На зарослих стежках
Паперова книга | Код товару 382246
Yakaboo 4.8/5
Автор
Кнут Гамсун
Видавництво
Видавництво Жупанського
Серія книг
Лауреати Нобелівської премії
Мова
Українська
Рік видання
2013
Перекладач
Галина Кирпа
Кількість сторінок
160 с.
Формат
135x205 мм

Усе про книжку На зарослих стежках

От издателя:

У гроні славетних норвезьких майстрів слова його названо «найталановитішим, найзнаменитішим і найсуперечливішим письменником». Гамсун завжди ставив перед собою завдання – не лише змальовувати вчинки своїх персонажів, а й проникати в усі сховки їхньої душі. В останній книжці «На зарослих стежках» він зробив спробу проникнути вглиб своєї душі і описати чи не найдраматичніші сторінки власного життя, коли йому в досить таки поважному віці довелося пережити відчай, розчарування і приниження. Письменник називає свій твір щоденниковими записами, але перед нами постає ціла мозаїка спогадів, що зворушують відвертістю, лаконізмом та іронією, за якими впізнається неповторний гамсунівський стиль.

Характеристики
Автор
Кнут Гамсун
Видавництво
Видавництво Жупанського
Серія книг
Лауреати Нобелівської премії
Мова
Українська
Рік видання
2013
Перекладач
Галина Кирпа
Кількість сторінок
160 с.
Формат
135x205 мм
Рецензії
  •  
    На шляху до смерті. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман "На зарослих стажках" був написаний вже після приходу до Гамсуна популярності. Він автобіографічний.
    Герой роману - сам Кнут Гамсун- вже в похилому віці, після закінчення Другої світової війни скитається по різним місцям, ніде не взмозі знайти собі прихистку. Через співпрацю з німцями, офіційний уряд Норвегії його не ув'язнив фактично - бо письменник був лауреатом Нобелівської премії та найвідомішим і поважним культурним діячем країни. Але письменник був на межі бідності, його відправляли з одної лікарні до притулку, з притулку до іншої лікарні і так далі. І хоч ніхто ніколи не міг йому дорікнути в обличчя - він відчував себе покинутим і зневіреним. Старий, без засобів існування, без близьких, хворий і уражений морально він неймовірно страждає. На самоті зі своїми думками він перебирає в пам'яті свої вчинки і хоч розкаюється, це скоріш вимушена міра задля заспокоєння власної совісті. Егоїзм, саможаління і страждання- гризуть письменника і мучать його серце. Коли ж він на самоті - на природі, він відчуває себе майже щасливим. Це наштовхує на думку, що нещасним його робить не так навіть середовище людей, а страх його самого перед людським осудом. Важливий аспект ще й той, що він був майже абсолютно глухим, і це відгорожувало його від суспільства ще на більшу відстань. Хвороба посилювала самотність і інакшість автора. Примусове лікування в психіатричних лікарні, будинок людей похилого віку, глухота, фактичний домашній арешт - все це зрештою було доволі іронічно описано щодо себе самого і інших людей. Тонка особлива чуттєвість, факт того, що тебе не слухають і не бачать змусила його бути ще спостережливішим і описати людей, їх емоції і вчинки краще, чим якби його самого сприймали як рівного.
    В цілому - сюжет відсутній, лише окремі клаптики спогадів зв'язують епізоди викладу. Мені навіть чимось нагадав цей роман оповідання "Львівська пані", не пам'ятаю автора. Самотні люди, похилого віку, хворі і зневажені - відчувають все гостріше і мудріше дають оцінку дійсності і самим собі.
    Психологічно і сумно, хоча у стилі реалізму.
    Не забуваємо і той факт, що коли Гамсун написав роман - йому було вже 90 років ! Геній залишається генієм незалежно від віку, соціального статусу і політичних поглядів.
  •  
    Стільки різних доль на світі
    "Та нічого скиглити, у кожного свої недуги."

    Книга являє собою вмістище спогадів і відчуттів Кнута Гамсуна в період коли його було втягнуто у судовий процес із звинуваченням у колабораціонізмі. За часом охоплює кілька років по завершенню Другої світової війни. Справа затягується на місяці і переноситься з регулярною постійністю. А поки немає вироку, автора певний час утримують під умовним арештом в лікарні, будинку для старих, психіатричній клініці…
    Норвегія, складна політична ситуація, ставлення жителів - частково засвідчені на сторінках цієї, розрізненої за структурою, книги (художні історії вкраплені в автобіографічні записи автора).
    Достатньо описів й роздумів про великі-малі речі та явища.
    Об’ємом не велика, та достатня для того, щоб зацікавити до ознайомлення з повноцінними романами автора.

    "Але я вдячний поліції за те, що потрапив сюди, саме про таке місце я і мріяв. Тут я ходжу на довгі прогулянки, ніхто мене в цьому не обмежує, я їм, сплю і читаю. А ще трохи пишу, однак не буду про це згадувати, щоб нікого не роздратувати."

    "І тут я думаю, людино, про тебе. З усіх живих створінь на землі ти народжена майже даремно. Ти ні хороша, ні погана, ті з’явилася без продуманої мети. Ти виходиш із туману і знов повертаєшся в туман, настільки ти по-щирому недовершена."

    "Перед моїми очима з-під землі пробивається нове покоління, що подає великі надії. Воно зовсім молодюсіньке й невинне, я читаю про нього, але не знаю жодного імені, та це неважливо. То схоже на мандрівні світила вгорі – вони з’являються, трохи посяють і зникають. Приходять і відходять, як я прийшов і відійшов."

    "Ми всі прямуємо в країну, до якої кожен потрапить у свій час. Ми туди не поспішаємо, збираючи дорогою всі несподіванки."

    Однією із таких несподіванок стала для мене ця книга.
Купити - На зарослих стежках
На зарослих стежках

Звичайна ціна: 120 грн

Спеціальна ціна: 114 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Кнут Гамсун
Кнут Гамсун

Кнут Гамсун - норвезький письменник, лауреат Нобелівської премії, автор романів «Голод », « Плоди землі», «Пан», «Блукачі», «Містерії» та інших. Народився в сім'ї сільського кравця. Коли хлопчикові було 3 роки, сім'я переїхала в місто, де батьки орендували невелику ферму, що належала дядькові Гамсуна по материнській лінії. Наступні 6 років майбутній письменник провів в ідилічній обстановці: пас...

Детальніше

Рецензії На зарослих стежках

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    На шляху до смерті. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман "На зарослих стажках" був написаний вже після приходу до Гамсуна популярності. Він автобіографічний.
    Герой роману - сам Кнут Гамсун- вже в похилому віці, після закінчення Другої світової війни скитається по різним місцям, ніде не взмозі знайти собі прихистку. Через співпрацю з німцями, офіційний уряд Норвегії його не ув'язнив фактично - бо письменник був лауреатом Нобелівської премії та найвідомішим і поважним культурним діячем країни. Але письменник був на межі бідності, його відправляли з одної лікарні до притулку, з притулку до іншої лікарні і так далі. І хоч ніхто ніколи не міг йому дорікнути в обличчя - він відчував себе покинутим і зневіреним. Старий, без засобів існування, без близьких, хворий і уражений морально він неймовірно страждає. На самоті зі своїми думками він перебирає в пам'яті свої вчинки і хоч розкаюється, це скоріш вимушена міра задля заспокоєння власної совісті. Егоїзм, саможаління і страждання- гризуть письменника і мучать його серце. Коли ж він на самоті - на природі, він відчуває себе майже щасливим. Це наштовхує на думку, що нещасним його робить не так навіть середовище людей, а страх його самого перед людським осудом. Важливий аспект ще й той, що він був майже абсолютно глухим, і це відгорожувало його від суспільства ще на більшу відстань. Хвороба посилювала самотність і інакшість автора. Примусове лікування в психіатричних лікарні, будинок людей похилого віку, глухота, фактичний домашній арешт - все це зрештою було доволі іронічно описано щодо себе самого і інших людей. Тонка особлива чуттєвість, факт того, що тебе не слухають і не бачать змусила його бути ще спостережливішим і описати людей, їх емоції і вчинки краще, чим якби його самого сприймали як рівного.
    В цілому - сюжет відсутній, лише окремі клаптики спогадів зв'язують епізоди викладу. Мені навіть чимось нагадав цей роман оповідання "Львівська пані", не пам'ятаю автора. Самотні люди, похилого віку, хворі і зневажені - відчувають все гостріше і мудріше дають оцінку дійсності і самим собі.
    Психологічно і сумно, хоча у стилі реалізму.
    Не забуваємо і той факт, що коли Гамсун написав роман - йому було вже 90 років ! Геній залишається генієм незалежно від віку, соціального статусу і політичних поглядів.
  •  
    Стільки різних доль на світі
    "Та нічого скиглити, у кожного свої недуги."

    Книга являє собою вмістище спогадів і відчуттів Кнута Гамсуна в період коли його було втягнуто у судовий процес із звинуваченням у колабораціонізмі. За часом охоплює кілька років по завершенню Другої світової війни. Справа затягується на місяці і переноситься з регулярною постійністю. А поки немає вироку, автора певний час утримують під умовним арештом в лікарні, будинку для старих, психіатричній клініці…
    Норвегія, складна політична ситуація, ставлення жителів - частково засвідчені на сторінках цієї, розрізненої за структурою, книги (художні історії вкраплені в автобіографічні записи автора).
    Достатньо описів й роздумів про великі-малі речі та явища.
    Об’ємом не велика, та достатня для того, щоб зацікавити до ознайомлення з повноцінними романами автора.

    "Але я вдячний поліції за те, що потрапив сюди, саме про таке місце я і мріяв. Тут я ходжу на довгі прогулянки, ніхто мене в цьому не обмежує, я їм, сплю і читаю. А ще трохи пишу, однак не буду про це згадувати, щоб нікого не роздратувати."

    "І тут я думаю, людино, про тебе. З усіх живих створінь на землі ти народжена майже даремно. Ти ні хороша, ні погана, ті з’явилася без продуманої мети. Ти виходиш із туману і знов повертаєшся в туман, настільки ти по-щирому недовершена."

    "Перед моїми очима з-під землі пробивається нове покоління, що подає великі надії. Воно зовсім молодюсіньке й невинне, я читаю про нього, але не знаю жодного імені, та це неважливо. То схоже на мандрівні світила вгорі – вони з’являються, трохи посяють і зникають. Приходять і відходять, як я прийшов і відійшов."

    "Ми всі прямуємо в країну, до якої кожен потрапить у свій час. Ми туди не поспішаємо, збираючи дорогою всі несподіванки."

    Однією із таких несподіванок стала для мене ця книга.
  •  
    Вибір! 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Читаю, я собі, Чарльза Буковскі, читаю саме роман «Жінки», і в одному з діалогів, згадується ім’я Кнут Гамсун. Думаю, оце так прикол, це треба було придумати такого письменника, але про всяк випадок заходжу в Гугл, а там ти ба, Лауреат Нобелівської Премії 1920 року, норвезький письменник Кнут Гамсун. Якщо така історія, то треба щось почитати, і так мені в руки потрапила книжка «На зарослих стежках». Я довго думав, чи це художня література чи такий собі нонфікшн. Дійшов висновку, що це такий собі художній нонкфікшн. Це єдина книга, прочитана даного автора, тому важко про щось конкретно говорити, але враження середні. Головною темою книжки для мене є роздуми над поняттями «вибір» і «наслідки», і як наслідки залежать від вибору, і що за все треба відповідати, але чомусь за дії багатьох відповідають завжди лише обрані. Враження посередні від книги, але дуже сподобалася стаття Євгена Маланюка, написана після смерті автора. В статті розмірковується про Гамсуна, як образу цілої епохи письменників в світі і Європі. Ось так через Бука почитав Кнута!
  •  
    Бывает и так...
    В 1900-м Кнут Гамсун был одним из самых известных писателей в мире. В 1920- он получил Нобелевскую премию по литературе. А после Второй мировой войны его судили, как коллаборациониста, за измену родине и за симпатию к режиму оккупантов. Во время войны Гамсуна угораздило выступить в поддержку нацистов, в которых он почему-то увидел спасителей Норвегии. Он верил, что сопротивление, в любом случае будет бесполезно. Более того, он даже как-то раз встречался с Гитлером. И вот, надо ж такому быть, - те на кого он ставил продули войну. Отделался нобелиат за измену родине, относительно малыми потерями. Посидел под домашним арестом, затем его провели через освидетельствование в психиатрической лечебнице, затем принудительно поселили в доме для престарелых. В силу его статуса и почтенного возраста, у него конфисковали часть имущества, немного ограничили в правах и оставили доживать свой век.
    Пока Гамсун находился под следствием он много прогуливался и размышлял о жизни. Эти прогулки спасали его от депрессии, они же и вдохновили его на эти вот мемуары. Всем, кто интересуется творчеством Гамсуна книга будет интересна.
  •  
    Шляхи людські...
    Кнут Гамсун без перебільшення геній. Чого варті його романи " Голод" і "Соки землі", за останній він отримав Нобелівську премію. Книга " На зарослих стежках" це роман - сповідь. 80- річний письменник, гордість своєї країни, оступився - у 40-х роках минулого століття він підтримав окупацію Норвегії і уряд Квіслінга. За що після війни був офіційно засуджений і сплатив штраф. У своєму творі Гамсун у вигляді нарисів із щоденника переповідає, як він глухий і майже сліпий старий чоловік переживав роки судових засідань, психлікарню, домашній арешт і дім пристарілих. Письменник - якщо судити з цієї оповіді - не дивлячись ні на які докази, не розуміє, чому він зрадник Батьківщини, адже він не втік з країни, нікого не убив і у партію Національне об'єднання не вступав.
    Цей роман написаний автором скоріше не для самовиправдання, а як психологічний аналіз себе як звинуваченого ( та ще й у поважному віці). Тут немає ні одного слова на захист фашизму, Гітлера чи гітлерівських звірств. Але й виправдань своїх вчинків тут теж немає. Читач залишається один на одним із автором і має сам дати відповідь на питання - так заслужив покарання ліричний герой чи його можна зрозуміти?
 
Характеристики На зарослих стежках
Автор
Кнут Гамсун
Видавництво
Видавництво Жупанського
Серія книг
Лауреати Нобелівської премії
Мова
Українська
Рік видання
2013
Перекладач
Галина Кирпа
Кількість сторінок
160 с.
Формат
135x205 мм
Палітурка
Тверда, Суперобкладинка
Папір
Офсетний №1
ISBN
978-966-2355-40-6
Вага
196 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Данії, Норвегії, Фінляндії та Швеції
 

Про автора На зарослих стежках