.

    Дякую пані Оксані за класну книгу і видавництву Yakaboo Publishing за її видання.

    П.С.: Приємно порадували брендові прикольні наклейки в кінці книжки.

    #якнестатиовочем
  •  
    гарна ідея, але....
    За останній час було видано багато книжок, присвячених питанням пропаганди, дезінформації, формування критичного мислення і кризи експертного знання. Книга Оксани Мороз відрізняється тим, що авторка окрім констатації сумного стану в царині розвитку маніпулятивних технологій, здійняла прапор боротьби з ними. Пропрацювавши 20 років на маніпуляторів в рекламі, банківській сфері та політиці, вона вирішила перейти на «світлу сторону» і почати запізнілу боротьбу проти перетворення населення України на овочі (колір не позначений). Подібно до цього фарисей Саул з Тарса перетворився з гонителя християн в Апостола Павла, одного з стовпів віри. Мабуть, варто розглядати цю книгу, як перше послання, за яким вже пішли інші публікації, вебінари, активність в соціальних мережах. Побажаємо Оксані Мороз успіхів на цій звитязі. В цьому тексті авторка спробувала «обійняти неосяжне». Перша частина - це еволюція Homo Soveticus і їх нащадків до стану нинішнього електорату за роки незалежності. Перше десятиліття зображено дуже спірно. Авторка була тоді школяркою-відмінницею в невеликому містечку, і вочевидь, виходила з дитячих і юнацьких спогадів. Вона явно перебільшила здатність покоління до якого і я належу, а тим більше наших батьків, «формувати цілісну картину и приймати всі ключові рішення» в умовах обмеженої інформації, та завдяки знанню історії». Ну не сприяло цьому вивчення Історії КПРС, рішень з'їздів, політінформації і регулярний перегляд програми «Час». Читаючи між рядків були в явній меншості. Набір цінностей і установок, через які фільтрувалася інформація, був іншим. Поряд з недовірою до прогнилої радянської системи, він включав: пієтет до «могутньої і безмежної», «впевненість у завтрашньому дні», ставлення до Заходу, як до забороненого плоду, який вабив і лякав одночасно і таке інше. Авторка перебільшила культ освіти і наукових знань, носієм яких була інтелігенція – «прошарок» між класами робітників і селян. Розпад СРСР і здобуття незалежності дехто зміг відразу «монетизувати» у вигляді політичних, фінансових і майнових дивідендів. Але переважна більшість опинилась біля розбитого корита. Старі цінності увійшли в протиріччя з дійсністю, ідеологічна основа посипалася. Звідси відродження релігійності, Біле братство, Чумак з Кашпировським і таке інше. Були зруйновані інститути громадянського суспільства. Хоча вони і були нав’язані з гори, але задовольняли потребу людини в приналежності до колективу. Почався болісний шлях перегляду цінностей, вростання в ринкову економіку, конкуренції у багатьох сферах. Хтось зміг адаптуватися і сформулювати набір цінностей, що відрізняється в досить широких межах, значна частина чіпляються за старі орієнтири (більше 30% навіть на підконтрольній території бажають Back to the USSR). Решта втратили старі і не знайшли нові - це найдоступніша жертва для маніпуляторів. Мілленіали і Покоління Z формували свій світогляд в інших умовах. Що сформувалося - відповіді на це питання авторка не дає.
    Куди більш докладно висвітлено самі способи маніпуляції через медіа та соціальні мережі. Це тема Оксани Мороз, але далеко не багатьох читачів. Відсутність прикладів залишає багато білих плям для неофітів. Особливо для тих із нас, хто і зараз читає книжки, а не ЖЖ та блоги, не володіє SEO та SMM, не розуміє клікбейтів. Яких блогерів, лідерів громадської думки, власників мільйонного пулу контактів в соціальних мережах авторка має на увазі, обговорюючи можливість їх використання в якості зброї масового ураження свідомості мас? Шарія, Гордона, силіконових ляльок з Instagram-у, напівфриків на зразок Сергія Дідковського - PR-стратега Internet Invest, автора інформаційного вірусу «Врятуй замок барона» і «Права курців», колекціонера шоколадних обгорток? З тексту складається враження, що вся інформація навкруги - це суцільні віруси. Так, суспільство розділене на багато дрібних груп, для їх об'єднання в процесі голосування вкидаються теми, що хвилюють їх усіх. Найпростіша - тема ворога, загрози, ненависті. Поділ країни за мовною ознакою остаточно сформувався не в 90-і як вважає авторка. Це сталося перед виборами 2004, коли Гліб Павловський та інші російські політтехнологи запустили в масову свідомість ідею, що підступні україномовні бандерівці, вже викопують на городах і схронах зброю, що залишилося від служби їх батьків в батальйонах СС Галичина і Нахтігаль, щоб рухати на схід і піддати геноциду своїх годувальників - російськомовних шахтарів і металургів. Але нічого не було зроблено для вакцинації від цієї напасті. Навпаки, її підтримала інша сторона, наполягаючи, що тільки мова тотожна патріотизму.
    Способи боротьби з маніпуляціями, інформаційними вірусами, запропоновані Оксаною Мороз, складно назвати радикальними. Таких і не існує. Їхній головний недолік - «порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих». Класифікація окремих соціальних груп за ступенем схильності маніпуляціям також більше підходить для глянцевих журналів, під рубрикою за кого вийти заміж, а з ким можна поїхати на курорт до Туреччини. Але при всіх недоліках, здається, що Оксана Мороз щиро намагається зробити щось корисне для суспільства. Сподіваюся на подальші успіхи на цьому складному шляху.
  •  
    Ми є інформацією, яку споживаємо 40% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ми - те, що ми їмо. І ми ж - інформація, яку споживаємо. Цю фразу я усвідомила вже давно, свого часу відмовившись від перегляду новин на ТБ. Бо всі ми чудово знаємо, що на телебаченні суцільна брехня (а може, й не всі). Але як би ми не старалися, новини нас всеодно знаходять: на вулиці, в ліфті будинку на роботі чи навіть у стрічці соціальних мереж. Ви не можете просто від усього абстрагуватися в робити вигляд, що нічого не бачите і не чуєте. Але можете сприймати «правильно» інформацію, постійно її аналізуючи і маючи власну думку на певні події і ситуації. Пам‘ятайте, що кожна людина - свого робу фільтр. І всі події вона передає через свою призму і своє сприйняття. Тобто, чуючи десь новину по радіо або від сусідки, ви вже чуєте її з доповненням (можна сказати, “all inclusive”).

