Книгу прочитала напрочуд швидко, проте не скажу що далася вона легко. Надзвичайно багато роздумів, описів і т.д. Як для мене - краще побільше діалогів. Не дарма назва книги саме "Мовчазна дружина"... Отже, розповідь ведеться від двох осіб - ВОНА (саме ця ж мовчазна дружина) та ВІН (відповідно чоловік). Здавалося, проживши стільки років разом, маючи чудову й прибуткову роботу, надзвичайну квартиру...що ще потрібно? Мабуть ідеальне життя це не для людей - їм завжди потрібно щось втнути, втягти себе в якусь не дуже приємну ситуацію. Людям завжди потрібні адреналін, як наркотик. Тому й у цій сім'ї не все так гладко. Тоду, мабуть, набридла ця ідилія і він вирішує закрутити роман. Та ще й ким - дівчиною, яка годиться йому в дочки! І, як завжди, дружина дізнається про цей роман. І це лише початок... Трилером важко назвати дане творіння. Це більше сімейна драма, переживання, відносини в сім'ї, як люди впливають один на одного, і що за кожен негідний вчинок доведеться дорого заплатити. Прочитавши цю книгу, майже відразу враження від неї забулися, стихли. Мене вона не вразила.

Мовчазна дружина - це трагічна розповідь про нещасне подружнє життя. Про те, де нема діалогу і розуміння. Джоді й Тодду притаманна байдужість - це те, чим можна їхнє описати подружнє життя. Це свого роду детектив з елементами трилера, який змусить полоскотати нерви. Джоді - практикуючий психолог, тому текст доповнений поясненням теорій відомих психотерапевтів. Вони живуть у просторій комфортній квартирі, вона готує, дбає, натомість отримує своє перебування і утримання, по іншому це не назвеш. Гаррісон хоче донести до кожного читача, що не варто мовчати у шлюбі, закриваючи очі на непорозуміння та труднощі. Це – оманлива думка, адже сюжет цього роману доводить: мовчання заради спасіння має хибну дію – воно вбиває щасливий шлюб та робить чоловіка й дружину абсолютно чужими. Роман побудований так, що розповідь ведеться про кожного з героїв окремо. замість «вони» є тільки він і вона, як і їхнє життя загалом – розділене навпіл. Загалом - мені сподобалось, легко читається, залишає приємні враження.

Книгу "Тихая жена" я бы позвала простым романом с тяжёлыми эмоциями, хотя по правде говоря простой эта история кажется только в начале её прочтения. Все события в этой книге разворачиваются около почти разрушенного супружеского брака, очень типичные и даже в чем-то банальные для общества, но в то же время трудно решаемые проблемы окружили семейную жизнь главных героев этой истории Джоди и Тодда. Тодд является типичным мужчиной, не уважающим свою женщину и воспринимает все её старания как простую обязанность каждой жены, любящей своего партнера, при этом не имея уважения к ней, что проявляется в постоянном вранье и изменах с его стороны. Джоди предстает перед нами обычной версией зашоренной женщины, которая погрязла в заботах при этом она еще и прощает своему мужу его погрешности. С первого взгляда можно подумать, что тайны в основном имеет только Тодд, но как выяснилось Джоди тоже очень непростая особа, как можно подумать вначале, и, возможно, её секреты даже более покрыты мраком, чем секреты её партнера. Качество книги отличное, однозначно советую приобрести эту книгу.