    Автор поділяє людей на три категорії: нація овочів, борців і людей розумних. А в якій категорії ви - обирати саме вам. В нації потрібно зароджувати/відновлювати інформаційний імунітет від інфо-мотлоху. Таку собі броню, яка допоможе знизити рівень вірусмейкерства у нашій країні. Не з усіма думками автора у книжці згодна, але «Нація овочів?» дозволяє вкотре подумати над тим, що зараз відбувається. Дуже актуальна тема на сьогодні.
  •  
    Нація овочів? 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Нація овочів це книга необхідна кожному із нас!

    Кожна людина повинна її прочитати, тому що в наш час коли телебачення, інтернет подають нам забагато різної інформації, борються за наші голови, дуже важливо знати та головне розуміти поняття "інформаційної гігієни" та вміти правильно "вживати" інформацію. Споживати її дозовано, та бажано не отравитися нею.

    Є гарний вислів англійського банкіра, бізнесмена, фінансиста Натана Ротшильда «Хто володіє інформацією – той володіє світом». Цей вислів в наш час є дуже актуальний.

    Тому що проблема дійсно існує, дуже багато людей не вміють критично аналізувати отриману інформацію і дійсно є « овочами », адже так простіше, навіщо ускладнювати, прийшов з роботи, увімкнув телевізор подивився новини і відпочиваєш. І так день за днем... Таким чином кожен день відбувається руйнування інформаційного імунітету, яке так потрібно для маніпуляцій. Приклади маніпуляцій, на мій погляд, досить очевидні і давно відомо людям. А наше телебачення наразі це повний шлак.

    Дизайн книги сподобався теж!




  •  
    Коли автор думає, що знає всі правильні відповіді 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дуже цікава і, в той же час, неоднозначна книга потрапила мені до рук. Книга, з якою можна багато в чому погодитися і так само - багато в чому заперечити. Почнемо з другого.

    Як віруючу людину, мені дуже "різонуло" зневажливе ставлення пані Оксани до церкви, урівнювання усіх церков "під одну гребінку". Думаю, що в цьому випадку, краще було б автору або писати обережно, або не писати те, в чому не розбираєшся. По-перше, далеко не всі церкви в Україні мають на меті збагачення і запудрювання людям мозку. По-друге, оскільки Україна позиціонує себе як християнська держава, то треба зазначити, що саме Бог створив інституцію церкви (а те, що багато людей зробили з церквою нині - то вже інше питання). Тому казати про розділення Бога і церкви зі сторони автора - це все одно що казати про, наприклад, відділення рук від ніг, очей від вух і т.д. Тобто, абсурдність. Тут я не заперечую те, що кожна людина може вірити як хоче (тим більше, що в нашій країні демократія). Просто небезпечно робити висновки в тому, чого не знаєш і вішати ярлик, що церква - вірус. Той випадок, коли самовпевненість автора зіграла з нею злий жарт.

    Крім того, читаючи книгу, складається враження, що автор знає усі правильні відповіді, як має бути. І це лякає, якщо чесно, тому що ніхто на землі повністю цього не знає. Казати на людину, що вона "овоч", лише ґрунтуючись на тому, що вона лайкнула якийсь пост в соцмережах і не робить системного аналізу новин, не завжди є вірним рішенням.

    Тепер про позитивне в цій книзі. Оксана Мороз, на мій погляд, вдало проаналізувала зміни в українському суспільстві за весь період незалежності, вплив різних чинників в різні роки на простих громадян. І повністю підтримую її думку щодо необхідності мати критичне мислення, фільтрувати інформацію, не поглинати все підряд.

    Але чи порекомендував би цю книгу? Не знаю. На мою думку, її треба було б переробити (хоча б у сфері, що стосується християнства).
  •  
    Нація овочів- книга необхідна кожному із нас! 33% користувачів вважають цей відгук корисним
    Нація овочів- книга необхідна кожному із нас!

    Книга, яку має прочитати кожен з нас. В часи "Ери соціальних мереж", коли боряться за наші голови - важливо знати поняття "інформаційної гігієни" та вміти правильно "вживати" інформацію. Споживати її дозовано, та бажано не отравитися нею.
    З цієї книги ви дізнаєтеся історію реклами, але не в сухих цифрах а цікаво розказано про ті "гачки" на які попадалися люди, щоб "внушити" їм ту чи іншу інформацію та продати товар вигідний для них.
    Нас роками "годували" непотрібною інформацією. А ми споживали її з захопленням. В часи фейків нам важко відрізнити де правда чи брехня. Але ця книга як ефективний інструмент який навчає як відрізняти і вміло та смачно "споживати" потрібну саме Вам інформацію!!! Книга читається легко, цікаво та дуже інформативно!!!
    Раджу кожному із нас прочитати та поділятися із друзями. І головне із захопленням розповідати про прочитане)))).
    Впевнена, що настане час, як почнуть викладати такий предмет як "Медіаграмотність", та діти від малого до великого будуть вивчати даний предмет на основі цієї цікавої книги на основі актуальної інформації.
  •  
    ПРО ПРОПАГАНДУ В УКРАЇНІ ! 33% користувачів вважають цей відгук корисним
    В одній відомій книзі сказано:
    -"Якщо людині, навіть на протязі одного року, говорити з екрану телевізора, що вона тупа, то вона почне вірити в це!

    Різко сказано. Напевно, що не за рік, а років за 5.

    Те, що наше телебачення - це повний шлак, знають всі, у кого ще не зовсім зупинилися когнітивні процеси в мозку.

    Якщо у вас теж ще не зупинилися процеси, то тоді ця книга для вас!
    Ми в Україні , як випробовувальний полігон для засобів маніпулювання Масовою свідомістю.
    Що ж ви хотіли? Транзитна країна в транзитний період своєї історії!

    Що ж респект автору. Все показано як як є. На кого працюють ЗМІ, які методи вони використовують. І головне, що вони зробили з нашою нацією за 30 років такої роботи.
    Де коли, під час читання, було не дуже приємно відкривати для себе такі подробиці. Але ви і самі можете впевнитися. Від наших змі один тільки негатив. Ніякої просвітницької роботи.

    Але ознайомлений, отже озброєний. Тому якщо не хочете бути овощем, то обов'язково прочитайте цю книгу!!!!


  •  
    Книга ні про що, марне витрачання часу 35% користувачів вважають цей відгук корисним
    Псевдоспеціалістка з ідентифікації маніпуляцій.

    Дуже сильно «пригорає» від самого факту популярності й діяльності Анатолія Шарія, про що свідчить її нещодавній блог з «викриттям».
    Якщо прогортати її фейсбук сторінку, можна знайти значну кількість згадувань про Шарія у відповідному «професійному» контексті.

    А тепер щодо книги. Не розкриті моменти маніпуляцій колишнього президента Петра Порошенка в фейсбук – коли він створив підставну особу на виборах з мізерним рейтингом задля (мова йде про Юлію Литвиненко) й оплачував зі своєї сторінки рекламу даного технічного кандидата. Про це Оксана Мороз не могла розповісти більш детально? Ні, вона ж порохоботка й не соромиться світити цим, а тому не стане ображати свого сюзерена.

    Таких прикладів є дуже багато, але Оксана вирішила закцентувати увагу на тих, що давно відомі суспільству.

    Дякую Богу, таких «спеціалістів» стає все менше і їх неважко розрізнити з-поміж реальних фахівців своєї справи.

    Не раджу купувати Вам цю книгу, вона Вас нічому новому не навчить. Лише буде черговий наглядним доказом того, як виглядає маніпуляція у виконанні псевдофахівчини Оксани Мороз. Тьфу три рази.
 
Характеристики Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців
Автор
Оксана Мороз
Видавництво
Yakaboo Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
170х215 мм
Палітурка
М'яка
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-7544-63-9
Вага
440 гр.
Тип
Паперова
 

Про автора Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців